Постанова № 65915208, 05.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6009/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суд від 19 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Соліна Інтернейшнал» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2015р. товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Соліна Інтернейшнал» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (надалі ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2015р. №№0001032203; НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що господарські правовідносини позивача з контрагентом дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.01.2016р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, в період з 08.07.2015 року по 14.07.2015 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Соліна Інтернейшнал» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податків, зборів та інших обовязкових платежів за період з 01.04.2014 року по 31.03.2015 року, по взаємовідносинах із контрагентами.

За результатами перевірки складений акт №5073/22-03/37947576 від 21.07.2015 року, яким встановлено порушення позивачем п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого у 2014 році, занижено значення податку на прибуток на загальну суму 60017грн., а також занижено значення податку на додану вартість на загальну суму 362236грн., у тому числі за травень 2014 року у сумі 295551грн., за вересень 2014 року у сумі 66685грн. /а.с.11-25/

На підставі акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області винесені податкові повідомлення-рішення від 01.09.2015 року: №0001032203 про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 60017грн. за основним платежем та у сумі 15004грн. за штрафними санкціями; №0001042203 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у сумі 362236грн. за основним платежем та у сумі 90559грн. за штрафними санкціями. /а.с.8-9/

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог помилковими з наступних підстав.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Під час перевірки у податкової інспекції викликали сумніви господарські операції ТОВ «Соліна Інтернейшнал» з контрагентом ПП «Буд-Системс».

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

На підтвердження реальності господарських відносин позивача з ПП «Буд-Системс» суду надані договір про надання консультаційних послуг від 15.05.2014р. №15051 /а.с.97-100/, податкові накладні /а.с.101-109/, акти здачі-прийому робіт (надання послуг) по договору №15051 від 15.05.2014р. /а.с.26-32/, платіжні документи. /а.с.134-137/

В наданих первинних документах: актах здачі прийняття робіт з взагалі невизначеного технічного консультування на загальну суму 2 173 414,89грн. відсутні печатки підприємства ПП «Буд-Системс», необхідні реквізити відповідальної особи. З договору, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних взагалі неможливо встановити, яке саме, у якій період проводилось технічне консультування; тип; обсяг; мета придбання послуг; необхідний перелік; використання у господарській діяльності.

Вказані обставини свідчать про фіктивність наданих суду документів та відомостей щодо дійсного надання технічного консультування.

При цьому, позивачем не надано до суду належних доказів можливого надання технічного консультування саме ПП «Буд-Системс», спрямованого на економічну доцільність здійснених господарських операцій.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні, документи надання послуг не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами, що надають позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Судом не встановлено наявності у контрагента позивача по договору власних або орендованих офісних та складських приміщень, наявність кваліфікованого персоналу та, зокрема, для виконання спірних операцій. Наявність договорів, актів прийому передачі виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

При цьому, є безпідставними та такими, що не стосуються даної справи посилання суду першої інстанції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі №815/6730/14, за позовом ПП «Буд-Системс» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, з приводу визнання протиправними дій ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо збирання податкової інформації, за результатами чого був складений лист від 17.11.2014 року №38845/7/15-53-22-3/17, зобовязання ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту (податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, віднесену на підставі листа ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 17.11.2014 року №38845/7/15-53-22-3/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст. 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Соліна Інтернейшнал» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.09.2015р. №№0001032203; НОМЕР_1.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія