Ухвала суду № 65915197, 11.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1829/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Бойка А.В.,

ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського адміністративного суду від 22 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014р. № НОМЕР_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс" (далі ТОВ "Південь-Будсервіс", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області з вимогою щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.10.2014 року №0002772202.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при проведенні перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність виконаних робіт та послуг. Висновки відповідача про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, тому податкове повідомлення-рішення слід скасувати.

Постановою Миколаївського адміністративного суду від 22 листопада 2016 року адміністративний позов задоволений повністю. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південь-Будсервіс" судовий збір у сумі 1827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень), сплачений платіжним дорученням № 55 від 04.11.2014 року за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року замінено відповідача у справі на правонаступника, а саме Державну податкову інспекцію у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області замінено на Державну податкову інспекцію у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області, апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Так, фахівцем Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області 10.10.2014 року була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Південь-будсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ», ПП «ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «АМАДА», ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС», ПП «СТРІКС», ПП «КИЇВБУДТРАНС-СЕРВІС», ПП «ЄВРОАЛЬЯНСБУД» за період з 01.01.2014р. по 30.06.2014р.

За результатами якої було складено акт № 2473/14-04-22-02/38525001 від 10.10.2014 року Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Південь-будсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2014 по 30.06.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.1. п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 102909 грн. у т.ч. за березень 2014 року у сумі 11362 грн., за квітень 2014 року у сумі 55629 грн., за травень 2014 року у сумі 29251 грн., за червень 2014 року у сумі 6667 грн.

На підставі № 2473/14-04-22-02/38525001 від 10.10.2014 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.10.2016 року № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 102 909 грн. та 25727,25 грн. штрафних(фінансових) санкцій.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що угоди, які були укладені між позивачем та ПП Універсал Будтрест, ПП Євроальянсбуд, ПП Київбудтранс-Сервіс, ПП БК Атріум-Сервіс, ПП Стрікс спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Товар та послуги, які придбавалися позивачем притаманні його господарській діяльності та використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, тому формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу витрат спірного періоду, бюджетного відшкодування та відємного значення з податку на додану вартість за результатами господарської діяльності з контрагентами, зазначеними в акті перевірки є правомірним. У звязку з чим, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення необхідно скасувати.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційної скарзі апелянтом зазначається, що позивачем під час перевірки не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання податкових накладних від контрагентів у нього виникло право на віднесення ПДВ по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту з ПДВ.

Судовою колегією встановлено, що в періоді, який перевірявся, контрагентами ТОВ Південь-будсервіс були ПП Універсал Будтрест, ПП Євроальянсбуд, ПП Київбудтранс-Сервіс, ПП БК Атріум-Сервіс, ПП Стрікс.

Як вбачається з матеріалів акту перевірки, на думку відповідача, відповідно до наданих документів ТОВ Південь-будсервіс укладало договори підряду з ПП Універсал Будтрест від 13.01.2014 року № 12 по виконанню ремонтних робіт приміщення відділення ПАТ Банк Морський за адресою м. Миколаїв, вул.Пушкінська,8а, договір підряду № 21 від 12.05.2014 року, за умовами якого ПП Універсал Будтрест зобовязується виконати роботи по виготовленню вузлів трубопроводів металоконструкцій та деталей ізоляції відповідно до затверджених кошторисних документів, договір підряду від 12.05.2012 № 22, за яким ПП Універсал Будтрест зобовязується виконати роботи по реконструкції з прибудуванням нових приміщень нежитлової будівлі розташованої за адресою м. Миколаїв, вул.Декабристів,19/3 відповідно затверджених кошторисних документів, а також здійснити поставку будівельних матеріалів на будівельний майданчик. Позивачем не надано до перевірки акт приймання виконаних робіт, що підтверджують виконання робіт за податковою накладною № 85 від 22.01.2014, в наданих позивачем актах виконання будівельних робіт за червень 2014 року відсутня інформація щодо обєкту робіт та обсягів здійснених робіт, про залучення субпідрядників. Аналізом даних ЄРПН не встановлено придбання ПП Універсал Будтрест будівельних матеріалів.

З матеріалів справи встановлено, що запит відповідача від 02.10.2014р. №7167/10/14-04-22-02-16 щодо акту приймання виконаних робіт, позивачем отримано 07.10.2014р. Згодом, витребуваний акт виконаних робіт з ПП «УНІВЕРСАЛ БУДТРЕСТ» на суму 36000,00 грн. товариством було направлено супровідним листом вих.№54 від 09.10.2014р., та було отримано апелянтом 10.10.2014р.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у первинних документах даних про субпідрядника та адреси об'єкта будівництва, судова колегія зазначає, що договір підряду №22 від 12.05.2014р. укладено без субпідрядної організації відповідно до приписів ст.837 ЦК України. У такому разі відображення субпідрядника у первинних документів у формі КБ-2в та КБ-3 не потребувало. Акт №428 прийому виконаних будівельних робіт за березень 2014р. був складений на виконання Договору підряду №22 від 12.05.2014р., згідно умов якого роботи з реконструкції та прибудови нових приміщень виконувались за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 19/13.

Отже, сама по собі відсутність адреси об'єкту будівництва не може свідчити про відсутність господарської операції. У даному випадку слід виходити з дослідження самого договору підряду та складених первинних документів у їх сукупності.

Щодо здійснення господарської операції позивача з контрагентом ПП Торгівельна компанія Амада. Так, з матеріалів акту перевірки вбачається, відповідно до договору поставки, укладеного позивачем з ПП Торгівельна компанія Амада ( постачальник) № 15 від 24.03.2014, яка бере на себе зобовязання по поставці та передачі у власність покупця-позивача будівельних матеріалів в асортименті-арматура ф.8,ф.12,ф.25. Позивачем не було надано при перевірці на підтвердження транспортування та отримання вищезазначених ТМЦ, копію журналу довіреностей на отримання товарів, не доведено використання арматури у власні господарській діяльності, оскільки договори на виконання підрядних робіт, які надано до перевірки свідчать, що підрядники виконують роботи з власного будівельного матеріалу.

Розділом 1 «Терміни та поняття» Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила №363), визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 3.1. Правил №363, визначено, що договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі -Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники).

Згідно п.11.4. Правил №363, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник).

У даному випадку за договором поставки (п.3.2.), товар отримано на складі продавця та вивозився власним транспортом, що належить директору підприємства. Договорів на перевезення не укладався.

Обов'язковість складання ТТН встановлена виключно у разі наявності договору з перевезення вантажу (глава 68 ЦК України та глава 32 ГК України).

Отже застосуванню підлягають норми ст. 712 ЦК України щодо поставки товару до якого застосовуються загальні положення договору про купівлю-продаж. Оформлення первинних документів здійснюється згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вбачається з договору поставки, сторонами було складено договір поставки та видаткові накладні згідно вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Вказане узгоджується з умовами п.3.2. договору поставки №15 від 24.03.2014р. за яким «Покупець» отримує товар на складі «Постачальника».

Названі у п.3.2. договору видаткова накладна була надана Інспекції (стор.15 Акту).

Судова колегія зазначає, що видаткові накладні складені за вищевказаним договором поставки відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України, від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. №168/704 та підтверджують здійснення господарської операції.

Згідно п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 (далі - Інструкція №99), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно п.3 Інструкції №99, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

Отже сама по собі довіреність (журнал реєстрації довіреностей) не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Положення №88. Довіреність, лише засвідчує факт наявності повноважень у довіреної особи підприємства, що отримує товар.

Таким чином податковим органом не доведено неправомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ - 1 600,00грн. (березень 2014р.) за договором поставки №15 від 24.03.2014р. Як вбачається з видаткової накладної №220 від 26 березня 2014року, вказаний товар було отримано особисто директором товариства. Дана видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції. На зазначену господарську операцію, директором було надано довіреність від 26 березня 2014р. №4.

Щодо здійснення господарської операції позивача з контрагентом ПП БК Атріум-Сервіс. В акті перевірки апелянтом зазначається, що договір підряду укладений позивачем від 18.03.2014 № 14, за яким ПП БК Атріум-Сервіс (субпідрядник) зобовязується виконати ремонтні роботи по реконструкції з прибудовою нових приміщень нежитлової будівлі за адресою: м. Миколаїв, вул. Декабристів відповідно затверджених кошторисних документів, а також здійснити поставку будівельних матеріалів, обладнання на будівельний майданчик. Позивачем не надано до перевірки акт приймання виконаних робіт, що підтверджує виконання робіт за податковою накладною від 20.03.2014 №185. Договором передбачено, що субпідрядник виконує роботи із власних будівельних матеріалів, але аналізом ЄРПН не встановлено купівлю ПП БК Атріум-Сервіс будівельних матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на адресу позивача було направлено запит від 02.10.2014р. №7167/10/14-04-22-02-16 щодо приймання акта виконаних робіт за податковою накладною від 20.03.2014 №185. Запит відповідача, позивач отримав 07.10.2014р. Згодом, витребуваний акт виконаних робіт з ПП «БК «АТРІУМ-СЕРВІС» на суму 33327,10 грн. підприємством супровідним листом вих.№54 від 09.10.2014р., направлено до Інспекції та отримано 10.10.2014р., про що свідчить відповідний штамп Інспекції.

Придбання ПП «БК «Атріум Сервіс» у березні 2014р. лише цукру не унеможливлювало виконання вказаним підприємством будівельних робіт, оскільки будівельні матеріали могли бути придбані раніше, при цьому, відповідачем не здійснювався аналіз номенклатури податкових накладних даного підприємства, виписаних раніше.

Таким чином судова колегія вважає, що посилання податкового органу щодо порушення п.44.6 та п.44.7. ст.44 ПК України є безпідставними.

Отже Інспекцією не доведено неправомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ - 5 554,52грн. (березень 2014р.) за договором підряду №14 від 18.03.2014р.

Щодо здійснення господарської операції з контрагентом ПП Стрікс. В акті перевірки апелянтом зазначається, що за умовами договору поставки № 13 від 17.03.2014 року, укладеного з ПП Стрікс (Постачальник) бере на себе зобовязання по поставці та передачі у власність покупця-позивача будівельних матеріалів в асортименті, відповідно до специфікації до договору зазначено суміш бетонна. Позивачем не було надано документів на підтвердження транспортування та отримання ТМЦ ( товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори на перевезення та копія журналу реєстрації довіреностей, не доведено використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, оскільки договори на виконання підрядних робіт, які надано до перевірки свідчать, що підрядники виконують роботи з власного будівельного матеріалу.

Відповідно до положень глави 68 «Перевезення ЦК України та глава 32 «Правове регулювання перевезення вантажів» ГК України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. №363, обов'язковість складання ТТН встановлена виключно у разі наявності правовідносин за договором перевезення вантажу.

Однак, за Договором поставки №13 від 17.03.2014р. (п.3.2.), товар отримано на складі продавця та вивозився власним транспортом, що належить директору підприємства. Договорів на перевезення не укладався.

Згідно пунктів 2,3 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 вбачається, що сама по собі довіреність (журнал реєстрації довіреностей) не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Положення №88. Довіреність, лише засвідчує факт наявності повноважень у довіреної особи підприємства, що отримує товар.

Як вбачається з видаткової накладної №56 від 20 березня 2014року, вказаний товар було отримано особисто директором підприємства та проставлено мокру печатку підприємства. Названа видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції. На зазначену господарську операцію, директором було надано довіреність від 20 березня 2014р. №3.

Таким чином наявність або відсутність довіреності не може свідчити про відсутність господарської операції.

Крім того, транспортування придбаного товару за договором поставки здійснювалось особисто директором ТОВ «Південь-Будсервіс» про що свідчить довіреність №3 від 20.03.2014р. Зокрема директор підприємства діяв без довіреності в інтересах підприємства відповідно до ч.5, ст.65 Господарського кодексу України.

Вказане транспортування здійснено на належному директору ТОВ «Південь-Будсервіс» на праві власності вантажними автомобілями ЗИЛ-130 та МАІЧ-8 163, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів від 19.04.2008р. серія ВЕС №044137 та від 21.02.2008р. серія ВЕС №038433. Директору ТОВ «Південь-Будсервіс» дорожніх листів та наказів про відрядження не видавалось, оскільки останній не є водієм підприємства та коштів на відрядження, закупівлю пального не отримував, що не потребувало оформлення відповідних документів.

Щодо здійснення господарської операції з контрагентом ПП Київбудтранс-Сервіс. В акті перевірки апелянтом зазначається, що позивач уклав з ПП Київбудтранс-Сервіс договір поставки № 17 від 28.02.2014, за яким ( постачальник) бере на себе зобовязання по поставці та передачі у власність покупця-позивача будівельних матеріалів в асортименті, договір підряду №16 від 24.02.2016, за умовами якого субпідрядник зобовязується виконати ремонтні роботи приміщень відділення ПАТ Банк Морський за адресою м. Миколаїв, вул.Пушкінська,8а відповідно до затверджених кошторисних документів, а також здійснити поставку будівельних матеріалів. До перевірки не було надано копії документів, що підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, подорожні листи, договори на перевезення, копії журналу реєстрації довіреностей, в якому зазначено інформація про видачу довіреностей на отримання товарів від ПП Київбудтранс-Сервіс, придбання ТМЦ не підтверджено використання у господарській діяльності. За ПП Київбудтранс-Сервіс не зареєстровані транспорт ні засоби, відсутні працівники, технічний персонал, основні засоби, виробничі активи, складські приміщення, відсутні дозволи(ліцензії) на виконання робіт передбачених договором. Акт прийняття виконаних будівельних робіт за квітень 2014 року, складений з порушеннями норм Стандарту ДБН.

Судовою колегією встановлено, що згідно умов п. 3.2. договору №17 поставки від 02.03.2014р. укладеного між ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУДСЕРВІС» та ПП «Київбудтранс-Сервіс», передача товару здійснювалась на складі Постачальника та товар було прийнято Покупцем шляхом підписання видаткових накладних №8 від 03.03.2014р., №9 від 03.03.2014р. №10 від 07.03.2014р., №11 від 11.03.2014р., №12 від 12.03.2014р. Наведений у видаткових накладних №8 від 03.03.2014р., №9 від 03.03.2014р. №10 від 07.03.2014р., №11 від 11.03.2014р., №12 від 12.03.2014р. товар було використано ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУДСЕРВІС» у господарській діяльності про що свідчить накладна на передачу матеріалів у виробництво №БС-0000002 від 30 квітня 2014року та накладна на передачу матеріалів у виробництво №БС-0000001 від 13 березня 2014року. Приймання та оприбуткування товару здійснювалось на підставі видаткових накладних №8 від 03.03.2014р., №9 від 03.03.2014р. №10 від 07.03.2014р., №11 від 11.03.2014р., №12 від 12.03.2014р. данні про господарську операцію з яких було внесено до облікового регістру та відповідний бухгалтерській звіт було надано апелянту про що, останнім було зазначено на стор.28-31 Акту.

Наведений у видаткових накладних №8 від 03.03.2014р., №9 від 03.03.2014р. №10 від 07.03.2014р., №11 від 11.03.2014р., №12 від 12.03.2014р. товар було списано внаслідок його використання ТОВ «ПІВДЕНЬ-БУДСЕРВІС» у господарській діяльності про що свідчить оформлена накладна на передачу матеріалів у виробництво №БС-0000002 від 30 квітня 2014року та оформлена накладна на передачу матеріалів у виробництво №БС-0000001 від 13 березня 2014року.

Щодо здійснення господарської операції з контрагентом ПП Євроальянсбуд. В акті перевірки апелянтом зазначається, що договір поставки-підряду від 01.04.2014 № 19, укладений позивачем з ПП Євроальянсбуд (субпідрядник) зобовязується виконати ремонтні роботи по реконструкції з придбанню нових приміщень нежитлової будівлі за адресою м. Миколаїв, вул. Декабристів відповідно до затверджених кошторисних документів, а також здійснення поставки будівельних матеріалів, обладнання на будівельний майданчик. До перевірки не надано докази транспортування товарів, копії журналу реєстрації довіреностей, не доведено використання ТМЦ у власній господарській діяльності, згідно даних ЄРПН не встановлення придбання ПП Євроальянсбуд ТМЦ, які в подальшому були реалізовані на адресу позивача.

Однак, зі вказаними твердженнями податкового органу судова колегія не погоджується, оскільки за договором підряду-поставки №19 від 01.04.2014р. (п.1.1., п.8.2), будівництво здійснювалося будівельними матеріалами підрядника та постачалося останнім безпосередньо на будівельний майданчик за власний рахунок. Окремо Замовник за договором товар (будівельні матеріали) не приймає. Договорів на перевезення не укладався.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами позивач надав до суду копії первинних документів, а саме: акти виконаних робіт за березень 2014 року по договору підряду, укладеного позивачем з ПП Універсал Будтрест, акти виконаних робіт за квітень 2014 року по договору підряду, укладеного з ПП БК Атріум-Сервіс, на відсутність яких відповідач посилається в акті перевірки та запереченнях. Також, позивачем були надані до суду накладні на передачу матеріалів у виробництво, ліцензії, видані Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ПП Універсал Будтрест, ПП Євроальянсбуд, ПП Київбудтранс-Сервіс, договір № 28/1 від 14.03.2014, укладений позивачем та ТОВ Іріда Со про виконання підрядних робіт, що підтверджується актом приймання виконаних робіт за квітень 2014 року, договір № 1 від 29.04.2013 року, укладений з ПАТ Банк Морський на виконання підрядних робіт, акт виконаних робіт, що підтверджує використання придбанних у його контрагентів будівельних матеріалів в господарській діяльності.

Таким чином судова колегія зазначає, що посилання відповідача на те, що надані позивачем акти прийняття будівельних робіт складені з порушенням норм ДБН та в деяких не зазначена адреса обєкта, не може вплинути на реальність виконання будівельних робіт.

Судом апеляційної інстанції встановлено, контрагенти, з якими ТОВ Південь-будсервіс уклало договора поставки, а саме: ПП Торгівельна компанія Амада, ТОВ ПП Універсал Будтрест, ПП Стрікс, товар директором позивача було отримано особисто, а тому довіреності на отримання товару не виписувались. Транспортування здійснювалось на вантажних автомобілях директора, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (т.2 ар.с.190) вантажний самоскид ЗИЛ, МАН вантажний платформа.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши подані товариством вищенаведені документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися та тягнуть настання реальних правових наслідків.

Таким чином, судова колегія погоджується з твердженнями позивача стосовного того, що угоди, які були укладені між позивачем та ПП Універсал Будтрест, ПП Євроальянсбуд, ПП Київбудтранс-Сервіс, ПП БК Атріум-Сервіс, ПП Стрікс спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства, що підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

В процесі встановлення обставин у справі, судом апеляційної інстанції зясовано, що в діях позивача щодо віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відсутні будь-які порушення норм податкового законодавства чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Наявна в матеріалах справи первинна документація складена без порушень, містить необхідний обсяг інформації про виконувані роботи/послуги, що дає можливість стверджувати про реальний характер господарських операцій позивача.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, якщо контрагентом платника, податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Вищенаведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином судова колегія вважає, що оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобовязання було безпідставним та необґрунтованим.

Оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського адміністративного суду від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв