Постанова № 65915109, 22.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1561/16

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Димерлія О.О., Коваля М.П.,

за участю секретаря судового засідання Тутової Л.С.

представника апелянта ОСОБА_1

представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів, про зобовязання скласти та надати висновок про повернення надмірно сплаченого ПДВ та надмірно сплачених митних платежів, -

ПОСТАНОВА:

01 серпня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області, в якому просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви позивача від 13.06.2016 року вхідний № 776/101-05-117-05;

- зобовязати відповідача скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплаченого ПДВ в сумі 7 399 177,84 грн., шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ;

- зобовязати відповідача скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів в сумі 1 132 971,08 грн., шляхом їх перерахування на поточний банківський рахунок позивача.

Постановою від 04 жовтня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд задовольнив адміністративний позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду Миколаївська митниця ДФС подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не повно зясував обставини справи, оскільки не перевірив належним чином факт сплати до Державного бюджету тих сум, які позивач вважає надміру сплаченими, оскільки за даними інформаційних систем за позивачем не обліковується надмірно сплачених платежів, загальна сума гарантії, яка оскаржувалась позивачем в судовому порядку становить 973 352,33 грн., а не 8532148,92 грн., як зазначив позивач.

Також апелянт посилається на те, що Миколаївською митницею ДФС було ініційовано проведення перевірок по митним деклараціям, які були оскаржені в судовому порядку, шляхом направлення відповідних листів до Міжрегіонального ГУ ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» надали письмі заперечення на апеляційну скаргу, в яких з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову без мін.

Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» зареєстровано в якості юридичної особи 16.09.2004 р.; основним видом діяльності ТОВ «МГЗ» є виробництво глинозему (оксиду алюмінію), який в свою чергу є основним вихідним матеріалом для виробництва алюмінію.

Також суд першої інстанції встановив, що протягом 2013-2015 років ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» здійснював імпорт товарів на територію України для провадження господарської діяльності.

Відповідно до рішень про коригування митної вартості №504000003/2013/000163/2, 504010000/2015/000000/1, 504000006/2015/000003/1, 504010000/2015/000002/1, 504000003/2014/000061/1 ТОВ «МГЗ» сплачено 8532148,92 гривень, в тому числі 7399177,84 грн. - ПДВ, та 1132971,08 грн. мито та додатковий збір в якості гарантії.

Постановами Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеними без змін ухвалами Одеського апеляційного адміністративного суду по справам № 814/5411/13-а, № 814/1203/15, № 814/1551/15, № 814/1273/15, № 814/794/15 визнані протиправними та скасовані картки відмови та рішення Миколаївської митниці про коригування митної вартості. Рішення набрали законної сили.

13 червня 2016 року ТОВ «МГЗ» звернулось до Миколаївській митниці ДФС з листом про повернення надмірно сплачених коштів, у задоволенні якого відмовлено листом Миколаївської митниці №2925/10/14-70-10-27 від 02.07.2016 року.

Враховуючи приписи п.п. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 ПК України, ст. 301 МК України, п. 2, п. 3, п. 4 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, який затверджений наказом Державної митної служби України №618 від 20.07.2007 р., оскільки, правомірність визначення ТОВ «МГЗ» митної вартості вже підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви позивача щодо повернення надмірно сплачених платежів.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника апелянта та представника позивача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.

Апеляційний суд суд встановив, що предметом спору у цій справі є:

- бездіяльність відповідача щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів за результатами розгляду заяви позивача від 13.06.2016 року вхідний № 776/101-05-117-05;

- зобовязати відповідача скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплаченого ПДВ в сумі 7 399 177,84 грн., шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок позивача в системі електронного адміністрування ПДВ;

- зобовязати відповідача скласти та надати висновок Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області про повернення позивачу надмірно сплачених митних платежів в сумі 1 132 971,08 грн., шляхом їх перерахування на поточний банківський рахунок позивача.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ «МГЗ» 13.0.62016 року звернулось до Миколаївської митниці ДФС із заявою, в якій просило митний орган прийняти рішення щодо визначення заявленої митної вартості з врахуванням висновків суду, скласти та надати висновок ГУ ДКСУ у Миколаївській області про повернення надмірно сплачених митних платежів в сумі 8 532 148,92 грн., з яких 7 399 177384 грн. ПДВ шляхом перерахування на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ, 1 132 971,09 грн. - надмірно сплачені митні платежі, шляхом їх перерахування на поточний банківський рахунок (а.с. 16-17).

В додаток до цієї заяви ТОВ «МГЗ» надало митні декларації та аркуші коригування. При цьому апеляційний суд зазначає, що в додатку не зазначено, які саме митні декларації та аркуші коригування були надані в додатку до заяви.

Листом від 02.07.2016 року № 2925/10/14-70-10-27 (а.с. 10-14) Миколаївська митниця ДФС відмовила ТОВ «МГЗ» у задоволенні заяви від 13.06.2016 року, та розяснила товариству порядок здійснення повернення надмірно або помилково сплачених грошових зобовязань, який врегульований відповідним Порядком, затвердженим наказом Держмитслужби України № 618 від 20.07.2015 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.09.2015 року за № 1097/14364, та Порядком взаємодії територіальних органів ДФСУ, місцевих фінансових органів та територіальних органів ДКСУ у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобовязань, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.12.2015 року за № 1679/28124. Також Миколаївська митниця ДФС розяснила товариству те, що на час звернення із заявою про повернення надміру сплачених кошів, Митним кодексом України врегульована лише процедура вивільнення фінансової гарантії у разі надання декларантом протягом 80 днів з дня випуску товарів, додаткових документів та прийняття митницею рішення про визнання заявленої митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості.

Перевіряючи встановлені судом першої інстанції обставини справи, за яких він дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову, апеляційний суд встановив невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Так, відповідно до адміністративного позову, в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «МГЗ» послалось на те, що рішення про коригування митної вартості від 17.12.2013 року № 504000003/2013/000163/2 скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року по справі № 814/5411/13-а, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року. При цьому сума гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості становить 521 521,49 грн. (ПДВ).

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції митний орган заперечував суму гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості, оскільки за обліком митного органу сума гарантії складає 1732013,64 грн. (а.с. 13).

Перевіривши доводи ТОВ «МГЗ», з якими погодився суд першої інстанції, апеляційний суд встановив, що ні постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.01.2014 року по справі № 814/5411/13-а (а.с. 40-42), ні ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014 року по справі № 814/5411/13-а (а.с. 37-39) не містять відомостей щодо суми гарантії, сплаченої ТОВ «МГЗ», не містять відомостей щодо розміру заявленої та відкоригованої митної вартості, не містять номера та дати митної декларації, яка була подана після прийняття митницею оскарженого рішення про коригування митної вартості від 17.12.2013 року № 504000003/2013/000163/2. Зазначені судові рішення містять лише посилання на митну декларацію від 16.12.2013 року № 50401000/2013/002787, яка була подана ТОВ «МГЗ» до прийняття рішення про коригування митної вартості.

При звернені до суду з цим позовом ТОВ «МГЗ» не надало ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду копій митних декларації до та після коригування митної вартості, не надало доказів сплати митних платежів, не надало доказів на підтвердження сплати суми гарантій за митною декларацією, поданою після прийняття рішення про коригування митної вартості від 17.12.2013 року № 504000003/2013/000163/2, саме в розмірі який заявлений до повернення 521521,49 грн.

Також, відповідно до адміністративного позову, в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «МГЗ» послалось на те, що рішення про коригування митної вартості від 17.02.2015 року № 50401000/2015/000000/1 скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року по справі № 814/1203/15. При цьому сума гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості становить 2751910,28 грн., з яких 2561794,04 грн. ПДВ, 190116,24 грн. - додатковий збір (а.с. 6).

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції митний орган заперечував суму гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості, оскільки за обліком митного органу сума гарантії складає 245 204,96 грн. (а.с. 13).

Перевіривши доводи ТОВ «МГЗ», з якими погодився суд першої інстанції, апеляційний суд встановив, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 року по справі № 814/1203/15 (а.с. 31-33) не містять відомостей щодо суми гарантії, сплаченої ТОВ «МГЗ», не містять відомостей щодо розміру заявленої та відкоригованої митної вартості. Зазначене судове рішення містить посилання на митну декларацію № 504010000/2015/000405 від 17.02.2015 року (а.с. 31- зворот) подану до коригування митної вартості, на митну декларацію № 504010000/2015/000414 від 17.02.2015 року, подану після прийняття рішення про коригування митної вартості від 17.02.2015 року № 50401000/2015/000000/1. Також в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду зазначено про сплату всіх платежів та випуск товару на митну території, але не зазначено жодних конкретних сум.

При звернені до суду з цим позовом ТОВ «МГЗ» не надало ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду копій митних декларації до та після коригування митної вартості, не надало доказів сплати митних платежів, не надало доказів на підтвердження сплати суми гарантій за митною декларацією, поданою після прийняття рішення про коригування митної вартості від 17.02.2015 року № 50401000/2015/000000/1, саме в розмірі який заявлений до повернення 2751910,28 грн.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до адміністративного позову, ТОВ «МГЗ» також послалось на те, що рішення про коригування митної вартості від 12.03.2015 року № 504000006/2015/000003/1 скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року по справі № 814/1551/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2016 року по справі № 814/1551/15. При цьому сума гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості становить 3592195,84 грн., з яких 2901388,84 грн. ПДВ, 960807 грн. - додатковий збір (а.с. 6).

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції митний орган заперечував суму гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості, оскільки за обліком митного органу сума гарантії складає 236718,49 грн. (а.с. 13).

Перевіривши доводи ТОВ «МГЗ», з якими погодився суд першої інстанції, апеляційний суд встановив, що ні постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року по справі № 814/1551/15 (а.с. 28-30), ні ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2016 року по справі № 814/1551/15 (а.с.23-27 ) не містять відомостей щодо суми гарантії, сплаченої ТОВ «МГЗ», не містять відомостей щодо розміру заявленої та відкоригованої митної вартості. Зазначені судові рішення містять посилання на митну декларацію № 504010000/2015/000642 від 12.03.2015 року (а.с. 28- зворот) подану до коригування митної вартості, на митну декларацію № 50401000/2015/000419 від 12.03.2015 року (а.с. 28-29), подану після прийняття рішення про коригування митної вартості від 12.03.2015 року № 504000006/2015/000003/1. Також в цих судових рішеннях зазначено про сплату всіх платежів та випуск товару на митну території, але не зазначено жодних конкретних сум.

При звернені до суду з цим позовом ТОВ «МГЗ» не надало ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду копій митних декларації до та після коригування митної вартості, не надало доказів сплати митних платежів, не надало доказів на підтвердження сплати суми гарантій за митною декларацією, поданою після прийняття рішення про коригування митної вартості від 12.03.2015 року № 504000006/2015/000003/1, саме в розмірі який заявлений до повернення 3592195,84 грн.

Відповідно до адміністративного позову, ТОВ «МГЗ» також послалось на те, що рішення про коригування митної вартості від 17.02.2015 року № 504010000/2015/000002/1 скасовано постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року по справі № 814/1273/15, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року по справі № 814/1273/15. При цьому сума гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості становить 1583553,96 грн., з яких 1331506,12 грн. ПДВ, 165021,81 грн. - додатковий збір, 87026,03 грн. - мито (а.с. 6).

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції митний орган заперечував суму гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості, оскільки за обліком митного органу сума гарантії складає 235247,89 грн. (а.с. 13).

Перевіривши доводи ТОВ «МГЗ», з якими погодився суд першої інстанції, апеляційний суд встановив, що ні постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року по справі № 814/1273/15 (а.с. 43-45), ні ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.09.2015 року по справі № 814/1273/15 (а.с. 46-50 ) не містять відомостей щодо суми гарантії, сплаченої ТОВ «МГЗ», не містять відомостей щодо розміру заявленої та відкоригованої митної вартості. Зазначені судові рішення містять посилання на митну декларацію № 504010000/2015/000411 від 17.02.2015 року (а.с. 47) подану до коригування митної вартості, на митну декларацію № 504010000/2015/000419 від 17.02.2015 року (а.с. 43), подану після прийняття рішення про коригування митної вартості від 17.02.2015 року № 504010000/2015/000002/1. Також в цих судових рішеннях зазначено про сплату всіх платежів та випуск товару на митну території, але не зазначено жодних конкретних сум.

При звернені до суду з цим позовом ТОВ «МГЗ» не надало ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду копій митних декларації до та після коригування митної вартості, не надало доказів сплати митних платежів, не надало доказів на підтвердження сплати суми гарантій за митною декларацією, поданою після прийняття рішення про коригування митної вартості від 17.02.2015 року № 504010000/2015/000002/1, саме в розмірі який заявлений до повернення 1583553,96 грн.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до адміністративного позову, в обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ «МГЗ» послалось на те, що рішення про коригування митної вартості від 26.12.2014 року № 504000003/2014/000067/1 скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року по справі № 814/794/15. При цьому сума гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості становить 82967,35 грн. (ПДВ).

Апеляційний суд зазначає, що при розгляді справи в суді першої інстанції митний орган зазначив, що сума гарантії за цим рішенням про коригування митної вартості, за обліком митного органу складає 82967,35 грн. (а.с. 13).

Перевіривши доводи ТОВ «МГЗ», з якими погодився суд першої інстанції, апеляційний суд встановив, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2015 року по справі № 814/794/15 (а.с. 34-36) не містить відомостей щодо суми гарантії, сплаченої ТОВ «МГЗ», не містить відомостей щодо розміру заявленої та відкоригованої митної вартості, не містить номера та дати митних декларацій, які були подані до та після прийняття митницею оскарженого рішення про коригування митної вартості від 26.12.2014 року № 504000003/2014/000067/1.

При звернені до суду з цим позовом ТОВ «МГЗ» не надало ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду копій митних декларацій поданих до та після коригування митної вартості, не надало доказів сплати митних платежів, не надало доказів на підтвердження сплати суми гарантій за митною декларацією, поданою після прийняття рішення про коригування митної вартості від 26.12.2014 року № 504000003/2014/000067/1, саме в розмірі який заявлений до повернення 82967,35 грн.

Надані ТОВ «МГЗ» до суду першої інстанції копії митних декларацій та аркуші коригування до митних декларацій (а.с. 61-124) не стосуються митних декларацій, після подання яких, Миколаївською митницею ДФС були прийняті рішення про коригування митної вартості, які в подальшому скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили, по справам № 814/5411/13-а, № 814/1203/15, № 814/1551/15, № 814/1273/15, № 814/794/15, які ТОВ «МГЗ» поклало в основу позову.

При цьому апеляційний суд зазначає, що заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «МГЗ» в письмових запереченнях послалось на інші судові рішення, яким скасовані інші рішення про коригування митної вартості по іншим митним деклараціям за іншими сумами, ніж ті, які зазначені в адміністративному позові та у зверненні до Миколаївської митниці ДФС від 13.06.2016 року (а.с. 15-17).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 КАС України, визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначені процесуальні норми, апеляційний суд зазначає, що ТОВ «МГЗ» ні при зверненні до суду першої інстанції, ні при перегляді судового рішення, заперечуючи проти апеляційної скарги, за відсутності у судових рішеннях, які покладені в основу позову, чітко визначених сум, які були сплачені після коригування митної вартості (гарантійні суми), не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

При цьому апеляційний суд зазначає, що в апеляційній скарзі митний орган звернув увагу, окрім іншого, саме на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження сплати ТОВ «МГЗ» коштів за митними деклараціями, поданими після прийняття рішень про коригування митної вартості, які в подальшому були скасовані судовими рішеннями, що набрали законної сили.

При розгляді зазначеної справи апеляційний суд лише враховує факт скасування рішень про коригування митної вартості, встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили, проте які не містять чітко встановлених сум та посилань на реквізити платіжних документів щодо сплати митних платежів та податків (інших платежів), які ТОВ «МГЗ» вважає такими, що сплачені надміру.

Положення частини 5 ст. 71 КАС України, якими встановлена можливість суду збирати докази за власною ініціативою, покликане забезпечити обєктивний розгляд справи, у разі якщо субєкт владних повноважень не надасть суду всі наявні у нього документи, які можуть бут використані як докази у справі.

По цій справі, документи, які можуть бути використані як докази у справі, та які підтверджують обставин, що обґрунтовують вимоги, повинні перебувати у розпорядженні позивача, оскільки саме позивач подавав митні декларації як до так і після прийняття рішень про коригування митної вартості, оскілки саме позивач мав здійснювати сплату митних платежів за митними деклараціями поданими після прийняття рішень про коригування митної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що за наявності у позивача рішень про коригування митної вартості від 17.12.2013 року № 504000003/2013/000163/2, від 17.02.2015 року № 504010000/2015/000000/1, від 12.03.2015 року № 504000006/2015/000003/1, від 17.02.2015 року № 504010000/2015/000002/1, від 26.12.2014 року № 504000003/2014/000067/1, митних декларацій поданих як до так і після прийняття цих рішень про коригування митної вартості, належних та допустимих доказів сплати коштів за митними деклараціями поданими після коригування митної вартості, за наявності в апеляційній скарзі митного органу зауважень саме на відсутність належних доказів, ТОВ «МГЗ» подавши письмові заперечення на апеляційну скаргу не тільки не надало належні докази на підтвердження обґрунтувань вимог, із поясненнями їх не надання в суді першої інстанції, а зазначило інші судові рішення, інші митні декларації, інші рішення про коригування митної вартості та інші суми.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що в цій справі, за відсутності причин не надання позивачем в суді першої інстанції належних та допустимих доказів, враховуючи принцип рівності учасників адміністративного процесу та змагальності сторін, свободи у наданні суду доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд апеляційної інстанції вважає за неможливе витребувати у позивача докази на підтвердження доводів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, оскільки у такому випадку, при вирішені публічно-правового спору, суд фактично перебирає на себе обовязок позивача щодо подання доказів, які перебувають у його розпорядженні, в той час як позивач недобросовісно користується своїми процесуальними правами в частині надання належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтувань позовних вимог та письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Враховуючи встановлені апеляційним судом фактичні обставини справі відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтувань позовних вимог та заперечень на апеляційну скаргу, враховуючи відсутність пояснень щодо неможливості надання доказів, апеляційний суд дійшов висновку про неповне зясування судом першої інстанції фактичних обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалення неправильного судового рішення, у звязку з чим, відповідно до п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково, оскаржена постанова скасована та ухвалена нова постанова про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст. 2, 6, 11, 69-72, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1, п. 2, п. 4 ч. 1 ст. 202, ст. ст. 207, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 рок скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність щодо складання висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених коштів, про зобовязання скласти та надати висновок про повернення надмірно сплаченого ПДВ та надмірно сплачених митних платежів.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 05.04.2017 року.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Димерлій

суддя М.П.Коваль