Ухвала суду № 65915074, 29.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1260/16

Категорія: 12.2 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Миколаєва про зобов'язання зарахувати до стажу роботи на посаді судді час проходження військової служби, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов.

Постановою від 02 вересня 2016 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Миколаївський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ленінського районного суду м. Миколаєва про зобов'язання зарахувати до стажу робот на посаді судді час проходження військової служби у Збройних Силах України з 01.08.2007 року по 16.06.2013 року.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального права.

Зокрема апелянт зазначає, що за змістом частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та частини 1 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Оскільки здійснення суддею правосуддя теж є роботою, яка зараховується до будь-якого стажу, і не є особливішою за військову службу, на думку апелянта час проходження військової служби має зараховуватись до стажу роботи на посаді судді.

Ленінський районний суд м. Миколаєва письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що Указом Президента України № 302/2013 від 23.05.2013 року призначено ОСОБА_1 суддею Свердловського міського суду Луганської області.

Указом Президента України № 81/2015 від 14.02.2015 року переведено позивача у межах п'ятирічного строку на роботу на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва № 8 ос/г/15 від 20.03.2015 зараховано ОСОБА_1 в штат Ленінського районного суду м. Миколаєва на посаду судді з 20.03.2015 року, встановлено ОСОБА_1 з 20.03.2015 року посадовий оклад відповідно до затвердженого штатного розпису.

Наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва № 6ос/г/16 від 13.05.2016 позивачу з 13.05.2016 року встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу відповідно до п. 5 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 2453 від 07.07.2010 року.

Також суд першої інстанції встановив, що відповідно до витягу з послужного списку майора юстиції ОСОБА_1, він на військову службу приступив з 01.08.2007 року, звільнений з військової служби 14.06.2013 року.

З посиланням на припис ч. 5 ст. 129, ст. 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній на момент призначення позивача на посаду судді), суд першої інстанції відхилив доводи позивача про поширення на спірні правовідносини ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».

Оскільки при визначенні стажу роботи судді та призначенні щомісячної доплати за вислугу років спеціальним законом є Закон України «Про судоустрій та статус суддів», суд першої інстанції встановив, що відповідач правомірно визначив щомісячну доплату за вислугу років позивачу у розмірі 15% посадового окладу.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до матеріалів справи Указом Президента України № 302/2013 від 23.05.2013 року призначено ОСОБА_1 суддею Свердловського міського суду Луганської області (а.с. 20-21).

Указом Президента України № 81/2015 від 14.02.2015 року позивача переведено у межах п'ятирічного строку на роботу на посаду судді Ленінського районного суду м. Миколаєва (а.с. 19-20).

Наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва № 8 ос/г/15 від 20.03.2015 зараховано ОСОБА_1 в штат Ленінського районного суду м. Миколаєва на посаду судді з 20.03.2015 року, встановлено ОСОБА_1 з 20.03.2015 року посадовий оклад відповідно до затвердженого штатного розпису (а.с. 17).

Наказом Ленінського районного суду м. Миколаєва № 6ос/г/16 від 13.05.2016 позивачу з 13.05.2016 року встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 15 відсотків посадового окладу відповідно до п. 5 ст.129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону № 2453 від 07.07.2010 року (а.с. 4).

Відповідно до витягу з послужного списку майора юстиції ОСОБА_1, він на військову службу приступив з 01.08.2007 року, звільнений з військової служби 14.06.2013 року (а.с. 5).

На час призначення позивача на посаду судді - 23.05.2013 року, чинним був Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, статтею 129 якого врегульовано питання суддівської винагороди, зокрема частиною п'ятою встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу. При цьому статтею 131 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, встановлено, який саме стаж роботи зараховується до стажу роботи на посаді судді, зокрема стаж:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Доплата за вислугу років є складовою частиною суддівської винагороди (ч. 2 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, в редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді, ч. 2 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, в редакції чинній на час встановлення позивачу щомісячної доплати за вислугу років)

Як за приписами частини 1 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, в редакції чинній на час призначення позивача на посаду судді, так і за приписами ч. 1 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, в редакції чинній на час встановлення позивача щомісячної доплати за вислугу років, суддівська винагорода регулюється цим Законом та Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатись іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову, оскільки для обчислення стажу судді з метою визначення такої складової суддівської винагороди, як щомісячна доплата за вислугу років, застосовується спеціальний закон, яким є Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI, та не можуть бути застосовані інші нормативно-правові акти, зокрема закони на які посилається апелянт, про що є пряме застереження у спеціальному законі.

Також апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 11 розділу ХІІІ Перехідні та прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI (в редакції на день прийняття Закону № 2453-VI) було визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI набрав чинності з 30.07.2010 року, а позивач призначений вперше на посаду судді Указом Президента України № 302/2013 від 23.05.2013 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець