Ухвала суду № 65914125, 05.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Юзькова О.Л.

№22-ц/796/4982/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №761/21776/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» до ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору та визнання розміру заробітної плати,-

В С Т А Н О В И Л А

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Кіані Україна» про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 до ТОВ «Кіані Україна» про стягнення заробітної плати залишено без розгляду.

Під час розгляду справи ТОВ «Кіані Україна» подало зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору та визнання розміру заробітної плати.

У мотивування вимог посилалося на те, що 01 березня 2013 року між ТОВ «Кіані Україна» та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Трудового договору від 28 лютого 2013 року.

У п. 1 Додаткової угоди зазначено, що п. 3.3 Трудового договору між ТОВ «Кіані Україна» та відповідачем від 28 лютого 2013 року викладено у наступній редакції: «За виконання обов'язків, передбачених цим Трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів Товариства заробітна плата в розмірі 6 500 Євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України - гривні, відповідно до «Готівкового курсу продажу грн/євро», оприлюдненого на сторінці http://tables.finance.ua/ru/currency/cash/~/ua/usd/0#2:0 (Регіон: Київ, Курс: Середній) станом на фактичну дату виплати».

Така умова Додаткової угоди суперечить ч. 1 ст. 99 Конституції України, ст. 192 ЦК України.

Крім того, Законами України, зокрема, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», не передбачено встановлення заробітної плати в іноземній валюті. Навпаки, ст. 524 ЦК України передбачає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Також зазначення заробітної плати в іноземній валюті сприяє порушенню ТОВ «Кіані Україна» ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 168.1.5 ст. 168 ПК України.

Відповідач як заступник директора, за відсутності директора, а також за його наявності до 01 березня 2014 року самостійно встановлював собі розмір заробітної плати.

При цьому, про зміну істотних умов праці, а саме, розміру оплати праці в гривні, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення відповідач, як представник роботодавця ТОВ «Кіані Україна», не повідомляв себе, як найманого працівника ТОВ «Кіані Україна».

Окрім того, рішення Загальних Зборів Учасників щодо визначення розміру заробітної плати в гривні кожного місяця щодо відповідача не приймалося, що суперечить Статуту ТОВ «Кіані Україна», зокрема, пп. 14, 15 п. 20.2 ст. 20 Статуту.

Ці повноваження не передавалися Загальними Зборами Учасників ТОВ «Кіані Україна» на вирішення виконавчому органу ТОВ «Кіані Україна» (директору чи заступнику директора) згідно п. 20.4 ст. 20 Статуту ТОВ «Кіані Україна».

До того ж, штатні розписи ТОВ «Кіані Україна», Положення «Про оплату праці та преміювання працівників» ТОВ «Кіані Україна» не були затверджені Загальними зборами Учасників, а були затверджені наказами заступника директора ОСОБА_2, що суперечить умовам Статуту.

З урахуванням наведеного позивач просив суд визнати Додаткову угоду №1 від 01 березня 2013 року недійсною з моменту її вчинення.

13 грудня 2016 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд:

- визнати Додаткову угоду №1 від 01 березня 2013 року недійсною з моменту її вчинення;

- визнати, що розмір заробітної плати ОСОБА_2 становить щомісяця 82 408,00 грн з урахуванням податків і зборів (тобто, з якої суми ТОВ «Кіані Україна» утримує та перераховує до бюджету суму відповідних податків та зборів, таких як податок з доходів фізичних осіб, єдиний соціальний внесок до Пенсійного фонду України, військовий збір, тощо).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» до ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору та визнання розміру заробітної плати відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, ТОВ «Кіані Україна» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Зазначає, що суд першої інстанції в рішенні зазначив, що представник ТОВ «Кіані Україна» послався на ст. 99 Конституції України, ст. 192 ЦК України та положення ПК України, однак суд не дослідив і не надав оцінки іншим документам, на які посилався позивач.

Вказує, що суд не досліджував, але дав неправильну оцінку обставинам, які мають значення для справи, а саме, щодо способу захисту, обраного ТОВ «Кіані Україна», та які свідчать про порушення прав ТОВ «Кіані Україна».

Посилається, що суд необґрунтовано відмовив позивачу в позові стосовно вимоги про визнання Додаткової угоди №1 від 01 березня 2013 року недійсною з моменту її вчинення, посилаючись на ст. 9 КЗпП України як положення спеціального закону.

Звертає увагу й на те, що в Додатковій угоді зобов'язання виражене в іноземній грошовій одиниці - Євро, що суперечить ч. 1 ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України.

Також зазначає, що Додаткова угода №1 від 01 березня 2013 року створює умови для погіршення умов праці для ОСОБА_2, порушує права ТОВ «Кіані Україна» щодо сплати податків та зборів відповідно до українського законодавства, порушує пп. 14, 15 п. 20.2 ст. 20 Статуту.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підставно виходив їх недоведеності та необґрунтованості.

Судом встановлено, що 28 лютого 2013 року між ТОВ «Кіані Україна» в особі директора Петренко Л.О., яка діяла на підставі Статуту, та ОСОБА_2 укладено Трудовий договір, згідно якого ОСОБА_2 призначено на посаду заступника директора товариства з 28.02.2013 року. (а.с. 5-25 т. 1)

У ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Трудового договору товариство зобов'язане щомісячно виплачувати заступнику директора заробітну плату в розмірі, передбаченому п. 3.3 цього Договору.

Згідно із пп. 3.3 п. 3 Трудового договору за виконання обов'язків, передбачених цим Договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 82 408 грн, що є еквівалентом 7872,05 євро за курсом Національного банку України, що станом на 28 лютого 2013 р. складає 10,468432 грн / 1євро.

За п. 8.1 Трудового договору зміни та доповнення до цього Догоовру вносяться за додатковою угодою сторін, складеною у письмовій формі, підписаною сторонами та скріплену початковою товариства.

01 березня 2013 року між ТОВ «Кіані Україна» в особі директора Скотта Роберта Сідала, який діяв на підставі Статуту, та ОСОБА_2 укладено Додаткову угоду №1 до Трудового договору від 28 лютого 201 року, згідно якої п. 3.3 Трудового договору викладено в такій редакції: «За виконання обов'язків, передбачених цим Трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів Товариства заробітна плата в розмірі 6 500 Євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України - гривні, відповідно до «Готівкового курсу продажу грн/євро», оприлюдненого на сторінці http://tables.finance.ua/ru/currency/cash/~/ua/usd/0#2:0 (Регіон: Київ, Курс: Середній) станом на фактичну дату виплати». Пункт 3.3.2 Трудового договору визнано таким, що втратив чинність. (а.с. 26)

У п. 11 Трудового договору зазначено, що цей Договір встановлює повне порозуміння між сторонами щодо його предмета, при цьому всі попередні пов'язані з ним заяви або угоди поєднані в цьому Договорі. Умови цього Договору регулюють будь-які суперечливі положення будь-якої такої попередньої угоди. Будь-яка відмова, зміна або модифікація будь-якого з положень цього Договору матиме силу, якщо вона оформлена письмово, підписана обома сторонами та скріплена печаткою товариства.

Звертаючись до суду з позовом про визнання Додаткової угоди №1 від 01 березня 2013 року недійсною з моменту її вчинення та визнання того, що розмір заробітної плати ОСОБА_2 становить щомісяця 82 408,00 грн з урахуванням податків і зборів, ТОВ «Кіані Україна» посилалося на те, що Додаткова угода №1 від 01 березня 2013 року про зазначення заробітної плати в іноземній валюті суперечить ч. 1 ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України, сприяє порушенню ТОВ «Кіані Україна» ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 168.1.5 ст. 168 ПК України.Крім того, Законами України, зокрема, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», не передбачено встановлення заробітної плати в іноземній валюті.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з доводами відповідача, що між сторонами виникли не цивільно-правові відносини на підставі оспорюваної угоди, а трудові відносини. Додаткова угода є невід'ємною частиною трудового договору, оскільки визначає заробітну плату відповідача як складову трудового договору. Трудовий договір не може бути укладений без визначення розміру оплати праці працівника.

Визначення розміру оплати праці працівника віднесено законом до компетенції особи працедавця, яка наділена правом прийому на роботу і не може бути визначена рішенням суду, як про те просить позивач.

Право на підписання Додаткової угоди до Трудового договору від імені ТОВ «Кіані Україна» директором Скоттом Робертом Сідаллом позивачем не оспорюється.

Отже, укладена сторонами Додаткова трудова угода щодо оплати праці грунтується на ч.1 ст. 21 КЗпП України.

Стаття 9 КЗпП України на яку посилається позивач, як на підставу своїх вимог, регулює недійсність умов договорів про працю, які порушують становище працівників.

Право на звернення до суду за захистом порушеного право регламентується ст. 3 ЦПК України, за положеннями якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд першої інстанції підставно зазначив у своєму рішенні, що ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом про порушення його трудових прав зазначеною додатковою угодою і не уповноважував на це позивача.

Обраний позивачем захист порушеного права грунтується на нормах цивільного кодексу, що суперечить суті трудового законодавства, оскільки визнання додаткової угоди недійсною за нормами цивільного права сторони недійсної угоди повертає у первісний стан (якщо інше не передбачено законом), що є неможливим у трудовому праві.

На думку колегії суддів пряма аналогія закону в даному випадку не можлива.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що в Додатковій угоді зобов'язання виражене в іноземній грошовій одиниці - Євро, що суперечить ч. 1 ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України.

Згідно з Указом Президента України від 25.08.1996 року N 762 "Про грошову реформу в Україні" національною валютою України є гривня.

Нормами законодавства України не заборонено обумовлювати в договорі заробітну плату в іноземній валюті, яка підлягає перерахунку в гривню відповідно до курсу НБУ, чинного на момент нарахування заробітної плати.

До того ж, умовою Додаткової угоди визначено, що заробітна плата виплачується в національній валюті України - гривні, що не порушує вимоги ч. 1 ст. 99 Конституції України, ст. 192, 524 ЦК України.

Позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» за наявності оспорюваної трудової угоди позбавлено можливості справляти обов'язкові податки та платежі.

Таке посилання є надуманим.

Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що Додаткова угода №1 від 01 березня 2013 року порушує пп. 14, 15 п. 20.2 ст. 20 Статуту, оскільки при укладенні спірної угоди директор діяв від імені товариства в межах, встановлених законодавством та Статутом.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовуються і не впливають на суть ухваленого судом рішення.

Отже, рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва