Ухвала суду № 65914066, 03.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/954/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Васильєва Н.П

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

секретаря судового засідання Орліченко О.Ю.

за участю прокурора Тракала Р.І.

захисника Чернової О.О.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ГайдаяР.П., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону Балійчук Р.І., погоджене начальником відділу військової прокуратури Київського гарнізону Медвєдєвим В.В. та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 03 квітня 2017 року включно із визначенням застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Житомир, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахувавши наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України,тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2, у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, дані про особу підозрюваного, а саме: сімейний та майновий стан підозрюваного, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, стан його здоров'я, прийшов до висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник Гайдай Р.П. подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, подані захисником Черновою О.О., в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник посилається на те, що ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 214 КПК України, більше 14 годин утримувався у лінійному відділі поліції, де ним дані визнавальні покази без присутності захисника в нічний час. Додає, що лише о 13 год. регіональний центр БВПД у м. Києві було повідомлено про затримання ОСОБА_2

Крім того, адвокат вказує на те, що у протоколі затримання від 01.02.2017 року вказана ч. 2 ст. 410 КК України, а відомості до ЄРДР внесені за ч. 3 ст. 410 КК України, яка є особливо тяжким злочином і передбачає обов'язкову участь захисника у всіх процесуальних діях.

Далі апелянт зазначає, що прокурором не доведено та не підтверджено доданими до клопотання матеріалами наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а єдиним аргументом щодо їх наявності є посилання на вчинення ОСОБА_2 особливо тяжкого кримінального правопорушення.

В доповненнях до апеляційної скарги захисник зазначає про те, що ОСОБА_2 раніше не судимий, виховує з дружиною, яка перебуває у декретній відпустці, двох малолітніх дітей, є військовослужбовцем, доган не має, позитивно характеризується за місцем проживання, єдиним доходом в сім'ї є заробітна плата підозрюваного.

Також захисник вказує про незадовільний стан здоров'я підозрюваного, що підтверджується наданою стороною захисту медичною документацією.

У підсумку, автор апеляційної скарги зазначає, що слідчим суддею при визначені розміру застави не враховано сімейний, майновий і соціальний стан підозрюваного ОСОБА_2 і така сума застави є для нього непомірною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга захисника задоволенню непідлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Військової прокуратури Київського гарнізону перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке 01.02.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100120000114, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КПК України.

01 січня 2017 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

01 лютого 2017 року ОСОБА_2 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України.

Старший слідчий військової прокуратури Київського гарнізону Балійчук Р.І., за погодженням із начальником відділу військової прокуратури Київського гарнізону Медвєдєвим В.В., звернулась до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

02 лютого 2017 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва дане клопотання задоволено та щодо ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 03 квітня 2017 року включно із визначенням застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 480 000,00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень.

Під час розгляду клопотання, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про достатність підстав вважати обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, що не оспорюється в апеляційній скарзі захисника.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, дані про особу підозрюваного.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні.

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2 на свободу.

Враховуючи наведене, доводи захисника щодо недоведеність наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слід визнати непереконливими, оскільки вони спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого та змістом ухвали слідчого судді, і містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_2 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилається захисник в апеляційній скарзі.

Твердження захисника стосовно того, що ОСОБА_2 має незадовільний стан здоров'я не заслуговують на увагу, оскільки матеріли провадження не містять медичного висновку, який би свідчив, що підозрюваний страждає на хвороби, які унеможливлюють його перебування під вартою.

Посилання захисника на те, що у протоколі затримання від 01.02.2017 року вказана ч. 2 ст. 410 КК України, а не ч. 3 інкримінованої підозрюваному ОСОБА_2 статті, колегія суддів не бере до уваги, оскільки з урахуванням даних, що містяться у витягу з ЄРДР та повідомленні про підозру, відповідно до яких ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 410 КК України, слідчим в протоколі затримання допущена описка, що в свою чергу не позбавляє сторону захисту звернутися із відповідною заявою про її виправлення.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_2 утримувався у лінійному відділі поліції більше 14 годин, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами кримінального провадження, а саме даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 01.02.2017 року, відповідно до якого ОСОБА_2 затримано о 14 годині 35 хвилин, а не о 00 год. 10 хв., як вказує захисник. Крім того, посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_2 давав визнавальні покази без участі захисника, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах доданих до клопотання відсутній протокол допиту ОСОБА_2, а копія пояснень на а.с. 14-15 не є допитом у розумінні КПК України.

Доводи апелянта щодо непомірного розміру альтернативного запобіжного заходу не підтверджуються наданими доказами, які в силу ч. 5 ст. 132 КПК України мали бути надані стороною захисту під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, з огляду на це, у колегії суддів немає підстав для висновку про застосування застави у завідомо непомірному розмірі.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого військової прокуратури Київського гарнізону Балійчук Р.І. та застосовано щодо ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строків досудового розслідування, тобто до 03 квітня 2017 року включно, із визначенням застави у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 480 000, 00 (чотириста вісімдесят тисяч) гривень - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Гайдая Р.П., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ______ ____

МасенкоД.Є. ГлинянийВ.П. Паленик І.Г.