Постанова № 65914058, 31.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

м. Київ, вул. Солом'янська , 2-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2017 року суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кияшко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, будучи директором ТОВ «РЕТН», не дотримався встановленого законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 11 057 031 грн., до заниження податку на додану вартість на суму 6 516 грн., до несплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 7 018,81 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову судді місцевого суду, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні даної постанови порушив норми матеріального та процесуального права. При цьому суд врахував дані акту документальної планової виїзної перевірки № 408/26-15-14-01-04/35573239 від 16.12.2016 р. та складеного на підставі нього протоколу про адміністративне правопорушення. Проте, вказаний акт перевірки і податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня з приводу їх скасування через невідповідність вимогам закону, у зв'язку з чим сума грошового зобов'язання є неузгодженою.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вислухавши пояснення захисника ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суддя місцевого суду дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, на підставі даних, що містяться в акті документальної планової виїзної перевірки № 408/26-15-14-01-04/35573239 від 16.12.2016 р.

Захисник ОСОБА_3 надав апеляційному суду рішення Державної фіскальної служби України від 13.03.2017 року, з якого вбачається, що скаргу ТОВ «РЕТН» від 23.12.2016 року задоволено, а податкове повідомлення-рішення № 0000071401 від 05.01.2017 р. скасовано.

Відповідно до п.56.15. ст. 56 ПКУ скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Отже, суддя місцевого суду безпідставно послався у оскаржуваній постанові на акт про результати документальної планової виїзної перевірки № 408/26-15-14-01-04/35573239 від 16.12.2016 року як на доказ у справі, оскільки викладені у ньому висновки про порушення ТОВ «РЕТН» вимог Податкового Кодексу України проходили процедуру оскарження у Державній фіскальній службі України.

Висновки судді місцевого суду про порушення ОСОБА_2 податкового законодавства є передчасними та не ґрунтуються на доказах.

З огляду на викладене, вважаю, що постанову судді місцевого суду необхідно скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2017 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КпАП України, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. - скасувати.

Провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя