Рішення № 65914040, 29.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Ратнікової В.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬ ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬ ЛТД», Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання майнових прав,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Гіпек», третя особа: ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД» про визнання майнових прав, в якому просив визнати за ним майнове право на трикімнатну квартиру №95, загальною площею 113,1 кв.м., що знаходиться у житлово-громадському комплексі на АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секційний будинок).

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що між нею та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» 04.12.2013 р. було укладено договір № 0487/322-407 пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1. Крім того між ТОВ «Консоль ЛТД» та ТОВ «ГІПЕК» було укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу в АДРЕСА_1 від 24.10.2001 року №0991/241-252. Відповідач та третя особа зобов'язання перед позивачкою не виконали, а саме у запланований строк завершення будівництва будинок в експлуатацію не ввели, правовстановлюючих документів на об'єкт інвестування позивачці не видали, що унеможливлює оформлення нею права власності на про інвестовану квартиру, в зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом за захистом свої порушених прав.

Справа № 761/3854/15-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/646/2017Головуючий у суді першої інстанції: Савицький О.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ліквідатор ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД» подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповноту та неправильність з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування заявлених вимог апелянт, послалася на те, що суд першої інстанції взагалі не мав права розглядати спір, оскільки на думку апелянта, даний спір повинен був розглядатися в рамках господарського судочинства.

Крім того, суд не врахував, що справжнім відповідачем по справі повинно було бути саме: ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД», оскільки саме останнє є стороною договору, на який посилався позивач. На думку апелянта, позивач міг звернутися до ТОВ «КОНСОЛЬ ЛТД» про розірвання договору про пайову участь у будівництві, у разі порушення його прав, проте цього не зробив, а тому він фактично не довів в чому саме полягає порушення його прав.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу, на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України, у відсутності представника відповідача.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що між гр. США ОСОБА_5 (ОСОБА_5) і TOB Фірма "Консоль ЛТД" було укладено договір від 25 вересня 2003 р. № 2275/322-106/1(р) про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, (надалі - об'єкт).

За умовами п. 3.2. договору після закінчення будівництва Об'єкта ОСОБА_5 мала бути виділена в натурі "Частка Пайовика" у вигляді 3-кімнатної квартири на 10 поверсі, під будівельним № 96, загальною проектною площею 109,00 кв. м.

За умовами п. 3.1. договору ОСОБА_5 зобов'язався сплатити внесок у розмірі 92650 (дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят) дол. США впродовж 10 днів після обмірів БТІ і уточнення фактичної площі Частки Пайовика.

За умовами п. 3.7. договору, у разі виконання ОСОБА_5 зобов'язань зазначених у п. 3.1. договору, ОСОБА_5 повністю придбавав право на пайову участь у будівництві, а ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" втрачало право розпоряджатись Часткою Пайовика, інакше, як в інтересах ОСОБА_5.

За умовами п. 3.8. договору достатніми підставами для підтвердження права на пайову участь ОСОБА_5 є: цей договір і документи, що підтверджують внесення паю у повному обсязі.

За умовами п. 3.4. договору запланований строк закінчення будівництва і здавання Об'єкта - 2 квартал 2008 р.

ОСОБА_5 платіжним дорученням № 3 від 08 жовтня 2008 р. через ВАТ АБ "Укргазбанк" (0308, м. Київ, вул. Єреванська, 1, МФО 320478) та банк-посередник "Deutsche Bank AG" (Франкфурт-на-Майні, Німеччина) перерахував на рахунок ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" № 26004301320616 у Сімферопольському відділенні Промінвестбанк 92650,00 (дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят) дол. США з метою виконання Договору № 2275/322-106/1 (р).

Таким чином, 08.10.2008 p., сплативши повністю суму, передбачену умовами договору № 2275/322-106/1 (р) від 25.09.2003 p., ОСОБА_5 повністю виконав грошові зобов'язання за цим договором і набув майнові права на майбутню квартиру будівельний АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва, яку він мав отримати за умовами договору після завершення будівництва Об'єкту.

3 грудня 2013 р. між ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" і ОСОБА_5 було укладено додаткову угоду (без номера), за умовами якої загальна площа змінювалась на "113,10 кв. м.", будівельний номер квартири змінювався на "№ 95", назва Об'єкту будівництва змінювалась на "Житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секційний будинок)", а запланований термін завершення будівництва Об'єкту змінювався на "4 квартал 2013 p.".

04 грудня 2013 р. первісний інвестор ОСОБА_5 відступив належні йому за договором 2275/322-106/1(р) майнові права на майбутню квартиру №95 новому інвестору - ОСОБА_2, про що між первісним інвестором ОСОБА_5 і новим інвестором ОСОБА_2 було укладено Договір відступлення майнових прав від 04.12.2013 р. без номера.

За умовами цього договору відступлення майнових прав новий інвестор ОСОБА_2 до підписання цього договору сплатила первісному інвестору ОСОБА_5 742 000 (сімсот сорок дві тисячі) гривень, як вартість відступлених майнових прав у розмірі 92560 дол. США.

03 грудня 2013 р. за № 0487/322-407 між ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" і ОСОБА_2 було укладено Договір пайової участі у будівництві житлово- громадського комплексу по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секційний будинок).

За умовами п. 3.6.1. цього договору після закінчення будівництва Об'єкту ОСОБА_2 мала бути виділена в натурі Частка Пайовика у вигляді 3-кімнатної квартири № 95, на 10 поверсі, загальною площею 113,10 кв. м.

Одночасно з підписанням ОСОБА_2 і ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" нового договору, первісний інвестор ОСОБА_5, новий інвестор ОСОБА_2 і ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" уклали Додаткову угоду без номера від 04 грудня 2013р. про розірвання первісного договору спільної діяльності по дольовій участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку № 2275/322-106/1 (р) від 25.09.2003 р. між ОСОБА_5 і ТОВ Фірма "Консоль ЛТД".

За умовами цієї Додаткової угоди від 04.12.2013 р. ОСОБА_5 передав свій сплачений раніше на рахунок ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" пай у розмірі 92 650,00 (дев'яносто дві тисячі шістсот п'ятдесят) дол. США новому інвестору ОСОБА_2, в рахунок паю за новим договором № 0487/322-407 від 04.12.2013 р.

З цього ж моменту ТОВ Фірма "Консоль ЛТД" і первісний кредитор ОСОБА_5 повністю втратили право розпоряджатись Часткою Пайовика, тобто правами на квартиру № 95 у житлово-громадському комплексі по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секційний будинок), який на той час був об'єктом будівництва.

Крім того, між Спільним українсько-хорватським підприємством «ГІПЕК» і ТОВ «Консоль ЛТД» було укладено договір спільної діяльності з будівництва житлово- громадського комплексу в АДРЕСА_1 від 24.10.2001 року №0991/241-252.

Суд першої інстанції вважав, що оскільки відповідно до вказаного договору СУХП «ГІПЕК» являється замовником будівництва вказаного будинку, також «ГІПЕК», являється орендарем земельної ділянки, на якій збудовано зазначений будинок, оскільки саме цій юр.особі рішенням КМР від 10.07.2003 року № 638/798 було виділено для будівництва земельну ділянку в АДРЕСА_1, тому саме до Спільного українсько-хорватського підприємства «ГІПЕК» позивачка правильно пред'явила цей позов.

Відповідно до договору за яким позивачка має право на майнові права в об'єкті будівництва укладеному з ТОВ «Консоль ЛТД», а саме п.1.1., 1.3. договору сторони зобов'язалися діяти спільно для досягнення спільної мети: будівництво та введення в експлуатацію житлово-громадського комплексу по АДРЕСА_1 в Шевченківському районі м. Києва. Запланований строк закінчення будівництва та здачі об'єкта 4 квартал 2014 року.

У відповідності до п.3.1. договору пайщики зобов'язалися в якості свого вкладу за даним договором внести грошові кошти (пай), загальна сума якого на дату укладення договору складає еквівалент 92650 доларів США.

В свою чергу відповідач у відповідності до п.3.2. договору зобов'язався в якості свого вкладу у спільну діяльність своїми силами і з залученням власних трудових ресурсів, механізмів, устаткування, а також дольових та залучених коштів юридичних та фізичних осіб завершити будівництво багатоквартирного житлового будинку у відповідності до проекту та вимог ДБН, та передати пайщику в натурі 3-х кімнатну квартиру №95 за адресою АДРЕСА_1 в Шевченківському районі м. Києва, загальною проектною площею 113,10 кв.м.

Згідно з п.п.3.3 договору грошові та майнові вклади учасників, а також об'єкт нерухомості являються спільною власністю у відповідності з розмірами їх внесків у спільну діяльність. Після оформлення права власності пайщиками відповідно до п.п. 9.4., 9.5. даного договору права спільної власності, які витікають з цього договору, припиняються, і кожна із сторін розпоряджається виділеною йому часткою у створеному сторонами за даним договором об'єкті на власний розсуд.

За умови виконання зобов'язання, вказаного в п.3.1. договору, пайщик повністю набуває право на пайову (дольову) участь в будівництві, а фірма втрачає право розпорядження часткою пайщиків, інакше, як в інтересах та за згодою пайщиків, що передбачено п.3.7. договору.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки укладений між сторонами договір про спільну діяльність за своєю правовою природою є інвестиційним договором, а невиконання відповідачем зобов'язань за договором призводить до порушення прав позивача, а саме через порушення відповідачем строку прийняття об'єкта фінансування в експлуатацію та порушення строку його передачі позивачу у останнього відсутня можливість зареєструвати право власності на цей об'єкт у встановленому законом порядку, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів не може погодитися до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не правильно встановив виниклі правовідносини між сторонами, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи наведені норми права вбачається, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, суд розглядає справи тільки за звернення особи та тільки відносно тієї особи, яку визначив у своєму позові позивач. Позивач же може звернутися за захистом свого права тільки до особи, яка його порушила.

Як вбачається з позову, ОСОБА_2 звернулася з позовом саме до ТОВ «Гіпек».

Проте, як встановлено судом 04 грудня 2013 р. ОСОБА_2 уклала Договір пайової участі у будівництві житлово- громадського комплексу по АДРЕСА_1 у Шевченківському районі м. Києва (1 черга будівництва, 4-секційний будинок) саме з ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» (а.с.14-16).

Тобто саме ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» взяло на себе зобов'язання перед ОСОБА_2, а не ТОВ «Гіпек».

Будь-які ж домовленості ТОВ «Гіпек» та ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» позивача не стосуються.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Гіпек» є неналежним відповідачем по даній справі.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» судам роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Оскільки, ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до неналежного відповідача, суд першої інстанції повинен був роз'яснити їй право на заміну первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі у справі ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» не як третю особу, а як співвідповідача.

Проте, судом першої інстанції не було дотримано вказаних вимог цивільного процесуального законодавства України, що призвело до ухвалення помилкового рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Статтею 303 ЦПК України процесуально визначено межі розгляду справ в апеляційній інстанції.

Так, відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, не має процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені місцевим судом.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення про задоволення позову до відповідача ТОВ «Гіпек», а колегія суддів позбавлена процесуальної можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем на стадії апеляційного розгляду, то рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСОЛЬ ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді