Постанова № 65913887, 03.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017 Справа № 912/4063/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач);

суддів: Коваль Л.А., Пархоменко Н.В.

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю б/н від 04.01.2017;

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № 310-16 від 30.11.2016,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрохім» на рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2017 по справі № 912/4063/16 (суддя Шевчук О.Б.)

за позовом Приватного підприємства «Агрохім», м. Кропивницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Лайн-Груп», м. Кропивницький

про стягнення 885560,70 грн., -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2017 року рішенням господарського суду Кіровоградської області по даній справі позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 171952,22 грн. основної заборгованості, 82527,55 грн. пені, 10119,52 індексу інфляції та 3594,08 грн. 3 % річних, всього 268193,37 грн., а також 5260,81 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар (насіння соняшника) лише в частині 171952,22 грн., відповідно до Акту переоцінки насіння соняшника від 18.02.2016 № 1 (а. с. 63). При цьому судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості у сумі 414060,70 грн., оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості на вказану суму.

У звязку з порушенням відповідачем строків оплати товару передбачених договором, місцевий господарський суд з посиланням на ч. 6 ст. 231, ст. 233 ГК України, п. 3 ст. 83 ГПК України, здійснив власний розрахунок пені та за власною ініціативою зменшив її розмір до 82527,55 грн., що свідчить про часткове задоволення позову в цій частині.

Крім того, господарський суд виходячи з того, що сума боргу відповідача становить 171952,22 грн., а не 414060,70 грн., здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат виходячи саме з суми 171952,22 грн.

Непогоджуючись з рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована прийняттям місцевим господарським судом рішення на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться апелянтом до невірного визначення судом розмірів як суми основного боргу за договором, так і штрафних санкцій, що передбачені законом. При цьому, на думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно проявив свою ініціативу щодо необхідності перерахунку суми пені та зменшив її розмір без належного обґрунтування свого розрахунку.

06.02.2017 ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до розгляду в судову засіданні на 27.02.2017.

27.02.2017 відповідачем предявлено відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить залишити рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2017 по справі № 912/4063/16 без змін, а апеляційну скаргу ПП «Агрохім» без задоволення.

27.02.2017 у судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2017.

22.03.2017 у судовому засіданні розгляд справи відкладався до 03.04.2017.

03.04.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення суду першої інстанції слід частково скасувати, а скаргу залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 26.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сан Лайн-Груп» (покупцем) та Приватним підприємством «Агрохім» (продавцем) укладено договір поставки № С15-00026 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшника врожаю 2015 року на умовах даного договору.

Розділом 2 договору сторонами погоджено показники якості насіння соняшника, що є предметом поставки за цим договором.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що товар поставляється партіями на умовах DAP склад покупця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору за адресою ТОВ «Холдінг РА», вул. Слави 37, с. Роздолля, Компаніївського району, Кіровоградської області (далі - склад покупця).

Термін поставки товару - протягом 2-х днів після здійснення передплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 1 календарний день повідомити покупця про готовність здійснити поставку товару із зазначенням дати поставки. Після закінчення терміну поставки, продавець не звільняється від обов'язку поставити товар і на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитися від отримання товару у випадку порушення терміну поставки (3.2. договору).

Згідно п. 4.1. договору сторонами погоджено кількість та ціну товару, орієнтовну суму договору (кількість - 648,82 тонн, вартість за одну тонну - 10000,00 грн., орієнтовна сума договору 6488200,00 грн.).

Пунктом 5.1. договору визначено, що покупець зобов'язується здійснити оплату товару на умовах передплати у розмірі 80 % від вартості товару, вказаного в п. 4.1.3. договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури.

Залишок коштів в розмірі 20 % покупець сплачує на поточний рахунок продавця протягом 3-х робочих днів з дня отримання від продавця товару/партії товару та відомостей про реєстрацію податкових накладних у ЄРПН на суму, що дорівнює 20 % вартості поставленого товару та документів, передбачених пунктами 3.7., 3.8. договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1.).

08.12.2015 на виконання умов договору продавець передав у власність покупця товар насіння соняшника у кількості 648,82 тон на загальну суму 6252564,80 грн., що підтверджується копією видаткової накладної № 1335, а відповідач в особі ОСОБА_3 отримав поставлений за договором товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи довіреністю від 01.12.2015 № 25 (а. с. 13, 14).

В порушення умов договору відповідач оплату товару здійснив лише 22.12.2015 у сумі 2000000,00 грн. та 03.02.2016 у сумі 4252564,80 грн. (а. с. 27-28).

Оскільки на момент оплати товару, ринкова вартість насіння соняшника зросла, сторони досягли домовленості щодо переоцінки поставленого насіння соняшника шляхом підписання додаткової угоди № 1 до договору (далі - додаткова угода). Цією додатковою угодою сторони погодили кількість поставленого товару - 648,82 тон, вартість 10275,00 грн. за одну тону та орієнтовну суму договору - 6666626,50 грн. (а. с. 12).

Для остаточних розрахунків сторонами проведена переоцінка поставленого 08.12.2015 на умовах договору насіння соняшника, про що 18.02.2016 складено та підписано Акт переоцінки № 1 (а. с. 63), відповідно до якого загальне збільшення вартості насіння соняшника становить 171952,22 грн.

Предметом розгляду спору по даній справі є неповна оплата відповідачем заборгованості за отримане ним насіння соняшника в загальній сумі 414060,70 грн., що на думку позивача є порушенням умов додаткової угоди.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За правилами ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду стосовно досягнення 18.02.2016 між сторонами згоди на збільшення вартості поставленого 08.12.2015 товару на суму 171952,22 грн. (Акт переоцінки № 1), який в порядку ст. 692 ЦК України підлягав оплаті відповідачем 19.02.2016.

Позивач заперечував проти збільшення вартості насіння соняшника на суму 171952,22 грн. та підтримав позов в частині наявності заборгованості в сумі 414060,70 грн. Позивач не надав суду доказів зміни вартості соняшника на суму 414060,70 грн. При цьому колегія суддів враховує, що акт переоцінки насіння № 1 від 18.02.2016 на суму 171952,22 грн. складено сторонами для остаточних розрахунків з урахуванням додаткової угоди № 1.

Таким чином вищевказаний акт переоцінки є остаточною домовленістю сторін щодо вартості товару.

Вказаний висновок підтверджується у тому числі податковою звітністю позивача, а саме податковою накладною з додатком до неї (а. с 77-78), згідно яких самим позивачем проведено корегування ціни товару саме на суму 171952,22 грн.

Оскільки позивачем не доведено наявність заборгованості у сумі 414060,70 грн., а відповідачем не надано доказів виконання свого зобов'язання за договором щодо оплати поставленого товару з урахуванням збільшення вартості насіння соняшника у сумі 171952,22 грн., місцевим господарським судом правомірно задоволено позов в частині суми основного боргу лише у сумі 171952,22 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 439668,37 грн. пені відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України.

На думку колегії суддів, вказана сума пені нарахована позивачем безпідставно з огляду на наступне.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

В силу ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Умова про застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені договором не визначена, а ч. 6 ст. 231 ГК України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобовязання.

Таким чином, обрахування пені у відсотках, визначених обліковою ставкою НБУ, на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України є незаконним, оскільки дана норма не визначає розмір штрафних санкцій, а лише встановлює порядок їх обчислення.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанови від 29.03.2011 по справі № 7/428, від 16.04.2013 по справі № 26/093-12, 24.02.2016 по справі № 910/27689/14).

Таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення спірної суми пені, місцевий господарський суд припустився порушення норм матеріального права, що має своїм наслідком неправильне вирішення спору по суті, а відтак і скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Позивачем до стягнення з відповідача заявлено 3 % річних від простроченої суми 414060,70 грн. у розмірі 11128,59 грн. за період з 09.12.2015 по 31.10.2016 та 20703,74 грн. інфляційні втрати за період з лютого по вересень 2016.

Оскільки в ході вирішення спору по даній справі господарським судом встановлено, що сума боргу відповідача становить 171952,22 грн., а не 414060,70 грн., то нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснена господарським судом від суми 171952,22 грн. правомірно.

З огляду на вищевикладене, 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача за період з 20.02.2016 по 31.10.2016 від простроченої суми 171952,22 грн. складають 3594,08 грн., а інфляційні втрати за період з березня по вересень 2016 року - 10119,52 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладених та встановлених судами обставин, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрохім» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.01.2017 по справі № 912/4063/16 скасувати частково.

Викласти рішення господарського суду Кіровоградської області в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Лайн-Груп» (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 5, офіс 215, ідентифікаційний код 39985879) на користь Приватного підприємства «Агрохім» (25009, м. Кропивницький, вул. Комарова, 74, ідентифікаційний код 23694198) 171952,22 грн. основної заборгованості, 10119,52 грн. індексу інфляції та 3594,08 грн. 3 % річних, а також 2784,99 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Лайн-Груп» (25006, м. Кропивницький, вул. Ельворті, 5, офіс 215, ідентифікаційний код 39985879) на користь Приватного підприємства «Агрохім» (25009, м. Кропивницький, вул. Комарова, 74, ідентифікаційний код 23694198) 3063,49 грн. судового збору, сплаченого за перегляд справи судом апеляційної інстанції.

Доручити господарському суду Кіровоградської області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.04.2017.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді: Л.А. Коваль

ОСОБА_4