Рішення № 65913839, 10.04.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2017 р. Справа № 918/170/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро"

про стягнення коштів в сумі 79 344,79грн

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 17.02.2016 року

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" (відповідач) про стягнення 376 066,46 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

14.01.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 21, за умовами якого позивач зобов'язався поставити товар, а відповідач - прийняти вказаний товар і сплатити його вартість на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 558 198, 95 грн, однак відповідач частково здійснив оплату в сумі 1 303 938, 95 грн, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 254 260,00 грн.

Крім того, позивачем за неналежне виконання умов договору в частині несвоєчасного проведення розрахунків нараховано 53 885,43 грн пені, 13 335,34 грн 3 % річних та 54 585,69 грн інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст. 193 ГК України, ст.ст. 258, 526, 625, 692, 715 ЦК України тощо.

Ухвалою суду від 06.03.2017 року порушено провадження, справу призначено до розгляду на 20.03.2017 року.

Ухвалою суду від 20.03.2017 року розгляд справи було відкладено на 03.04.2017 року.

20.03.2017 року відповідачем через канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

20.03.2017 року позивачем через канцелярію суду долучено докази сплати основного боргу за поставлений товар.

03.04.2017 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути 24 190, 57 грн пені, 13 190, 34 грн інфляційних втрат та 5 080, 76 грн 3% річних. Крім того, просить повернути частину сплаченого судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог. Оскільки вказана заява подана у порядку та строк, визначені ст. 22 ГПК України, відтак приймається судом.

У судовому засіданні 03.04.2017 року оголошено перерву на 10.04.2017 року.

10.04.2017 року відповідачем через канцелярії суду подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.01.2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки № 21 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно з накладними відповідно до замовлень покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1.договору).

За п. 8.5 договір вступає в силу від дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з цього договору. Договір вважається автоматично пролонгованим кожний раз на наступний рік, якщо до кінця дії договору від жодної сторони не надійшла вимога про його розірвання або не укладено нового договору (п. 8.6 договору).

Розділом 2 договору сторони погодили строки та порядок постачання товару, відповідно до якого для отримання товару покупець зобов'язаний надати постачальнику заявку із зазначенням кількості, асортименту та інших характеристик товару, шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним або телефонним зв'язком. Строк поставки: протягом 10 календарних днів з моменту погодження сторонами замовлення. Базовими умовами поставки товару покупцю є поставка товару на умовах EXW (франко завод-склад постачальника) або CIP (перевезення та страхування оплачено до складу покупця) або FCA (франко перевізник-склад перевізника) (згідно з правилами ІНКОМТЕРМС 2010 року). Товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання сторонами відповідних видаткових накладних (п. 2.4). При перевезенні товару перевізником, товар вважається прийнятим за якістю та за кількістю з моменту підписання покупцем товарно-транспортної накладної або інших документів про отримання товару від перевізника (п. 2.5).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору предметом договору є товар (партія товару), вказаний у накладних. Під партією сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній. Асортимент, кількість та ціна товару погоджуються сторонами і вказуються в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Ціну договору складає сума цін усіх накладних, відповідно до яких здійснюється постачання товару.

Судом (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог) встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем поставлено відповідачу товар - Ют-Токс на загальну суму 1 558 198,95 грн, що підтверджується видатковими накладними (перелік наведений у таблиці).

№Заявка (№ і дата)Видаткова накладнаТТН (№ і дата)Довіреність (№ і дата) № і датаСума (грн.) 1№ 03/14/01 від 14.01.2016№26 від 15.01.201686 779,00№7 від 15.01.2016№11 від 14.01.20162 №143 від 28.01.20167 546,00 3 №102 від 02.02.201649049,00 4№ 01/16/02 від 16.02.2016№164 від 16.02.201675 460,00№Р164 від 16.02.2016№51 від 16.02.20165 №243 від 29.02.201619725,00 6 №296 від 10.03.201619 725,00№Р296 від 10.03.2016*7 №306 від 11.03.201678 900,00№Р306 від 11.03.2016 8 №327 від 15.03.201611 835,00

9 №399 від 28.03.201667 065,00 10 №488 від 13.04.201619 725,00№Р485 від 13.04.2016№122 від 07.04.201611 №495 від 14.04.201678 900,00№Р495 від 14.04.2016№122 від 07.04.201612 №515 від 19.04.201639 450,00№Р515 від 19.04.2016 13 №530 від 21.04.201619 725,00№Р530 від 21.04.2016 14 №557 від 26.04.201678 900,00№Р557 від 26.04.2016 15 №668 від 19.05.201619 725,00№Р668 від 19.05.2016 16 №674 від 20.05.20167 890,00 17 №683 від 23.05.201627 615,00№Р683 від 23.05.2016 18 №704 від 25.05.201631 560,00№Р704 від 25.05.2016 19 №739 від 31.05.201619725,00№Р739 від 31.05.2016 20 №755 від 01.06.201639450,00№Р755 від 01.06.2016 21 №872 від 24.06.201678 900,00№Р872 від 24.06.2016 22 №841 від 08:07.201611 835,00№Р941 від 08.07.2016 23 №981 від 15.07.201659 175,00 24 №1129 від 10.08.201619 725,00№Р1129 від 10.08.2016 25 №1185 від 22.08.201619 725,00№Р1185 від 22.08.2016 26№ 30/08/01-В від 30.08.2016№1225 від 30.08.201678 900,00№Р1225 від 30.08.2016№325 від 30.08.201627 №1269 від 08.09.201678 900,00 28 №1291 від 12.09.201619725,00№Р1291 від 12.09.2016 29 №1351 від 21.09.201619 725,00 30 №1367 від 23.09.20163 579,95

31 №1389 від 03.10.201639450,00№Р1389 від 03.10.2016№380 від 30.09.201632 №1413 від 07.10.201623 670,00№Р1413 від 07.10.2016 33 №1414 від 07.10.201615 780,00 34 №1447 від 17.10.201641 480,00№Р1447 від 17.10.2016 35 №1532 від 31.10.201620 740,00№Р1532 від 31.10.2016 36 №1569 від 04.11.2016124 440,00№Р1569 від 04.11.2016 37 №1579 від 07.11.201620 740,00 38 №1638 від 21.11.201641 480,00№Р1638 від 21.11.2016№474 від 21.11.201639 №1684 від 28.11.201641 480,00№Р1684 від 28.11.2016

Поставка товару здійснювалася на підставі договору, що стверджується видатковими накладними, в яких зазначено: "договір № 21 від 14.01.2016 року", а також заявками відповідача на відвантаження товару, довіреностями на отримання товару та товарно-транспортними накладними.

Судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобовязання по поставці продукції виконав у повному обсязі без зауважень та претензій з боку відповідача, однак відповідач прийняті на себе зобовязання в частині проведення розрахунків за отриманий товар відповідно до укладеного договору, підписаних сторонами видаткових накладних та виданих довіреностей не виконав.

Враховуючи вказане, суд приймає видаткові накладні, товарно-транспорті накладні, довіреності в якості належних доказів факту поставки Відповідачу товару в кількості, асортименті та за ціною, що визначена умовами договору.

Пунктами 4.1-4.3 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту відвантаження товару зі складу постачальника. Розрахунок за поставлений товар здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, який вказаний в цьому договорі або повідомлений постачальником додатково. Датою оплати за цим договором вважається дата надходження грошових коштів на рахунок постачальника.

Як встановлено судом із матеріалів справи, станом на дату звернення позивача до суду сума основного боргу за поставлений товар складала 254 260,00 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду з відповідним позовом відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого товару у розмірі та в строки, визначені умовами договору, не виконав.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 20.03.2017 року, тобто після звернення позивача до суду, у процесі розгляду справи відповідачем у повному обсязі погашено основний борг перед позивачем в розмірі 254 260, 00 грн, що стверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи, що заборгованість погашено після звернення позивача до суду та порушення провадження у цій справі, зважаючи, що між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження за вимогою про стягнення основної суми боргу в розмірі 254 260, 00 грн на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України (у зв'язку з відсутністю предмету спору).

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобовязань щодо оплати поставленого товару позивачем (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) нараховано та заявлено до стягнення 24 190, 57 грн пені, 13 190,34 грн інфляційних втрат та 5 080,76 грн 3% річних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних, встановив, що розмір перших становить 4 893,93 грн (при заявленому - 5 080, 76 грн.), а других - 12 062,58 грн (при заявленому - 13 190, 34 грн.) (розрахунок додається), отже 3% річних та інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Стосовно нарахування позивачем пені, то слід зазначити таке.

Право позивача на нарахування пені передбачене п. 6.2. договору, за яким у випадку порушення покупцем строків проведення оплати за цим договором, останній сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок розміру пені, встановив, що її розмір становить 24 395,53 грн, при заявленому - 24 190,57 грн (розрахунок додається), відтак пеня підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, вимоги позивача визнаються судом такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Враховуючи інтереси обох сторін, причини неналежного виконання зобов'язання, беручи до уваги наслідки порушення зобов'язання, поведінки відповідача, зважаючи, що основний борг погашений у повному обсязі, а прострочення у виконанні зобов'язань було незначним, суд, керуючись ст. 83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені з 24 190,57 грн до 13 000,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000,00 грн.

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Судом встановлено, що 20.01.2017 року між позивачем (замовник) та адвокатом ОСОБА_3 (виконавець) (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 404 від 18.12.2008 року) укладено договір про надання правової допомоги адвоката, за п. 1 якого адвокат приймає доручення надавати правову допомогу клієнтові в рамках господарської справи про стягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних втрат і процентів річних з ТОВ "ЮТ-Агро". Обов'язки за договором про надання правової допомоги адвокатом обумовлено сторонами в розділі 2 договору. З урахуванням п. 4.1 договору винагорода (гонорар) адвоката за надання правової допомоги становить 5 000,00 грн. Розмір і порядок оплати за здійснення представництва, сторони визначають в окремій додатковій угоді (п. 4.2 договору). Відповідно до додаткової угоди від 20.02.2017 року винагорода (гонорар) адвоката за надання правової допомоги становить 5 000,00 грн.

До матеріалів справи позивачем долучена довідка-розрахунок кількості часу, затраченого адвокатом за період 20.02.2017 року по 03.04.2017 року на правову допомогу у цій справі, з якої судом встановлено, що адвокатом на правову допомогу затрачено 33,5 годин та, із врахуванням розміру прожиткового мінімуму, зроблений розрахунок витрат на правову допомогу, що складає 21 440,00 грн. На підтвердження факту оплати вартості послуг адвоката позивачем надано розрахункову квитанцію від 20.03.2017 року на 5 000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Статтею 30 вказаного Закону унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Установчим Зїздом адвокатів України 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи зазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу послуг адвоката у розмірі 5 000,00 грн.

Частиною 5 ст. 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо стягнення судового збору, то слід зазначити таке.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У процесі розгляду справи відповідачем сплачено суму основного боргу, у зв'язку з чим судом в цій частині припинено провадження у справі, а також позивачем заявлено про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З урахуванням викладеного, за подання позовної заяви, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, позивач повинен був сплатити 1 600,00 грн судового збору.

Згідно з платіжним дорученням № 1773 від 27.02.2017 року позивачем сплачено 5 641,00 грн судового збору, що на 4 041,00 грн більше від встановленого Законом України "Про судовий збір" розміру.

Щодо судового збору в розмірі 1 600,00 грн, то останній на підставі ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ЮТ-Агро" (вул. Драгоманова, 27, офіс 3, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 36922125) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачинський район, Волинська область, 45500, код ЄДРПОУ 35580267) 4 893,93 грн 3% річних, 12 062,58 грн інфляційних, 13 000,00 грн пені, 1 550,40 грн судового збору, 4 845,00 грн витрат на оплату послуг адвоката.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу в розмір 254 260,00 грн припинити.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення 186,83 грн 3% річних, 1 127,76 грн інфляційних та 11 190,57 грн пені відмовити.

5. Ухвалою суду повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АБМ-ТРЕЙД" (вул. Горєлова, 1, смт. Локачі, Локачинський район, Волинська область, 45500, код ЄДРПОУ 35580267) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 4 041,00 грн, перерахований згідно з платіжним дорученням № 1773 від 27.02.2017 року (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складене 10.04.2017 року.

Суддя Андрійчук О.В.