Постанова № 65913793, 05.04.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2017 р. Справа №922/1293/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі судового засідання Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №38 від 26.10.2016р.,

відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№412Х/1-41 від 06.02.2017р.), на рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017р. у справі №922/1293/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро", м. Харків,

про стягнення коштів в розмірі 911886,95 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.01.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Денисюк Т.С., суддя Макаренко О.В., суддя Чистякова І.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" суму відкоригованого основного боргу в розмірі 603721,44 гривень, пеню в розмірі 110740,32 гривень, штраф в розмірі 27259,40 гривень, 3% річних в розмірі 47498,55 гривень, інфляційні втрати в розмірі 122667,24 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 18237,74 гривень.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017р. скасувати і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Зокрема, відповідач посилається на те, що засівання посівних зернових культур із відповідною обробкою засобами захисту рослин не дало необхідної якості врожаю, тобто цілей укладення договорів не було досягнуто. Після проведення необхідних досліджень та аналізу того, чому саме імпортний посівний матеріал із застосуванням новітніх хімічних засобів захисту рослин не забезпечив очікуваний врожай, апелянт прийшов до висновку про низьку якість товару, який був поставлений відповідачу його контрагентом за договорами, та про його невідповідність сертифікатам якості такого товару. Відповідач вважає, що доведення факту поставки неякісного товару мало б значний вплив на прийняття судом рішення, оскільки такий факт виключає можливість задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача грошових коштів, які складають предмет позову. Однак, як вказує апелянт, суд першої інстанції проігнорував необхідність закінчення проведення судових експертиз, у зв'язку з чим порушив ряд норм, які гарантують необхідність дослідження всіх обставин справи, які містяться в матеріалах справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та її розгляд призначено на 13.03.2017р.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№2392 від 03.03.2017р.), в якому просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі, позивач зазначає, що відповідач не надає будь-яких доказів, зокрема: відсутності в нього інших постачальників засобів захисту рослин та оброблення придбаного в позивача насіння саме придбаними у позивача засобами захисту рослин; дотримання відповідачем вимог та інструкцій виробників по транспортуванню, зберіганню і застосуванні, придбаних у позивача насіння та засобів захисту рослин; проведення відповідачем досліджень та аналізу, що дали йому змогу встановити факт низької якості товарів позивача, в тому числі і в момент отримання від позивача; невідповідність отриманого товару вимогам по якості саме в момент його передачі відповідачу. Також, позивач зазначає, що не звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості товару свідчить про те, що і в момент отримання товару, і після його застосування, і до подання позивачем позовної заяви про стягнення простроченого боргу з відповідача, жодних зауважень і претензій до якості товару, стану його упаковки і умов транспортування, до позивача з боку відповідача не було. Крім того, позивач вказує на те, що при дослідженні препаратів не враховано, що строк придатності товару згідно сертифікату якості, що є в матеріалах справи, сплинув ще 28.02.2015р., в той час як експертизу по справі призначено 18.06.2015р.

10.03.2017р. відповідач надав суду клопотання (вх.№2644), в якому просить:

1. Призначити по справі №922/1293/15 судово-хімічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6);

2. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

а. Чи відповідають зразки засобів захисту рослин, що надані на дослідження, за їх характеристиками умовам Договору купівлі-продажуН ЗК 071 ХАОО від 02.05.2014 року?;

3. Призначити по справі №922/1293/15 судово-біологічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6);

4. На вирішення експертизи поставити наступні питання:

а. Чи відповідають зразки зернових культур, що надані на дослідження, за їх характеристиками умовам Договору купівлі-продажу насіння №14 НК 043 ХАОО від 26.03.2014р.?;

5. Залучити до проведення судово-хімічної експертизи представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2О.В." для оцінки гербіциду на предмет встановлення його оригінальності;

6. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2О.В." методики кількісного визначення в складі препарату діючих речових гербіциду Euro-Lightning (д.р: імазамокс, 31.4 г/л + імазапір, 16,2 г/л) для направлення її експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. розгляд справи відкладено, у зв'язку з необхідністю надання можливості учасникам судового процесу подати додаткові пояснення по справі.

До судового засідання Харківського апеляційного господарського суду 03.04.2017р. сторонами не були надані додаткові письмові пояснення у справі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3668 від 04.04.2017р.), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату для забезпечення участі в процесі представника відповідача, який 05.04.2017р. буде приймати участь в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши надане апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи відмовляє в його задоволенні, з огляду на наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, колегія суддів зазначає, що судом у відповідності до приписів частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, створено учасникам процесу необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Чинне законодавство України не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти їх в суді, а тому апелянт у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, мав змогу скористатись своїм правом участі у судовому засіданні, надіславши іншого представника.

Відрядження представника, який виступає від імені товариства не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки саме юридична особа ТОВ "Профагро" - є учасником провадження у справі, а не конкретний представник товариства.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника ТОВ "Профагро".

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 05.04.2017р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" (Продавець /позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Профагро" (Покупець /відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу №14 ЗК 071 ХАОО. В порядку, визначеному цим Договором, та на умовах відстрочення остаточної оплати на певний термін Продавець зобов'язався передати у власність Покупця засоби захисту рослин (ОСОБА_3), згідно Специфікацій - Додатків до Договору, що становлять його невід'ємну частину (далі по тексту "Додаток"), а Покупець зобов'язався прийняти ОСОБА_3 та оплатити його вартість згідно умов Договору.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголосив, що належним чином виконав свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу №14 ЗК 071 ХАОО від 02.05.2014р. щодо поставки ОСОБА_3. ОСОБА_3 було поставлено належної якості, у строки та в порядку, що обумовлені Сторонами в Договорі, однак відповідач, в порушення умов Договору, не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого ОСОБА_3 і не здійснив жодного платежу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроскоп Інтернешнл" суму відкоригованого основного боргу в розмірі 603721,44 гривень, пеню в розмірі 110740,32 гривень, штраф в розмірі 27259,40 гривень, 3% річних в розмірі 47498,55 гривень, інфляційні втрати в розмірі 122667,24 гривень, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 18237,74 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відкоригована сума основного боргу відповідача перед позивачем за отриманий товар є підтвердженою, а розрахунки позивача щодо розмірів пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат є вірними та такими, що підлягають повному задоволенню.

Суд апеляційної інстанції повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.1. Договору ціни, загальна вартість, найменування ОСОБА_3 визначаються в еквіваленті національної валюти України - гривні до долара США та зазначаються у Додатку (ах) до Договору. В ціну ОСОБА_3 входить вартість тари, упаковки та маркування.

У п. 2.2. Договору Сторони погодили, що на дату поставки ОСОБА_3 ціна визначається в еквіваленті долара США до гривні та вказується в гривні. Ціна ОСОБА_3 може бути змінена Продавцем в односторонньому порядку, без попереднього узгодження з Покупцем, у випадку зміни порядку та умов нарахування існуючих податків і зборів або інших змін у законодавстві, які вплинуть на вартість ОСОБА_3 та порядок формування ціни на ОСОБА_3 в період з дати підписання даного Договору до дати поставки відповідної партії ОСОБА_3. Ціна ОСОБА_3 також може бути змінена Продавцем в односторонньому порядку у випадку зростання міжбанківського курсу придбання долара США до національної валюти України на 1 (один) або більше процентів, діючого на дату кожного фактичного платежу, відносно міжбанківського курсу придбання долара США до національної валюти України, що діяв на дату першого платежу за Договором/ або поставки ОСОБА_3 (в залежності від того, яка подія відбувається першою). У випадку проведення часткової попередньої оплати за ОСОБА_3 наступні оплати за Договором у разі зміни в сторону зменшення міжбанківського курсу долара США відносно гривні здійснюються за міжбанківським курсом долара США, визначеним на день першої оплати. У випадку проведення часткової або повної попередньої оплати - ціна частини ОСОБА_3/ партії ОСОБА_3, який відпускається Покупцю, перераховується за ціною на день проведення попередньої оплати за нього.

Вартість ОСОБА_3 розраховується за формулою та сплачується в гривні:

Х2=(Y2/ Y1)*X1, де

Х1 - вартість ОСОБА_3 у національній валюті України на дату першого платежу за Договором/ або поставки ОСОБА_3 (в залежності від того, яка подія відбувається першою).

Y1 - міжбанківський курс придбання долара США до національної валюти України який начається як середній на міжбанківському валютному ринку на дату першого платежу за Договором/ або поставки ОСОБА_3 (в залежності від того, яка подія відбувається першою) з врахуванням комісії банків на обслуговування платежів в розмірі 0,3%.

Y2 - міжбанківський курс придбання долара США до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню фактичних розрахунків по даному Договору з врахуванням комісії банків на обслуговування платежів в розмірі 0,3%.

Х2 - кінцева вартість ОСОБА_3 у національній валюті України до сплати.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 1.1. Договору, позивачем було поставлено відповідачу ОСОБА_3 на загальну суму 272593,86 грн. що підтверджується наступними документами:

- видатковою накладною №АІ000004883 від 07.05.2014р. на суму 15338,40 грн. та Довіреністю ТОВ "Профагро" № 42 від 06.05.2014р. на отримання ОСОБА_3 від ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (том 1, арк. с. 19-20);

- видатковою накладною №АІ000005318 від 16.05.2014р. на суму 151395,42 грн., видатковою накладною №АІ000005319 від 16.05.2014р. на суму 24727,56 грн. та Довіреністю ТОВ "Профагро" №46 від 16.05.2014р. на отримання ОСОБА_3 від ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (том 1, арк. с. 21-23);

- видатковою накладною №АІ000006142 від 30.05.2014р. на суму 81132, 48 грн. та Довіреністю ТОВ "Профагро" №54 від 30.05.2014р. на отримання ОСОБА_3 від ТОВ "Агроскоп Інтернешнл" (том 1, арк. с. 24-25).

Крім того, між позивачем та відповідачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог (угода від 17.02.2015р., т.2, а.с.236) на суму 1364818,00 грн. та встановлено що для ТОВ "Профагро" залишаються обов'язковими для виконання вимоги на суму 273066,09 грн. При цьому, вказаною угодою підтверджено наявність боргу за договором №14 ЗК 071 ХАОО від 02.05.2014р. на суму 272593,86 грн.

Також, в матеріалах справи наявний підписаний обома сторонами та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків (т.2, а.с.237) за період 01.01.2014р.-17.02.2015р., за яким заборгованість відповідача перед позивачем складає 273066,09 грн.

Будь-яких доказів заперечення відповідача щодо вказаної заборгованості матеріали справи не містять, як і не містять доказів погашення вказаної заборгованості за договором. Також, в попередньому судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача не заперечував отримання товару.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (пункт 1 та пункт 5 статті 692 Цивільного Кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України та статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 2.3. Договору передбачено зобов'язання Покупця здійснити оплату ОСОБА_3 в наступному порядку:

- 0 % - попередня оплата;

- 100 % - останній платіж - не пізніше 15.10.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів статті 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені строки.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.2.2. Договору загальна ціна ОСОБА_3, підрахована з урахуванням результатів коригування ціни на ОСОБА_3 на дату здійснення кожного фактичного платежу, - є фактичною загальною ціною ОСОБА_3 по цьому Договору, яку Покупець зобов'язаний оплатити. У випадку несвоєчасної оплати, Покупець оплачує повну вартість придбаного ОСОБА_3 з урахуванням п. 2.2 цього Договору. При цьому ціна за ОСОБА_3 визначається на дату здійснення фактичного платежу. Курси валют і їх співвідношення визначається згідно даних, вказаних на сайті: www.udinform.com. Міжбанківський курс придбання долара США до національної валюти України, який визначається як середній на міжбанківському валютному ринку в день, що передує дню розрахунків по даному Договору з врахуванням комісії банків на обслуговування платежів в розмірі 0,3%.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу, відкоригованого у відповідності до п. 2.2. Договору купівлі-продажу №14 ЗК 071 ХАОО від 02.05.2014 року, в розмірі 603721,44 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на те, що переданий за спірним договором товар є неналежної якості, колегія суддів зазначає наступне.

В п.5.1. Договору зазначено, що приймання ОСОБА_3 по кількості і якості проводиться Покупцем у момент одержання його від Продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування ОСОБА_3 й у випадку їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити Продавцю. При відсутності такої заяви ОСОБА_3 вважається прийнятим Покупцем.

Колегія суддів зазначає, що відповідач в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надав доказів того, що ним було письмово заявлено продавцю про невідповідність товару в момент його одержання.

Щодо недоліків ОСОБА_3, які неможливо виявити шляхом звичайного зовнішнього огляду (прихованих недоліків), в ч. 2 п. 5.1. цього ж Договору Сторони визначили наступне: "В разі сумніву, стосовно якості ОСОБА_3, Покупець може провести перевірку якості ОСОБА_3 за свій рахунок у лабораторії, акредитованій УкрЦСМ на проведення таких досліджень, за умови наявності в лабораторії відповідного аналітичного стандарту діючої речовини, обладнання та хімічних реактивів. Сторони домовились, що ОСОБА_3 вважається неякісним лише у випадку, якщо це підтверджується висновками даної лабораторії. Результати досліджень якості ОСОБА_3 інших лабораторій (дослідних закладів) не приймаються Сторонами та не мають доказової сили при пред'явленні претензій чи позовних вимог, пов'язаних із якістю ОСОБА_3.

Претензії повинні бути оформлені у письмовій формі, із зазначенням партії і кількості ОСОБА_3, у відношенні якого вони виставлені. В претензіях повинні відображатися всі подробиці з додаванням письмових доказів, включаючи акт обстеження ОСОБА_3, складений незалежними інспекторами (експертами), визнаними чинним законодавством України.

Претензія пред'являється Продавцю по факту виявлення невідповідності стандарту, але не пізніше 10-ти (десяти) календарних днів після отримання ОСОБА_3, в іншому випадку ОСОБА_3 вважається прийнятим у відповідності з сертифікатом якості".

Згідно п. 5.2. цього ж Договору претензії Покупця розглядаються Продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки за умови дотримання Покупцем умов пункту 5.1. Договору, а також вимог інструкцій виробника, нормативних документів по транспортуванню, збереженню і застосуванню ОСОБА_3.

Таким чином, перевірка якості товару, отриманого за Договором купівлі-продажу № 14 ЗК 071 ХАОО від 02.05.2014 року, має проводитись щодо проб, отриманих за участі незалежних інспекторів (експертів), визначеними чинним законодавством України, а саме дослідження має проводитись у лабораторії, акредитованій УкрЦСМ на проведення таких досліджень. З урахуванням властивостей такого товару і швидкості його застосування у сільськогосподарському виробництві, відбір проб і проведення досліджень щодо якості товару мали бути проведені протягом десяти календарних днів після отримання ОСОБА_3.

Згідно частини 2 статті 255 Цивільного кодексу України, письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно. Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем цього зроблено не було, строк пропущено.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що товар за спірним договором є прийнятим у відповідності з сертифікатом якості.

Відповідно до п. 4.1. Договору якість ОСОБА_3 повинна відповідати вимогам ДСТУ 3226-95 (ГОСТ 10882-98) для насіння цукрових буряків, та ДСТУ 2240-93 для насіння інших с/г культур.

Підтвердженням якості з боку Продавця є сертифікат встановленого зразка, на кожну партію товару, який видається на підставі аналізів спеціалізованих контрольно-насіннєвих лабораторій (п. 4.2. Договору).

Пунктом 4.3. Договору визначено, що претензії по якості ОСОБА_3 можуть бути пред'явлені Покупцем тільки на підставі результату експертизи, яка проводиться в сертифікованій лабораторії, експертизи середнього зразка насіння окремої партії або її частини, що відбирається в трьохденний строк після передачі ОСОБА_3. Середній зразок відбирається в присутності представника Продавця, який зобов'язаний прибути для відбору даних зразків протягом 48 годин з моменту отримання виклику Покупця, а також, за бажанням, за участі представника насіннєвої інспекції.

Відповідно до п. 4.4. Договору експертиза вважається належною, у разі її проведення Покупцем в спеціалізованій контрольно - насіннєвій аналітико - технологічній лабораторії по цукрових буряках - для насіння цукрових буряків, або в Випробувальній лабораторії Київської обласної Державної насіннєвої інспекції - для насіння інших с/г культур.

Претензія пред'являється Продавцю по факту виявлення невідповідності стандарту, але не пізніше 15-ти календарних днів після отримання ОСОБА_3, в іншому випадку ОСОБА_3 вважається прийнятим у відповідності з сертифікатом якості (п. 4.5. Договору).

Отже, проби насіння для перевірки їх якості у спеціалізованій лабораторії відбираються протягом трьох днів після передачі товару з обов'язковою участю представника Продавця, чого також не було зроблено відповідачем, а погоджений Сторонами строк також пропущено.

Колегія суддів зазначає, що коли товар одержувався відповідачем, жодних зауважень з його боку щодо мови сертифікатів, їх змісту, властивостей і строку придатності тощо, не надходило. У видаткових накладних відмічено та підтверджено підписом представника ТОВ "Профагро", що ним отримано сертифікати якості і будь-яких зауважень ним не зроблено.

Згідно із частинами 1 та 4 статті 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів; постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно частини 5 статті 268 Господарського кодексу України, у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

Частиною 7 статті 268 Господарського кодексу України визначено, що у разі, якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

Колегія суддів зазначає, що по-перше, матеріалами справи не підтверджується факт поставки товару неналежної якості, по-друге, відповідач не був позбавлений можливості у межах відповідного строку та за додерженням відповідних процедур, регламентованих договором, укладеним між сторонами, надати зауваження, заявити претензію, здійснити перевірку якості товару, однак матеріали справи не містять докази на підтвердження здійснення відповідачем відповідних дій.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що ним було отримано товар належної якості на суму 272593,86 грн., яка за результатами відкорегування склала 603721,44 грн., та у встановлені строки відповідачем не сплачена.

Також, із зазначених вище мотивів господарський суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі.

Відповідно до частини першої 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар. Обов'язковість сплати товару передбачена, зокрема, п.2.3. Договору, згідно якого покупець здійснює повну оплату товару за фактом отриманого покупцем товару, у відповідні строки.

Отже, призначення судової експертизи у справі з визначеними відповідачем питаннями, є недоцільним, оскільки запропоновані позивачем питання не стосуються предмету доказування у цій справі, та не зможуть вплинути на наявність чи відсутність підстав для сплати отриманого та спожитого товару.

Таким чином, клопотання відповідача про призначення судової експертизи підлягає відхиленню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобовязань 122667,24 грн. - інфляційних нарахувань та 47498,55 грн. - 20% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В пункті 6.1. Договору, Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний ОСОБА_3 сплачує продавцю 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

За результатами перерахунку розміру 20% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення 20% річних та інфляційних втрат за заявлений період у загальному розмірі 47498,55 грн. та 122667,24грн. відповідно

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 110740,32 грн. та штрафу в розмірі 27259,40 грн. за порушення виконання основного зобовязання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 610, статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України та статті 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В пункті 6.1. Договору, Покупець за несвоєчасний або неповний розрахунок за придбаний ОСОБА_3 сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів по оплаті ОСОБА_3, від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повної оплати, а також 20 (двадцять) процентів річних від простроченої суми.

Колегія суддів, за результатами перерахунку розміру пені з використанням калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3", встановила, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за заявлений період, а саме в розмірі 110740,32 грн.

Щодо стягнення з відповідача 10% штрафу в сумі 27259,40 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору, в разі порушення Покупцем строків попередньої оплати та/ або оплати за ОСОБА_3 відповідно до графіку, встановленого Договором, Продавець має право стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від суми несплаченої або несвоєчасно сплаченої вартості ОСОБА_3. Штраф сплачується за кожне порушення строків проведення оплати, встановлених Договором.

Таким чином, 10% штрафу від вартості неоплаченого в строк товару (272593,86 грн.) складає 27259,40 грн.

Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (постанова від 27.04.2012 (Постанова N 3-24гс12) N 06/5026/1052/2011). Відповідне вказане в Інформаційному листі №01-06/908/2012 від 13.07.2012р. "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів".

З огляду на викладене, враховуючи, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017р. у справі №922/1293/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.01.2017р. у справі №922/1293/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.В. Россолов

Суддя П.В. Тихий