Постанова № 65913648, 03.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2017 р. Справа№ 910/22570/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сочко В.В. - представник за дов. №2302/17-01 від 23.02.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року

у справі № 910/22570/16 (суддя: Плотницька Н.Б.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"

про стягнення 3967203,44 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача стягнення 3 967 203,44 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016 року, в тому числі: 3131894,63 грн основного боргу, 459173,40 грн пені, 144 067,15 грн інфляційних втрат, 44154,58 грн 3 % річних, 31318,95 грн штрафу за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору, 156 594,73 грн штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість з оплати отриманого товару.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" заборгованість у розмірі 3 131894,63 грн, пеню в розмірі 459173,40 грн, інфляційні втрати у розмірі 144 067, 15 грн, 3 % річних в розмірі 44 154,58 грн, штраф за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору у розмірі 31318,95 грн, штраф за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору у розмірі 156 594, 73 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 59 508,05 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.01.2017 року у справі № 910/22570/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та в першому судовому засіданні прийняв оскаржуване рішення.

Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції не було встановлено достовірність та правильність розрахунку штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 02.02.2017 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" було прийнято до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 16.03.2017 року розгляд справи було відкладено на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

31.03.2016 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №910/22570/16 до вирішення по суті справи №910/4761/17 за позовом акціонера Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" до Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" про визнання договору недійсним в частині.

За результатом розгляду справи Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що немає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки розгляд даної справи на підставі зібраних доказів та їх аналізу в сукупності є можливим без зупинення розгляду справи.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Так, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки його задоволення призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що скаржник не позбавлений права в разі задоволення справи № 910/4761/17 звернутися до суду на підставі ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

03.04.2017 року відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року по справі №910/22570/16 залишити без змін а апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 03.04.2017 року не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення розгляду справи.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, позивач не скористався належними йому процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 03.04.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Промбуд" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

29.04.2016 року між Приватним акціонерним товариством "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти і сплатити на умовах цього договору природний газ.

Згідно п. 8.1 договору даний договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін (дата, вказана у верхньому правому куті першої сторінки договору) і діє до 30.04.2016 року в частині постачання газу, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1.3 договору плановий обсяг газу, який продавець зобов'язується передати у звітному місяці - квітні 2016 року, а покупець прийняти та оплатити, складає 530,826 тис. м3.

Вартість газу, що передається згідно пункту 1.3 договору, складає 2 609 912,19 грн, крім того ПДВ - 521982,44 грн, разом з ПДВ - 3 131894,63 грн (п. 2.2 договору).

Згідно п. 2.4 договору оплата загальної вартості газу проводиться на поточний рахунок продавця в 100 % розмірі до 05 червня включно.

Відповідно до п. 2.6 договору розрахунки за газ здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України (гривнях) на розрахунковий (поточний) рахунок продавця.

Передача фактичного обсягу газу за звітний місяць оформляється сторонами актом прийому - передачі газу (п. 3.3 договору).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов укладеного договору купівлі-продажу природного газу № ПГ-Т/16-004/48 від 29.04.2016 року позивачем у квітні 2016 року було передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 3 131 894,63 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2016 року (наявний в матеріалах справи).

Відповідач в свою чергу в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати, поставленого позивачем природного газу, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий в квітні 2016 року природний газ у розмірі 3131 894,63 грн.

Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів оплати отриманого товару у розмірі 3 131 894,63 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 131 894, 63грн.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 459 173,40 грн пені та 44 154,58 грн 3 % річних, нарахованих за період прострочення з 06.06.2016 року по 24.11.2016 року , 144 067,15 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року, а також 31 318,95 грн штрафу за порушення грошових зобов'язань у розмірі 1 % від загальної вартості газу по договору та 156594,73 грн штрафу за порушення грошових зобов'язань на строк понад 10 календарних днів у розмірі 5 % від загальної вартості газу по договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.4 договору за порушення покупцем грошових зобов'язань (умов та строків розрахунків) згідно з пунктами 2.4. та 2.5. договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, - пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, та додатково - штраф у розмірі 1% (один відсоток) від суми простроченого платежу, а у разі прострочення платежу на строк понад 10 календарних днів - додатково штраф у розмірі 5% (п'ять відсотків) від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені та штрафу) відповідно до пункту 5.4 договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги ч. 1 ст. 4-7 і ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо їх правильності та відповідності вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника щодо невірного нарахування позивачем штрафних санкцій.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції безпідставно не задовольнив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та в першому судовому засіданні прийняв оскаржуване рішення, з огляду на наступне.

Як вбачається з відповідного клопотання відповідача, останній не зазначив причин неможливості явки в судове засідання, крім того неможливість забезпечення явки представника у судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Проте, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 цього кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судом не встановлено обставин, що перешкоджали розгляду справи.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Тобто, безпідставне задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи призвело б лише до затягування розгляду позовної заяви, що є неприпустимим.

Крім того, судом враховано, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Так, в даному випадку, апелянт, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2016 року у справі №910/22570/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 року у справі №910/22570/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/22570/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич