Постанова № 65913606, 06.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2017 року Справа № 904/10530/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: адвокат Халус А.Г., договір про надання правової допомоги і представництво в суді №б/н від 06.12.2016 року

від відповідача: провідний юрисконсульт департаменту правового забезпечення ПАТ КБ "ПриватБанк" Данильченко О.О., довіреність № 8437-К-О від 29.12.2016 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року у справі № 904/10530/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Івано-Франківськ

до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпро

про стягнення 231 426, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення з останнього на свою користь заборгованості по оплаті за суборенду нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1, у розмірі 231 426, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року у справі № 904/10530/16 (суддя Золотарьова Я.С.) позов задоволено у повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 основний борг у розмірі 231 426, 00 грн. та 3 471, 39 грн. витрат зі сплати судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором суборенди приміщення від 01.09.2010 року щодо оплати орендної плати за суборенду нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1, за період з січня по червень 2016 року включно, наявності боргу відповідача з орендної плати у сумі 231 426, 00 грн. Місцевий господарський суд встановив, що докази повернення відповідачем майна з оренди в матеріалах справи відсутні; відповідач належними та допустимими доказами не довів факту не користування орендованим приміщенням у спірний період; доказу підписання між сторонами акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого приміщення до суду не надано.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що за умовами договору суборенди спірне приміщення передавалось відповідачу в суборенду для використання його у банківській діяльності. Під час здійснення перевірки орендованих для здійснення банківської діяльності регіональними підрозділами приміщень фахівцями Головного офісу ПАТ КБ "ПриватБанк" було встановлено невідповідність приміщення вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва". Згідно Технічного звіту "Оцінки технічного стану та експлуатаційної придатності будівлі по АДРЕСА_1" орендована за договором суборенди від 01.09.2010 року будівля до експлуатації як офісних приміщень (банку) не придатна. Використання приміщення, яке не відповідає вимогам з пожежної безпеки, є небезпечним не лише для працівників відповідача, а й для великої кількості людей, які щоденно відвідують відділення банку. За доводами відповідача, через обставини, за які банк не відповідає (невідповідність приміщення ДБН), та які несуть загрозу життю та здоров'ю людей, відповідач орендованим приміщенням не користувався, а тому вимоги про стягнення орендної плати за вказаний час є безпідставними.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що підписавши договір суборенди приміщення та акт приймання-передачі приміщення, відповідач погодився зі станом приміщення і використовував його на власний розсуд у своїй діяльності. За результатами огляду і перевірки приміщення сторони дійшли згоди, що дане приміщення передано в суборенду відповідачу в належному стані. Отже, на думку позивача, під час укладення договору сторонами було досягнуто згоди зі всіх істотних умов, зокрема і щодо стану приміщення. Також, позивач вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у прийнятому ним рішенні, що запропонована відповідачем експертиза не пов'язана з предметом цього спору, та дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 28.03.2017 року.

У судовому засіданні 28.03.2017 року оголошено перерву на 06.04.2017 року.

У судовому засіданні 06.04.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2010 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (орендар), Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (суборендар) та Колективна фірма "Юксел" (власник) уклали договір суборенди приміщення (далі - Договір) (а.с. 7-9, т. 1), за умовами якого (п. 1.1.) в порядку та на умовах, визначених Договором, орендар зобов'язується передати суборендареві, а суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове користування (суборенду) приміщення, визначене у Договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.2. Договору приміщення, яке передається в оренду за Договором, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, перший поверх, площею 112,8 кв.м; 5 поверх, площею 85,0 кв.м, загальна площа орендованих приміщень складає 197,8 кв.м і належить орендареві на підставі тимчасового користування (оренди) в порядку і на умовах, визначених договором оренди приміщення №2 від 01.09.2010 року.

Приміщення надається суборендареві для використання його у банківській діяльності суборендаря (п. 1.4. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору приміщення передається орендарем і приймається в оренду суборендарем на умовах сплати останнім орендареві плати за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендарем.

Пунктом 2.2. Договору з урахуванням змін до нього, внесених додатковою угодою № 2 від 01.04.2012 року, яка набула чинності з 01.08.2013 року (а.с. 11, т. 1), встановлено, що орендна плата підлягає сплаті до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, з розрахунку 195, 00 грн. за 1 кв.м без ПДВ, всього 38 571, 00 грн. в місяць без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом, рівним 1 (одиниці).

Згідно з п. 3.2. Договору орендар зобов'язується надати приміщення суборендареві та ключі від нього в 5-денний строк з моменту укладання цього Договору у справному стані, належному для використання його за призначенням, за актом здачі-приймання, в якому зазначається технічний стан приміщення і інженерного устаткування на момент передачі в оренду.

Відповідно до п. 5.1. Договору передача орендарем та прийняття суборендарем приміщення в оренду засвідчується актом здачі-приймання приміщення в оренду. Повернення приміщення орендарю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акта здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні Договору.

За умовами пункту 7.1. Договору, Договір укладається на строк з 01.08.2013 року по 30.06.2016 року. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії Договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону, Договір вважається продовженим на тих самих умовах на строк, встановлений при укладанні Договору.

На виконання умов Договору 01.08.2013 року позивач передала, а відповідач прийняв у суборенду приміщення загальною площею 197,8 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно плану орендованого приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 01.08.2013 року, підписаним обома сторонами. У акті приймання-передачі приміщення вказано, що під час передачі приміщення сторони провели візуальний огляд його технічного стану. В результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що приміщення передано в належному стані. (а.с. 12, т. 1).

Зауважень щодо переданого у суборенду приміщення у відповідача не було.

З серпня 2013 року по грудень 2015 року Договір виконувався відповідачем.

19.08.2016 року позивач направила на адресу відповідача претензію, у якій зазначила, що з січня 2016 року відповідач не здійснює оплату за суборенду приміщень, що є порушенням договірних зобов'язань; що станом на 30.06.2016 року заборгованість відповідача по оплаті за суборенду приміщень (двох об'єктів нерухомого майна) становить 251 206, 20 грн., у тому числі: суборенда по АДРЕСА_1 - 231 426, 00 грн. Позивач просила невідкладно розглянути дану претензію і сплатити прострочену заборгованість по оплаті за суборенду (а.с. 13, т. 1).

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини шостої ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 774 ЦК України).

Згідно з частинами першою та п'ятою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Враховуючи умови Договору щодо строку оплати орендної плати за кожен місяць оренди (п. 2.2. з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 2 від 01.04.2012 року), строк оплати орендної плати за січень 2016 року - червень 2016 року та у спірній сумі є таким, що настав.

Доказів оплати орендної плати за спірний період суборенди та у спірній сумі відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу з орендної плати за спірний період суборенди у сумі 231 426, 00 грн. (195, 00 грн. х 197, 8 кв.м = 38 571, 00 грн. х 6 місяців = 231 426, 00 грн.) шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову щодо заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 231 426, 00 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача, наведені в обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Відповідач посилається на ті обставини, що він фактично не користувався орендованим приміщенням у спірний період у зв'язку з його невідповідністю вимогам ДБН В.1.1-7-2002 "Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва", про які орендодавець не повідомив відповідача під час укладання договору оренди. В якості відповідного доказу відповідач надав Технічний звіт "Оцінка технічного стану та експлуатаційної придатності будівлі по АДРЕСА_1" (а.с. 32-41, т. 1).

Технічним звітом за результатами проведеної оцінки надано наступні рекомендації: 1) технічний стан конструкцій будівлі не потребує ремонту (окрім ступенів евакуаційних сходів); 2) до експлуатації, як офісних приміщень (банку), будівля, що досліджується, непридатна. Подальша експлуатація будівлі для цих цілей можлива тільки після глибокої реконструкції з забезпеченням вимог Державних будівельних норм по частині шляхів евакуації та евакуаційних виходів (у тому числі освітлення сходів і евакуаційного коридору природним світлом), пристроєм тамбуру на вході в приміщення 1 поверху, а також організації системи вентиляції та димовидалення. Реконструкцію необхідно виконати згідно з проектом, що пройшов експертизу в органах експертизи МНС.

Пунктами 5.2. - 5.3. Договору визначено, що приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендареві/суборендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. Оплата оренди суборендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється (ч. 2 ст. 795 ЦК України).

Отже, орендар/суборендар має здійснювати сплату орендних платежів за весь час користування приміщенням, а підтвердженням закінчення фактичного користування орендарем/суборендарем орендованим приміщенням є підписання між орендарем/суборендарем та орендодавцем акту приймання-передачі такого приміщення з оренди/суборенди.

Докази підписання сторонами Договору суборенди приміщення акту приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого приміщення в матеріалах справи відсутні.

За приписами частини першої ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно ряду певних умов (ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Судовими рішеннями у справі № 909/1266/15 (а.с. 62-64, 100-103, т. 1) відмовлено в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про розірвання Договору суборенди приміщення від 01.09.2010 року, а також зобов'язання відповідача (Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3) прийняти у ПАТ КБ "ПриватБанк" приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 197, 8 кв.м, за актом приймання-передачі. Вказаними рішеннями встановлено відсутність підстав для дострокового розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору.

У позасудовому порядку сторони також не досягли домовленості щодо дострокового розірвання Договору.

За приписами частини першої ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною шостою ст. 762 ЦК України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За положеннями статті 767 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві річ у комплекті і у стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню. Наймодавець зобов'язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею. Наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані.

Як встановлено вище, за умовами п. 3.2. Договору орендар зобов'язується надати приміщення суборендареві у справному стані, належному для використання його за призначенням, за актом здачі-приймання, в якому зазначається технічний стан приміщення і інженерного устаткування на момент передачі в оренду.

Відповідач під час підписання акту приймання-передачі приміщення від 01.08.2013 року мав можливість перевірити приміщення на відповідність його нормам щодо пожежної безпеки та іншим нормам. Натомість, у акті зазначено, що під час передачі приміщення сторони провели візуальний огляд його технічного стану; в результаті огляду та перевірки сторони дійшли згоди, що приміщення передано в належному стані.

Окрім цього, суд приймає до уваги той факт, що відповідач без заперечень використовував зазначене приміщення за цільовим призначенням більше двох років до початку спірного періоду.

Вищенаведені обставини, які, за доводами відповідача, становили перешкоду для здійснення господарської діяльності відповідача, не були зумовлені діями позивача.

Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що суборендар має право переобладнувати та оформляти приміщення на власний розсуд для використання його за цільовим призначенням у діяльності суборендаря; суборендар зобов'язується утримувати приміщення у порядку, передбаченому санітарними і протипожежними правилами, а також правилами експлуатації встановленого в приміщенні санітарно-технічного та інженерного устаткування.

Відтак, відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки покладається на відповідача, і за наслідки виконання цього обов'язку відповідач несе відповідальність.

Пунктом 3.2. Договору на орендаря покладено обов'язок здійснювати капітальний ремонт приміщення відповідно до встановлених нормативів або у разі виникнення невідкладної потреби за узгодженням з суборендарем.

Відповідно до статті 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

При цьому таке право у наймача виникає у тому випадку, якщо наймодавець фактично не виконує (тобто будь-яким чином ухиляється від його проведення) покладеного на нього законодавством обов'язку щодо проведення капітального ремонту, а також доведеної необхідності та обов'язковості проведення такого ремонту з метою забезпечення права орендаря використовувати орендоване приміщення відповідно до призначення, яке визначено в договорі.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача з вимогами до позивача про приведення орендованого приміщення у відповідність до певних нормативів, проведення капітального ремонту приміщення тощо та ухилення від таких дій орендодавця.

Враховуючи вищевикладене, відсутні підстави для звільнення відповідача від оплати орендної плати за спірний період: січень - червень 2016 року.

Також, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для призначення у справі судової інженерно-технічної експертизи, оскільки експертиза, запропонована відповідачем, не пов'язана з предметом цього спору.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (пункт 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Отже, враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року у справі № 904/10530/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року у справі № 904/10530/16 залишити без змін.

Повна постанова складена 11.04.2017 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко