Постанова № 65913594, 05.04.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017 Справа № 912/4453/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність № 14-167 від 11.06.2014;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 1037 від 31.03.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 частини 2269 Національної гвардії України на рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2017 по справі № 912/4453/16 (суддя Шевчук О.Б.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 частини 2269 Національної гвардії України, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 66376,12 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2017 по даній справі - позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 15332,28 грн., з яких: 10014,15 грн. - пені, 1194,12 грн. - 3% річних, 4124,01 грн. - інфляційних втрат, а також 1378,00 грн. - судового збору.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване неналежним (з простроченням строків) виконанням відповідачем свого обовязку щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем природний газ.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Доводи апеляційної скарги за своїм змістом фактично зводяться до незгоди відповідача зі зменшенням судом розміру нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені до 50 %, оскільки судом першої інстанції не враховано всі зазначені обставини, на які посилався представник відповідача. Апелянт вважає, що при зменшенні розміру неустойки судом не враховано майновий стан та інші інтереси сторін, не надано належної правової оцінки доказам, наданих сторонами в обґрунтування своїх позицій щодо наявності чи відсутності збитків, а також не зясовано всі обставини, зясування яких передбачено ст. 551 ЦК України.

На думку апелянта, розмір нарахованої позивачем до стягнення з відповідача суми пені необхідно було зменшити до максимального розміру (до 99 %).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.04.2017.

05.04.2017 у судовому засіданні представник відповідача (апелянт) вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив колегію суддів частково скасувати оскаржуване рішення в частині зменшення розміру пені на 50 % і прийняти нове рішення, яким максимально зменшити розмір пені.

У судовому засіданні представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував.

05.04.2017 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, 30.01.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та ОСОБА_3 частиною 2269 Національної гвардії України (надалі - ВЧ 2269, Покупець) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 2513/15-БО(Т)-18 (надалі - Договір, а. с. 10-15), за умовами якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2015 році природний газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), в обсязі і на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язався надавати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газовидобувного/ газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Подавець не пізніше 8-го числа зобов'язався повертати Покупцю та газорозподільному/газовидобувному/ газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.

Ціна газу узгоджена між сторонами в розділі 5 Договору, де визначено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 5900,00 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом. До сплати за 1000 куб. м - 6384,70 грн, крім того ПДВ - 20% - 1276,94 грн, всього з ПДВ - 7661,64 грн. Загальна вартість Договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору).

Строк дії Договору встановлено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року в частині поставки газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Зазначені вище та інші умови Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору представниками Продавця та Покупця, які скріплено печатками обох сторін Договору.

Крім того, між Сторонами укладено наступні додаткові угоди: №1 від 03.03.2015; №2 від 30.03.3015; № 3 від 12.05.2015; № 4 від 05.06.2015; № 5 від 18.09.2015; № 6 від 14.09.2015; № 7 від 18.09.2015; № 8 від 30.11.2015; № 9 від 26.12.2015; № 10 від 30.11.2015№ № 11 від 18.12.2015 в яких, зокрема, Сторони вносили зміни до Договору в частині вартості природного газу та порядку розрахунків (а.с.16-32).

На виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1817803,53 грн, що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу, наявними в матеріалах справи (а.с.35-40).

Відповідач зобов'язання за договором виконав, але з простроченням строків, передбачених умовами Договору. Вказаний факт не заперечено сторонами.

Враховуючи викладені обставини, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з даним позовом та просило стягнути з відповідача 22495,79 грн пені, 42528,81 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1351,52 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується або виконано з порушенням обумовлених сторонами у договорі чи законом строку.

В силу вимог ч. 2 ст. 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно розрахунку, який додано до позовної заяви, позивачем нараховано: 66376,12 грн, з яких: 22495,79 грн пені, 1351,52 грн 3% річних та 42528,81 грн інфляційних втрат.

Згідно розрахунку позивача, який надійшов до господарського суду засобами електронного зв'язку 06.02.2017, позивачем нараховано: 65175,26 грн, з яких: 21366,52 грн пені, 1279,93 грн 3% річних та 42528,81 грн інфляційних втрат, в тому числі:

- за зобов'язаннями січня 2015 року 619,27 3% річних, 8760,38 грн пені та 42528,81 грн інфляційних втрат;

- за зобов'язаннями лютого 2015 року 274,92 грн 3% річних, 5498,35 грн пені;

- за зобов'язаннями березня 2015 року 271,93 грн 3% річних, 5438,51 грн пені;

- за зобов'язаннями жовтня 2015 року 113,81 грн 3% річних, 1669,28 грн пені.

При цьому, позивачем не подавалася заява про зменшення розміру позовних вимог.

Перевіривши розрахунки 3% річних нарахованих позивачем за зобов'язаннями січня - жовтня 2015, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що стягненню підлягають тільки нараховані 1194,12 грн 3% річних, з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відтак, останнім днем сплати є 14 - те число місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України визначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем, у розрахунку наданому разом з позовною заявою та розрахунку наданому 06.02.2017 до господарського суду не враховано, що за зобов'язаннями:

- січня 2015, останнім днем сплати є 16.02.2015, а період прострочки починається 17.02.2015;

- лютого 2015, останнім днем сплати є 16.02.2015, а період прострочки починається 17.03.2015;

- жовтня 2015, останнім днем сплати є 16.11.2015, а період прострочки починається 17.11.2015.

Отже, з урахуванням умов укладеного між сторонами договору, а також здійснених відповідачем проплат, стягненню підлягають 3 % річних:

- за зобов'язаннями січня за період 17.02.2016 по 26.03.2015 - 586,90 грн;

- за зобов'язаннями лютого за період 17.03.2016 по 26.03.2016 - 249,93 грн;

- за зобов'язаннями березня за період з 15.04.2015 по 26.04.2015 - 271,93 грн;

- за зобов'язаннями жовтня за період з 17.11.2015 по 23.11.2015 - 85,36 грн, а всього 1194,12 грн.

Щодо нарахованих інфляційних втрат в сумі 42528,81 грн за березень 2015, за зобов'язаннями січня на суму 393785,32 грн, господарським судом враховано наступне.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Підпунктом 3.2. вищевказаної постанови визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

З урахуванням вищевказаних норм, а також того, що 05.03.2015 позивачем здійснено оплату в сумі 355600,00 грн, правомірним є нарахування інфляційних втрат за березень 2015 на суму 38185,32 грн (393785,32 - 355600,00 = 38185,32 грн), що становить 4124,01 грн.

Щодо стягнення пені в розмірі 22495,79 грн господарський суд також виходив з того, що за зобов'язаннями:

- січня 2015, останнім днем сплати є 16.02.2015, а період прострочки починається 17.02.2015;

- лютого 2015, останнім днем сплати є 16.03.2015, а період прострочки починається 17.03.2015;

- жовтня 2015, останнім днем сплати є 16.11.2015, а період прострочки починається 17.11.2015.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним розрахунок місцевим господарським судом суми пені у розмірі 20028,31 грн., а саме:

- за зобов'язаннями січня за період 17.02.2016 по 04.03.2015 - 8339,34 грн;

- за зобов'язаннями лютого за період 16.03.2016 по 26.03.2015 - 4998,50 грн;

- за зобов'язаннями березня за період з 15.04.2015 по 26.04.2015 - 5438,51 грн;

- за зобов'язаннями жовтня за період з 17.11.2015 по 23.11.2015 -1251,96 грн.

Стосовно доводів апелянта щодо неправомірності зменшення розміру неустойки на 50 %, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту клопотання відповідача про зменшення пені вбачається, що останній просив місцевий господарський суд максимально зменшити розмір нарахованої пені, у звязку з тим, що зобов'язання за договором №2513/15-БО(Т)-18 станом на даний час виконано, а затримку в оплаті усунуто одразу при надходженні відповідних бюджетних асигнувань, при цьому причиною неналежного виконання зобов'язання стала затримка державного фінансування.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509, ч. ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, передбачене п. 3 ст. 83 ГПК України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Так, за приписами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, господарський суд обєктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобовязання, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобовязання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобовязання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»). При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені на 50 %, на підставі повного та обєктивного розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, за своїм внутрішнім переконанням встановив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство повязує можливість зменшення розміру неустойки, а саме:

- судом встановлено добросовісну поведінку відповідача - 100% виконання зобов'язання;

- фінансову залежність відповідача від субвенцій з державного бюджету, який є бюджетною установою, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача та неможливості своєчасно розрахуватися за спожитий газ;

- відсутність факту завдання будь-яких збитків позивачу несвоєчасним виконанням ВЧ 2269 зобов'язань за договором.

Таким чином колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд встановив наявність передбачених ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та п.3 ст. 83 ГПК України підстав для зменшення розміру суми пені, яка підлягає до стягнення, у зв'язку з чим, розмір пені був зменшений на 50 % до 10014,15 грн.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 23.03.2015 по справі № 904/8411/14, постанова від 25.06.2015 по справі 906/1694/14 та постанова від 16.06.2015 по справі № 915/1887/14).

Отже, оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 08.02.2017 відповідає нормам матеріального та процесуального права, у звязку з чим підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України за перегляд справи в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 частини 2269 Національної гвардії України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 08.02.2017 по справі № 912/4453/16 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 10.04.2017.

ГоловуючийЮ.Б. Парусніков

Судді:Т.А. Верхогляд

ОСОБА_4