Рішення № 65913557, 10.04.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

"10" квітня 2017 р. Справа № 927/237/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство Укртелеком,

бульвар Т. Шевченко, 18, м. Київ, 01601

В особі: Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком,

проспект Миру, 28, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Парафіївська селищна рада,

вул. Т. Шевченка, 95, смт. Парафіївка, Ічнянський район, Чернігівська область, 16730

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 2798,14 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, довіреність № 1330 від 12.12.2016, представник

від відповідача:ОСОБА_2 - селищний голова, рішення від 30.11.2015 Парафіївської селищної ради

В судовому засіданні 10.04.2017, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» подано позов до Парафіївської селищної ради про стягнення заборгованості в сумі 2798,14 грн., з яких 2602,58 грн. заборгованість за телекомунікаційні послуги за період з лютого 2016 року по січень 2017 року;90,38 грн. сума пені за період з 21.06.2016 по 27.02.2017; 20,80 грн. сума трьох відсотків річних за той же період та 84,38 грн. сума інфляційних втрат за період з липня 2016 року по січень 2017 року. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 24.02.2011 за № 32 про надання телекомунікаційних послуг та додатків до нього.

Повноважний представник позивача у судових засіданнях 27.03.2017 та 10.04.2017 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач відзивом на позов та повноважний представник відповідача у судових засіданнях 27.03.2017 та 10.04.2017 проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, зазначивши що починаючи з лютого 2016 року телефони Парафіївської селищної ради були відключені ПАТ «Укртелеком», тобто фактично послуги телекомунікаційного звязку відповідачу у спірному періоді не надавались. Відповідач ствердив, що не брав на себе грошових зобовязань перед позивачем на протязі 2016 року та пояснив, що в грудні 2015 року рішенням сільських та селищних рад було утворено Парафіївську обєднану територіальну громаду. Внаслідок реорганізації до Парафіївської селищної ради приєднались Іваницька, Петрушівська, Южненська та Мартинівська сільські ради, про що своєчасно повідомлено ПАТ «Укртелеком». Відповідач звертався до позивача з пропозицією укласти новий договір або додаткову угоду до діючого договору щодо переоформлення телефонів сільських рад, що приєднались до Парафіївської селищної ради, однак позивач відхилив пропозицію відповідача (а.с.41-42).

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 між Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком, що перейменовано згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ Укртелеком № 8 від 14.06.2011 р. у Публічне акціонерне товариство Укртелеком (п. 1.1 Статуту ПАТ Укртелеком), з однієї сторони, та Парафіївською селищною радою, з іншої сторони, укладено договір № 32 про надання телекомунікаційних послуг(а.с.12-16).

За умовами вказаного договору позивач зобовязався надавати відповідачу (абоненту) загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах, замовлених абонентом (далі послуги), а абонент зобовязався своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору). Перелік замовлених послуг та засобів звязку, виділених абоненту, зазначено у додатку № 2 до договору (п. 2.1 договору) (а.с.13).

Надання послуг за договором є платним. Форма розрахунків за договором безготівкова. Система розрахунків, що застосовується позивачем з надсиланням рахунків. Порядок оплати наданих послуг авансова система. Система оплати наданих послуг місцевого телефонного звязку, яка застосовується позивачем абонентна система без почасового обліку телефонних розмов. Позивач відкриває в системі розрахунків відповідачу особовий рахунок з певним ідентифікаційним кодом, на якому проводяться розрахунки за весь обсяг наданих відповідачу послуг. Облік обсягів надання послуг та їх тарифікація здійснюється технічними засобами Укртелекому, рахунок наданий Укртелекомом є одночасно актом передавання приймання виконаних робіт (п.п. 4.1 - 4.3, 4.5 - 4.7, 4.26 договору з урахування редакції додаткової угоди від 31.05.2011) (а.с. 152).

У відповідності до пункту 4.8 договору державному регулюванню, шляхом встановлення граничних або фіксованих тарифів підлягають тарифи за загальнодоступні телекомунікаційні послуги та тарифи на надання в користування каналів електрозвязку операторів телекомунікації, що займають монопольне становище. Сторони погодили, що у разі зміни регульованих державою тарифів, нові тарифи застосовуються при розрахунку з дня введення їх в дію. На послуги, не зазначені у вказаному пункті, позивач самостійно встановлює тарифи. Тарифи застосовуються через 7 днів з дати їх оприлюднення, якщо більш пізній строк не визначений позивачем у нормативному документі, яким затверджено тарифи. Вартість послуг у вказаних пунктах визначається відповідно до діючих тарифів позивача. У додатку № 3 до договору зазначена вартість послуг, що розрахована на підставі діючих на момент підписання договору тарифів. Тарифи та вартість послуг за договором позивач має право змінювати в односторонньому порядку. Розрахунковий період становить один календарний місяць (п.п. 4.9-4.11 договору).

Згідно пункту 4.15 договору оплата рахунку за отримані послуги проводиться відповідачем не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати. У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків), відповідач повинен звернутись до служби рахунків позивача для отримання інформації про належну до сплати суму.

Пунктом 4.16 договору сторони передбачили, що у разі застосування попередньої (авансової) оплати абонент зобовязаний до 20 числа поточного місяця здійснити оплату послуг в розмірі не менше суми послуг наданих у попередньому розрахунковому періоді. Укртелеком проводить перерахунок суми до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковому періоді. Залишок авансу переноситься на наступний розрахунковий період.

На виконання умов спірного договору позивачем було надано відповідачу телекомунікаційні послуги за період з 01.02.2016 по 01.01.2017 на загальну суму 2602,58 грн., що підтверджується рахунками-актами № 7404060000001320 за спірний період: за лютий 2016 року на суму 211,19 грн., за березень 2016 року на суму 212,64 грн., за квітень 2016 року на суму 231,20 грн., за травень 2016 року на суму 218,78 грн., за червень 2016 року на суму 219,56 грн., за липень 2016 року на суму 215,26 грн., за серпень 2016 року на суму 215,26 грн., за вересень 2016 року на суму 215,26 грн., за жовтень 2016 року на суму 215,26 грн., за листопад 2016 року на суму 215,26 грн., за грудень 2016 року на суму 242,21 грн., за січень 2017 року (з 01.01 по 19.01) на суму 190,70 грн., які знаходяться в матеріалах справи (а.с.17-28).

Пунктом 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг передбачено, що припинення надання послуг (послуги) може здійснюватися оператором, провайдером у разі припинення відповідно до законодавства дії договору, в тому числі його дострокового розірвання, зокрема за ініціативою оператора, провайдера у разі непогашення абонентом заборгованості з оплати послуг у строк, зазначений у попередженні оператора, провайдера.

Згідно пункту 3.2.9 договору сторони погодили, що у разі несплати заборгованості більше ніж за три місяці Укртелеком має право розірвати договір в односторонньому порядку письмово повідомивши про це абонента в порядку визначеному законодавством.

З матеріалів справи, вбачається що з 20 січня 2017 року позивачем в односторонньому порядку розірвано договір від 24.02.2011 за № 32 на підставі п. 3.2.9 вказаного договору та пунктів 55, 117 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295, враховуючи несплату абонентом заборгованості за послуги телекомунікаційного звязку починаючи з лютого 2016 року, про що відповідач був своєчасно попереджений (а.с. 59, 63).

Доводи відповідача про те, що фактично телекомунікаційні послуги у спірному періоді (лютий 2016 року січень 2017 року) йому не надавались, а телефони були відключені позивачем ще на початку 2016 року, - спростовуються матеріалами справи.

Так, з доданих позивачем до матеріалів справи роздруківок вхідних дзвінків за телефонними номерами 2-41-35; 2-41-79; 2-41-81; 2-42-02; 2-43-93, що виділені для обслуговування відповідача згідно додатку № 2 до договору від 24.02.2011 за № 32, - вбачається, що у спірному періоді за вказаними телефонними номерами здійснювались успішні вхідні дзвінки (а.с.126-142). Разом з тим, згідно розшифровок наданих послуг звязку за телефонними номерами 2-41-35; 2-41-42; 2-41-79; 2-41-81; 2-42-02; 2-43-93 вбачається, що у спірному періоді за вищевказаними номерами також здійснювались успішні вихідні дзвінки, в тому числі за номером 2-41-81 дзвінки міжміського типу у період з лютого 2016 року по червень 2016 року (а.с. 111-125). При цьому, судом встановлено, що починаючи з липня 2016 року по січень 2017 року відповідачу нараховувалась виключно абонентська плата за обслуговування вищевказаних телефонних номерів у відповідності до пункту 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005 за № 720, про що відповідач був письмово попереджений листами від 01.06.2016 за № Ю-1-498, від 01.08.2016 за № 406,від 01.09.2016 за № 194, від 01.11.2016 за №39, повідомляючи про можливість тимчасового припинення надання послуг телекомунікаційного звязку, у випадку непогашення відповідачем наявної заборгованості у визначений строк (а.с.53, 56, 58 -59). Право на нарахування абонентської плати за телефонними номерами, які виділені для обслуговування відповідача, у випадку припинення надання послуг звязку з вини самого абонента, передбачено в пунктах 3.2.5, 4.22-4.23 договору від 24.02.2011 за № 32.

Так, пунктом 4.22 сторони погодили, що у разі не оплати отриманих послуг в установлений пунктом 4.15 договору строк відповідачу надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку оплати. Якщо протягом 10 днів після зазначеного в попереджені строку від абонента не надійшло підтвердження про оплату, позивач вживає заходів передбачених п. 3.2.5 договору, зокрема припиняє надання послуг телекомунікаційного звязку в порядку, визначеному Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005 за № 720. При цьому, за час протягом якого послуги не надавались з вини відповідача, абонентна плата справляється в повному розмірі (п. 4.23 договору).

Аналогічна за змістом норма закріплена в пункті 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295, згідно якої оператор, провайдер може тимчасово припиняти надання послуг з власної ініціативи в разі, зокрема, наявності заборгованості з оплати послуг понад строк чи суму, зазначені у договорі, відповідно до законодавства, а також закінчення коштів за передплачені послуги відповідно до законодавства та договору. Тимчасове припинення надання послуг здійснюється до усунення причин, що призвели до цього, на строк, визначений договором та законодавством. За час, протягом якого послуги не надавалися з вини абонента, абонентна плата нараховується в повному обсязі, якщо інше не передбачено договором.

Судом встановлено, з 24 листопада 2016 року позивачем було припинено надання відповідачу послуг телекомунікаційного звязку за телефонними номерами 2-41-35; 2-41-42; 2-41-79; 2-41-81; 2-42-02; 2-43-93, - у звязку з відсутністю оплати за надані послуги у попередніх періодах, про що зазначено в оборотній стороні картки по кожному із телефонних номерів, виділених на обслуговування відповідача (а.с.143-148).Разом з тим, позивач правомірно продовжив нараховувати абонентську плату за вказаними телефонними номерами, виходячи з пунктів 4.22-4.23 договору від 24.02.2011 за № 32 та вимог пункту 54 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295.

Відповідач у судових засіданнях 27.03.2017 та 10.04.2017 звертав увагу суду на те, що у грудні 2015 року на підставі рішення сільських і селищної рад було утворено Парафіївську обєднану територіальну громаду, внаслідок реорганізація шляхом приєднання до Парафіївської селищної ради Іваницької, Петрушинської, Южненської та Мартинівської сільських рад. Відповідач вважає, що оскільки до нього приєднались інші сільські ради, телефонні номери, виділені на обслуговування таких рад, мають бути переоформлені на нього як їх правонаступника,у звязку з чим останній неодноразово звертався до позивача з пропозицією внести зміни до діючого договору шляхом укладення додаткової угоди або укладення нового договору. Однак, позивач його пропозицію відхилив, обґрунтувавши свою відмову тим, що Парафіївська селищна рада має перереєструватись як новостворена юридична особа. Відповідач ствердив, що не мав можливості розрахуватися із позивачем за послуги, надані на підставі договору від 24.02.2011 за № 32, оскільки органи державного казначейства відмовлялись реєструвати платіжні документи відповідача, так як до спірного договору сторонами не були внесені відповідні зміни.

Доводи відповідача про відсутність можливості розрахуватися з позивачем за надані послуги на підставі договору від 24.02.2011 за № 32, у звязку з відмовою органів державного казначейства реєструвати платіжні доручення Парафіївської селищної ради, - не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні вимог статтей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України. ОСОБА_3 державної казначейської служби України в Ічнянському районі Чернігівської області від 07.04.2017 за № 01.01-20/379, свідчить про те, що зобовязання за договором від 24.02.2011 за № 32 в управлінні не реєструвались та на облік не брались. Наданий відповідачем до матеріалів справи документ не підтверджує відмову органів Державної казначейської служби України від реєстрації зобовязань відповідача за договором від 24.02.2011 за № 32, а лише вказує на те, що відповідачем не вчинялись дії з реєстрації грошових зобовязань перед ПАТ «Укртелекомом» за спірним правочином.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч. 7 ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 за № 755-ІV (зі змінами та доповненнями), у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

При цьому, державна реєстрація при реорганізації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб після добровільного обєднання територіальних громад здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про добровільне обєднання територіальних громад» від 05.02.2015 за № 157-VІІІ.

Частиною 12 ст. 8 ЗУ «Про добровільне обєднання територіальних громад» передбачено, що державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - сільську, селищну, міську раду, обрану обєднаною територіальною громадою, її виконавчий комітет, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійснюється на підставі заяви, поданої сільським, селищним, міським головою, обраним обєднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 30.03.2017, вбачається що до цього часу державна реєстрація змін до відомостей про приєднання до Парафіївської селищної ради Іваницької, Петрушинської, Южненської та Мартинівської сільськіх рад, відповідачем не внесені (а.с.165-166).

Таким чином, у позивача були відсутні правові підстави для внесення змін до договору від 24.02.2011 за № 32.

Разом з тим, договір між сторонами не був розірваний до 20.01.2017 та діяв у спірному періоді.

Пунктом 3.4.2 договору на відповідача покладено обовязок своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 вказаного Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив умови договору, за надані послуги не розрахувався. На момент винесення рішення наявну заборгованість не погасив, доказів сплати не надав.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума,її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2. договору, у разі несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг, відповідач сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Згідно абзацу 2 пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» від 17.12.2013 за № 14, відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань. В абз. 4 пункту 2.1 Постанови зазначено, що нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 36 ЗУ «Про телекомунікації».

У відповідності до ч. 2 ст. 36 ЗУ «Про телекомунікації» від 18.11.2003 за № 1280-ІV, у разі затримки плати за надані оператором, провайдером телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Керуючись вищевикладеним, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню, розраховану виходячи з облікової ставки НБУ, в сумі 90,38 грн. за період з 21.06.2016 по 27.02.2017, враховуючи вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, 20,80 грн. трьох відсотків річних за той же період та 84,38 грн. інфляційних втрат за період з липня 2016 року по січень 2017 року.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобовязання не виконав, за надані телекомунікаційні послуги не розрахувався, суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін, перевіривши розрахунки позивача (а.с. 9-11), дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу, трьох відсотків річних та інфляційних втрат в повному обсязі в сумах 2602,58 грн., 20,80 грн. та 84,38 грн. відповідно, а в частині стягнення пені - частково в сумі 82,31грн. за заявлений період, з урахуванням проведеного судом перерахунку заявлених до стягнення сум, виходячи з умов договору, а саме авансової системи розрахунків (пункти 4.5, 4.15 - 4.16 договору).

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, таким чином з відповідача підлягає стягненню1595,36грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Парафіївської селищної ради (16730, Чернігівська область, Ічнянський район, смт. Парафіївка, вул. Т. Шевченка, 95, р/р 35415009002120 в УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код ЄДРПОУ 04412521) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Чернігівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (14000, м. Чернігів, проспект Миру, 28, р/р 26003010194914 в ПАТ «Альфа-Банк» м. Київ, МФО 300346, код ЄДРПОУ 21560766) - 2602,58 грн. основного боргу, 82,31 грн. пені, 20,80 грн. трьох відсотків річних, 84,38 грн. інфляційних втрат та 1595,36грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 11.04.2017

Суддя І.Г.Мурашко