Рішення № 65913328, 03.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2017 р.Справа № 916/3507/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: Соловйов В.В. - на підставі довіреності від 20.09.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності "ЛУЗАНІВКА" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 13 441,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 20.12.2016р. Товариство з обмеженою відповідальність "ЛУЗАНІВКА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 13 441,00 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області (суддя - Літвінов С.В.) від 22.12.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

На підставі розпорядження. керівника апарату господарського суду Одеської області №199 від 20.02.2017р., відповідно до п.п. 2.3.49, 2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з настанням обставин, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, а саме: перебування судді Літвінов С.В. з 24.01.2017р. на тривалому лікарняному, що може мати наслідком порушення строку розгляду справи та відповідно до п. 4.2.6. рішення зборів суддів господарського суду Одеської області (протокол від 07.02.2017р. №17-01/2017) призначено повторний автоматичний розподіл та вказану справу передано на розгляду судді Зайцева Ю.О.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2017р. справу № 916/3507/16 було прийнято до свого провадження суддею Зайцевим Ю.О.

В судовому засіданні 15.03.2017р. представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої, просив суд стягнути з відповідача 13 441,00грн.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, про поважність причин відсутності суд не повідомив, у зв'язку з чим справа згідно з ст. 75 ГПК України розглядається за наявними в ній матеріалами.

03.04.2017р. відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

На підставі Договору дистриб'юції №0797 від 29.12.2012р., що був укладений між Приватним акціонерним товариством „Індустріальні та дистрибуційні системи" та ТОВ „Лузанівка", останнє отримало товар у власність для його подальшого розповсюдження на території та на умовах, зазначених у Договорі. Крім того, ТОВ „Лузанівка" отримало у тимчасове користування (оренду) торгове обладнання, визначене у додатку №5 до Договору.

29.1.2013 між сторонами був укладений договір суборенди устаткування №764 (надалі-договір), за яким позивач зобов'язався передати у суборенду, а відповідач, у свою чергу, прийняти устаткування, рекламну продукцію згідно акту прийому-передачі (додаток №1). Перелік устаткування, його комплектність та заставна вартість зазначаються у акті прийому-передачі, який є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.п. 1.2, 1.5 договору устаткування передається відповідачу без сплати його заставної вартості. Право власності на устаткування залишається у позивача.

Відповідно до п.п. 2.2.1, 2.2.9, 2.2.11, 2.2.12 договору відповідач зобов'язаний: встановити устаткування своїми силами та за свій рахунок, на місці погодженому з позивачем та розташувати на ньому продукцію, згідно заздалегідь узгоджених стандартів; надавати у будь-який час безперешкодний допуск представників позивача до устаткування, з можливістю його оглянути та перевірити стан належної експлуатації устаткування; під час проведення інвентаризації устаткування представником позивача, відповідач зобов'язаний надати усе устаткування, яке йому було передано за цим договором, а також підписати акт інвентаризації та завірити його печаткою (особистим підписом у разі взагалі відсутності такої) у продовж п'яти робочих днів. Інвентаризація проводиться не менш ніж один раз на рік.

Згідно з п/п. 2.2.13 договору відповідач зобов'язаний на першу вимогу позивача повернути устаткування відповідно до термінів і умов, встановлених у цьому договорі. У разі нецільового використання устаткування, несанкціонованого та неузгодженого з позивачем переміщення устаткування, експлуатації з порушенням технічних норм, перешкоди до допуску представників позивача до устаткування, порушення термінів оформлення інвентаризаційних документів - даний договір автоматично вважається розірваним. У такому разі відповідач зобов'язаний повернути устаткування позивачу протягом трьох робочих днів, попередньо узгодивши умови та час повернення устаткування.

Відповідно до п. 3.1.3. договору відповідач несе перед позивачем майнову відповідальність, зокрема, у разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.

Згідно п.5.3. договору термін дії договору - один рік з моменту підписання цього договору та можливістю пролонгації на кожен подальший рік, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до закінчення терміну договору.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу устаткування заставною вартістю 13 441,00 грн. з погодженим місцем розташування устаткування, що підтверджується актом прийому-передачі від 29.11.2013р. та поясненнями позивача.

На виконання умов договору, торговим представником позивача 19.07.2016р. було проведено перевірку торгівельної точки відповідача, під час якої встановлено відсутність устаткування, переданого позивачем відповідачу за договором, за погодженим місцем розташування, що підтверджується актом перевірки від 19.07.2016 та поясненнями позивача.

03.10.2016 позивач направив відповідачу претензію від 03.10.2016 про повернення отриманого за договором устаткування або сплату її заставної вартості, що підтверджується наявними в матеріалах справи претензією, описом вкладення поштового відправлення, фіскальним чеком, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Проте відповідач до цього часу устаткування позивачу не повернув, заставну вартість устаткування не сплатив, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Як встановлено судом відповідач несе перед позивачем майнову відповідальність, зокрема, у разі неповернення або порушень термінів та умов повернення, а також повернення устаткування і рекламної продукції в несправному (пошкодженому) стані, позивач має право стягнути з відповідача штраф у розмірі 100% заставної вартості устаткування.

Як встановлено судом відповідач до цього часу устаткування позивачу не повернув, заставну вартість устаткування не сплатив.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позов позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 100 % заставної вартості устаткування є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню судом.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальності "ЛУЗАНІВКА" до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 13 441,00 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лузанівка" (пляж „Лузанівка", кафе „Лузанівка", м. Одеса, 65102, код 22481842) 13 441 /тринадцять тисяч чотириста сорок одну/ грн. 00 коп. - заставної вартості устаткування та 1 600 /одну тисячу шістсот/ грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 10 квітня 2017 р.

Суддя Ю.О. Зайцев