Рішення № 65913126, 03.04.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017р. Справа № 914/506/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача-1: Військової частини А 4324, с. Липники Пустомитівського району Львівської області

до відповідача-2: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів

про стягнення 43 333,68 грн.

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача - 1: ОСОБА_2 представник;

від відповідача 2: ОСОБА_3 представник.

Зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" до військової частини А 4324 та до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про стягнення 43 333, 68 грн.

Ухвалою від 16.03.2017 порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні на 03.04.2017, та зобовязано позивача уточнити позовні вимоги щодо кожного із відповідачів.

В судове засідання 03.04.2017 представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових усних поясненнях, зазначивши що позовні вимоги стосуються солідарного стягнення заборгованості з відповідачів.

В судове засідання 03.04.2017 представник відповідача - 1 зявився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що військова частина А 4342 не є розпорядником бюджетних коштів, а виступає лише споживачем за договором, укладеним з позивачем.

В судове засідання 03.04.2017 представник відповідача - 2 зявився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу за спожиту електричну енергію відповідачем - 1 на 90 %.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив таке.

Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до військової частини А 4324 (надалі відповідач - 1) та до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (надалі відповідач 2) про стягнення 43 333, 68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 27.06.2008 між позивачем (відкрите акціонерне товариство «Львівобленерго» перейменоване у публічне акціонерне товариство «Львівобленерго», постачальник) та відповідачем - 1 (споживач) було укладено договір про постачання електроенергії № 190528 (надалі - договір).

За умовами договору, постачальник продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.

В порушення умов договору, споживач не здійснював вчасної оплати за поставлену йому активну електричну енергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

04.03.2010 між позивачем (кредитор), відповідачем - 1 (боржник) та відповідачем - 2 (третя особа) було укладено договір № 10/189 про виконання обовязку боржника іншою особою (надалі договір № 10/189).

Пунктом 1 договору № 10/189 передбачено, що у відповідності до ст. 528 ЦК України, боржник покладає, а третя особа приймає на себе обовязок виконання всіх грошових зобовязань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційні, згідно з договором про постачання електроенергії № 90528, укладеним між кредитором і боржником.

Зважаючи на несвоєчасне виконання зобовязань щодо оплати за спожиту електроенергію, позивач, на підставі п. 4.2.1 договору, п. 7 додатку № 2 до договору, провів нарахування пені в розмірі 26 483, 53 грн (25 846, 21 грн пеня нарахована за прострочення оплати за спожиту активну електричну енергію та 637, 32 грн - пеня нарахована за прострочення оплати за перетікання реактивної електричної енергії), а також інфляційних втрат 13 021, 83 грн (12 754, 79 грн - нарахування за прострочення зобов'язання з оплати активної електричної енергії, та 267, 04 грн - нарахування за несвоєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії) та 3 % річних 3 828, 32 грн (3 775, 02 грн 3% за прострочення зобов'язання з оплати активної електричної енергії, та 53, 30 грн 3% за несвоєчасну оплату за перетікання реактивної електричної енергії).

Відповідач 1 щодо позову не заперечив, у відзиві зазначив, що військова частина А 4342 не є розпорядником бюджетних коштів, а виступає лише споживачем за договором, а в той же час відповідно умов договору № 10/189, платником коштів виступає відповідач 2.

Відповідач - 2 щодо позову не заперечив, просить суд зменшити розмір пені за несвоєчасну сплату боргу за використану спожиту відповідачем - 1 електричну енергію на 90 % у звязку з важким фінансовим становищем та у звязку з тим, що на 2017 рік кошти для оплати штрафних санкцій, в тому числі пені, в кошторисі Міністерства оборони України, структурним підрозділом якого є відповідач 2, не передбачені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково виходячи із таких мотивів.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та Правил користування електричною енергією (надалі - ПКЕЕ), затверджених Національною комісією регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (в редакції постанови НКРЕ України від 17.10.2005 № 910 із змінами та доповненнями) постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, який укладається між споживачем та постачальником електричної енергії.

Згідно із п. 5.1 ПКЕЕ, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Судом встановлено, що 27.06.2008 між ВАТ «Львівобленерго» (перейменоване у ПАТ «Львівобленерго») та відповідачем - 1 було укладено договір про постачання електроенергії № 190528. За умовами договору, постачальник продає електроенергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2.3. договору, споживач зобов'язується: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії»; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Згідно з п. 2 додатку № 2 до договору, розрахунковим періодом вважається період з 15 числа попереднього місяця до 14 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного.

Відповідно до п. 4 додатку № 2 до договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про: фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для плати отриманих рахунків має не перевищувати 10 операційних днів з дня отримання рахунків (п. 7 додатку № 2 до договору).

04.03.2010 між позивачем (кредитор), відповідачем - 1 (боржник) та відповідачем - 2 (третя особа) було укладено договір № 10/189 про виконання обовязку боржника іншою особою. Пунктом 1 договору № 10/189 передбачено, що у відповідності до ст. 528 ЦК України, боржник покладає, а третя особа приймає на себе обовязок виконання всіх грошових зобовязань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційні, згідно з договором про постачання електроенергії № 90528, укладеним між кредитором і боржником.

В порушення умов договору, відповідач - 2 не здійснював вчасної оплати за поставлену відповідачу - 1 активну електричну енергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що відповідач 2 в порушення умов договору вчасно не здійснив оплати за поставлену відповідачу 1 активну та реактивну електричну енергію.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зазначає, що доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 Цивільного кодексу України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідачем не подано.

В той же час, за умовами п. 4.2.1 договору сторони встановили, що за кожен день прострочення оплати за договором споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Як встановлено судом, відповідач 2 є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади - Міністерства оборони України, діє на підставі Положення про КЕВ м. Львова від 22.10.2014 і фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як зазначив відповідач 2, борг між ПАТ «Львівобленерго» і КЕВ м. Львова виник не з вини КЕВ м. Львова, оскільки відповідні кошти для розрахунку з позивачем не були вчасно перераховані з Державного бюджету України. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.05.2012 було визначено пріоритетним питання безперебійного забезпечення електричною та тепловою енергією, природнім газом та водою саме тих військових частин, які несуть бойове чергування, тому кошти спрямовуються в першу чергу саме в такому порядку.

Оскільки на 2017 рік кошти для оплати штрафних санкцій, в тому числі пені, не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України, відповідач 2 просив суд зменшити розмір пені на 90 %.

Суд, оцінивши доводи відповідача 2 щодо неможливості вчасно виконати взяті зобовязання за договором № 10/189, зазначає, що відсутність коштів для належного виконання грошового зобовязання не може бути обставиною, що звільняє від відповідальності (форс-мажорною обставиною), незалежно від підстав її виникнення. Крім того, чинним законодавством не врегульовано порядок проведення погашення заборгованості бюджетних установ у випадках, коли поточні бюджетні асигнування не покривають усі зобовязання за укладеними договорами, проте вказане не може бути підставою для звільнення від виконання зобовязань за укладеними договорами.

Однак, враховуючи факт оплати основного боргу до моменту звернення з позовом до суду, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені на 80 % з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Враховуючи те, що відповідач - 2 повністю оплатив суму основного боргу, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем - 2 клопотання, зменшення нарахованої позивачем пені в сумі 26 483, 53 грн на 80% та стягнення з відповідача -2 суми пені в розмірі 5 296, 70 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків» передбачено, у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від суми простроченої суми.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 13 021, 83 грн та 3 % річних в сумі 3 828, 32 грн, які підлягають до стягнення з відповідача - 2.

Оскільки обовязок з оплати за електричну енергію, згідно з умовами договору № 10/189 покладено на відповідача -2, в задоволенні позовних вимог щодо відповідача -1 слід відмовити за безпідставністю.

У разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача 2 у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3. постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2012 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, код ЄДРПОУ 07638027) на користь публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) суму в розмірі 23 746, 85 грн, з них:

- 5 296, 70 грн - пені;

- 3 828, 32 грн - 3 % річних;

- 13 021, 83 грн - інфляційних нарахувань;

- 1 600, 00 грн - судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 10.04.2017 року.

Суддя Манюк П.Т.