Рішення № 65913061, 07.04.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2017 р. Справа № 911/878/17

За позовом Приватного малого підприємства «Юстас»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод»

про стягнення 34 964,96 грн Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. № 102 від 08.12.2016);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Приватне мале підприємство «Юстас» (далі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (далі відповідач) про стягнення 34 964,96 грн заборгованості, з яких: 27 834,40 грн боргу за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар, 5 483,38 грн інфляційних втрат та 1 647,18 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати отриманого згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.03.2017 порушено провадження у справі № 911/878/17, розгляд справи призначено на 07.04.2017.

03.04.2017 до канцелярії господарського суду Київської області повернулася копія ухвали господарського суду Київської області від 27.03.2017, яка була направлена судом на юридичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 61). Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органом поштового звязку без вручення адресату з позначкою «організація вибула».

Відповідно до абзацу третього пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення троку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 07.04.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги повністю.

Відповідач у судове засідання 07.04.2017 не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011 передбачено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників відповідача.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2014 між Приватним малим підприємством «Юстас» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (Покупець) укладено договір про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014, згідно якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити наступний товар: емульсія бітумна дорожня катіонна швидкорозпадна кількістю 100 тонн загальною вартістю 987 600 грн.

Згідно п. 3.1 договору вартість договору становить 987 600 грн з ПДВ, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.3 договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після отримання від постачальника рахунку на оплату товару (далі рахунок) та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом договору або поетапної оплати покупцем поставлених товарів відповідно до додаткової домовленості сторін. Сторони свідчать, що покупець зобовязується розрахуватись з постачальником за отриманий товар повністю протягом 20 банківських днів з моменту отримання та одержання від постачальника документів відповідно до п. 4.1. договору.

Пунктами 5.2, 5.3 договору після передачі товару між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Датою передачі товару від постачальника покупцю, вважається дата підписання акту приймання-передачі товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін діє до 12.08.2015, до повного проведення взаєморозрахунків (п. 10.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1 договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 позивачем 22.08.2014 було поставлено відповідачу товар на суму 92 834,40 грн, що підтверджується актом прийому-передачі № 117 від 22.08.2014 (а.с. 14), накладною № 117 від 22.08.2014 (а.с. 15) підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та товарно-транспортною накладною (а.с. 17).

Також позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунок № 117 від 22.08.2014 на суму 92 834,40 грн (а.с. 16), який залишився частково неоплачений останнім.

Відповідач за отриманий від позивача товар в порушення п. 4.3. договору розрахувався частково, сплативши позивачу 65 000 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19-21), решту боргу у розмірі 27 834,40 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 27 834,40 грн (92 834,40 грн 65 000 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19-21) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 18), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Предметом позову є вимоги про стягнення 27 834,40 грн боргу за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар, 5 483,38 грн інфляційних втрат та 1 647,18 грн 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що на виконання п. 1.1 договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 позивачем 22.08.2014 було поставлено відповідачу товар на суму 92 834,40 грн, що підтверджується актом прийому-передачі № 117 від 22.08.2014 (а.с. 14), накладною № 117 від 22.08.2014 (а.с. 15) підписаними та скріпленими печатками обох сторін договору та товарно-транспортною накладною (а.с. 17); відповідач за отриманий від позивача товар в порушення п. 4.3. договору розрахувався частково, сплативши позивачу 65 000 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19-21), решту боргу у розмірі 27 834,40 грн не сплатив, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар на момент прийняття судового рішення у справі склав 27 834,40 грн (92 834,40 грн 65 000 грн), що підтверджується банківськими виписками (а.с. 19-21) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 18), підписаним та скріпленим печатками обох сторін договору.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 27 834,40 грн, який не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 27 834,40 грн боргу за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання за договором про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014, позивачем за період з 01.04.2015 по 21.03.2017 нараховано 5 483,38 грн інфляційних втрат та 1 647,18 грн 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також періоди нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказані позивачем в поданому розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних (а.с. 9), арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року та 3 % річних, нарахованих за період з 01.04.2015 по 21.03.2017 становить 10 213,48 грн інфляційних втрат та 1 647,19 грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення 5 483,38 грн інфляційних втрат та 1 647,18 грн 3 % річних підлягають задоволенню повністю, оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 27 834,40 грн боргу за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар, 5 483,38 грн інфляційних втрат та 1 647,18 грн 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, буд. 61; ідентифікаційний код 03575480) на користь Приватного малого підприємства «Юстас» (48173, Тернопільська обл., Теребовлянський район, с. Деренівка; ідентифікаційний код 21146558) 27 834 (двадцять сім тисяч вісімсот тридцять чотири гривні) 40 коп. боргу за поставлений згідно договору про закупівлю товарів № 12/08 від 12.08.2014 товар, 5 483 (пять тисяч чотириста вісімдесят три гривні) 38 коп. інфляційних втрат, 1 647 (одну тисячу шістсот сорок сім гривень) 18 коп. 3 % річних та 1 600 (одну тисячу шістсот гривень) 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 11.04.2017

Суддя П.В.Горбасенко