Рішення № 65913009, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/2326/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

про стягнення 165 745,69 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Лащук Ю.В. по довіреності № б/ від 27.12.16 р.

Від відповідача: Купріненко С.І. по довіреності № 281216-17/с від 28.12.16 р.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про стягнення 165 745,69 грн. суми страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.07.2016 року у справі №910/2326/16 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2016 року у справі №910/2326/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.01.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" задоволено частково. Рішенням господарського суду м. Києва від 04.07.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 року у справі № 910/2326/16 - скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/2326/16 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2017 року прийнято справу № 910/2326/16 до свого провадження, розгляд справи призначено на 08.02.2017р.

06.02.2017 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву.

08.02.2017 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог в яких він просить стягнути з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування внаслідок пошкодження автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_1, з врахуванням пені, інфляційних витрат та 3 % річних в загальному розмірі 126 233,05 грн., а у зв'язку із настанням страхового випадку внаслідок пошкодження автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI р.н. НОМЕР_2, з врахуванням пені, інфляційних витрат та 3 % річних в загальному розмірі 111 092,95 грн. А також стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 9 277,92 грн.

08.02.2017 представник позивача в судове засідання з'явився та підтримав заявлене клопотання про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечував, виклав свої заперечення в письмовому відзиві на позовну заяву. В судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для надання часу для ознайомлення з заявою про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 08.02.2017 судом оголошено перерву до 13.03.2017.

09.03.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

13.03.2017 позивач подав суду клопотання про повернення судового збору та заяву про зменшення позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову (п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 13.03.2017 представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору; клопотанням судом задоволено та оголошено перерву у судовому засіданні до 29.03.2017.

У судовому засіданні 29.03.2017 оголошено перерву до 05.04.2017.

У судовому засіданні 05.04.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача подав суду письмові пояснення по справі, проти позову заперечив та просив відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні 05.04.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

18.12.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тигрес" було укладено договір № 786/14-Тз/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту.

За умовами договору № 786/14-Тз/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту від 18.12.2014 року відповідач взяв на себе зобов'язання компенсувати позивачу прямі збитки, які будуть наслідком настання таких подій за страховими ризиками: викрадення, збитки внаслідок ДТП, збитки внаслідок інших подій, а позивач зі своєї сторони зобов'язався сплатити страхові платежі у визначені договором суми та строки.

Згідно п. 19.1 договору за умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних дій за страховими ризиками, що наведені у п. 19.2, які носять ознаки ймовірності та випадковості.

Згідно п. 19.2 договору до страхових ризиків відноситься:

19.2.1 викрадення; 19.2.2 збитки внаслідок ДТП; 19.2.3 збити внаслідок інших подій.

Згідно п. 21.1.2 договору страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки йому стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та письмово інформувати вигодо набувача.

Згідно п. 21.2.1 страхувальник зобов'язаний своєчасно і в повному розмірі вносити страхові платежі виключно на поточний рахунок страховика відкритий у вигодонабувача та вказаний в п. 2 цього договору.

Згідно п. 21.2.2 страхувальник зобов'язаний виконувати всі умови договору та правил.

У відповідність до розділу 23 цього договору для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику певні документи, в тому числі довідку ДАІ про ДТП, встановленої форми.

Згідно п. 25.4.6 страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (його представник) не виконав обов'язків передбачених умовами п. 21.1, розділами 22 та 23 цього договору.

Як вбачається з витягу з наказу №4-К від 08.01.2014 року ОСОБА_3 прийнято на роботу водієм автотранспортних засобів (код КП 8322,2) дільниці оптової торгівлі АР Крим з 08.01.2014 року.

Так, 11.06.2015 року за участю водія Товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" ОСОБА_3 на автодорозі Джанкой-Феодосія-Керч сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої автомобіль Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI держномер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

15.09.2015 року за участю водія ОСОБА_3 на автодорозі Сімферополь-Алушта-Ялта сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої автомобіль Mersedes-Benz 316 CDI держномер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Додатком № 1 до договору № 786/14-Тз/Ц2 добровільного страхування наземного транспорту від 18.12.2014 року визначено перелік транспортних засобів, що підлягають страхуванню на умовах вказаного договору, у том числі автомобіль Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI держномер НОМЕР_1 та автомобіль Mersedes-Benz 316 CDI держномер НОМЕР_2.

Як вбачається з висновку №2015/2638 від 06.07.2015 року про вартість матеріального збитку до звіту про оцінку транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI держномер НОМЕР_1, копія якого наявна в матеріалах справи, визначено у розмірі - 268 958,76грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ становить - 413 298,29 грн.

Згідно висновку № 2015/2704 від 12.10.2015 року про вартість матеріального збитку до звіту про оцінку транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI держномер НОМЕР_2, копія якого наявна в матеріалах справи, визначено у розмірі - 73079,40грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ становить - 169 676,25 грн.

16.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання події, що мала місце 11.06.2015 року та має ознаки страхового випадку у зв'язку із заподіянням збитків внаслідок пошкодження автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI держномер НОМЕР_1, копія якої зберігається в матеріалах справи.

У відповідь на заяву про настання події 28.10.2015 року за вих. № 281015-02056/К/У Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Арсенал Страхування" направило лист Товариству з обмеженою відповідальністю "Тигрес" про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки в порушення вимог п. 23.1.3 договору позивачем було надано "определение о возбуждении дела об административном правонарушении".

17.09.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про настання події, що мала місце 15.09.2015 року та має ознаки страхового випадку у зв'язку із заподіянням збитків внаслідок пошкодження автомобіля Mersedes-Benz 316 CDI держномер НОМЕР_2.

У відповідь на заяву про настання події 28.10.2015 року за вих. № 281015-02055/К/У Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Арсенал Страхування" направило лист Товариству з обмеженою відповідальністю "Тигрес" про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки в порушення вимог п. 23.1.3 договору позивачем було надано "справку о дорожно-транспортном происшествии".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 627 Цивільного кодекс України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 11, 509, 525, 526, 599 Цивільного кодексу України встановлено, що угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Аналогічне положення містить ст.20 Закону України "Про страхування", відповідно до якої страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачені договором строки.

У відповідності до ст.25 Закону України "Про страхування" та ст.990 Цивільного кодексу України здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За приписами ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно ч. 1ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідності до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно п. 21.2.2 Договору страхувальник зобов'язаний виконувати всі умови договору та правил.

У відповідність до Розділом 23 цього Договору визначено перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків.

Зокрема у підпункті 23.1.3. п. 23.1 Договору, для підтвердження настання страхового випадку (у разі настання страхової події за ризиком "Збитки внаслідок ДТП") та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати страховику наступні документи: - копію посвідчення водія, який керував транспортним засобом; - Довідку ДАІ про ДТП, встановленої форми;

За приписами ст. 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Згідно п. 25.4.6 Договору, страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (його представник) не виконав обов'язків передбачених умовами п. 21.1, розділами 22 та 23 цього Договору.

Відповідно до п. 24.2 Договору, страхове відшкодування сплачується Страхувальнику тільки після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитку. Страхувальник зобов'язаний надати Страховику усі необхідні документи, що підтверджують причини та розмір збитку, перелік яких наведено в розділі 23 Договору. Ненадання вказаних документів дає Страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування як в цілому, так і в частині збитку, не підтвердженій таким документом.

Уклавши та підписавши договір страхування, ТОВ "Тигрес" тим самим засвідчив свою згоду та прийняв умови, які були в ньому закріплені. Зокрема, порядок підтвердження настання страхового випадку.

Дослідивши вказані вище докази, а саме довідки ДАІ про ДТП, які мають форму, встановлену наказом МВС Росії від 01.04.2011 року № 154, суд дійшов висновку, що доданими до матеріалів справи документами не підтверджується надання страхувальником страховику всіх документів, перелік яких передбачений розділу 23 договору № 786/14/Тз/Ц2 від 18.12.2014 року добровільного страхування наземного транспорту для прийняття рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Вищим господарським судом України, при перегляді рішення Господарського суду міста Києва від 04.07.2016 у справі № 910/2326/16 та постанови Київського апеляційного господарського суду України від 06.09.2016 у справі № 910/2326/16, у постанові від 10.01.2017 у справі № 910/2326/14 зазначено, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось, що неналежне або невчасне повідомлення страховика про настання події, яка має ознаки страхового випадку, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише в тому випадку, коли воно позбавляє страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком, тобто якщо буде доведено, що відсутність у страховика відомостей про це могло вплинути на його обов`язок виплатити страхове відшкодування.

Також, Вищим господарським судом України зазначено, що судами попередніх інстанцій, не враховано, що закон пов`язує обовязок страховика здійснити відшкодування саме зі страховим випадком, а не з наданням певних доказів страхувальником, зокрема, відсутність довідки ДАІ не є підставою для часткового відшкодування чи відмови у ньому.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, дослідивши договір добровільного страхування, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки страхувальником не надано страховику усіх необхідних документів для виплати страхового відшодування.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано доказів того, що події, які мали місце 11.06.2015р. та 15.09.2015р. є страховими випадками. Крім того, позивачем не надано доказів відповідно до яких можливо встановити що пошкодження застрахованих автомобілів є випадками, які передбачені п. 19 Договору старування як страховий випадок, або випадком, який передбачений п. 25 Договору страхування, як виключення зі страхових випадків.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За таких обставин, позов визнається судом недоведеним, необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2017р.

Суддя Т. Ю. Трофименко