Рішення № 65912929, 03.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017Справа №910/2446/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 15251,43 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Некряч А.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 15251,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №027015/4600/0000085 від 23.06.2015 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплатив страхове відшкодування власнику автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 порушено провадження у справі №910/2446/17, розгляд справи призначено на 13.03.2017; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати інформацію щодо полісу №АЕ/4016087.

01.03.2017 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 розгляд справи відкладено до 03.04.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач в засідання суду свого представника не направив, про причини нявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 03.04.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.06.2015 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №027015/4600/0000085 (далі - договір добровільного страхування), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься зокрема ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 25.06.2015 до 24.06.2016 (п. 1.2.7. договору добровільного страхування).

За умовами п. 10.1. договору добровільного страхування виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами договору на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача і страхового акта, що складає страховик після всіх необхідних документів, визначених розділом 10 цього договору.

За приписами статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 Цивільного кодексу України визначено, що предметом договору страхування можуть бути зокрема майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Як встановлено в ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

12.02.2016 приблизно о 20 год. 00 хв. в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_2, по вул. Середньофонтанська, здійснював рух в напрямку вул. Пироговська, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, не витримав безпечного інтервалу та дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_3, та автомобілем «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_4, внаслідок чого автомобіль «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_3, допустив наїзд на стоячий автомобіль «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21.03.2016 у справі №520/2836/16-п встановлено порушення ОСОБА_3 вимог п. 10.1, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, визнано його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до відповідальності у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на шість місяців.

15.02.2016 власник застрахованого автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою №00187072 про подію, що має ознаки страхового випадку, в якій повідомив про факт ДТП та просив виплатити страхове відшкодування на його власний рахунок.

Згідно зі Звітом №02-021 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля BMW X5 від 22.02.2016, складеного оцінювачем ОСОБА_4 (свідоцтво ФДМ України і Української спілки оцінювачів №21-А, видане 27.04.2001) вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, складає 17771,78 грн.

Статтею 988 Цивільного кодексу України визначено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Дана норма кореспондується з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування".

Позивач з урахуванням умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» №027015/4600/0000085 від 23.06.2015, склав страховий акт №00187072 від 05.04.2016, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 15251,43 грн.

На підставі складеного страхового акту №00187072 від 05.04.2016 позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив суму страхового відшкодування в розмірі 15251,43 грн. на рахунок страхувальника, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №013042 від 14.04.2016.

У подальшому Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" зверталося до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (як до особи, відповідальної за завданий збиток) із заявою №17380 про відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, в якій просило здійснити грошове відшкодування в розмірі 15251,43 грн. Проте, відповідач страхове відшкодування не сплатив, у зв'язку з чим Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Отже, позивач, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб автомобіль марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, належить ОСОБА_3 та знаходився під його керуванням.

Згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_3 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_2, відшкодовується ним як власником цього транспортного засобу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_5 уклав з Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту (поліс) №АЕ/4016087, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом автомобілем марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_2.

За приписами п.п. 1.1, 1.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 експлуатував автомобіль марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах, що встановлено вище, то відповідальність за шкоду, заподіяну майну внаслідок експлуатації цього автомобіля була застрахована відповідачем.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом №АЕ/4016087 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначені полісом №АЕ/4016087 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15251,43 грн.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (01033, м. Київ, вулиця Тарасівська, будинок 38; ідентифікаційний код 33442139) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 70-А; ідентифікаційний код 20033533) заборгованість в розмірі 15251 (п'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 43 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2017.

Суддя О.А. Грєхова