Рішення № 65912498, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/24353/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії

до Військової частини А 0351

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Міністерство оборони України

про стягнення 85 784, 56 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Листопадова Н.О. - представник за довіреністю № 1203 від 22.12.16

від відповідача: Коваль В.В. - представник за довіреністю № 75 від 11.01.2017

від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 05.04.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Військової частини А0351; третя особа, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про стягнення 85 784, 56 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 порушено провадження у справі справу № 910/24353/16 та призначено розгляд справи на 01.02.2017.

За розпорядженням керівника апарату суду № 05-23/505 від 13.02.2017 було проведено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи, відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, матеріали справи № 910/24353/16 передано судді Пукшин Л.Г. для подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2017 прийнято справу № 910/24353/16 до свого провадження та призначено до розгляду на 22.03.2017.

20.03.2017 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням єдиного представника відповідача у плановій відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2017 суд в порядку ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи на 05.04.2017.

У судовому засіданні, призначеному на 05.04.2017, суд заслухав представника позивача, яка підтримала позовні вимоги та надала усні пояснення по суті спору. Представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Клопотання про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

25 березня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі - позивач) та Військовою частиною А-0244 (надалі- абонент, споживач) було укладено договір № 2677600 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до п.1.1 якого підприємство зв'язку зобов'язалось надавати абоненту загальнодоступні та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом, а абонент своєчасно оплачувати отримані послуги.

Відповідно до п.2.1. договору перелік замовлених послуг та засобів зв'язку, виділених абоненту, зазначено у Додатку № 1 до цього договору.

У додатку №1 до договору № 2677600 від 25.03.2013 контрагенти погодили перелік основних і додаткових телекомунікаційних послуг, що надаються споживачу: надання місцевого, автоматичного міжміського та міжнародного телефонного зв'язку, надання виходу до спецслужб, надання міжміського зв'язку за допомогою оператора за попереднім замовленням, видача інформаційних довідок про користування міжміським та міжнародним телефонним зв'язком, переоформлення права на користування радіоточкою, обслуговування мереж проводового мовлення, інформаційно-довідкові послуги, заміна категорії АВН.

24 жовтня 2014 року листом № 2870 від 22.10.2014 позивач був повідомлений, що відповідно до відомчого обліку ЄДРПОУ Міністерства оборони України Військова частина А 0244 була розформована, а її правонаступником визначено Військову частину А 0351.

Факт переходу прав та обов'язків Військової частини А-0244 до Військової частини А-0351 також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21027/15, у якому зазначено, що відповідно до Директиви Міністерства оборони та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 № Д-322/1/02 Військова частина А-0244 розформовується до 31.11.2013 та зараховується на фінансове забезпечення до Військової частини А-0351.

Відповідно до п 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

З огляду на те, що встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21027/15 обставини мають преюдиціальне значення, то в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач після розформування Військової частини А-0244, з якою був укладений договір № 2677600 від 25.03.2013, не звернувся до позивача із заявою про припинення надання телекомунікаційних послуг та фактично продовжував отримувати вказані послуги з листопада 2013 року по лютий 2015 року включно, що підтверджується отриманими відповідачем рахунками на оплату телекомунікаційних послуг та частковою їх оплатою.

Оскільки, правові підстави на одностороннє припинення надання відповідачу телекомунікаційних послуг у позивача відсутні, останній звернувся з позовом до суду про стягнення з Військової частини А-0351 заборгованості у суму 53 156,61 грн., яка виникла на підставі фактичного отримання телекомунікаційних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 33 Закону України "Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Пунктом 14 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг передбачено, що надання послуг здійснюється у разі укладення договору відповідно до основних вимог, встановлених НКРЗІ, або їх оплати споживачем.

Відповідно до підпункту 33 пункту 39 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг встановлено, що оператори, провайдери зобов'язані, зокрема, стягувати плату за фактичний час отримання споживачем послуг.

Як встановлено судом, в період з листопада 2013 року по лютий 2015 року за номерами телефонів 236-10-55, 236-61-27,220-07-72, 483-64-38,483-71-29, 481-54-02, 481-59-12 та 481-54-75, які закріплені за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 11 та буд. 28-А, відповідач отримував телекомунікаційні послуги, що надавались ПАТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії.

На підтвердження факту надання послуг, позивачем було додано до матеріалів справи розшифровки міжміських та міжнародних розмов за вказаними номерами телефонів, а також рахунки-акти за означений вище період, складені саме на ім'я відповідача.

Крім того, згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу за телекомунікаційні послуги в період з листопада 2013 року по лютий 2015 року судом було встановлено, що Військовою частиною А-0351 майже щомісячно здійснювалась часткова проплата наданих позивачем послуг.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги, що факт надання позивачем послуг зв'язку Військовій частині А-0351 та факт порушення останнім своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати вказаних послуг підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 156,61 грн. заборгованості за телекомунікаційні послуги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати наданих позивачем послуг, відповідачу за період з 21.12.2013 по 01.01.2016 нараховано 3% річних у розмірі 2 279,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 30 348,54 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим, отже на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних у сумі 2 279,41 грн.

За перерахунком суду, розмір інфляційних нарахувань в межах визначеного позивачем періоду є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині втрат від інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню в сумі, нараховані позивачем, а саме у розмірі 30 348,54 грн.

Заперечення відповідача щодо розгляду у даній справі позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії з тим самим предметом спору і з тих самих підстав, які розглядались Господарським судом міста Києва у справі № 910/21027/15, не приймаються судом до розгляду з огляду на наступне.

Предметом позову є матеріально - правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача (роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Як встановлено судом, у даній справі позивач звернувся з позовом до відповідача предметом якої є вимога про стягнення заборгованості, яка виникла на підставі фактичного отримання телекомунікаційних послуг, в той час як у справі № 910/21027/15 розглядалась позовна заява ПАТ "Укртелеком" з вимогою про стягнення заборгованості з Військової частини А 0351 (як правонаступника Військової частини А 0244), яка виникла за договором № 2677600 від 25.03.2013.

Крім того, судом було встановлено, що рішення Господарським судом міста Києва від 21.10.2015 у справі № 910/21027/15 суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії, звернув увагу позивача, що фактична відсутність договірних відносин не позбавляє виконавця права на стягнення вартості наданих послуг з тієї особи, якій такі послуги надавались шляхом звернення до суду з окремим позовом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що предметом спору у даній справі № 910/24353/16 є вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії про стягнення заборгованості з Військової частини А 0351 за фактичне отримання останнім телекомунікаційних послуг без укладеного договору, з підтвердженням часткової оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що вимоги позивача, які заявляються у даній справі є правомірними та обґрунтованими.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 85 784,56 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А-0351 (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 09965650) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40, ідентифікаційний код 21560766) заборгованість за фактично отримані телекомунікаційні послуги у розмірі 53 156 (п'ятдесят три тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 61 коп., 3 % річних у розмірі 2 279 (дві тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 41 коп., інфляційні втрати у розмірі 30 348 (тридцять тисяч триста сорок вісім) грн. 54 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.04.2017

Суддя Пукшин Л.Г.