Рішення № 65912339, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/3674/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фукс Мастила України»ДоПриватного акціонерного товариства «УКРВУГЛЕБУД»проСтягнення 89 641, 20 грн.Суддя Підченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Карюк А.І. - представник за довіреністю;від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фукс Мастила України» (далі - позивач, ТОВ «Фукс Мастила України») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «УКРВУГЛЕБУД» (далі - відповідач, ПрАТ «УКРВУГЛЕБУД») про стягнення суми боргу за отриманий товар у розмірі 89 641, 20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № ОБ-2/12 від 25.01.2012 року не виконав розрахунок за поставлений товар, у зв'язку з чим в останнього перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 89 641, 20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2017 р. порушено провадження у справі № 910/3674/17 та призначено її до розгляду на 05.04.2017 р.

27.03.2017 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі на виконання вимог Ухвали про порушення провадження у справі, надійшли додаткові письмові докази.

У судовому засіданні 05.04.2017 року представник позивача наполягав на заявленому позові, надав усні пояснення по справі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а тому відмовив у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.04.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

25.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СП Фукс Мастила України» (далі також - продавець) та Приватним акціонерним товариством «УКРВУГЛЕБУД» (далі також - покупець) було укладено договір поставки № ОБ-2/12 (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва компанії ФУКС (далі - товар), назва якого, марка, кількість та ціна вказуються в накладних та/або специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP м. Селидово відповідно до ІНКОТЕРМС Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати у редакції 210 року. Термін доставки товару продавцем становить до 5 календарних днів з моменту письмового замовлення товару.

Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється згідно вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 3.5. договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару продавцем та прийняття його покупцем, що підтверджується підписанням сторонами видаткової накладної (товарно-транспортної накладної).

Щодо порядку розрахунків за поставлений товар сторони у пункті 2.2.2. договору передбачили, що покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити оплату вартості товару протягом тридцяти календарних днів з дня передачі товару шляхом безготівкового перерахунку коштів на поточний рахунок продавця.

Як вбачається із доводів викладених позивачем у позові, на виконання умов договору поставки, ТОВ «Фукс Мастила України» 05.03.2015 року відпустило відповідачу товар (мастильні матеріали) на суму 72 313, 00 грн. по накладній № 880, по довіреності № 20 від 05.03.2015 року, а 22.04.2015 року відпустило відповідачу товар (мастильні матеріали) на суму 17 328,00 грн. по накладній № 1824, довіреності № 59 від 18.04.2015 року. А всього на загальну суму 89 641, 20 грн.

Проте, відповідач не розрахувався за отриманий товар.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом надана належна правова оцінка відносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір постачання. У залежності від умов діючого законодавства, договір вважається укладеним коли сторони досягли всіх суттєвих його умов, а саме за ЦК України відносно предмету та строку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статями 173, 174, 175 ГК України (статями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст.ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

За вимогами ГК України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціні. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 712 ЦК України та ст.ст. 180, 181, 265 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підтвердження факту поставки товару на загальну суму 89 641, 20 грн. позивач долучив до матеріалів справ наступні докази:

- видаткову накладну № 880 від 05.03.2015 року на суму 72 313, 20 грн., яку підписано постачальником та представником покупця за довіреністю № 20 ОСОБА_3;

- видаткову накладну № 1824 від 22.04.2015 року на суму 17 328, 00 грн., яку підписано постачальником та представником покупця за довіреністю № 59 ОСОБА_4

З урахуванням положень пункту 2.2.2. договору, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача щодо оплати поставленого товару настав.

Однак, жодних підтверджень проведення розрахунків за накладними № 880 від 05.03.2015 року та № 1824 від 22.04.2015 року відповідачем суду не надано, а виконання належним чином взятих на себе обов'язків за договором поставки не підтверджено.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фукс Мастила України» задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРВУГЛЕБУД» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 29 а; код ЄДРПОУ 3056313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фукс Мастила України» (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 327 а; код ЄДРПОУ 20843516) заборгованість у розмірі 89 641, 20 грн. та судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 10.04.2017 р.

Суддя Ю.О. Підченко