Рішення № 65912332, 03.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2017Справа №910/3162/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА»

про відшкодування 10 700,59 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Крашеніннікова М.І. за довіреністю № 504/2016 від 03.01.2017

від відповідача: Бортник Л.В. за довіреністю № 11 від 10.01.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.02.2017 Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (відповідач) про відшкодування 10 700,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування» на підставі договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії PKS (PKR) № 1601154 від 14.07.2016 внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «БАЗ Т 713.13», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АІ/9200901), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Оскільки відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за договором «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії PKS (PKR) № 1601154 від 14.07.2016, то позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає сума недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 10 700,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 порушено провадження у справі № 910/3162/17 та призначено розгляд справи на 03.04.2017 о 10:10 год.

15.03.2017 через відділ діловодства суду у відповідь на запит суду надійшов лист Моторного (транспортного) страхового бюро № 7/2-28/5683 від 10.03.2016 з інформацією про страхове покриття за полісом № АІ/9200901.

31.03.2017 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. Зазначеним відзивом відповідач також просив суд витребувати у позивача копію звіту автотоварознавчого дослідження про вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу - «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП, що сталася 28.07.2016, а токож витребувати у позивача інформацію щодо обсягу та вартості раніше проведених відновлювальних ремонтів транспортного засобу - «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1. На підтвердження викладеного у відзиві відповідач надав суду копію полісу № АІ/9200901, копію повідомлення про ДТП, копію пояснень страхувальника, копію запиту до позивача, копію запиту до ТОВ «Автосаміт Лтд», копію наказу про виплату, копію сертифікату до страхового акту, копію висновку про виплату страхового відшкодування та витяг з програмного комплексу Audatex.

В судове засідання, призначене на 03.04.2017, представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 подав заяву, якою повідомив суд про відсутність аналогічного спору та надав суду копію платіжного доручення № 037249 від 21.10.2016 на суму 32 356,00 грн., як доказ здійснення відповідачем 21.10.2016 часткового відшкодування позивачу страхового відшкодування. Заява залучена судом до матеріалів справи та передана до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 03.04.2017 судом розглянуте та відхилене як безпідставне клопотання відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, поданому 31.03.2017 через відділ діловодства суду, про витребування у позивача копії звіту автотоварознавчого дослідження про вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу - «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті ДТП, що сталася 28.07.2016, та інформації щодо обсягу та вартості раніше проведених відновлювальних ремонтів транспортного засобу - «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Представник позивача в судовому засіданні 03.04.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 03.04.2017 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 31.03.2017 через відділ діловодства суду.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.04.2017 відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Приватним акціонерним товариством «Просто-Страхування» та Приватним акціонерним товариством «УСК «Княжа Вієна Іншуранс Груп» (страхувальник) було укладено договір «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії PKS (PKR) № 1601154 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований, зокрема, автомобіль «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1. Строк дії договору страхування визначений з 23.07.2016 по 22.07.2017.

28.07.2016 в місті Києві на вулиці Дегтярівській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, автомобіля «Volkswagen Transporter», реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «БАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6. Наведене підтверджується довідкою № 97528659 про дорожньо-транспортну пригоду 10 Роти 3 Батальйону УПП НП у місті Києві від 11.08.2016.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_6 п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23.03.2016 у справі № 761/28627/16-п, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальна вартість запчастин та робіт, необхідних для проведення відновлювального ремонту транспортного засобу - автомобіля «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури Центру кузовного ремонту на Лепсе - «СПД-ФО ОСОБА_7» № РФ-14984 від 01.08.2016, становить 45 046,59 грн. (надалі - рахунок-фактура РФ-14984 від 01.08.2016).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 115170 від 23.08.2016 по договору страхування було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 43 556,59 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 15164 від 23.08.2016.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.07.2016) наведені визначення наступних термінів:

- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;

- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;

- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Стаття 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» надає визначення поняття «шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого». Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:

з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;

з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;

з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;

з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;

з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в частині суми 10 700,59 грн., яку позивач виплатив страхувальнику на умовах договору страхування, тоді як відповідач в наведеній частині страхового відшкодування не здійснив виплату позивачу.

Відповідачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 представлено копію полісу № АІ/9200901 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду та надану позивачем разом із позовною заявою.

Відповідно до полісу № АІ/9200901, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «САВ-ТРАНСТОРГСЕРВІС», ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначений в сумі 100 000,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 20.03.2016 до 19.03.2017.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що ОСОБА_6 керував автомобілем «БАЗ Т 713.13», реєстраційний номер НОМЕР_2, на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом № АІ/9200901, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Матеріалами справи, зокрема, копією заяви № 04-3998 від 23.09.2016 про страхове відшкодування підтверджено, що позивач звертався з претензією до відповідача, про що свідчать матеріали справи (копії заяви та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи).

21.10.2016 відповідачем частково було виконане зобов'язання за полісом № АІ/9200901 та здійснено страхове відшкодування у розмірі 32 356,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, а саме наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 037249 від 21.10.2016, наданою 03.04.2017 позивачем в судовому засіданні разом із заявою.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача про стягнення 10 700,59 грн. складаються з різниці між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 43 556,59 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 32 356,00 грн. та франшизи за полісом № АІ/9200901 в розмірі 500,00 грн.

Матеріали справи містять відзив відповідача, поданий 31.03.2017 через відділ діловодства суду, відповідно до якого відповідач повідомив суд про те, що, на думку відповідача, різниця між фактично сплаченим позивачем страховим відшкодуванням - 43 556,59 грн., за вирахуванням часткової виплати відповідачем страхового відшкодування в розмірі 32 356,00 грн. та франшизи за полісом № АІ/9200901 в розмірі 500,00 грн, не підлягає відшкодуванню.

У відзиві відповідач зазначає, що розмір страхового відшкодування розрахований позивачем на підставі рахунку-фактури Центру кузовного ремонту на Лепсе - «СПД-ФО ОСОБА_7» № РФ-14984 від 01.08.2016. В основу заперечень відповідача, викладених у відзиві, покладено твердження про те, що, відповідно до чинного законодавства, єдиним законним доказом розміру оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, є висновок суб'єкта оціночної діяльності/звіт експерта, складений з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без врахуванням величини втрати товарної вартості, а не рахунок СТО.

Не погоджуючись з розрахунком суми страхового відшкодування, наданим позивачем, комісією відповідача у складі: Ватажка А.М. - провідного експерта Київського центру врегулювання збитків та Садового В.Б. - головного експерта Департаменту врегулювання збитків, на підставі інформації програмного комплексу «Audatex» було встановлено, що відносно транспортного засобу - автомобіля «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1, до настання страхового випадку, який стався 28.07.2016 проводився розрахунок вартості, в тому числі кузовного елементу, а саме крила заднього ліворуч, що, на думку відповідача, є ремонтною операцією та, відповідно до п. 7.39 б) «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» є підставою для прийняття зносу на деталі, що замінюються. Враховуючи зазначене, відповідачем було прийнято рішення про застосування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку страхового відшкодування.

В якості додатку до відзиву відповідач надав суду копію страхового акту № 00199153 від 13.10.2016 та висновку про виплату страхового відшкодування до нього. Відповідно до зазначених документів, коефіцієнт фізичного зносу становить 0,36, а сума страхового відшкодування - 32 356,00 грн.

З урахуванням вищезазначених обставин та на підставі документів, доданих до відзиву, відповідач здійснив виплату позивачу страхового відшкодування в сумі 32 356,00 грн., тим самим, на його думку, виконавши свої зобов'язання перед позивачем.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги твердження відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України, статтею 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до абз. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування», визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом враховано, що відповідно до п. 1.8.1. договору «ПРОСТО-КАСКО ПЛЮС» серії PKS (PKR) № 1601154 від 14.07.2016, сторони погодили, що страхове відшкодування буде визначатися без урахування зносу.

Крім того суд звертає увагу на положення ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до якої, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Враховуючи наведене, суд критично оцінює доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Суд не приймає в якості належного доказу по справі копію Сертифікату до страхового акту № 00199153 від 13.10.2016, який складений комісією у складі: Ватажка А.М. - провідного експерта Київського центру врегулювання збитків та Садового В.Б. - головного експерта Департаменту врегулювання збитків, який відповідач подав на спростування розміру вартості відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corola», реєстраційний номер НОМЕР_1. Фактично з наведеного сертифікату не вбачається, що він складений суб'єктом оціночної діяльності в розумінні ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». Відповідно до зазначеної статті, суб'єтами оціночної діяльності є:

- суб'єкти господарювання, зареєстровані в установленому законодавством порядку, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства;

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідач залучив до матеріалів справи копію Сертифікату до страхового акту № 00199153 від 13.10.2016. В той час, як суб'єкт оціночної діяльності, відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», повинен був скласти звіт про оцінку, а не сертифікат.

Отже, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належна сума в розмірі 43 056,59 грн. (43 556,59 грн. (сума матеріального збитку, підтверджена рахунком-фактурою № РФ-14984 від 01.08.2016, страховим актом № 115170 від 23.08.2016 по договору страхування, платіжним дорученням № 15164 від 23.08.2016) - 500,00 грн. (франшиза за полісом № АІ/9200901)).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений рахунком-фактурою № РФ-14984 від 01.08.2016, страховим актом № 115170 від 23.08.2016 по договору страхування, платіжним дорученням № 15164 від 23.08.2016, а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена матеріалами справи.

Положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати зі страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належала сума в розмірі 43 056,59 грн., оскільки франшиза за полісом № АІ/9200901 дорівнює 500,00 грн.

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.07.2016 відповідно до п. 35.1 ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім вимоги про відшкодування, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою № 04-3998 від 23.09.2016 про страхове відшкодування в розмірі 43 556,59 грн.

Як вище було встановлено, відповідач перерахував позивачу лише частину страхового відшкодування, виплаченого позивачем страхувальнику за полісом № АІ/9200901 в сумі 32 356,00 грн., тоді як належало перерахувати 43 056,59 грн. Таким чином, недоплачена відповідачем сума страхового відшкодування за завдані збитки дорівнює 10 700,59 грн. (43 056,59 грн. - 32 356,00 грн. = 10 700,59 грн.).

Станом на час розгляду справи по суті докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати недоплаченої суми страхового відшкодування в сумі 10 700,59 грн. в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані та до матеріалів справи не залучені.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 10 700,59 грн. недоплаченої суми страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 10 700,59 грн.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1 600,00 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А; ідентифікаційний код 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) 10 700,59 грн. (десять тисяч сімсот гривень 59 коп.) страхового відшкодування, 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.04.2017.

Суддя Гумега О.В.