Рішення № 65912272, 05.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2017Справа №910/2141/17Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» доПриватного акціонерного товариства «Просто - Страхування» простягнення страхового відшкодування в розмірі 11 627 грн. 60 коп.

Представники:

від Позивача: Мирончук Ю.І. (представник за довіреністю);

від Відповідача: Крашеніннікова М.І. (представник за довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Просто - Страхування» (надалі також - «Відповідач») про стягнення страхового відшкодування в розмірі 11 627 грн. 60 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.099996 від 28.05.2015 року внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5287592, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 року порушено провадження у справі № 910/2141/17, судове засідання призначено на 01.03.2017 року.

23.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.02.2017 року.

28.02.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.02.2017 року.

01.03.2017 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог та подав відзив на позовну заяву.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Приватного акціонерного товариства "Просто - Страхування".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 року відкладено розгляд справи на 23.03.2017 року, у зв'язку з витребуванням додаткових доказів по справі.

20.03.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання, в якому просив Суд припинити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору та повернути Позивачу суму сплаченого судового збору.

23.03.2017 року в судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд прийняв до розгляду клопотання Позивача про припинення провадження у справі.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача:

- надати докази на підтвердження направлення на адресу Приватного акціонерного товариства "Просто-Страхування" вимоги від 22.04.2016 року;

- надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо того, чи можливе припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), у випадку припинення існування предмета спору до порушення провадження у справі та коли між сторонами є неврегульовані питання з цього приводу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2017 року відкладено розгляд справи на 05.04.2017 року, у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

03.04.2017 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №8525 від 12.05.2016 р.

В судовому засіданні 05 квітня 2017 року представник Позивача підтримав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору, просив суд його задовольнити. В судовому засіданні представник Відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши клопотання Позивача про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору та повернення суми сплаченого судового збору, зазначає наступне.

Пунктом 1-1) частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання Позивача про припинення провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору та повернення суми сплаченого судового збору, оскільки Відповідачем було відшкодовано Позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 8 751 грн. 26 коп. до звернення Позивача з даним позовом та порушення провадження у справі №910/2141/17, а тому зазначена обставина тягне за собою відмову в позові. Крім того, Позивачем заявлено до стягнення 11 627 грн. 60 коп., а Відповідачем в свою чергу відшкодовано лише 8 751 грн. 26 коп., у зв'язку з чим між Сторонами існують неврегульовані питання.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05 квітня 2017 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

28 травня 2015 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» (Страховик) та ОСОБА_3 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ.099996 предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2016 року на Індустріальному шляхопроводі у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол).

Відповідно до ст.33.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 14.03.2016 року, вбачається, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, наявна схема ДТП, а також відсутні будь-які відмітки про наявність з боку сторін зауважень стосовно відомостей, які зазначені у даному європротоколі.

При цьому, наявність недоліків у європротоколі, а саме відсутність відміток у графі "свідки", не нівелюють доказової сили вказаного документу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2015 року у справі №910/19243/14.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу), вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, Суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 14.03.2016 року як належний доказ вчинення дорожньо - транспортної пригоди, за участю транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4.

Відповідно до Страхового акту №UA2016031400001/L01/01 від 25.03.2016 року Позивач здійснив виплату страхового відшкодування ФОП ОСОБА_5 в розмірі 11 627 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням №40886 від 25.03.2016 року із зазначенням призначення платежу: «страхове відшкодування ОСОБА_3 зг дог. № АМ.099996 від 28.05.2015»

Відповідно до інформації наданої МТСБУ на запит Суду, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент настання страхової події була застрахована у Відповідача на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5287592, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510 гривень 00 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої становить 11 627 грн. 60 коп. відповідно до встановлених Полісом № АІ/5287592 лімітів відшкодування по майну та франшизи.

22.04.2016 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача вимога №5224/р в порядку суброгації на суму в розмірі 11 627 грн. 60 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.099996 від 28.05.2015 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь Страхувальника 11 627 грн. 60 коп.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Таким чином, Суд зазначає, що до Позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол) від 14.03.2016 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

Абзацем 18 статті 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України «Про страхування» та Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов»язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, яка прийнята з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України; а також в постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 року у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 року у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 року у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 року у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 року у справі №910/14599/15.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі № 42/92.

Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що сума страхового відшкодування повинна розраховуватись виходячи із вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Підставою виплати страхового відшкодування є страховий випадок, тобто дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулось пошкодження майна, із володінням та користуванням якого пов'язані майнові інтереси страхувальника, що є об'єктом майнового страхування за укладеним з страховиком договором.

З наведених приписів законодавства вбачається, що Страховик отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування і таке право переходить до нього саме в обсягах фактично понесених витрат.

Нормою статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Проте, здійснення Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» виплати страхового відшкодування на користь страхувальника в сумі без врахування фізичного зносу не суперечить приписам статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки вказаний Закон не поширюється на правовідносини, що виникли за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.099996 від 28.05.2015 року, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а Закон України "Про страхування" відповідних застережень не містить. Адже з приписів вказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язки, пов'язані з оцінкою шкоди, не стосуються Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим Законом, а тому в даному випадку відсутні правові підстави перекладати на позивача обов'язки Відповідача, яке є страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Вищого господарського суду України від 14 вересня 2015 року у справі № 910/7462/15-г, від 16 січня 2017 у справі №910/8445/16.

При цьому, Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо неодноразового пошкодження транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахованого Позивачем, оскільки роздруківка з програми Audatex не є належним та допустимим доказом в розумінні ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження неодноразового пошкодження застрахованого транспортного засобу, в результаті чого є необхідним застосування коефіцієнту фізичного зносу відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2016 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача вимога №5224/р в порядку суброгації на суму в розмірі 11 627 грн. 60 коп.

Також, 29.04.2016 року ОСОБА_3 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Просто - Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування у розмірі 1908 грн. 76 коп. як потерпілому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.03.2016 року.

Відповідно до Страхового акту №112838 від 11.05.2016 року Приватне акціонерне товариство «Просто - Страхування» здійснило виплату страхового відшкодування Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» у розмірі 8 751 грн. 26 коп., що підтверджується платіжним дорученням №8525 від 12.05.2016 року із зазначенням призначення платежу: «страх.відшкод.за ремонт а/м КІА р/н НОМЕР_1, відшкодування в порядку суброгації за справою №127/2016, згідно розпор.№112838 від 11.05.2016 р.», а також відшкодувало власнику пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_3 суму в розмірі 1 908 грн. 76 коп., що підтверджується платіжним дорученням №8526 від 12.05.2016 року із зазначенням призначення платежу: «поповнення КР4244910080080755 страхове відшкодування за ремонт а/м КІА р/н НОМЕР_1, власник ОСОБА_3, розпорядження №112».

Таким чином, Судом встановлено, що на час звернення Позивача до суду з вказаним позовом та порушення провадження у справі №910/2141/17, Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» було відшкодовано Приватним акціонерним товариством «Просто - Страхування» суму страхового відшкодування у розмірі 8 951 грн. 26 коп., про що також не заперечувалось представниками Сторін в судовому засіданні, а тому Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» в частині стягнення 8 951 грн. 26 коп., оскільки спір був відсутній між сторонами і до порушення провадження у справі.

Що стосується виплати страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Просто - Страхування» потерпілому ОСОБА_3 в розмірі 1 908 грн. 76 коп., Суд зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України, якщо боржник не був письмово повідомлений про зміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Судом встановлено, що після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.03.2016 року, Позивачем було надіслано Відповідачу повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні з вимогою здійснити виплату в порядку суброгації у розмірі 11 627 грн. 60 коп.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Чинним законодавством не передбачено можливості зобов'язати боржника до повторного виконання належно виконаного обов'язку.

Таким чином, Суд приходить до висновку, що виплата страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством «Просто - Страхування» за Договором обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/5287592 від 15.09.2016 року у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу «Кіа», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті дорожньо - транспортної пригоди, яка сталась 14.03.2016 року, потерпілому ОСОБА_3 не є належним виконанням боржником свого обов'язку первісному кредиторові на суму в розмірі 1 908 грн. 76 коп., оскільки останнього було повідомлено про заміну кредитора у зобов'язанні.

За таких підстав, сума страхового відшкодування у розмірі 1 908 грн. 76 коп. підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Просто - Страхування» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА».

Згідно зі статтею 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Таким чином, виходячи з того, що до Позивача перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток, у сумі страхового відшкодування 11 117 грн. 60 коп. у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн., а Відповідач в свою чергу належним чином виконав зобов'язання лише на суму 8 751 грн. 26 коп., враховуючи визначені Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5287592 розміри лімітів відповідальності та франшизи, Суд приходить до висновку, що Відповідач зобов'язаний відшкодувати Позивачу витрати в розмірі 4 366 грн. 34 коп. (11 627 грн. 60 коп. сума виплаченого страхового відшкодування Позивачем - 510 грн. 00 коп. франшиза - 8751 грн. 26 коп. виплачена сума страхового відшкодування Відповідачем)

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Просто - Страхування» 04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРЦЕНА, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 40, ідентифікаційний код юридичної особи 20782312) 2 366 (дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 34 (тридцять чотири) коп. та судовий збір у розмірі 325 (триста двадцять п'ять) грн. 62 (шістдесят дві) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 квітня 2017 року.

Суддя О.В. Чинчин