Ухвала суду № 65911942, 10.04.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Дембіцька О. О.

суддів Кифлюка В.Ф, ОСОБА_1

секретаря Дзюбака М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора Марусяк Ю.В., захисника ОСОБА_2,обвинуваченого ОСОБА_3 кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 02 лютого 2017 року у кримінальному провадженні №42015261110000001 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,одруженого,раніше судимого 1)23.05.2005 року Садгірським районним судом м.Чернівці за ст..186 ч.1 ,75 КК України на 2 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки, 2)13.03.2006 року Шевченківським районним судом м.Чернівці за ст.ст.186 ч.2,190 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі,3) 07.12.2011 року Першотравневим районним судом м.Чернівці за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі,звільнився 01.04.2014 року по відбуттю строку покарання;

обвинуваченого за ст.ст. 187 ч.1, 289 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Садгірського районного суду м. Чернівців від 02 лютого 2017 року ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.187 ч.1, 289 ч.3 КК України і йому призначене покарання: - за ст. 187 ч.1 КК України у виді 4-х років позбавлення волі; - за ст. 289 ч.3 КК України у виді 7 років 5 місяців позбавлення волі без конфіскації.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначене покарання у виді 7 років 5 місяців позбавлення волі.

Провадження№11-кп/794/126/17 Головуючий у І інстанції:Мілінчук С.В.

Категорія:ст.ст. 187 ч.1, 289 ч.3 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_4

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишений у виді тримання під вартою.На підставі ст. 72 ч.5 КК України у строк покарання зараховано попереднє увязнення та початок строку відбування покарання обчислений з 24 грудня 2015 року.

Задоволено цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі обласної КУ «Лікарня ШМД» та стягнуто з ОСОБА_3 витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_5 в сумі 6 тис. 122 грн. 21 коп.

Вирішена доля речових доказів.Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати на користь держави за проведення експертиз в сумі 736 грн. 56 коп.

На таке судове рішення адвокат ОСОБА_2С.в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3подав апеляційну скаргу із проханням вирок суду скасувати та винести виправдувальний у звязку з недоведеністю вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 187 ч.1 та 289 ч.3 КК України.Твердить,що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Апелянт посилається на те,що дослідженими у судовому засіданні доказами-показаннями свідків ОСОБА_6,ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ,а також відеозаписом із камер відеоспостереження станції шиномонтажу спростовується факт застосування ОСОБА_3 насильства до потерпілого ОСОБА_5та заволодіння його майном.Захисник вказує на те,що потерпілий,у випадку загрози його життю чи здоров»ю,мав можливість звернутись по допомогу до сторонніх людей на станції шиномонтажу чи рухаючись у якості пасажира у власному автомобілі,яким керував ОСОБА_3Також посилається на те,що потерпілий не зазначив,як саме йому були заподіяні тілесні ушкодження,а також не встановлений предмет, який потерпілим був сприйнятий як ніж. Обвинувачений ОСОБА_3 заперечуває застосування до ОСОБА_5 будь-якого насильства,вказує, що потерпілий був втомлений і сам передав йому керування автомобілем,також заперечує заволодіння мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_5

Вважає недоведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу,доводи прокурора про відсутність підстав для скасування судового рішення,перевіривши матеріали кримінального провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно вироку суду,24.12.2015 року, приблизно о 03.00 годині ОСОБА_3, знаходячись в районі будівлі в м.Чернівці, Театральна Площа, 6, помітив автомобіль марки «RenaultKangoo», 2002 року випуску, червоного кольору, д.н.з.СЕ 7880 ВЕ, вартістю 73538,43 гривень,яким за згодою власника авто-Винничука М.М.,керував ОСОБА_5 Обвинувачений ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_5 за грошову винагороду здійснити поїздку до Кіцманського району Чернівецької області, на що отримав згоду останнього та сидячи на передньому пасажирському сидінні, вказував напрямок руху. По прибуттю в район села Борівці Кіцманського району Чернівецької області, ОСОБА_3, маючи на меті незаконне заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_5 та транспортним засобом, яким керував останній, здійснюючи психічний тиск на ОСОБА_5,наказав зупинити цей автомобіль, дістав з кишені своєї куртки предмет, який ОСОБА_5сприйняв як ніж. Реалізуючи свій злочинний умисел, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_5 предметом, який він тримав в руці, ОСОБА_3, заволодів мобільним телефоном потерпілого марки «Леново 6000» вартістю 3600 гривень, із стартовим пакетом «МТС», вартістю 20 гривень із коштами на рахунку в сумі 17 гривень(всього на суму 3637 грн.), після чого наказав ОСОБА_5вийти із автомобіля. На вулиці ОСОБА_3застосував до потерпілого насильство, небезпечне для здоров'я останнього, що виразилося у нанесенні декількох ударів кулаками у живіт та голову.Здійснивши вказані дії, ОСОБА_3, незаконно, всупереч волі користувача, сів за кермо вказаного транспортного засобу та заволодів ним, при цьому наказав ОСОБА_5їхати з ним. Утримуючи потерпілого в салоні автомобіля, шляхом здійснення психологічного тиску та погроз фізичною розправою, ОСОБА_3, здійснював поїздки у власних цілях по території Заставнівського та Кіцманського районів Чернівецької області.У подальшому, зупинивши автомобіль біля озера в районі села БорівціКіцманського району, наказав вийти ОСОБА_5 на вулицю, де наніс останньому декілька ударів руками та ногами у голову та тулуб і покинув, поїхавши на автомобілі у с.ВеренчанкаЗаставнівського району.Внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_5 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження,що спричинили тривалий розлад здоров»я.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обгрунтованим і вмотивованим,тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права,на підставі об»єктивно з»ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору їх належності,допустимості,достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_3у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.187 ч.1, 289 ч.3 КК України є правильними,ґрунтуються на доказах,які судом всебічно, повно і об'єктивно досліджені та таким доказам у їх сукупності судом дана вірна юридична оцінка.

Не визнаючи винуватість у вчиненні злочинів,обвинувачений ОСОБА_3 у районному та апеляційному суді показав,що дійсно в ніч на 24.12.2015 року скористався послугами потерпілого ОСОБА_5 як водія таксі,який керував транспортним засобом ОСОБА_10 Кенго.Телефон у потерпілого взяв тільки подзвонити,оскільки його власний телефон був розряджений.Автомобілем потерпілого не заволодів,а лише керував через те,шо Мазур був втомлений. Насильства та погроз до ОСОБА_5 не застосовував, разом із потерпілим заїхали на ставок за рибою,він(ОСОБА_3) потім поїхав до магазину ненадовго,а Мазур залишився на ставку.Коли обвинувачений повернувся,потерпілого уже не було,тому ОСОБА_3 поїхав додому,оскільки потерпілий знав,де він проживає.

Показання обвинуваченого районний суд обгрунтовано відкинув та визнав їх позицією захисту з метою уникнути відповідальності за вчинені злочини,оскільки такі показання спростовуються наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_5 в суді першої інстанції показав, що в ніч на 24 грудня 2015 року як водій таксі знаходився за кермом автомобіля ОСОБА_10 д.н.з.СЕ 7880 ВЕ біля нічного клубу «ХардРок»в районі Театральної площі. Вночі невідомий(як пізніше дізнався-Пазяк О.В.) попросив відвезти його до дріжджзаводу,а потім змінив напрямок руху та просив їхати далі,заїжджаючи у різні села Чернівецької області, обіцявши розрахуватись.У лісопосадці між якимось населеними пунктами пізно вночі ОСОБА_3 дістав ніж та висловлюючи погрози його застосування,які потерпілий сприйняв реально, на вимогу ОСОБА_3 покинув місце водія,оскільки обвинувачений вказав,що тепер автомобілем буде керувати він.Потерпілий був наляканий та побоювався подальших насильницьких дій з боку ОСОБА_3 Також ОСОБА_3 сказав,що його(ОСОБА_5М.) замовили та має його вбити. Зателефонувати і покликати на допомогу можливості не було, оскільки ОСОБА_3при цьому заволодів його телефоном марки «Леново» зі стартовим пакетом та коштами на рахунку. Потім знову їздили,за кермом був ОСОБА_3Коли зупинились, за наказом обвинуваченого вийшов із автомобіля і після цього потерпілий нічого не памятає, опритомнів через якийсь час біля озера. Поряд нікого не було,не міг встати, сильно боліли нирки,була гематома на голові від удару.Побачив жінку та попросив про допомогу.

Із показань свідка ОСОБА_7 у судовому засіданні встановлено, що 24.12.2015 року в першій половину дня працювала на городі,побачила,як до озера під»їхав автомобіль червоного кольору і зупинився.Вийшли два чоловіки і про щось розмовляли. Потім автомобіль поїхав,а вона продовжувала займатись своїми справамиЧерез незначний проміжок часу після цього свідок побачила чоловіка (як пізніше дізналась-Мазура С.М.), який йшов уздовж ставка, підійшовши до неї ближче та попросив допомоги.Обличчя у потерпілого було дуже побите,її(свідка) чоловік викликав»швидку» і поліцію. В ході розмови ОСОБА_5 розповів, що є таксистом, його побили та заволоділи автомобілем,кинули біля озера,перед цим возили по якихось селах,назв яких він не знає.

Свідок ОСОБА_8 у районному суді показав, що 24.12.2015 року його дружина-Ясінська О.С. помітила потерпілого,як він ішов і покликала його(ОСОБА_8).Свідок побачив, що потерпілий побитий,а тому одразу викликав «швидку» і поліцію. У розмові потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що його побили,викинули з машини біля ставка та забрали його автомобіль.

Із показань свідка ОСОБА_11 у суді першої інстанції вбачається,що у кінці грудня 2015 року в першій половину дня зустрівся із ОСОБА_3,який був за кермом автомобіля червоного кольору,поїхали разом у с.Борівці на озеро.У багажному відділенні автомобіля побачив чоловіка,обличчя якого побите та у крові.На його запитання щодо цього чоловіка ОСОБА_3 відповів, що то не його(свідка)справи.Сам потерпілий нічого не казав,був у поганому стані, залишили потерпілого біля озера та поїхали.Обвинувачений повідомив свідку,що придбав цей автомобіль за 10 тис грн.Коли у автомобіль сіла ОСОБА_12,свідок знаходився на задньому сидінні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12показала,що у кінці грудня 2015 року ОСОБА_3 приїхав до неї на автомобілі червоного кольору,щоб їхати у с.Веренчанка,де ОСОБА_3 їй поверне заборговані гроші.На задньому сидінні був чоловік,однак,як потім дізналась свідок,це був не водій цього транспортного засобу(Мазур).На її запитання ОСОБА_3пояснив,що автомобіль товариша,про те,що автомобіль не належить ОСОБА_3,зрозуміла також по записах у блокноті,який лежав на передній панелі авто.По дорозі ОСОБА_3 ,рухаючись на авто,зачепив та пошкодив дзеркало іншого автомобіля.Щоб не викликати поліцію,ОСОБА_3 зняв номери із автомобіля червоного кольору,на якому вони їхали та залишив власнику пошкодженого авто.

Як вбачається із протоколу огляду місця події від 24.12.2015 року,автомобіль«RenaultKangoo», 2002 року випуску, червоного кольору, д.н.з.СЕ 7880 ВЕ виявлено посеред дороги у с.Веренчанка біля буд.2 по вул.Чорновола без номерних знаків та ключа запалювання(а.п.13-20 т.1)

Протоколом огляду місця події від 25.12.2015 року- автомобіля Форд Аскона,належного ОСОБА_13, підтверджено,що у багажнику цього авто виявлено номерні знаки СЕ 7880 ВЕ, що належать автомобілю ОСОБА_10,також вилучений СД диск із записом подій 24.12.2015 року(а.п.21-23 т.1)

Протоколом огляду цього відеозапису встановлено,що на ньому зафіксовано,як ОСОБА_3 з допомогою викрутки знімає номерні знаки із автомобіля ОСОБА_10(а.с.103 т.1)

Як вбачається із протоколу добровільної видачі від 25.12.2015 року,ОСОБА_13 добровільно видав мобільний телефон «Леново 6000» чорного кольору із сім-картою,який 24.12.2015 року близько 13-30 йому передав ОСОБА_3В.у заставу(а.п.105 т.1) та який належить потерпілому ОСОБА_5

Як встановлено із протоколу прийняття заяви потерпілого ОСОБА_5 про злочин від 24.12.2015 року, останній повідомив,що незнайома особа нанесла йому тілесні ушкодження та заволоділа його телефоном та автомобілем(а.п.12 т.1)

Згідно висновку експерта № 184 мд від 05.02.2016, у потерпілого ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження: гематоми параорбітальні з обох сторін; субконюктивальний крововилив обох очей; забійно-рвана рана правої брови; забій головного мозку правої скроневої долі середнього ступеня тяжкості, з набряком речовини головного мозку; субарахноїдальний крововилив в проекції поперечного синусу справа.

Вказані тілесні ушкодження виникли в результаті не менш як однократної травмуючої дії твердого тупого предмету, або удару об такий, по строку та обставинах можуть відповідати обставинам вчинення кримінального правопорушення і відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я (т.1, а.п.49-51).

Викладені вище докази-показання потерпілого,свідків,письмові докази узгоджуються між собою та достовірно свідчать про те, ОСОБА_3,погрожуючи потерпілому ОСОБА_5 ножем,висловлюючи при цьому погрози застосування насильства,небезпечного для життя і здоров»я, незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого ОСОБА_10,над яким встановив контроль та керував цим транспортним засобом всупереч волі ОСОБА_5, також вчинив напад, заволодівши таким способом мобільним телефоном потерпілого, застосував,окрім того,до потерпілого насильство, небезпечне для життя і здоров»я .

Показання потерпілого ОСОБА_5,які він надав у судовому засіданні, узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_11,який підтвердив,що ОСОБА_3 24.12.2015 року керував автомобілем ОСОБА_10,повідомивши,що придбав його,а у багажному відділенні авто був побитий чоловік(Мазур),якого вони залишили біля озера.Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали,що після від»їзду від озера автомобіля червоного кольору через деякий час побачили побитого чоловіка,який йшов від озера,вказав,що він таксист,його побили , відібрали автомобіль та кинули біля озера.

Незаконно заволодівши майном та транспортним засобом потерпілого, обвинувачений на власний розсуд ними розпоряджався,оскільки пересувався на цьому авто,зняв та передав номерні знаки автомобіля ОСОБА_10 та мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 іншій особі-свідку ОСОБА_13,що доведено дослідженими письмовими доказами та підтверджує дійсні наміри та умисел обвинуваченого .

Внаслідок умисних протиправних дій обвинуваченого у потерпілого виявлені середньої тяжкості тілесні ушкодження,які по обставинам і строку заподіяння відповідають фактичним обставинам провадження.

Не спростовують винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів посилання захисника на запис із камер відеоспостереження на станції шиномонтажу,а також на те,що Мазур не повідомив інших осіб,що потребує допомоги,оскільки потерпілий у суді показав,що був заляканий погрозами обвинуваченого,який, погрожуючи ножем та застосуванням насильства,заволодів його майном та потерпілий відчував страх за своє життя,а тому боявся звертатись до сторонніх людей.

При цьому незначна розбіжність у часі ,на що посилається сторона захисту,а також те,що не вилучений предмет,яким ОСОБА_3 погрожував ОСОБА_5,не спростовують самого факту протиправного заволодіння обвинуваченим транспортним засобом та мобільним телефоном потерпілого.

Судова колегія вважає,що викладені вище докази у їх сукупності поза розумних сумнівом доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочинів,які були йому інкриміновані,а тому доводи захисника про відсутність у діях обвинуваченого складу будь-якого злочину та закриття провадження із реабілітуючих ОСОБА_3 підстав є неспроможними.Відтак, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

При призначенні покарання районний суд дотримався вимог ст.65-67 КК України,врахувавши ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень,які є тяжким та особливо тяжким злочинами,дані про особу обвинуваченого,який раніше неодноразово судимий за умисні корисливі злочини,отже не зробив належних для себе висновків, по місцю проживання характеризується посередньо.

Призначене обвинуваченому покарання судова колегія вважає необхідним і достатнім для його виправлення.

Підстав для скасування чи зміни судового рішення,ухваленого судом першої інстанції,апеляційний суд не встановив.

Керуючись ст. ст.405,407,418,419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Чернівецької області,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Садгірського районного суду м. Чернівців від 02 лютого 2017 року щодо обвинуваченого без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення,а засудженим -в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий: О.О.Дембіцька

Судді: В.Ф.Кифлюк

ОСОБА_1