Постанова № 65910857, 16.03.2017, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

16.03.2017

Справа № 638/671/14-а

2-а/638/102/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2017 р. Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Шестака О.І.,

при секретарі Гармаш К.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради, 3-ї особи: ОСОБА_4, КП «Жилкомсервіс», Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про скасування розпорядження та свідоцтва про право власності,

в с т а н о в и в:

21.01.2014 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради про скасування розпорядження та свідоцтва про право власності, в якому, з урахуванням заяви про уточнення та доповнення предмету і підстав позову, просили розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 від 12.05.2008 р. №883 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно», визнати протиправним та скасувати. Свідоцтво про право власності від 13.05.2008 р. на нежитлові приміщення підвальної частини № II, II а, 1А-12, 4-10 загальною площею 86,7 м.кв. по вул. Сумський, 59, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 від 12.05.2008 р. №883 визнати нечинним та скасувати.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги посилались на те, що їм стало відомо про видання розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 від 12.05.2008 р. №883 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» (далі - розпорядження), згідно якого оформлено право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі ХМР на нежитлові приміщення підвальної частини №11, 11 а, 1А-12, 4-10 загальною площею 86,7м.кв. по вул. Сумський, 59. Доручено КП «Харківське МіськБТІ» в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності згідно п. 1 цього розпорядження; Управлінню комунального майна та приватизації в місячний термін зареєструвати вказані нежитлові приміщення в КП «Харківське МіськБТІ».

Позивачі вважають, що оспорювані ними документи порушують їх право спільної сумісної власності на вказані в них спірні підвальні приміщення, інші права та норми законодавства, оскільки частина підвальних приміщень під назвою «сараї», вказаних у спірному розпорядженні, були надані їм та закріплені за ними на підставі: договору від 21.04.2000 р., укладеного між ОСОБА_2 й ПЖРЗП Дзержинського району м. Харкова, за ОСОБА_6, що є власником квартири 32, був закріплений сарай №3, розташований в 1 підїзді будинку 59 по вул. Сумський в м. Харкові, нарахування за користування яким було включено у квартирну плату; договору від 21.04.2000 р., укладеного між ОСОБА_7 і ПЖРЗП Дзержинського району м. Харкова, за ОСОБА_8, який був власником квартири 49, був закріплений сарай №1, розташований в 1 підїзді того ж будинку 59 по вул.Сумський у м.Харкові, нарахування за користування яким було включено у квартирну плату. Після смерті ОСОБА_7 його син - ОСОБА_3 продовжив користування цим сараєм, оскільки він став власником квартири АДРЕСА_1.

Позивачі вказують, що цими сараями, які знаходяться у спірних підвальних приміщеннях, вони користувались на свій розсуд, за що сплачували разом із квартплатою до КП «Жилкомсервіс». Тому, крім того, що вони є співвласниками спірних підвальних приміщень, вони мали і мають переважне право на користування спірними підвальними приміщеннями, їх придбання тощо.

Крім того, вказують позивачі, виділені їм ПЖРЕП за вказаними договорами у 2000 р. підвальні приміщення №ІІа (27,6 кв.м.), №4-10 (12,0 кв.м.) у сумі складають 39, 6 кв.м., а у тех.паспорті БТІ щодо спірних підвальних приміщень у стовбці: «інше» вказана площа 39,6 кв.м. саме цих допоміжних приміщень, що також доказує те, що вказані підвальні приміщення є допоміжними.

Позивачі зазначають, що в указаному житловому будинку АДРЕСА_2, 32, 49 були приватизовані і в них за позивачами зареєстровано у певних частках право приватної власності на ці квартири, де вони мешкають.

Позивачі вважають, що належність спірних підвальних приміщень до допоміжних, підсобних підтверджується також наступними доказами:

- Актом технічного огляду інженерних систем ВДС централізованого опалення, складеного КП «Харківські теплові мережі» 12.05.2015 р., який підтверджує: проходження по спірним приміщенням трубопроводів централізованого опалення внутрішньо будинкової системи, до яких підключені трубопроводи опалювальних стояків з запірно-регульованою арматурою; інженерні мережі опалення служать для забезпечення теплопостачанням квартир, розташованих у під їзді житлового будинку; підвальна частина житлового будинку використовується мешканцями під кладовки, тощо;

- Листами ПАТ «Харківміськгаз» від 18.12.2014 р. та його технічної та проектної документації, схеми: спірні підвальні приміщення - це звичайні підвали будинку, де крім інших комунікацій проходять ще й комунікації газопостачання будинку, де мешкають всі позивачі;

- Листами підприємств, що надають комунальні послуги: листом директора Департаменту житлового господарства Харківської міської ради ОСОБА_9 від 18.11.2008 р. №5310/0/90-08; листом КП «Харківводоканал» від 22.03.2013 р. №6 на імя ОСОБА_3; листом КП «Жилкомсервис» від 03.04.2013 р. №Ш-13/1861.0703 на імя ОСОБА_3; листом Дзержинської філії КП «Харківські теплові мережі» від 30.03.2013 р.;

- Приписом прокуратури Дзержинського районну м. Харкова про усунення порушень законодавства від 18.01.1998 р. №34-40/98 на імя начальника Фонду комунального майна ХМР - до переліку допоміжних приміщень (до яких віднесені погреба, сараї та господарські споруди) були включені допоміжні приміщення будинку позивачів, та при цьому зазначено, що вказані допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймача безкоштовно і окремо приватизації не підлягають.

Позивачі вказують, що спірні підвальні приміщення відносяться до допоміжних приміщень, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Основними приміщеннями вважаються такі, що визначають функціональне призначення будинку, яким щодо громадського будинку є мешкання в ньому громадян.

Посилаючись на п.1.1. Рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. №4-рн/2004, допоміжними приміщеннями є такі, що призначені для виконання допоміжних функцій будинку, тобто для забезпечення експлуатації будинку: сходові клітини, вбиральні, комори, коридори, також підвали, сараї, горища, колясочні та ін. Таким чином, підвали, сараї прямо вказані як допоміжні приміщення.

Допоміжними приміщеннями є такі, що призначені і для побутового обслуговування мешканців будинку. Функціональним призначенням підвальних приміщень їх будинку позивачі вважають: забезпечення технічної експлуатації будинку, оскільки у спірних підвалах проходять інженерні комунікації водопроводу, каналізації, електроосвітлення, опалення, тощо; побутове обслуговування мешканців будинку, що підтверджується довідками КП «Жилкомсервіс», його рахунками з вказівкою віднесених позивачам в користування підвальних приміщень в якості «сараїв» та фактом сплати позивачами за них щомісячно.

Позивачі посилаються на п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004, яким визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Посилаючись на п.1 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.11.2011 р. №14-рп/2011, позивачі вказують, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 р., володарі квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного устаткування, та зобовязані брати участь у загальних витратах, повязаних з утримуванням будинку відповідно до своєї частини майна в будинку.

Посилаючись на ч. 2 ст. 71 КАС України, позивачі вказують, що відповідач не довів та не надав відповіді на питання - чи призначалися спірні приміщення з самого початку (їх проектування, будівництва, використання) для використання їх під магазини, перукарні, крамниці, офіси, поштові відділення, тощо? Якщо призначалися, то чим це підтверджується?

Згідно п. 7 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 N396, підсобні приміщення - допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно абз. 3 п. 22 цього Положення, у свідоцтво про право власності на житло вносяться господарські будівлі (приміщення), які є у користуванні осіб, що приватизують житло, а саме сараї, гаражі, комори і таке інше, які розташовані на прибудинковій території та не є самовільно збудованими. Вказані господарські будівлі (приміщення) передаються у приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Позивачі вказують, що з матеріалів інвентаризаційної справи БТІ вбачається наступне:

- на плані підвалу зображені спірні підвальні приміщення №№: II, 1а-12, 4-10, і ці приміщення звичайні підвали. В журналі обмірювань і площ будівлі літера «А-4» ці приміщення класифікуються по призначенню й фактичному їх використанню як льохи, тобто допоміжні приміщення. На цих документах стоїть дата лютий 1950 р.;

- з акту поточних змін вбачається, що відбулася перебудова-перепланування спірних підвальних приміщень, але при цьому ніяких дозвільних документів на цю перебудову-перепланування в інвентаризаційній справі БТІ немає. Так само в цьому акті значиться, що на момент його складання, 19.02. 2008 р., знаходилися відведені позивачам льохи і технік не міг туди зайти, тому що вони були замкнені і що перебудова-перепланування там не проводилося;

- технічний паспорт БТІ, виготовлений для ОСОБА_4, датований теж 19.02.2008 р., і схема підвалу в інвентаризаційній справі БТІ теж 19.02.2008 р., з чого виникає питання: як було виготовлено тех. паспорт, якщо там були льохи (сараї) позивачів, і технік не міг туди зайти?

- в інвентаризаційній справі БТІ перебуває запит на інформацію в БТІ від Управління містобудівного кадастру м. Харкова в частині виконання ухвали Дзержинського районного суду від 08.04.2015 р. У відповіді БТІ від 12.06.2015 р. значиться, що спірні підвали при первинній інвентаризації 13.02.1950 р. це приміщення 1а-12, 4-10, II, (відсутнє приміщення ІІа) є льохами, тобто допоміжними приміщеннями;

- так само в матеріалах інвентаризаційної справи БТІ у відповідях на запити юридичного департаменту і департаменту містобудування, архітектури і генерального плану Харківської міської ради від 05.05.2016 р. і від 08.07.2016 р. є інформація, що відповідає первинній інвентаризації, проведеній в 1950 р., у якій значиться, що спірні приміщення по призначенню й фактичному використанню є підсобними льохами, тобто допоміжними приміщеннями;

- в інвентаризаційній справі БТІ, у відповіді на запит Департаменту містобудування, архітектури і генерального плану Харківської міської ради від 08.07.2016 р. значиться, що відомості про використання спірних приміщень під магазини, перукарні, поштові відділення, офіси тощо, тобто як нежитлових приміщень, відсутні.

Позивачі вказують, що для порівняння спірних підвальних приміщень з одним з інших приміщень, то в інвентаризаційній справі БТІ на плані підвалу (аркуш 6) зображене інше приміщення №1. З журналу (аркуш 11) це приміщення визначено, як склад і є частиною магазину санітарної гігієни (№7 на плані першого поверху аркуш 8), тобто нежитлового приміщення, якепочатково вбудованого (журнал аркуш 16) і датується 1950 р. Так само в справі БТІ на аркушах 171-181 є вичерпна інформація про це приміщення, яке значиться як аптека №361, тобто нежитлове приміщення, яке початково вбудоване і датується 1997 р. Тобто про це інше приміщення - магазин санітарної гігієни, надалі перейменований в аптеку №361, в інвентаризаційній справі БТІ є вичерпна інформація, що доводить, що це нежитлове, початково вбудоване приміщення.

Таким чином, вказують позивачі, одночасно з набуттям права власності на їх квартири у будинку по вул. Сумська, 59 м. Харкова, у них виникло право спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення в указаному будинку. Тому після цього є незаконним оформлювати право комунальної власності територіальної громади м. Харкова в особі Харківської міської ради на вказані спірні підвальні приміщення з подальшим здаванням їх в оренду або відчуженням (продажем) вказаних підвальних приміщень.

На даний час, вказують позивачі, спірні підвальні приміщення зайняті невідомими їм комерційними структурами, які перешкоджають у будь-якому доступі до вказаних підвальних приміщень. При цьому, відповідач не довів та не надав відповіді на питання - чи призначалися вказані спірні приміщення для забезпечення відповідної експлуатації, для обслуговування житлового будинку літ. «А-4» по вул. Сумський, 59 м. Харкова та власників його квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням, з урахуванням укладених між позивачами ОСОБА_6, ОСОБА_3 та ПЖРЗП Дзержинського району м. Харкова (на балансі якого певний до передачі КП «Жилкомсервіс» час були вказані спірні приміщення) договорів від 21.04.2000 р. про закріплення у спірних приміщеннях сараїв, нарахування за користування яким було включено їм у квартирну плату. Якщо не призначалися, то чим це підтверджується?

24.09.2014 р. представник Харківської міської ради до суду подав заперечення і просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», рішенням облвиконкому Харківської обласної Ради народних депутатів від 12.03.1992 р. №68 «Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області» було визначено перелік майна, що передається до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць Харківської області. Згідно цього переліку міській раді м. Харкова передається житловий та нежитловий фонд, крім приміщень нежитлового фонду, що входять до комунальної власності обласної Ради народних депутатів.

Рішенням Харківської міської Ради народних депутатів від 19.03.1992 р. «Про комунальну власність міста» було затверджено перелік обєктів комунальної власності міста, по яким немає протиріч між містом та областю, в тому числі і обєкти житлового та нежитлового фонду, окрім того, що перебуває у власності відомств.

Рішенням Харківської міської Ради народних депутатів від 28.09.1992 р. «Про комунальну власність міста» було прийнято у комунальну власність Дзержинського ЖЕО, в тому числі і його структурний підрозділ ЖЕД-29, до складу житлового фонду якого і входив житловий будинок по вул. Сумській, 59. Також, цим рішенням було доручено Фонду міського майна під час приймання обєктів здійснити перевірку юридичних документів, що регламентують їх статус, уточнити склад та структуру зазначених обєктів.

Представник відповідача вказує, що для уточнення складу обєктів між Представництвом Фонду державного майна України в м. Харкові, правонаступником Фонду міського майна, та державним комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним обєднанням Дзержинського району м. Харкова було укладено договір передачі майна у повне господарське відання від 29.12.1995 р. 30.05.1996 р. №760. 3гідно цього договору на праві господарського відання за ДК ВЖРЕП Дзержинської району було закріплено житловий фонд комунальної власності міста, розташований на території Дзержинського району, в тому числі і житловий будинок по вул. Сумській, 59.

В зв'язку з реорганізацією житлово-комунальної системи обслуговування м. Харкова ОСОБА_10 управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 28.02.2007 p. №189 внесено зміни до договору передачі майна в господарське відання №760 від 30.05.1996 р. з ДКВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова, а саме: житловий фонд Дзержинського району м. Харкова, в тому числі житловий будинок по вул. Сумській, 59, передано з балансу ДКВЖРЕП Дзержинського району м. Харкова на баланс КП «Жилкомсервіс».

Таким чином, вказує представник відповідача, житловий будинок по вул. Сумській, 59 в м. Харкові є обєктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Представник відповідача зазначає, що Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради є самостійним виконавчим органом Харківської міської ради. Управління, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює передачу в установленому порядку підприємствам, установам, організаціям, субєктам підприємницької діяльності обєктів комунальної власності в оренду. Здійснює приватизацію та відчуження обєктів комунальної власності відповідно до чинного законодавства.

Представник відповідача вказує, що законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення. За ст. 1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Спірні приміщення, вказує представник відповідача, не відносяться до категорії допоміжних і вони не є обєктами права спільної власності співвласників будинку, а отже на них не розповсюджуються норми ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Представник ХМР зазначає, що для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, слід виходити як з місця їх розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Спірні нежитлові приміщення, вказує представник відповідача, належали Харківській міській раді на праві комунальної власності, не відносились до допоміжних приміщень, оскільки не використовувались для обслуговування будинку.

Доказом, який свідчить, що спірні приміщення є саме нежитловими, представник ХМР вважає висновок будівельно-технічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_11 №1917 від 02.04.2008 р. Крім того, право власності позивачів на спірні приміщення не підтверджується жодним доказом по справі.

Вказане, за переконанням представника відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

09.06.2015 р. представник третьої особи ОСОБА_4 подав до суду заперечення на адміністративний позов і просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

В обгрунтування вказаної вимоги зазначив, що ОСОБА_4 повністю підтримує правову позицію відповідача, а саме, що спірні приміщення не відносяться до категорії допоміжних і вони не є обєктами права спільної власності співвласників будинку, а отже на них не розповсюджуються норми ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

В свою чергу третя особа з адміністративним позовом не погоджується, оскільки всі факти порушень, які вказані в позові, на її думку не відповідають дійсності.

Представник ОСОБА_4 вказує, що 01.02.2011 р. остання звернулась в Дзержинський районний суд м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями (справа №2-2924/11). В травні 2011 р. позивачі звернулись з зустрічним позовом до третьої особи про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним. Доказами позивачів у зустрічному позові були надані документи, які не містили жодного підтвердження на право ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірні приміщення.

Зокрема, позивачі по зустрічному позову посилались на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.05.2010 р., винесену Дзержинським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області за №110/2656, де чітко визначено, що спірні підвальні приміщення згідно договору купівлі-продажу за №4489-В-С від 08.02.2010 р. належіть ОСОБА_4

Третя особа вважає, що викладене свідчить про обізнаність відповідачів про порушення їх прав на спірне майно ще з 2010 р., однак не скористалися своїм правом на оскарження в судовому порядку.

Також представник третьої особи вказує на висновки Дзержинського районного суду м. Харкова в рішенні по справі №2-2924/11 від 01.12.2011 р., де при дослідженні в судовому засіданні договорів, на які посилаються ОСОБА_2 та ОСОБА_3, було встановлено, що між ними і ПЖРЕП Дзержинського району було укладено не договір оренди нежитлових приміщень, а договір на участь в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню територій. В задоволенні зустрічного позову позивачів було відмовлено. 16.02.2012 р. Апеляційним судом Харківської області залишено вказане рішення без змін. 22.05.2012 р. Вищий спеціалізований суд України своєю ухвалою відхилив касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а рішення суду першої і другої інстанції залишив без змін.

На підставі викладеного третя особа вважає, що адміністративні вимоги позивачів необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки наведені в обгрунтування позову факти не відповідають дійсності.

17.09.2015 р. позивачі подали до суду пояснення щодо заперечень на адміністративний позов третьої особи ОСОБА_4, вказавши щодо доводу третьої особи стосовно строків позовної давності, що предметом позову третьої особи до позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було усунення перешкод у користуванні приміщеннями, а предметом зустрічного позову було визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним. Предмет же даного позову зовсім інший.

Крім того, ОСОБА_1 не приймав участі в розгляді справи №2-2924/11, на яку посилається третя особа. Первісним позивачем по вказаній справі виступала третя особа, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відповідачами.

Також позивачі вказали, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014 р. по справа №638/671/14-а апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 була задоволена, ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.05.2014р. по справі №638/671/14-а скасована, справа направлена до суду 1 інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що висновок Дзержинського районного суду м. Харкова про те, що позивачі не надали доказів отримання спірного розпорядження в кінці 2013 р. та не надали іншого підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду та заяви про відновлення пропущеного строку звернення до суду, є необгрунтованим і не відповідає обставинам справи; суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду та про залишення позову без розгляду.

28.10.2015 р. позивачі подали до суду пояснення щодо клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, навівши щодо доводів представника ХМР стосовно строків позовної давності і статусу спірних приміщень (чи є вони допоміжними), пояснення, аналогічні наданим на заперечення третьої особи.

Щодо посилань відповідача на висновок будівельно-технічного дослідження №1917 від 02.04.2008 р., позивачі вказали, що зазначений висновок є помилковим, необґрунтованим, не відповідаючим дійсності і таким, що суперечить законодавству.

Позивачі зазначили, що згідно наведених спеціалістом у висновку понять основних та допоміжних приміщень, нежитлові приміщення підвальної частини їх житлового будинку не відносяться до основних, тобто таких, що визначають функціональне призначення будинку. Але далі спеціаліст у заключній частині висновку вказує, що і нежитлові приміщення підвальної частини їх житлового будинку не відносяться і до допоміжних приміщень, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Позивачі вказують, що функціональне призначення їх житлового багатоповерхового будинку - мешкання в ньому громадян, тому їх квартири є відповідно основними приміщеннями, а підвал допоміжним приміщенням. Крім того, у спірних приміщеннях підвальної частини № ІІа, 4-10 позивачам були виділені у користування сараї, про що з ними були укладені договори, за що вони сплачували разом з комунальними послугами.

В Додатку «Б» (обовязковому) до Державних будівельних норм України «Будинки і споруди Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005», затвердженому наказом Держбуду України від 18.05.2005 р. N80, вказані наступні поняття:

- Підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти, тощо). Таким чином, підвали (в т.ч. нежитлові приміщення підвалів) призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, тому підвали відносяться до допоміжних приміщень, і тому висновок спеціаліста є помилковим, невідповідаючим дійсності.

- Приміщення технічні це приміщення для розміщення обладнання теплових вузлів, бойлерних, електрощитових, венткамер, комутаторів, радіовузлів, машинних відділень ліфтів, холодильних установок, тощо.

Посилаючись на п.2.4. Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затв. наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 р. N146, позивачі вказують, що приміщення у житлових та громадських будинках, відповідно до їх призначення, є основними та допоміжними. Основними приміщеннями вважаються такі, що визначають функціональне призначення будинку. Допоміжними є приміщення, які призначені для допоміжних функцій будинку. Зазначені ж підвальні приміщення житлового будинку позивачів призначені для допоміжних функцій будинку, тобто і з цього поняття випливає помилковість висновку спеціаліста.

Згідно параграфу 13 вказаних Методичних рекомендацій, допоміжні приміщення багатоповерхового житлового будинку це приміщення будинку, призначені для забезпечення експлуатації будинку (загальнобудинкові коридори, вестибюлі, сходові клітки, ліфтові холи, тамбури тощо). А підвальні приміщення будинку позивачів призначені для забезпечення експлуатації будинку, що також підтверджує невідповідність дійсності висновку спеціаліста.

Згідно Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затв. наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. N76 (зареєстр. Міністерством юстиції України 25.08.2005 р. за N927/11207), допоміжні приміщення житлового будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Вказані ж підвальні приміщення житлового будинку позивачів призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Згідно Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. N127, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. зa N582/5773, основними приміщеннями громадських будинків та споруд є приміщення, які визначають їх функціональне призначення. Допоміжні приміщення це приміщення, які виконують функції допоміжного (другорядного) значення в громадських будинках. Найбільш характерні з них - вестибюлі, коридори, холи, гардероби, вбиральні, комори тощо. А вказані у скарзі позивачів підвальні приміщення їх громадського будинку виконують допоміжне значення, тобто і з цього поняття слідує помилковість висновку спеціаліста.

Позивачі вказують, що функціональним призначенням підвальних приміщень їх будинку є: забезпечення технічної експлуатації будинку, що підтверджується висновком дослідження, де вказано, що у спірному підвалі проходять інженерні комунікації водопроводу, каналізації, електроосвітлення, опалення; побутове обслуговування мешканців будинку, що підтверджується довідками КП «Жилкомсервіс», його рахунками з вказівкою відісланих позивачам в користування підвальних приміщень в якості «сараїв» та фактом сплати позивачами за них щомісячно.

Позивачі вказують, що про підвальні приміщення №ІІа (площею 27,6 кв.м), № 4-10 (площею 12,0 кв.м) у технічному паспорті КП «Харківське міське БТІ» зазначено наступне:

- на 3-му аркуші у розділі «Експлікація» у стовбці: «Призначення приміщень» іменуються «Підвали», а у стовбці: «Площа приміщень (кв.м.)» - площа вказаних приміщень зазначена як допоміжна, та усього складає 39, 6 кв.м.;

- на 4-й сторінці у розділі «Нежитлові (вбудовані) приміщення» на вказані підвальні приміщення у стовбці «інше» вказана площа 39,6 кв.м. саме цих допоміжних приміщень. Тобто згідно технічного паспорту БТІ, вказані приміщення є саме допоміжними.

Позивачі зазначають, що спеціаліст в дослідженні наводить взаємовиключні, суперечливі доводи, а саме:

- вказує, що основними приміщеннями вважаються такі, що визначають функціональне призначення будинку, яким щодо громадського будинку позивачів є мешкання в ньому громадян у житлових приміщеннях (квартирах);

- вказує, що допоміжними приміщеннями є такі, що призначені для виконання допоміжних функцій будинку, тобто для забезпечення експлуатації будинку, якими є сходові клітини, вбиральні, комори, коридори. А згідно п.1.1. рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004, також і підвали, сараї, горища, колясочні та ін. прямо вказані як допоміжні приміщення. Далі спеціаліст вказує, що допоміжними приміщеннями є такі, що призначені і для побутового обслуговування мешканців будинку (арк. 6-й висновку);

- Але при цьому висновок спеціаліста у заключній частині робить помилковий висновок про те, що вказані підвальні приміщення згідно наведених у дослідженні визначень нібито не є допоміжними.

Таким чином, вказують позивачі, якщо керуватися висновком спеціаліста, то спірні підвальні приміщення (де проходять труби різних комунікацій та певні приміщення, виділені їм ПЖРЕП як сараї, за які їм щомісячно виставляє рахунок КП «Жилкомсервіс») є основними приміщеннями їх громадського будинку, а їх житлові приміщення (квартири) є допоміжними, що не відповідає дійсності.

Позивачі вказують, що у висновку спеціаліста немає фотографій та дослідження саме тих підвальних приміщень №ІІа (27,6 кв.м.), № 4-10 (12,0 кв.м.), щодо яких спеціаліст зробив висновок про те, що вони не є допоміжними та у яких позивачам були виділені вказані у їх позові сараї за договорами. Такі дії спеціаліста позивачі вважають порушенням п. 4.14. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затв. Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5, згідно якого у дослідницькій частині висновку експерта описуються процес дослідження та його результати, а також дається обґрунтування висновків з поставлених питань; дослідницька частина повинна включати: відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи (методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх використання; посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення до них; експертну оцінку результатів дослідження.

Згідно п. 2.1.2. вказаної Інструкції, експерт зобовязаний провести повне дослідження, дати обґрунтований та об'єктивний висновок, а згідно п.4.23. зазначеної Інструкції, експертні дослідження виконуються в порядку, передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких досліджень викладаються у висновку експертного дослідження із зазначенням спеціалізації.

Позивачі вказують, що по вказаним у висновку спеціаліста підвальним приміщенням проходять труби теплопостачання, інші комунікації, що не вказано спеціалістом у висновку.

Також позивачі зазначають, що висновок будівельно-технічного дослідження №1917 був підписаний ст. науковим співробітником ХНДІСЕ ім. Бокаріуса ОСОБА_12 02.04.2008 р., але на 1-му аркуші вказаного висновку йде посилання на Доповнення до Свідоцтва №271 про присвоєння кваліфікації судового експерта по спеціальності 10.10. від 22.07.2010 р., тобто через два з половиною роки. Таким чином, вказаний висновок спеціаліста фактично був виготовлений після 22.07.2010 р., а на момент прийняття спірного розпорядження від 12.05.2008 р. та видачі спірного свідоцтва про право власності від 13.05.2008 р. цього висновку не існувало.

На підставі викладеного позивачі вважають, що вказаний висновок спеціаліста є помилковим, необгрунтованим, невідповідаючим дійсності, таким, що суперечить нормам законодавства та вимогам Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.

13.06.2016 р. представник Харківської міської ради подав до суду заперечення на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Щодо посилання позивачів на те, що спірні приміщення є допоміжними, які передано у власність квартиронаймачам при приватизації квартир, представник відповідача вказує, що за правилами ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Разом із тим, вказує представник відповідача, відповідно до ухвали Конституційного Суду України від 12.05.2004 р. №46у/2004 у справі №2-40/2004 наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень "(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.)" не є офіційним тлумаченням терміна "допоміжні приміщення".

Відповідно до СНиП 2.08.01-89 "Жилые здания" житловий будинок може мати: житлові приміщення, призначені для проживання мешканців, допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку; нежилі приміщення, які належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, що узгоджується зі ст. 1 ЗУ «Про обєднання співвласників багатоквартирного будинку».

Представник відповідача також вказує, що ХНІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_13 здійснює свою діяльність у відповідності до ЗУ «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998р. №53/5 та інших нормативних актів. Пунктом 1.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5, відповідно до чинного законодавства експертні дослідження виконуються, зокрема, і на замовлення юридичних і фізичних осіб.

При цьому, вказує представник ХМР, ніяких належних і допустимих доказів щодо належності спірних нежитлових приміщень до допоміжних стороною позивача не надано і ніяким чином вищевказані висновки експерта та викладені в них обставини та обгрунтування не спростовані.

Представник відповідача вказує, що згідно позиції позивачів ОСОБА_10 Харківського міського голови від 12.05.2008 р. №883 суперечить законодавству та порушує їх права з тих підстав, що частина підвальних приміщень, вказаних у розпорядженні, були надані та закріплені за позивачами на підставі договорів, укладених з ПЖРЕП Дзержинського району м. Харкова.

Крім того позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірні підвальні приміщення відносяться до допоміжних, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (згідно листів КП «Жилкомсервіс, КП «Харківводоканал», КП «Харківські теплові мережі»).

Проте, вказує представник відповідача, це спростовується цими ж листами, та ними не встановлено, що нежитлові приміщення підвальної частини № II, ІІа, 1а-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ «А-4» по вул. Сумській, 59 в м. Харкові відносяться до допоміжних приміщень.

Крім того такий критерій, як наявність інженерних комунікацій у жилому будинку не є безперечною ознакою допоміжності цих приміщень, оскільки комунікації проходять практично через всі приміщення будинку, включаючи приватизовані квартири, однак це не є підставою для віднесення таких приміщень до спільної власності власників квартир, які знаходяться у жилому будинку.

Також, КП «Харківводоканал» не наділено повноваженнями щодо проведення досліджень, надання висновків стосовно статусу приміщень відповідно до технічних характеристик.

Таким чином, вважає представник ХМР, позивачем не надано доказів з посиланням на відповідні норми права, згідно до яких вказані в мотивувальній частині доводи є належними та допустимими доказами щодо визначення статусу приміщень.

Посилаючись на ст. 72 КАС України, представник відповідача вказує, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 р. по справі №2-2924/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.02.2012 р., та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.05.2012 р. задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями, а саме: зобовязано відповідачів не чинити їй перешкод у використанні нежитлових приміщень №ІІа та №4-10 по вул. Сумській, 59 в м. Харкові; зобовязано відповідачів демонтувати встановлені ними металеві двері до приміщень позивача та привести у первинний стан прохід з нежитлових приміщень № II та № 1а-12 до приміщення № ІІА по вул. Сумській, 59 в м. Харкові, який було закрито цегляною кладкою. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4480-В-С від 08.02.2010 р. - відмовлено.

Даними рішеннями суду було встановлено, що дослідженим в судовому засіданні договором оренди №3793 від 12.03.2009 р. на нежитлові приміщення підвальної частини будинку №59 по вул. Сумській в м. Харкові підтверджується, що спірні приміщення, до укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень були орендовані ФО-П ОСОБА_4, тобто на момент придбання нежитлові приміщення знаходилися в оренді у встановленому законом порядку.

Також встановлено, що твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про те, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, які передаються у власність квартиронаймачів безкоштовно й окремо приватизації не підлягають спростовуються висновком будівельно-технічного дослідження №1917 від 02.04.2008 р., проведеного Харкіським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_13, відповідно до якого нежитлові приміщення підвальної частини №ІІ, ІІа, Іа-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ. «А-4» по вул. Сумській, 59 в м. Харкові не відносяться до допоміжних приміщень.

Представник відповідача вказує, що позивачами не доведено, що спірне розпорядження та свідоцтво на час його видачі було прийнято з порушенням вимог законодавства України та перевищенням компетенції відповідача.

Представник ХМР зазначає, що оформлення права власності на нерухоме майно проводилось з видачею свідоцтва про право власності у відповідності до положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (надалі Тимчасове положення), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5 (із змінами).

Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права власності та інших речових прав на об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації та подаються для проведення такої реєстрації, повинні відповідати вимогам, встановленим Тимчасовим положенням та іншими нормативно-правовими актами.

Рішенням Харківської міської ради від 25.04.2007 р. №112/07 (із змінами) Харківському міському голові було доручено здійснювати оформлення права власності на обєкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності за юридичними та фізичними особами.

ОСОБА_10 Харківського міського голови від 23.04.2007 р. №954 (чинного на час видачі спірного розпорядження) затверджено Порядок оформлення та підготовки свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна.

Згідно даного Порядку КП «Харківське МіськБТІ» надано висновок про можливість видачі свідоцтва про право власності за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Таким чином, вважає представник відповідача, оскаржуване розпорядження Харківського міського голови та свідоцтво про право власності видане у відповідності до вимог чинного законодавства України, а саме: ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення, рішення Харківської міської ради від 25.04.2007 р. №112/07 (із змінами) та розпорядження Харківського міського голови від 23.04.2007 р. №954. Під час видачі спірного розпорядження та свідоцтва відповідачем не були порушені вимоги чинного законодавства України у сфері державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Представник відповідача вважає, що позивачем невірно витлумачені та застосовані положення ст. 17 КАС України. Так, аналіз ст. 17 КАС України, п. 1 ч. 1 ст. З КАС України, пп. 6, 8 ч. 1 ст. З КАС України дає підстави стверджувати, що до адміністративного суду може звернутися фізична або юридична особа, права, свободи чи інтереси якої порушено суб'єктом владних повноважень у зв'язку із винесенням ним рішення (нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії), вчиненням дій або не вчиненням, які повинні бути вчинені в межах повноважень органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадової чи службової особи, іншого суб'єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вимоги позивача повинні стосуватися захисту або відновлення його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень. Вимоги ж позивача у даній справі стосуються захисту порушеного на його його думку права власності на спірне нежитлове приміщення підвалу і регулюються законодавством у сфері цивільно-правових відносин.

Як вбачається зі змісту позову вимоги до суду полягають у дослідженні правомірності дій органу місцевого самоврядування. Проте, окрім суб'єктного складу, який за своїми ознаками визначає спір як адміністративну справу, предмет спору носить приватноправовий характер та не стосується захисту прав у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до п.п. 21, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» (застосовується до спірних правовідносин, як аналогія права) якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (субєкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і субєктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України.

Ураховуючи положення ст. 1 ЦПК України, ст. 2 КАС України, не є публічно-правовим і розглядається в порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. В такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права, (застосовується до спірних правовідносин, як аналогія права).

Право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК України (ст. 396 ЦК України), тому такі спори з урахуванням вимог ст. 15 ЦПК України підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (субєкта владних повноважень).

Пунктом 27 Постанови встановлено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі ст. 19 ЗУ від 01.07.2004 р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. В зв'язку із цим суд, відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 393 ЦК України, визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Такі спори розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Також представник відповідача посилається на рішення Конституційного Суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 р., в якому суд дійшов висновку, що орган місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. Ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Враховуючи наведене, вказує представник ХМР, оскаржене розпорядження Харківського міського голови є саме ненормативним актом, оскільки воно прийнято стосовно визначеного кола осіб, підлягало одноразовому застосуванню та вичерпало свою дію фактом його виконання.

Оскільки на підставі розпорядження міського голови від 12.05.2008 р. №883 видано свідоцтво про право власності, вказаний акт вичерпав свою дію фактом його виконання і скасувати даний ненормативний акт органу місцевого самоврядування вже неможливо.

Представник відповідача вказує, що правовий аналіз положень чинного законодавства України, судової практики та розяснень Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у Постанові пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. №3, дає підстави зробити висновок про те, що оскаржуване розпорядження Харківського міського голови «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» є саме ненормативним актом індивідуальної дії, оскільки воно прийнято стосовно визначеного кола осіб, підлягало одноразовому застосуванню га вичерпало свою дію фактом його виконання. Таким чином, скасувати розпорядження Харківського міського голови №883 від 12.05.2008 р. ненормативний акт органу місцевого самоврядування, який вже скасований через його виконання, у адміністративному процесі вже неможливо.

Представник відповідача зазначає, що Харківська міська рада наполягла на відмові у задоволенні адміністративного позову у зв'язку із пропущенням позивачем строку на звернення до адміністративного суду з наступних підстав.

Він вказує, що предметом вказаного вище судового провадження по справі №2-2924/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями є визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень №4480-В-С від 08.02.2010 р.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору купівлі-продажу, нежитлові приміщення підвальної частини №ІІ, ІІа, 1а-12, 4-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. в житловому будинку літ. «А-4» по вул. Сумській, 59 належать територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2008 р., виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. за №883.

Крім того, на спірне розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. №883 та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення по вул. Сумській, 59 в м. Харкові від 12.05.2008 р. з 2011 р. також було посилання Вищим спеціалізованим судом України у справі №2-2924/11, про що зазначено в постанові від 22.05.2012 р.

Вищевикладене свідчить про те, що позивачам стало відомо про спірне розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. №883 та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення по вул. Сумській, 59 в м. Харкові від 12.05.2008 р. ще з 2011 р.

Отже, зазначене свідчить про те, що позивачами пропущено строк на звернення до адміністративного суду з позовом про скасування розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. та свідоцтва про право власності 12.05.2008 р.

На виконання вимог ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2015 р. по справі №638/5607/15-а представник відповідача надав наступні пояснення.

ХНІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_13 здійснює свою діяльність у відповідності до ЗУ «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства Юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5 та інших нормативних актів.

Згідно висновку будівельно-технічного дослідження №1917 від 32.04.2008 р., нежитлові приміщення підвальної частини №II, ІІа, 1а-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ. «А-4» по вул. Сумській, 59 в м. Харкові не відносяться до допоміжних приміщень, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку й побутового обслуговування його мешканців.

На вирішення дослідження було поставлено наступне запитання: чи належать вищевказані приміщення до допоміжних приміщень житлового будинку.

Даним висновком встановлено, що у досліджуваних приміщеннях є наступні інженерні комунікації: електроосвітлення, водопостачання, опалення, каналізація. Приміщення підвальної частини № II, ІІа, Іа-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м. житлового будинку літ. «А-4» по вул. Сумській, 59 в м. Харкові планувальне ізольовано від 1-го поверху будинку, має два відособлених виходів зовні з будинку. Виход в двір здійснюється через сходи приміщення №Іа-12 та через приміщення ІІа. В обємі приміщення підвалу не існує загально будинкових вузлів вводу: водопроводу та каналізації та електрощитові. Приміщення не призначено для забезпечення експлуатації будинку літ. «А-4», оскільки не визначає функціональне призначення будинку.

Згідно з Довідкою дільниці №4 Дзержинської філії КП «Жилкомсервіс» від 03.03.2008 р., в підвальному приміщенні загальною площею 86,7 кв.м. за адресою: вул. Сумська, 59, под. 1, яке арендується СПДФЛ «Кер-Ель-Дін» знаходяться наступні комунікації: труби холодного водопостачання, які проходять транзитом, каналізація, електропроводка. Рамки вводу інженерних комунікацій і електрощітова відсутні». Відомості, вказані в довідці, підтверджені спеціалістом за результатом досліджень.

На підставі вищевикладеного, досліджувані приміщення з технічної точки зору не відносяться до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку (технічних приміщень), призначених для безпосередньої експлуатації й обслуговування будинку, тобто не є допоміжними, оскільки їх використання не повязане з експлуатацією й обслуговуванням будинку.

Позивачами до суду подано додаткові пояснення на заперечення відповідача на позов, в яких вони вказують, що зазначені заперечення є неправомірними і необгрунтованими, виходячи з наступного.

На посилання відповідача щодо закріплення за відповідачами частини підвальних приміщень, позивачі вказують, що у відповідних договорах і довідках КП «Жилкомсервис» вказано, що за ними закріплені сараї, що наряду з іншими доказами по справі доводить належність спірних приміщень до допоміжних.

Крім того, до справи на запит суду Газовим господарством м. Харкова (Харківміськагаз) залучено план всього підвалу будинку по вул. Сумській, 59 м. Харкова, датований 30.05.1961 р., який підтверджує факт того, що спірні приміщення - це звичайні підвали та допоміжні приміщення, які призначені для обслуговування та експлуатації всього вказаного багатоповерхового житлового будинку.

Надалі, вказують позивачі, зазначені спірні підвальні приміщення були самовільно (без будь-яких дозволів та документації) переплановані й перебудовані, що видно з плану підвалу в техпаспорті БТІ м. Харкова за в 2007 р.

Спеціаліст у своєму дослідженні вказані обставини, зміни ніяк не відобразив. І тоді шляхом перепланування було додане приміщення літ. IIа, та спірні звичайні приміщення стали іменувати як нежитлові приміщення, що є неправомірним.

Так само, вказують позивачі, в дослідженні спеціаліста і в техпаспорті БТІ приміщення ІІа та 4-10 у спірних підвалах класифікуються як підвали, що ще раз доводить, що це допоміжні приміщення. В такому випадку незрозуміло, як в одному й тому самому спірному підвальному приміщенні, одні приміщення (ІІа, 4-10) - підвали, тобто допоміжні приміщення, а інші (1а-12, II)- службове й склад, тобто не житлові?

Доводи відповідача з посиланням на висновок спеціаліста, що спірні підвальні приміщення, ізольовані від першого поверху й мають окремі виходи із зовнішньої сторони будинку у двір; один вихід по сходам із приміщення 1а-12, а інший із приміщення ІІа, позивачі вважають такими, що не відповідають дійсності. На підтвердження помилковості вказаного твердження позивачі посилаються на план тех. паспорта БТІ: сходи з приміщення 1а-12 приводять до магазину, розміщеному на першому поверсі над спірним підвалом, а вихід з приміщення ІІа приводить у під'їзд, а не у двір.

Позивачі вказують, що не зважаючи на вищевикладені доводи, відповідач стверджує, що спірні приміщення є нежитловими приміщеннями. При цьому письмову інформацію про підстави та документи, на підставі яких спірні підвальні приміщення віднесли до нежитлових, про цільове призначення (під що при будуванні призначалися для використання) спірних підвальних приміщень з періоду будування будинку, здачі його в експлуатацію та надалі, що було витребувано у відповідача ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова від 08.04.2015 р. відповідач не надає, чим порушую вказану ухвалу суду, процесуальні права позивачів.

Представник третьої особи подав до суду заперечення до заяви про доповнення предмету та підстав адміністративного позову і просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що право власності на нежитлові приміщення, які розташовані в м. Харків, вул. Сумська, 59, підвальні частини № 2, 2-а, 1а-12, 4-10 належать теріторіальній громаді Харківської міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2008 р., виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. №883, яке на теперішній час позивачі намагаються скасувати. Право власності зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП Харківське міське бюро технічної інвентарізації від 03. 06. 2008 р. за реєстровим №23224810. В будинку №59 по вул. Сумський м. Харкова не було створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, порядок користування та обслуговування здійснюється згідно до правил, встановлених відповідними органами місцевого самоврядування, в тому числі Харківською міською радою.

Крім того, посилаючись на ст. 72 КАС України, представник третьої особи вказує, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11.12.2012 р. по справі №2-2924/11, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.02.2012 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.05.2012 р. позовні вимоги третьої особи були задоволені в повному обсязі та встановлено, що спірні підвальні приміщення не відносяться до категорії допоміжних і вони не є обєктами права спільної власності співвласників будинку, а отже, на них не розповсюджуються норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Також було встановлено, що між відповідачами та ПЖРЕП Дзержинського району було укладено не договір оренди нежитлових приміщень, а договір на участь в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню територій.

Представник третьої особи зазначає, що рішенням Харківської міської Ради народних депутатів від 28.09.1992 р. «Про комунальну власність міста» було прийнято у комунальну власність у складі ЖЕО Дзержинського району багатоквартирний будинок 59 по вул. Сумська у м. Харкові.

В зв'язку з реорганізацією житлово-комунальної системи обслуговування м. Харкова житловий фонд Дзержинського району м. Харкова, в тому числі житловий будинок по вул. Сумська, 59 у м. Харкові передано на баланс КП «Жилкомсервіс».

Таким чином, вказує представник ОСОБА_4, житловий будинок по вул. Сумська, 59 у м. Харкові є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.05.2008 р., нежитлові приміщення №№ 2, 2 а, 1А-12, 4-10 в підвальній частині житлового будинку вул. Сумська, 59 у м. Харкові належали територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Представник третьої особи зазначає, що доводи позивачів спростовується експертним висновком будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. засл. проф. ОСОБА_11 №1917 від 02.04.2008 р. та технічним паспортом КП «Харківське міське БТІ», виготовленим станом на 19.02.2007 р. на квартирний багатоповерховий житловий будинок за адресою: вул. Сумська, 59 у м. Харкові, згідно якого всі спірні приміщення вказані саме як «нежитлові», а не як «допоміжні». Вказаний технічний паспорт виготовлений відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна.

Крім того, вказує представник третьої особи, в акті технічного огляду КП "Харківські теплові мережі" від 12.05.2015 р., листами ПАТ "Харківміськгаз" від 18.12.2014 р., листом директора Департаменту житлового господарства Харківської міської ради ОСОБА_9 від 18.11.2008 р. за №5310/0/90-08, листом КП "Харківводоканал" від 22.03.2013 р. за №6, листом КП «Жилкомсервіс» від 03.04.2013 р. за №Ш-13/1861.0703 зазначено лише те, що через підвальні приміщення проходять інженерні комунікації, які забезпечують власників квартир комунальними послугами. Даними актами не встановлено, що підвальні приміщення площею 86,7 м.кв. по вул. Сумська, 59 у м. Харкові відносяться до допоміжних.

Таким чином, вважає представник ОСОБА_4, при прийнятті рішення 12.05.2012 р. та розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 за №883 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 представник позивачів підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні відмовити.

Представник третьої особи ОСОБА_4 позовні вимоги позивачів не визнав та просив в задоволенні відмовити.

Представник третьої особи позовні вимоги позивачів не визнав та просив в їх задоволенні відмовити.

Представник КП "Жилкомсервіс" в судове засідання не зявився, причину суду не повідомив.

Суд, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що на підставі договору від 21.04.2000 р., укладеного між ОСОБА_2 і ПЖРЕП Дзержинського району м. Харкова, за нею був закріплений сарай №3, розташований в 1 під'їзді будинку 59 по вул. Сумський у м. Харкові, нарахування за користування якими були включені у квартирну плату.

На підставі договору від 21.04.2000 р., укладеного між ОСОБА_7 і ПЖРЕП Дзержинського району м. Харкова, за ним був закріплений сарай №1, розташований в 1 під'їзді будинку 59 по вул. Сумський у м. Харкові, нарахування за користування яким були включені у квартирну плату. Після смерті ОСОБА_7 його син ОСОБА_3 (позивач) продовжив користування цим сараєм, оскільки він став власником квартири АДРЕСА_3.

Позивачі, а також їх представник наполягають на тому, що вказані приміщення є допоміжними, посилаючись на: - технічний паспорт БТІ на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок №59 по вул. Сумській м. Харкова, відповідно до якого приміщення ІІ загальною площею 25,3 кв.м є складом, ІІа загальною площею 27,6 кв.м - підвалом, 1а-12 загальною площею 21,8 кв.м - службовим приміщенням, 4-10 загальною площею 12,0 кв.м - підвалом; - акт технічного огляду КП "Харківські теплові мережі" від 12.05.2015 р., відповідно до якого по спірним приміщенням проходять трубопроводи централізованого опалення внутрішньо будинкової системи, до яких підключені трубопроводи опалювальних стояків з запірно-регульованою арматурою; інженерні мережі опалення служать для забезпечення теплопостачанням квартир, розташованих в під'їзді житлового будинку; - підвальна частина житлового будинку використовується мешканцями під кладовки; - лист КП "Жилкомсервіс" №ко-11/341.07-03 від 10.02.2011 р., відповідно до якого за особовими рахунками квартир №32, №49, №50 будинку №59 по вул. Сумській закріплені сараї в підвалі першого під'їзду на підставі договору на участь власників гаражів, сараїв, овочесховищ в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню прилеглої території; довідки КП "Жилкомсервіс" ділянка №6 №109 від 04.02.2011 р. і № 110 від 04.02.2011 р., відповідно до яких по вул. Сумська, 59 за жильцями квартир №32, №49 закріплені сараї в підвалі першого під'їзду на підставі договорів на участь власників гаражів, сараїв, овочесховищ в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню прилеглої території: за квартирою №32 закріплений сарай площею 4,0 кв.м відповідно договору б/н від 21.04.2000 р. і діючого з 21.04.2000 р. до зміни користувача; за квартирою №49 закріплений сарай площею 11,99 кв.м відповідно договору №104/29/0455 від 05.06.2001 р. і діючого з 05.06.2001 р. до зміни користувача; - інвентарну справу БТІ. Позивачі вважають, що внаслідок викладеного з набуттям права власності на квартири, в яких вони мешкають у будинку 59 по вул. Сумська, 59 м. Харкова, у них виникло право спільної сумісної власності на спірні підвальні приміщення в указаному будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2008 р., виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. №883, право власності на нежитлові приміщення, які розташовані в м. Харків, вул. Сумська, 59, підвальної частини №ІІ, ІІ-а, 1а-12, 4-10 належало територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

Право власності було зареєстровано в реєстрі прав власності на нерухоме майно Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентарізації від 03.06.2008 р. за реєстровим №23224810, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №19062608 від 03.06.2008 р.

Відповідно до ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 р. по справі №2-2924/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні приміщеннями і за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання договору купівлі-продажу недійсним позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволені. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_4 і її представникам перешкод у використовуванні нежитлових приміщень №ІІа, 4-10 по вул. Сумській, 59 в м. Харкові. Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3 демонтувати встановлені ними металеві двері до приміщень, які належать ОСОБА_4, і відновити закладений цегляною кладкою прохід з нежитлових приміщень №ІІа, 1а-12 до приміщення №ІІа по вул. Сумській, 59 в м. Харкові. В зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ХМР про визнання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсним - відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що спірні підвальні приміщення не відносяться до категорії допоміжних.

Також було встановлено, що між ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ПЖРЕП Дзержинського району було укладено не договір оренди нежитлових приміщень, а договір на участь в витратах ПЖРЕП Дзержинського району по утриманню територій.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16.02.2012 р. по справі №2-2924/11 апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.05.2012 р. по вказаній справі касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.12.2011 р. і ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16.02.2012 р. залишено без змін.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація здійснює на відповідній території управління об'єктами, що перебувають у державній власності та передані до сфери її управління, приймає рішення про створення, реорганізацію та ліквідацію підприємств, установ і організацій, що належать до сфери її управління, а також здійснює делеговані відповідною радою функції управління майном, що перебуває у спільній власності територіальних громад.

Згідно ст. 25 ЗУ «Про місцеве самоврядування», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим законом та іншими законами до їх відання.

Згідно ст. 59 зазначеного Закону, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», рішенням облвиконкому Харківської обласної Ради народних депутатів від 12.03.1992р. № 68 «Про розмежування комунальної власності між адміністративно-територіальними одиницями Харківської області» було визначено перелік майна, що передається до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць Харківської області. Згідно цього переліку міській раді м. Харкова передається житловий та нежитловий фонд, крім приміщень нежитлового фонду, що входять до комунальної власності обласної Ради народних депутатів.

Рішенням Харківської міської Ради народних депутатів від 19.03.1992р. «Про комунальну власність міста» було затверджено перелік об'єктів комунальної власності міста, по яким немає протиріч між містом та областю, в тому числі і об'єкти житлового та нежитлового фонду, окрім того, що перебуває у власності відомств.

Рішенням Харківської міської Ради народних депутатів від 28.09.1992 р. «Про комунальну власність міста» було прийнято у комунальну власність у складі ЖЕО Дзержинського району багатоквартирний будинок 59 по вул. Сумська у м. Харкові.

У зв'язку з реорганізацією житлово-комунальної системи обслуговування м. Харкова житловий фонд Дзержинського району м. Харкова, в тому числі житловий будинок по вул. Сумська 59 у м. Харкові передано на баланс КП «Жилкомсервіс».

Таким чином, житловий будинок по вул. Сумська, 59 у м. Харкові є об'єктом комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Аналізуючи норми права, які стосуються права власності на майно, вбачається, що законним власником спірних нежитлових приміщень за адресою: вул. Сумська, 59 у м. Харкові на момент прийняття рішення, а саме виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради на підставі розпорядження Харківського міського голови від 12.05.2008 р. №883, була Харківська міська рада.

Рішенням суду встановлено, що відповідно до висновку будівельно-технічного дослідження №1917, складеного 02.04.2008 р. Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_14, нежитлові приміщення підвальної частини №ІІ, ІІа, Іа-12, 4-10 загальною площею 86,7 кв.м житлового будинку літ "А-4" по вул. Сумській, 59 в м. Харкові не відносяться до допоміжних приміщень, а саме до таких, що призначені для забезпечення технічної експлуатації будинку й побутового обслуговування його мешканців.

Також доводи позивачів щодо віднесення спірних приміщень до категорії допоміжних спростовуються технічним паспортом КП «Харківське міське БТІ», виготовленим станом на 19.02.2007 р. на квартирний багатоповерховий житловий будинок за адресою: вул. Сумська, 59 у м. Харкові , згідно якого всі спірні приміщення вказані саме як «нежитлові», а не як «допоміжні».

Як на підставу обгрунтованості своїх позовних вимог позивачі також посилаються на акт технічного огляду КП "Харківські теплові мережі" від 12.05.2015 р., листи ПАТ "Харківміськгаз" від 18.12.2014 р., директора Департаменту житлового господарства Харківської міської ради ОСОБА_9 від 18.11.2008 р. за №5310/0/90-08, КП "Харківводоканал" від 22.03.2013 р. за №6, КП «Жилкомсервіс» від 03.04.2013 р. за №Ш-13/1861.0703. Однак жодним з цих документів не встановлено, що оспорювані приміщення відносяться до допоміжних.

З листа директора Департаменту житлового господарства від 18.11.2008 р. №5310/0/90-08 вбачається, що Департамент житлового господарства не заперечує щодо передачі в оренду КП "Жилкомсервіс" нежитлових приміщень в житловому будинку по вул. Сумській, 59 площею 86,7 кв.м для використання під підсобне.

З листа начальника Дзержинського філіалу КП "ХТМ" від 20.03.2013 р. №113/41 вбачається, що в тех.підпіллі жилового багатоквартирного будинку по вул. Сумській, 59 в м. Харкові, який знаходиться на балансі КП "Жилкомсервіс" наявні наступні інженерні комунікації, що знаходяться на технічному обслуговуванні КП "ХТМ": вузол управління внутрішньобудинковою системою теплопостачання; запорно-регулююча арматура опалювальних стояків; трубопроводи системи централізованого опалення. Вказані інженерні комунікації відносяться до технічного обладнання жилого будинку і необхідні для забезпечення безаварійної роботи внутрішньобудинкової системи централізованого опалення і окремих його елементів.

Однак викладене не є достатньою підставою для визнання судом належності оспорюваних приміщень до категорії допоміжних.

Слід зазначити, що такий критерій, як прокладення комунікацій через приміщення не є безперечною ознакою допоміжності цих приміщень, оскільки комунікації проходять практично через всі приміщення будинку, включаючи приватизовані квартири.

За правилами ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону, власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. № 4-ргі/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочпі і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

Разом із тим, відповідно до ухвали Конституційного Суду України від 12.05.2004 №46у/2004 у справі №2-40/2004 наведений у підпункті 1.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 перелік допоміжних приміщень "(підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін)" не є офіційним тлумаченням терміна "допоміжні приміщення".

Однак, законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Так, за ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Таким чином слід зробити висновок, що нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Житловий будинок може мати: житлові приміщення, призначені для проживання мешканців, допоміжні приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку; нежилі приміщення, які належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, що узгоджується зі статтею 1 вищевказаного закону.

Отже, спірні приміщення не відносяться до категорії допоміжних і вони не є об'єктами права спільної власності співвласників будинку, а отже, на них не розповсюджуються норми Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. №4-рп/2004 щодо здійснення співвласниками будинку права розпоряджатися допоміжними приміщеннями.

Частиною 1 ст. 144 Конституції України передбачено, форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Оскільки предметом спору є питання приватизації нерухомого майна, яке є комунальною власністю, тому, застосуванню підлягають норми Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України „Про місцеве самоврядування".

Відповідно до статті 7 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" включення об'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється з ініціативи державного органу приватизації, уповноваженого органу управління чи покупця.

Згідно п. 30 ч. 1 ст. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

Таким чином, при прийнятті рішення 12.05.2012 р. та розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 за №883 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно", Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Отже, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності у спірному приміщенні тільки сантехнічні та електричні комунікації.

Виходячи з наведеного, суд дійшов до висновку, що розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 за №883 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" від 12.05.2008 р. прийнято відповідачем правомірно, оскільки в даному випадку Харківська міська рада діяла в межах наданих їй п. 30 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» повноважень, як власник нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 59.

Відповідно до вимог ч. 1. ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем по справі доведено, що розпорядження Харківського міського голови ОСОБА_5 за №883 "Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно" від 12.05.2008 р. прийнято відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а тому позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є необгрунтованими і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 51, 71, 72, 99, 160, 184-209 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 25, 26, 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 7 ЗУ „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст. 144 Конституції України, ст. 1 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 1, 10 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 19 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» суд -

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Харківської міської ради про скасування розпорядження та свідоцтва про право власності - відмовити.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Головуючий