Постанова № 65910115, 17.03.2017, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/13962/16-а

Провадження №2-а/428/30/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 року

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефович І.О. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність щодо неподання розпорядникові бюджетних коштів висновку та зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Сєвєродонецького міського суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнання, мотивуючи вимоги тим , що позивач ОСОБА_1 являється учасником бойових дій та інвалідом ІІ групи, яку отримав внаслідок отримання травми ним у 1967р. під час проходження військової служби у Збройних Силах СРСР. 22.11.2016р. позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової допомоги у звязку із встановленням 01.11.1990 року вперше ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні обовязків військової служби згідно Постанови КМУ від 25.12.2013р. №975, до якої у ЛОВК додали тільки ксерокопії довідки Ленінської МСЕК м.Луганська від 20.10.1999 р. про встановлення ІІ групи інвалідності безстроков, паспорту та ідентифікаційного номеру, а інші, наявні у позивача оригінали документів та їх копії не приєднали до заяви, однак 23.11.2016р. відповідачем ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом було відмовлено позивачу ОСОБА_1 у оформленні та призначенні допомоги, чим, на думку позивача ОСОБА_1, було порушено його конституційні права на соціальний захист. Оскільки у добровільному порядку вирішити спірне питання не вдається, то позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду і просить суд визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; зобовязати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей»; зобовязати відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, в яких він посилається на те, що питання виплати одноразової грошової допомоги регулюється положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», яка вступила в дію з 24.01.2014р. Згідно п. 2 вказаної Постанови одноразова грошова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Оскільки позивачу ОСОБА_1 інвалідність встановлено у 1990 року, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої прийнято постанову її дія на позивача не розповсюджується, у звязку з чим позивач не має права на отримання вищезазначеної грошової допомоги на дату встановлення інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії довідки № 3/149 від 06.02.2003р., виданої Жовтневим райвійськкоматом м.Луганська, ОСОБА_1, 1945р.н., з 01.08.1963р. по 25.04.1970р. проходив військову службу. З відповіді військово-лікарської комісії від 18.09.1989р. № 17/3150 м.Київ вбачається, що згідно постанови військово-лікарської комісії за свідоцтвом про хворобу від 07.10.1969р. травма, що отримана ОСОБА_1 у 1967 році, отримана при виконанні обовязків військової служби. Згідно архівної довідки Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 10.08.2007р. № 4/П-51461, позивач ОСОБА_1 проходив службу у в/ч 40329 м.Мари з 09.09.1966р. по 16.08.1968р. та в період з 10.03.1967р. по 30.03.1967р. перебував на лікуванні у шпиталі м.Мари. Згідно копії довідки серії 58 ІІІ № 856814 від 23.06.1970р. позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності з 01.06.1970р. до 01.06.1971р.; з 01.07. 1973р. ЛТЕК Жовтневого району м.Ворошиловграда визнала позивача ОСОБА_1 працездатним. Згідно довідки серії ВРД-Р-82 № 115667 від 01.11.1985р. ЛТЕК Ворошиловградської області позивачу ОСОБА_1 відновлено ІІІ групу інвалідності до 01.11.1986р. 01.11.1990р. Ленінською МСЕК м.Луганська позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності до 31.10.1991р., що наступними роками встановлювалось щорічно до 31.10.1995р. та з 01.10.1997р. до 30.09.1999р. Відповідно до копії довідки серії 2-20 ЛИ № 039605 від 20.10.1999р. з 01.10.1999р. позивачу ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково. У перелічених довідках районні ВТЕК та МСЕК при встановленні групи інвалідності в довідках вказували, що травма отримана при виконанні обовязків військової служби. Відповідно до копії посвідчення серія Б №023445, виданого у січні 2000р. ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни. Відповідно до повідомлення ОСОБА_2 обласного військового комісаріату від 23.11.2016р. №ВСЗ-755, позивачу ОСОБА_1 інвалідність встановлено у 1990 року, тобто до набрання чинності нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якої прийнято постанову її дія на позивача не розповсюджується, у звязку з чим позивач не має права на отримання вищезазначеної грошової допомоги на дату встановлення інвалідності.

Вирішуючи питання про обґрунтованість та задоволення позовних вимог, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини , на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення , крім випадків , встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( надалі - Закон), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно з з ст. 1-2 Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти. Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок). Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст). Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Суд зауважує, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 2 Порядку при поданні заяви від 22.11.2016 року.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Проте, відповідачем ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом, на виконання вищезазначених норм права, не було надіслано документи ОСОБА_1 до Департаменту фінансів МОУ з відповідними додатками для вирішення питання про призначенні або відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що сторонами не оспорюється.

З метою виконання положень закону 16-2 Закону № 2011-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 наказом Міністерства оборони України «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» від 12.04.2007 № 168 (далі - Наказ) призначена постійно діюча комісія з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До складу даної комісії входить заступник Міністра оборони України та 8 керівників структурних підрозділів Міністерства оборони України.

Виходячи з наведеного, розгляд питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності у Міністерстві оборони України розглядається та приймається комісійно.

Однак, матеріали справи не містять, а субєктом владних повноважень до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про дотримання відповідачем ОСОБА_2 обласним військовим комісаріатом процедури, передбаченої Порядком № 975.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини викладені позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування адміністративного позову знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, а тому вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнання відмови у оформленні документів на призначення та виплату одноразової грошової допомоги неправомірною та зобовязання вчинити певні дії підлягає задоволенню.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 про зобовязання відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Стаття 267 КАС України визначає правила судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративній справі, частина перша якої передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, зазначена стаття надає можливість встановлення судового контролю після набранням рішення законної сили у випадку його не виконання, отже суд вважає вимогу позивача ОСОБА_1 про зобовязання відповідача ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне передчасною та такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 17, 86, 118, 158-163, 171, 183-2, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 обласного військового комісаріату про визнання протиправною бездіяльність щодо неподання розпорядникові бюджетних коштів висновку та зобовязання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 обласного військового комісаріату (код 07668758) щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 (02.09.1945р.н., і.к. НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Зобовязати ОСОБА_2 обласний військовий комісаріат (код 07668758) подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 (02.09.1945р.н., і.к. НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя