Ухвала суду № 65910028, 04.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-сс/781/143/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2 В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2017 м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Кабанової В.В.,

суддів: Новіцького Е.Й., Широкоряда Р.В.,

при секретарі Пилипенко К.К.,

за участю прокурора Полянського О.С.

захисника-адвоката ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання про арешт майна.

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту: на транспортний засіб Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4, яка проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1; на документи з автомобіля Lexus LX 570 на аркушах паперу з друкованим та рукописним текстом; мобільний телефон «Samsung», годинник «Тіssоt», флешкарту; ніж в чохлі; шаблю; чотири відрізки клейкої прозорої стрічки з мікрообєктами; два змиви речовини бурого кольору з двома контрольними змивами; три клейкі стрічки зі слідами рук.Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції послався на те, що враховуючи, що матеріалами клопотання доведено сукупність підстав та розумних підозр вважати, що у разі не накладення арешту на вказані предмети їх можуть пошкодити, знищити, використати, перетворити, відчужити та враховуючи, що зазначені предмети були вилучені відразу після вчинення злочину слідчий суддя вважає необхідним його задовольнити.

Не погоджуючись з рішення суду захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22.02.2017 р. про накладення арешту на майно, а саме транспортний засіб Lexus LX 570, д.н.з. НОМЕР_1, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 та постановити ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт вказаного майна.

Зазначає, що вказане у клопотанні майно не визнано речовими доказами у вище згадуваному кримінальному провадженні. Слідчий у своєму клопотанні не довів, що майно є предметом кримінального правопорушення, та на них збереглися сліди кримінального правопорушення. також, слідчий суддя не мав права виходити за межі клопотання слідчого в частині визначення додаткових підстав для накладення арешту на майно, а саме визначати майно доказом у кримінальному провадженні, обґрунтовувати наявність достатніх підстав вважати,що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та накласти на це майно арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зазначає, що власник майна, а саме ОСОБА_5 не є підозрюваною по справі, підозру їй не вручено, а отже і володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю є прямим порушенням конституційних прав. Також клопотання про арешт майна було розглянуто без участі володільця майна, жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю обєктивних для цього підстав.

Заслухавши доповідача, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги скаржника, зазначивши, що постанова прийнята судом першої інстанції є законною, та обґрунтованою, захисника-адвоката ОСОБА_3, який повністю підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже субєкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий дотрималися.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обовязків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

В судовому засіданні в апеляційному судді прокурором було надано постанову про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 21 лютого 2017 року, згідно якої враховуючи те, що оглянутий автомобіль НОМЕР_2, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, яку можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, поставлено визнати та приєднати в якості речового доказу до кримінального провадження № 12017120020002121 автомобіль НОМЕР_2.

Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна є видом втручання у право на мирне володіння майном, що закріплено у ст.1 Протоколу N1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. відповідно до практики Європейського суду з прав людини втручання у це право має мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Враховуючи зазначену мету арешту майна, ухвалу слідчого судді є обґрунтованою та законною.

Водночас, ч.5 ст. 173 КПК України не містить вимоги про те, що в ухвалі про арешт майна має бути зазначено строк дії цієї ухвали. Згідно з ч.1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку. З огляду на наведене, володілець майна має право коли відпаде необхідність забезпечувати тримання вказаного речового доказу, звернутись повторно до суду для скасування арешту на майно у встановленому КПК України порядку.

З огляду на вищевикладене, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 лютого 2017 року, якою задоволено клопотання про арешт майна, а саме автомобіль НОМЕР_2, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді (підписи):

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2