Ухвала суду № 65909307, 13.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19511/13-ц

Провадження № 4-с/344/157/13

У Х В А Л А

13 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польської М.В.

при секретарі с.з. ОСОБА_1,

за участю представника скаржника ОСОБА_2,

розглянувши справу за скаргою Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» на дії відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.11.2013 року,

В С Т А Н О В И В:

ВП «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» звернувся в суд з скаргою на дії ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 25.11.2013 року неправомірними, визнання недійсною і скасування даної постанови та зобовязання ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції закінчити виконавче провадження у звязку з виконанням рішення суду.

Скаржник скаргу обґрунтував тим, що на виконанні у ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції знаходився виконавчий лист №0907/7521, виданий 18.09.2013 року про стягнення з державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» на користь ОСОБА_3 40191.42 грн оплати за час вимушеного прогулу. В порядку добровільного виконання було боржником виконано рішення суду, попередньо проведено відрахування внесків та податку (8405.86 грн.) та проведено виплату даних коштів стягувачу. Однак, незважаючи на це субєкт оскарження вважаючи суму 10765.56 невиплаченою, наклав арешт коштів боржника, чим унеможливив фінансову діяльність юридичної особи.

Представник скаржника вимоги скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник суб'єкта оскарження в судове засідання не зявився, причини неявки суду не повідомив, та з врахуванням вимог ч.2 ст..386 ЦПК України суд вважав за можливе розгляд даної скарги з-за відсутності представника субєкта оскарження.

Заслухавши пояснення представника скаржника, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу дій державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення за виконавчим листом №0907/7521 виданого 18.09.2013 року.

В судовому засіданні встановлено, що у ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції знаходився на виконанні виконавчий лист №0907/7521, виданий 18.09.2013 року Івано-Франківським міським судом про стягнення з державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» на користь ОСОБА_3 40191.42 грн оплати за час вимушеного прогулу, відповідно було видано постанову про відкриття виконавчого провадження 20.09.2013 року (а.с.4). Виконання визначено добровільно боржником до 27.09.2013 року.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України Про виконавче провадження (далі Закон). Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.

В порядку добровільного виконання було боржником виконано рішення суду, попередньо проведено відрахування внесків та податку на 8405.86 грн., та проведено виплату даних коштів стягувану в сумі 1310 грн. 20.09.2013р. згідно платіжної відомості №369 (а.с.8) та 30450 грн. 26.09.2013 року згідно платіжної відомості №378 (а.с.11) на загальну суму 31760 грн., та 07.10.2013 року доплачено 30.18 грн. (а.с.13).

За вимогами п.8 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження» (статтю 65 доповнено частиною восьмою, згідно із Законом України від 04.07.2013 р. N 406-VII) у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із сум, що належать до виплати стягувачу.

Відповідно до ст.164, 168, 171 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує та виплачує оподаткований дохід на користь платника податку зобовязаний утримувати податок із суми такого доходу, зокрема і дохід, що нараховується до виплати за рішенням суду, база оподаткування зменшується на суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування.

Однак, незважаючи на добровільне та повне виконання рішення суду за виконавчим листом боржником, ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції вважаючи суму 10765.56 невиплаченою, не враховуючи вимог законодавства про відрахування самостійно податковим агентом необхідних податків та платежів, наклав арешт коштів боржника постановою від 25.11.2013 року (а.с.5-6), при цьому не обґрунтувавши залишок суми по якій накладено арешт - 10765.56 грн.

Скаржником також було направлено в ДВС листа від 30.09.2013 року (а.с.14) про повне виконання рішення суду та пропозицією закінчити виконавче провадження, однак даний лист не взято відділом ДВС Івано-Франківського міського управління до належної уваги.

Тому, вимоги скаржника щодо визнання дії ДВС при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 25.11.2013 року неправомірними, визнання недійсною і скасування даної постанови, підлягають до задоволення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби має відбуватися згідно зі статтею 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», частиною третьою статті 6, частиною першою статті 12, статтею 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом. Незважаючи на те, що в цій статті не зазначено можливість оскарження рішення державного виконавця, іншими статтями цього Закону та інших законодавчими актами передбачено можливість оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця. Так, згідно з частиною третьою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до частини першої статті 12 цього Закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статей 383, 384 ЦПК та статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби (далі ВДВС) Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу ДВС задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Однак вимога зобовязання ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції закінчити виконавче провадження у звязку з виконанням рішення суду, є безпідставною, оскільки субєкт оскарження вчиняє дії за власними повноваженнями з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження», при цьому суд не може зобовязувати орган ДВС вчиняти дії, які передбачені даним законом.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наведеного, відповідно до Закону України „Про виконавче провадження, ст. ст. 60, 209-210, 383-387 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Державного територіально-галузевого обєднання «Львівська залізниця» в особі відокремленого підрозділу «Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень» на дії відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.11.2013 року - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції при винесенні постанови про арешт коштів боржника від 25.11.2013 року та визнати недійсною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Івано-Франківського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 25.11.2013 року.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Польська М.В.