Рішення № 65909008, 11.04.2017, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1816/15-ц

Провадження №: 2/0343/24/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді Тураша В. А.,

секретаря Лукань О.З. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду в м.Долина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу за договором позики, суд,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка просить постановити рішення, яким стягнути на її користь з ОСОБА_2 904800грн. та з ОСОБА_3 - 904800грн.

Стягнути з відповідачів на її користь судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 08.01.2013р. згідно до письмової розписки вона позичила гроші ОСОБА_2 в розмірі 50000 дол. США. для придбання будівельних матеріалів на проведення ремонту в квартири в м.Львів по вул. Плугова, 2 «а» кв.77. Зазначені гроші відповідач зобовязувався повернути до 30.07.2015р.

20.01.2014р. згідно до письмової розписки вона позичила гроші ОСОБА_2, в розмірі 30000 дол. США. для погашення банківського кредиту в АТ «ОТП Банк», який було отримано ОСОБА_3, для придбання квартири в м.Львів по вул. Плугова,2 «а» кв.77. Зазначені гроші відповідач зобовязувався повернути до 30.07.2015р.

Всього, борг складає 80000 дол. США.

На даний час, відповідач -1 ,ОСОБА_2, кошти їй не повернула. Крім цього, згідно до рішення Долинського районного суду від 22.06.2015р. шлюб між ОСОБА_2, та ОСОБА_3, розірвано.

Факт підписання відповідачкою розписки, свідчить про отримання позичальником всієї грошової суми.

Кошти ОСОБА_2, були отримані в період знаходження у шлюбі, та для ремонту квартири у м. Львів і для погашення банківської заборгованості за кредитним договором, який було укладено для придбання зазначеної квартири.

Що стосується виникнення обов'язку щодо саме двох відповідачів з даного договору позики, то слід зазначити наступне:

В даних правовідносинах слід керуватись нормами цивільного (ст.ст.203,204,215 ЦК України), так і сімейного законодавства (ст.65 СК України), а також факту використання майна (коштів) в інтересах сім'ї.

Відповідно до змісту ст.65 СК України при укладенні договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути подана письмово. Договір, укладений одним із подружися в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Постанова № 11 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачає, що спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: грошові кошти; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо (п.23). Відповідно до п.24 зазначеної Постанови, «при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Приймаючи до уваги, що договори позики ОСОБА_2, були укладені в інтересах сімї, та за ними відбувся факт передачі грошей, то і у ОСОБА_3, також виникає обовязок, щодо погашення зазначеного боргу.

Згідно до даних НБУ станом на 26.08.2015р. курс дол. США до гривні складає 22,62грн.

За таких обставин, за двома договорами позики сума боргу складає 80000 дол. США х 22.62 грн.= 1809600грн.

З врахуванням того, що шлюб між відповідачами розірвано, з кожного з відповідачів слід стягнути по 904800грн.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_4, (довіреність а.с.50-51т.1) позовні вимоги зменшив (заява ОСОБА_1 а.с.23-24 т.2), просив постановити рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_2 677950 грн. та з ОСОБА_3 - 677950грн. Стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати, в т.ч. за надання правової допомоги, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини.

Додатково пояснив, що згідно до даних НБУ станом на 06.04.2017 року курс дол.США до гривні складає 27.118грн. За таких обставин, за договором позики від 08.01.2013 року, сума боргу складає 1355900 грн. Оскільки шлюб між відповідачами розірвано, то з кожного з них слід стягнути по 677950 грн.

З врахуванням того, що щодо розписки від 20.01.2014 р. є необхідність проведення комісійної судової експертизи з метою не затягування розгляду справи вважає, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду, що не позбавляє позивачки можливості повторного звернення з позовом до суду в цій частині.

Представник відповідачки ОСОБА_2- ОСОБА_6, (довіреність а.с.42 т.1) в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, не заперечив проти їх задоволення. Пояснив, що ОСОБА_2 перебуваючи в шлюбу позичила кошти у своєї мами ОСОБА_5 в сумі спочатку 50000 доларів США на ремонт квартири,яка була придбана відповідачем ОСОБА_3П до шлюбу, а потім 30000 доларів США для погашення кредиту Відповідачем-2. Ремонт в квартирі зроблено за позичені кошти. Також ОСОБА_3 в 2014 р.шляхом внесення одноразово 30000 доларів США погасив кредит. В 2015 році шлюб між відповідачами розірвано. Оскільки шлюб розірвано, а позичені кошти були витрачені для потреб сім"ї, обов"язок по сплаті боргів повинен лежати на обидвох відповідачах.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, суду пояснив, що даний позов є безпідставним і брехливим. Позивачка по справі ОСОБА_1 ніколи не мала таких великих сум грошей. Ні вона, ні її чоловік не мали таких доходів, щоб зібрати таку суму грошей. Він за свої кошти повністю проплачував їх з відповідачкою ОСОБА_2 життя, вчив її в м.Кракові, відвозив на відпочинок. Він працює водіє в АТП, а також більше 10 років займається бізнесом - являється ФОП, та є засновником фірми. В банку він дійсно брав кредит, який погасив особисто. Квартиру по вул. Плугова 2/27 в м.Львові, а не Плугова 2 "а"/27, як вказано в розписках, він купив для своєї матері. В квартирі, яку він придбав матері, до цих пір не проведено ремонт. Будь-якої згоди, ні усної, ні письмової, на позику грошей його колишньою дружиною , він не давав. Про наявність розписок, його до початку судового розгляду не було відомо. Просив відмовити у позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_7, (довіреність а.с.30-31 т.1) в судовому засіданні позовні вимоги не визнав зіславшись на викладені в письмових запереченнях обставини. В письмових запереченнях (а.с.233-238 т.1)вказано , що позивачка зазначила, що 08.01.2013 року, згідно письмової розписки, вона позичила гроші своїй дочці - ОСОБА_2 в розмірі 50 000,00 дол. США для придбання будівельних матеріалів на проведення ремонту у квартирі в м. Львові по вул. Плугова, 2 «а» кв. 77, а 20.01.2014 року згідно письмової розписки, вона позичила гроші своїй дочці - ОСОБА_2 в розмірі 30 000,00 дол. США для погашення банківського кредиту в АТ «ОТП Банк», який було отримано ОСОБА_3 для придбання квартири в м. Львові по вул. Плугова, 2 «а» кв. 77. Загалом сума позики склала 80 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті на момент подання позову становило 1 809 600,00 грн. Позичені кошти ОСОБА_2 не повернула. Враховуючи вказане, а також те, що наведені вище гроші позичались ОСОБА_2 на момент її перебування у шлюбі із ОСОБА_3 та, начебто, в інтересах їх сімї (для придбання будівельних матеріалів на проведення ремонту у квартирі в м. Львові по вул. Плугова, 2 «а» кв. 77; з метою погашення банківського кредиту для придбання квартири в м. Львові по вул. Плугова, 2 «а» кв. 77), позивачка, посилаючись на положення ст. 65 СК України та п. 23, 24 Постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», просила суд стягнути по 904 800,00 грн. із ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Наведені вище твердження ОСОБА_3 вважає необґрунтованими та неправомірними, а засновані на таких твердженнях позовні вимоги - такими що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач зазначає, що гроші позичались ОСОБА_2, для:

придбання будівельних матеріалів на проведення ремонту у квартирі в м. Львові по вул. Плугова, 2 «а» кв. 77;

з метою погашення банківського кредиту для придбання квартири в м. Львові по вул. Плугова, 2 «а» кв. 77.

Поряд з цим, у доданих до позовної заяви розписках від 08.01.2013 року та 20.01.2014 року вказано, що:

ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2, 50 000 доларів з метою придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту квартири за адресою АДРЕСА_1

ОСОБА_1 позичила ОСОБА_2 30 000 доларів з метою погашення кредиту на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Таким чином, у розписках, які подані як докази на підтвердження описаних у позовній заяві обставин, та у самому позові містяться різні адреси квартир, на придбання та ремонт яких, начебто позичались кошти. Водночас, ні квартира АДРЕСА_2 "а" (яка зазначена у позові), ні квартира АДРЕСА_3"а" (яка зазначена у розписках), ніколи раніше не належали та, на даний час, не належать ОСОБА_3, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №46747608 від 02.11.2015 року щодо належного ОСОБА_3 нерухомого майна. Більше того, квартири АДРЕСА_2 "а" (яка зазначена у позові) взагалі не існує, що підтверджується неможливістю отримати інформації про даний обєкт нерухомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Поряд з цим, як вбачається із іншої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №46837374 від 03.11.2015 року, зазначена у розписках квартира АДРЕСА_3"а" належить ОСОБА_8 (а не ОСОБА_3) на підставі договору купівлі-продажу, Р.№8974, від 27.12.2006 року.

Намагаючись пояснити чому у розписках зазначена квартира, яка не належить ОСОБА_3, (кв. №27 на вул. Плуговій 2"а"), представник Позивача, під час одного із судових засідань, вказав, що будинок за адресою вул. Плугова 2 колись був зареєстрований під іншою адресою - Плугова 2"а", що і спричинило зазначення у розписках АДРЕСА_4"а" (яка належить ОСОБА_8В.), замість квартири АДРЕСА_5 (яка належала ОСОБА_9 до 15.04.2015 року). Однак вказане твердження є неправдивим та спростовується листом-відповіддю Шевченківської районної адміністрації від 23.12.2015 року за №36-3507, з якого чітко вбачається, що в період з 2009 по 2015 рік присвоєння поштового номера будівлі чи зміни нумерації будівлі по вул. Плуговій 2 чи вул. Плуговій 2"а" не відбувалось.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що ОСОБА_8 - власник квартири АДРЕСА_6"а", на придбання та ремонт якої позичались 80 000,00 дол. США згідно розписок від 08.01.2013 року та 20.01.2014 року, не був і не є членом сімї відповідачів, вказані розписки не є належним доказом використання позичених грошей в інтересах сімї відповідачів. Більше того, згідно судової практики (Ухвали ВСУ від 02.03.2011 року по справі № 6-43988св10 та Рішенні Бериславського районного суду Херсонської області від 16.10.2014 року по справі № 647/2236/13-ц ), сам по собі текст розписок не може бути підтвердженням того, що договір позики укладений в інтересах сімї і що одержані за договором грошові кошти використані на потреби сімї.

Таким чином позивачкою не надано жодних належних доказів на підтвердження того факту, що договори позики від 08.01.2013 року та 20.01.2014 року укладались (а позичені за ними кошти використовувались) в інтересах сімї відповідачів що, в свою чергу, виключає можливість стягнення із ОСОБА_3 половини суми даних грошей .

Зважаючи на те, що у розписках від 08.01.2013 року та 20.01.2014 року була зазначена невідома ОСОБА_3 квартира, а також враховуючи те, що за час його перебування у шлюбі із ОСОБА_2 (з 15.09.2012 р. по 22.06.2015 року) остання жодного разу не згадувала та не повідомляла його про будь-які підписані нею розписки чи інші боргові документи, у ОСОБА_3, виникли обгрунтовані сумніви щодо правдивості долучених до позовної заяви розписок, зокрема стосовно часу складення таких. У звязку з цим 28.12.2015 року представником ОСОБА_3 було подано клопотання до суду про призначення по даній справі судової технічно-почеркознавчої експертизи оригіналів розписок від 08.01.2013р. та від 20.01.2014р.

За результатами проведення вказаної експертизи у Київському НДІСЕ складено висновок експертів від 16.11.2016 року, у якому чітко зазначено, що записи та підпис у розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014 року, крім запису «до 30.07.2015 р.», виконані в один період часу, ймовірно з лютого по квітень 2014 року. Дата виготовлення рукописних записів у розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014 року, не відповідає вказаній у розписці даті 20.01.2014 року.

Таким чином висновком експертів підтверджено здогади ОСОБА_3 щодо фальсифікації розписки від 20.01.2014 року. Відтак вказана розписка є недопустимим доказом по справі № 343/1816/15-ц, і зазначені у ній відомості не можуть прийматися до уваги судом при прийнятті свого рішення.

Поряд з цим, експертам не вдалось відповісти на питання «чи відповідає дата виготовлення, написання рукописного тексту на розписці від 08 січня 2013 року, даті вказаній у цій розписці, а саме 08 січня 2013 року?» через відсутність відповідних зразків для порівняння.

Позивач, посилаючись на положення ст. 65 СК України, просила стягнути по 904 800,00 грн. як із ОСОБА_2, так і з ОСОБА_3, оскільки, на її думку позичені нею ОСОБА_10 Зінонівній кошти в розмірі 80 000,00 дол. США (1 809 600,00 грн.) були використані останньою начебто в інтересах її із ОСОБА_3 сімї. При цьому, на думку позивача, відсутність письмової чи будь-якої іншої згоди ОСОБА_3, на укладення таких договорів позики жодним чином не впливає на його обовязок повернути половину позичених коштів.

Водночас, відповідно до ч. 2 - 4 ст. 65 СК України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Як вбачається із наданих суду розписок, вказані договори позики (від 08.01.2013 року та від 20.01.2014 року) однозначно виходять за межі дрібного правочину (позичено 80 000,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті станом на момент подання позову становило 1 809 600,00 грн. ), а відтак, згідно чинних норм СК України, обовязок того із подружжя, який не укладав договору позики, повернути половину отриманих за даними договорами коштів виникає за сукупності наступних умов: використання таких коштів в інтересах сімї; наявності його письмової згоди при укладені другим із подружжя такого договору.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що для виникнення у ОСОБА_3 обовязку повернути кошти, начебто одержані його колишньою дружиною ОСОБА_2 від її матері ОСОБА_1 на підставі розписок від 08.01.2013 року та 20.01.2014 року необхідно було, щоб при укладені даних договорів позики ОСОБА_3, надав свою письмову згоду і в подальшому, отримані гроші були використані в інтересах сімї. Оскільки про наявність розписок ОСОБА_3 дізнався лише після отримання позову ОСОБА_1 (а відтак не надавав жодної згоди), а під час спільного проживання із ОСОБА_2 від останньої не надходило грошових коштів отриманих за наявними у справі розписками, та позивачем не надано жодних доказів, що підтверджують протилежне, слід констатувати відсутність обох умов для виникнення будь-яких зобовязань ОСОБА_3 за розписками від 08.01.2013 року та 20.01.2014. Відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь із ОСОБА_3 боргу у розмірі 904 800,00 грн.Просив відмовити у позові , та стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 18849.60 грн.витрат за проведення судової технічно-почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Долинського районного суду від 10.04.2017р. (а.с.27 т.2) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині стягнення боргу, згідно до договору позики та розписки від 20.01.2014р. в сумі 30000 дол.США - залишено без розгляду.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає ,що в матеріалах справи є достатньо даних для вирішення спору. Позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч.2 ст. 524 ЦК України дає право сторонам визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.1046 ЦК України - за договором позики одна сторона(позикодавець) передає у власність другій стороні( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ст.1047 ЦК України - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Ст. 1049 ЦК України - передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до розписки від 08.01.2013р. (а.с.6 т.1) ОСОБА_2 НОМЕР_1, виданий Долинським РВ УДМС України в Івано-Франківській області, взяла в борг в с.Оболоня, Долинського району 50 тисяч доларів з метою придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту квартири за адресою АДРЕСА_7. Кошти зобов"язується повернути громадянці ОСОБА_1, НОМЕР_2 виданий Долинським РВ УМВС України в термін до 30 липня 2015 року.

Із змісту боргової розписки вбачається, що сторони (ОСОБА_2 та ОСОБА_1М.)фактично погодили всі істотні умови, як це передбачено в ст. 207 ЦК України і це узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Як встановлено в судовому засіданні умови договору позики відповідачка ОСОБА_2 на час розгляду справи судом не виконала.

Згідно заяви про зменшення позовних вимог основна сума боргу становить 50000 дол.США, що станом на 06.04.2017 року згідно офіційного курсу НБУ України становить 1355900 грн.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 не заперечив ,що суму позики ОСОБА_2 своєчасно не повернула, визнав позовні вимоги в частині стягнення з Відповідачки 1 на користь позивачки ОСОБА_1 грошей в сумі 677950 грн., а тому позов в частині вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за борговою розпискою від 08.01.2013р. в межах позовних вимог в сумі 677950 грн., підлягає до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 боргу за борговою розпискою ОСОБА_2, від 08.01.2013р. в сумі 677950 грн., не підлягають до задоволення виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч. 3 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 23, 24 Постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (частина 4 статті 65 СК України).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, та ОСОБА_2, з 15.09.2012 року по 22.06.2015 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 22.06.2015 року,по справі №343/1207/15-ц. ( а.с.22-23 т.1), шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований 15 вересня 2012 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис №2219 - розірвано.

Судом встановлено, що 20.03.2012 року відповідач ОСОБА_3 придбав у приватну власність нерухоме майно, а саме квартиру, яка розташована за адресою м.Львів вул.Плугова,2/27 Право власності набуто ним, на підставі договору купівлі продажу Р.№1839 від 20.03.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11,дата прийняття рішення про державну реєстрацію 20.03.2012р., що підтверджується копією інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна ( а.с.163-164 т.1). Право власності за вказаною квартирою на даний час зареєстровано за ОСОБА_12

Для придбання цієї квартири, між ОСОБА_3П, та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір 600/12592/12 від 20 березня 2012 року на суму 350000 гривень(а.с.138-143 т.1).

Того ж дня для забезпечення кредитного договору, між ОСОБА_3П, та ПАТ «ОТП Банк», було укладено Іпотечний договір № 600/12592/12, за яким, предметом іпотеки виступала придбана квартира, за адресою: м.Львів вул.Плугова,2/27 ( а.с.144-149т.1).

Повідомлення ПАТ «ОТП Банк» за вих.№600-01-5/622 від 03.12.2015 року свідчить про те, що кредит по якому предметом іпотеки являється квартира м.Львів вул.Плугова,2/27 погашено в повному обсязі (а.с.137 т.1).

Таким чином, вищезазначене нерухоме майно у відповідності до ч.1 ст. 57 СК України являється особистою приватною власністю ОСОБА_3, оскільки , набуте ним до шлюбу.

Позивачка , оцінюючи обставини отримання ОСОБА_2, у неї в борг коштів в розмірі 50 000 доларів ,згідно розписки від 08.01.2013р., прийшла до висновку , що грошові кошти були позичені під час перебування відповідачки ОСОБА_2 в шлюбі з ОСОБА_3, для придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту квартири за адресою м.Львів вул.Плугова, 2"а" кв.27, тобто що договір позики був укладений відповідачою в інтересах їх сім»ї, та , що отримані в борг кошти були використані на її потреби. А тому, приймаючи до уваги, що договір позики ОСОБА_2, укладений в інтересах сім'ї, то і у відповідача ОСОБА_3, виникає обовязок щодо погашення зазначеного боргу.

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.110 т.1) квартира за адресою, яка вказана в розписці від 08.01.2013р., - АДРЕСА_8, належить ОСОБА_8, а не ОСОБА_3, відповідачу по справі.

За клопотанням представника відповідача ОСОБА_13, ОСОБА_7, було призначено судову технічно-почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Витрати по проведенню судової почеркознавчої експертизи в сумі 18849,60 грн. сплатив ОСОБА_13

Відповідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 460-463/16-34/464/465/16-32/17391-17405/16-34 від 16 листопада 2016 року ( а.с.198-225т.1)

"1. Записи і підписи у розписках від імені ОСОБА_2, датованих 08.01.2013 та 20.01.2014, виконані кульковими ручками, спорядженими пастами синьо-фіолетового та синього кольору.

2.Підписи у досліджуваних розписках від імені ОСОБА_2, датованих 08.01.2013 та 20.01.2014, виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів.

3. Записи у розписках від імені ОСОБА_2, датованих 20.01.2014 та 08.01.2013, виконані не менш ніж двома різними пишучими приладами.

У розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014, записи ( окрім запису «до 30.07.15 р.») та підпис виконані барвниками, які мають спільну групову належність.

Запис «до 30.07.15 р.» у розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014, а також записи і підписи у розписці від імені ОСОБА_2 В.3., датованій 08.01.2013, виконані барвниками, які мають спільну групову належність.

4. У розписках від імені ОСОБА_2, датованих 08.01.2013 та 20.01.2014, відсутні ознаки штучного зістарювання документів.

5. Рукописний текст в розписці від 8 січня 2013 року , яка починається зі слів «Розписка Я, /ОСОБА_2....» та закінчується 20 січня 2014 р. /підпис/» (за винятком рукописного тексту «до 30.07.15р.») виконано однією особою.

Встановити, чи виконано рукописний текст «до 30.07.15р.», що розташований після тексту «...НОМЕР_2.» та перед «...20 січня 2014р. /підпис/» в розписці від 20 січня 2014 року, тією особою, що виконала рукописні тексти розписок від 08.01.2013 та 20.01.2014 або іншою особою - не вилося можливим, у звязку з край обмеженою кількістю в даному рукописному тексті почеркової інформації, яка б характеризувала письмові навички виконавця.

6. Вирішити питання «Чи виконані рукописні тексти в розписках відповідачкою (ОСОБА_2)?», - не виявилося можливим у звязку з відсутністю порівняльного почергового матеріалу гр.ОСОБА_2.

7-10. Встановити період часу виконання записів та підписів у розписці від імені ОСОБА_2, датованої 08.01.2013, чи в один період виконані вказані реквізити, а також відповісти на питання, «Чи відповідає дата виготовлення, написання рукописного тексту на розписці від 08 січня 2013 року, даті вказаній у цій розписці, а саме 08 січня 2013 року» не видається можливим у звязку з відсутністю відповідних зразків порівняння із штрихами такої ж рецептури, як і у досліджуваних записах та підписах цієї розписки.

11-13. Записи та підпис у розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014, крім запису «до 30.07.15 р.», виконані в один період часу ймовірно з лютого по квітень 2014 року. Більш точно встановити період виконання записів та підпису у документі не представляється можливим із причини малої кількості наданих зразків порівняння із штрихами такої ж рецептури, як і у досліджуваних записах та підписах.

Встановити період часу виконання запису «до 30.07.15 р.» у розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014, а також порівняти його з іншими записами та підписом у цій же розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014, не видається можливим у звязку з відсутністю відповідних зразків порівняння із штрихами такої ж рецептури, як і у досліджуваному записі «до 30.07.15 р.».

Дата виготовлення рукописних записів у розписці від імені ОСОБА_2, датованій 20.01.2014 не відповідає вказаній у розписці даті".

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції судовий експерт Київського НДІСЕ ОСОБА_14 підтвердив висновки, викладені у висновку експертів № 460-463/16-34/464/465/16-32/17391-17405/16-34 від 16 листопада 2016 року.

Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість вимог позивачки до ОСОБА_3, суд виходить з наступного:

У п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК).

Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен довести своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування ст. ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа.

Як вбачається з оригіналу розписки від 08.01.2013р. , ОСОБА_2 взяла в борг у своєї матері ОСОБА_1 50 тисяч доларів з метою придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту квартири за адресою АДРЕСА_9. Жодних доказів того, що відповідач 2- ОСОБА_3 надавав у письмовій чи будь-якій іншій формі згоду на укладення договору позики позивачкою не надано , а судом не здобуто.

Відповідно до частин 2, 3, 4 ст. 65 Сімейного кодексу України, при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Таким чином, із аналізу зазначених норм права вбачається, що обов'язки для другого з подружжя створюються, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї і наявність письмової згоди одного із подружжя при укладені другим із подружжя договору, який виходить за межі дрібного побутового.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2013 року № 6-163цс12, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Як вбачається з розписки від 08.01.2013р., вказаний договір позики виходить за межі дрібного побутового. В матеріалах справи відсутня у письмовій чи будь-якій іншій формі згода ОСОБА_3, як другого з подружжя , на укладення вищевказаного договору позики.

Як ствердив в судовому засіданні відповідач 2- ОСОБА_3 ,йому взагалі небуло відомо про факт укладення даного договору позики його колишньою дружиною ОСОБА_2З.і згоди на такий договір він не давав.

До того ж, розписка датована 08.01.2013 року, свідчить про те , що кошти в сумі 50000 дол., відповідачка ОСОБА_2, взяла в борг з метою придбання будівельних матеріалів та проведення ремонту квартири за адресою м.Львів вул.Плугова, 2а/27, яка не належить сторонам і не являється ні особистим, ні спільним майном подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Таким чином, встановлені при розгляді цієї справи обставини, приводять суд до висновків, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами визначальних обставин - витрачання відповідачкою ОСОБА_2, позичених у неї коштів в сумі 50 000 доларів США в інтересах її сім»ї , зокрема на придбання будівельних матеріалів та ремонту квартири, за адресою м.Львів вул.Плугова, 2/27, та надання згоди другим із подружжя на укладення такого договору позики, який виходить за межі дрібного побутового.

При таких обставинах суд, оцінюючи всі докази, зібрані по справі у їх сукупності, вважає, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 677950 грн. , згідно розписки від 08.01.2013 року слід відмовити.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст.ст.88,89 ЦПК України.

Згідно квитанцій №11878F1804 від 24.03.2016р. та №1220491937 від 24.03.2016р. ,які були оглянуті в судовому засіданні (копії а.с.16 т.2),за проведення експертизи відповідачем ОСОБА_3 було оплачено 18849.60 грн.

На підставі викладеного ст.ст. 368, 524, 526, 625, 1046,1047,1049, 1050 ЦК України, ст.ст.57, 60,61,65 СК України, керуючись ст.ст. 10,60, 88,89, 208,209,215,218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення боргу за договором позики, задоволити частково .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 677950 (шістсот сімдесят сім тисяч девятсот пятдесят) гривень 00коп. суму боргу за борговою розпискою від 08.01.2013року .

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім)гривень сплаченого судового збору.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення на її користь коштів в розмірі 677950 (шістсот сімдесят сім тисяч девятсот пятдесят) гривень 00коп, суму боргу за борговою розпискою від 08.01.2013року - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 18849 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дев"ять) гривень 60 коп. витрат за проведення судової технічно-почеркознавчої експертизи згідно квитанцій №11878F1804 від 24.03.2016р. та №1220491937 від 24.03.2016р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подачі апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя: