Рішення № 65907539, 03.04.2017, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8162/16-ц

Провадження № 2/202/741/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 квітня 2017 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Зосименко С.Г.

при секретарі Журавльов А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача, третя особа: Орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті ради про позбавлення батьківських прав. У позовній заяві позивачка вказує, що після розірвання шлюбу з відповідачем дочка проживає разом із нею та знаходиться на її утриманні. Батько дитини вихованням дочки та її розвитком не займається, проживає окремо. Оскільки відповідач свідомо не виконує свої батьківські обовязки, позивачка просить позбавити його у батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та стягнути з відповідача судові витрати.

Позивачка та представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити.

Відповідач у судове засідання зявився. Позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що з квітня 2011 року він постійно спілкується з дочкою ОСОБА_4. Приїжджав до неї на свята, вітав особисто. З квітня 2013 року він проживає в м. Кривий Ріг, має іншу сімю. З серпня 2015 року дочка з невідомих причин не хоче спілкуватися з батьком, не відповідає на дзвінки. Вважає, що позивачкою не доведено ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обовязків. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник Органу опіки та піклування подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає задоволенню за наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_6. З 2011 року сторони фактично припинили шлюбно-сімейні відносини. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було розірвано згідно рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.03.2012 року. ОСОБА_6 10 січня 2014 року уклала шлюб із ОСОБА_7 та взяла прізвище «Салтрукович». 16 лютого 2016 року ОСОБА_5 змінила прізвище на «Салтрукович», що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені І-КИ № 015236.

Дитина проживає разом із матірю та її чоловіком за адресою: АДРЕСА_1. Батько дитини вихованням та утриманням дитини не займається, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, стан здоровя, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_8П та самої дитини. ОСОБА_3 у судовому засіданні підтвердила, що батько після розлучення бачився із нею рідно, не цікавився її навчанням, здоровям, з його боку вона не бачила ніякої підтримки. За останні роки він навіть на свята писав тільки смс, жодних зустрічей чи подарунків. Дитини не заперечувала щоб батька позбавили батьківських прав відносно неї.

Відповідно до частини 2 статті 141 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до принципу п. 7 Декларації прав дитини якнайкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто відповідає за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на її батьках.

Згідно п. 2 ст. 164 Сімейного кодексу України, підставою позбавлення батьківських прав є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно висновку відділу опіки та піклування Індустріальної районної у місті ради, затвердженого рішенням виконкому Індустріальної районної у місті ради № 63 від 21.02.2017 року батько дитини вихованням не займається тому орган опіки та піклування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки сплачений судовий збір у розмірі 551 грн. 21 коп.

Керуючись ст. ст. 3, 18 Конвенції про права дитини, п. 7 Декларації прав дитини, ст. ст. 141, 164 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 15, 88, 212 - 215, 367 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьківських прав відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя С.Г. Зосименко