Рішення № 65907233, 05.04.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16766/15-ц

Провадження № 4с/201/34/2017р.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі :головуючого судді Ткаченко Н.В.

при секретарі Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02.02.2017р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла скарга ОСОБА_1 (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії (а.с.№198-199).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 03.02.2017р. провадження по справі відкрито (а.с. № 202).

В обґрунтування заявлених вимог заявник в скарзі посилався на те, що 03.01.2017р. державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа, виданого згідно рішення суду по цивільній справі № 201/16766/15-ц. З даної постанови вбачається, що заява про примусове виконавче провадження була подана 30.12.2016р., а тому на думку заявника, розмір виконавчого збору повинен був обчислюватися виходячи зі ставок мінімальної заробітної плати на 2016р. в розмірі 1378грн, а не зі ставки на 2017р. в розмірі 3200грн., як зазначив державний виконавець у постанові про відкриття провадження. Вважаючи протиправними дії державного виконавця в частині визначення у постанові про відкриття виконавчого провадження № 53220401 виконавчого збору у розмірі 6400грн., заявник просив зобовязати державного виконавця визначити виконавчий збір по виконавчому провадженню № 53220401 з розрахунку мінімальної заробітної плати за 2016р.

В наданій суду заяві, представник заявника ОСОБА_3, який діє на підставі угоди про надання юридичної допомоги від 10.12.2015р. (а.с.№207) вимоги скарги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити та розглянути справу за його відсутності (а.с.№214).

Представник заінтересованої особи Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності від 16.01.2017р. ( а.с. № 220) в наданому суду клопотанні заперечував проти задоволення вимог скарги, вважаючи свої дії, правомірними, просив відмовити в задоволені скарги. Надав з матеріалів виконавчого провадження копії оскаржуваної постанови, виконавчого листа та заяви про прийняття виконавчого листа до виконання (а.с.№215).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином, про що в матеріалах справи є відповідні докази ( а.с. № 123).

За таких обставин, на підставі ст. 169, ч. 2 т. 197 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи, ознайомившись з копією матеріалів виконавчого провадження, вважає, що в задоволені скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, діями або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до норм ЦПК України, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч.1 ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Як вбачається зі змісту скарги, ОСОБА_1 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 24.01.2017р., а скарга на дії державного виконавця подана до суду 02.02.2017р. в межах десятиденного строку, встановленого ст. 385 ЦПК України.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.03.2016р. було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, зобовязання вчинити певні дії ( а.с. № 78-79).

Ухвалою суду від 05.09.2016р. було виправлено описку в рішенні від 29.03.2016р.( а.с. № 143-144).

12.09.2016р. по справі було винесено додаткове рішення (а.с. № 150-151).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.11.2016р. рішення суду від 29.03.2016р. та додаткове рішення від 12.09.2016р. були залишені без змін ( а.с. № 187-190).

Відповідно до ч. 5, 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обовязок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленомустаттею 27цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як вбачається з наданої державним виконавцем копії матеріалів виконавчого провадження, виконавчий лист № 201/16766/15-ц був виданий судом 15.12.2016р. та 30.12.2016р. предявлений ОСОБА_2 для примусового виконання до Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виконавчого листа та заяви ОСОБА_2 ( а.с. № 217, 219).

03.01.2017р. державним виконавцем Соборного ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_4 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено в пункті 3 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 6400грн. ( а.с. № 216).

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи.

Відповідно до ст. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеномустаттею 27Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017рік» з 01 січня 2017 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200 грн.

З огляду на те, що ані Законом України «Про виконавче провадження», ані Інструкцією з організації примусового виконання не визначено, що розмір виконавчого збору встановлюється на момент подачі заяви про відкриття виконавчого провадження, а з положень ст. 26 Закону та ст. 8 Розділу ІІІ Інструкції вбачається, що про виконавчий збір зазначається саме в постанові про відкриття виконавчого провадження, то суд вважає, що державним виконавцем правомірно було визначено розмір виконавчого збору виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017р., оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 03.01.2017р.

Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 31.12.2016р. було неможливо, оскільки це був вихідний день.

Відповідно до ч. 3 ст. 387 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не було допущено порушень під час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження в частині визначення розміру виконавчого збору, а тому в задоволені скарги ОСОБА_1 (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії, слід відмовити.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, повязаних з розглядом справи та враховуючи, що сторонами не надано доказів їх понесення, то ці витрати відповідно до вимог ст. 388 ЦПК України розподілу не підлягають.

З огляду на те, що за подачу скарги на дії державного виконавця не передбачена сплата судового збору, то підстав для розподілу цих витрат відповідно до положень ст. 88 ЦПК України немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка була чинна станом на день винесення постанови про відкриття провадження), ст. 8 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання, ст. ст. 88, 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 210, 293, 383, 385, 388 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволені скарги ОСОБА_1 (заінтересовані особи Соборний відділ державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_2) на дії державного виконавця та зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Н.В.Ткаченко