Ухвала суду № 65906401, 04.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 квітня 2017 року м. Київ К/800/10440/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Калашнікова О.В., перевіривши касаційну скаргу Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №810/3299/16 за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги, -

встановив:

Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильський спецкомбінат» звернулось до суду з позовом до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги від 08 серпня 2016 року №10-08-14-14/5086 в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 та 10.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано вимогу Державної фінансової інспекції в Київській області від 08 серпня 2016 року №10-08-14-14/5086, адресовану Державному спеціалізованому підприємству «Чорнобильський спецкомбінат», в частині виконання пунктів 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8 та 10.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з п. 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року №499/2011 Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 4 п. 4 вищезазначеного Положення визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме, зокрема, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до п. 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Згідно з п.п. 4 п. 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями Закону України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні», відповідно до п. 7 ст. 10 якого органу державного фінансового контролю надається право пред’являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Також відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що контролюються.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду України 20 травня 2014 року № 21-93а14); від 15 квітня 2014 року №№21-40а14, від 23 лютого 2016 року у справі №818/1857/14.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що у вимозі відповідача від 08 серпня 2016 року №10-08-14-14/5086 лише зазначено виявлені збитки, вона спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, а завдані збитки не можуть бути примусово стягнуті на підставі такої вимоги, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та-або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, яке відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ, зазначена касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. ст. 211, 213, п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України, –

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №810/3299/16 за позовом Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильський спецкомбінат» до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Калашнікова