Ухвала суду № 65906192, 04.04.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2017 року м. Київ К/800/48622/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Черпака Ю.К., Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області

про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області №50-К від 09 вересня 2014 року та поновлено позивача на посаді головного спеціаліста відділу контролю у сфері послуг, реклами. Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2014 року по 23 липня 2015 року. Позовні вимоги у частині визнання протиправним та скасування наказу №198 від 03 вересня 2014 року про застосування дисциплінарного стягнення залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, інспекція з питань захисту прав споживачів у Київській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 13 вересня 2013 року ОСОБА_1 призначений на посаду головного спеціаліста відділу контролю у сфері послуг, реклами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області.

Наказом Інспекції №198 від 03 вересня 2014 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання своїх посадових обов'язків.

09 вересня 2014 року Держспоживінспекцією у Київській області прийнято наказ №50-к про звільнення позивача з посади, у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин посадових обов'язків, згідно пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Частиною 3 статтею 149 Кодексу законів про працю України встановлено, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Дисциплінарні стягнення застосовуються у разі порушення трудової дисципліни. Систематично порушуючими трудову дисципліну визнаються працівники, які мали дисциплінарне стягнення чи громадське стягнення за порушення трудової дисципліни і порушили її знову протягом року з дня застосування стягнення за перше порушення.

Виходячи з цього, при звільненні працівника з підстав, передбачених даною нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.

При оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд зобов'язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установлений законом строк; у даному випадку головним є те, чи оспорюються ці накази позивачем при оспоренні самого звільнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при застосуванні Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Київській області такого крайнього заходу як звільнення, відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених правилами внутрішнього розпорядку, але при цьому не визначився які саме приписи Правил внутрішнього розпорядку порушенні позивачем, не навів в чому саме полягає порушення ним трудової дисципліни, які саме посадові обов'язків позивач не виконанував.

Так, оспорюваний наказ не містить будь-яких фактів порушень позивачем трудової дисципліни та мотивування чи посилання на вчинення будь-яких дій (бездіяльності) позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області в частині звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України, з огляду на відсутність у даних спірних правовідносинах ознак систематичності порушень з боку позивача, і відповідно, суди попередніх інстанцій правомірно та обґрунтовано задовольнили позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасуванні наказу №50-К від 09 вересня 2014 року.

Також, судами правильно вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 09 вересня 2014 року по 23 липня 2015 року у розмірі 2268,86 грн.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді Ю.К. Черпак

В.В. Швець