Ухвала суду № 65906079, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/58399/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської митниці Міндоходів про визнання дій незаконними та анулювання документа, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів (надалі - відповідач, Митниця), в якому просив:

визнати дії працівників Митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконними в частині зміни класифікації автомобіля позивача та внесенню змінених даних в документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серія 20908Е № 0328983 від 24 листопада 2013 року та документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серія 20908Е № 0431658 від 27 листопада 2013 року;

- визнати дії працівників Митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконними та такими, що суперечать статтям 1, 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», п. 9, параграф 2 п. 10, «Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 року № 1569;

- визнати документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серії 20908Е № 0328983 від 24 листопада 2013 року та документ «уніфікована митна декларація» МД-1 серії 20908Е № 0431658 від 27 листопада 2013 року незаконними та анулювати їх;

- повернути незаконно утримані суми єдиного збору сплачені (квитанція № 131 (10 грн 77 коп.) від 24 листопада 2013 року, квитанція № 204 (54 грн 14 коп.) від 27 листопада 2014 року) згідно з вимогами працівників Митниці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,зазначених в уніфікованій митній квитанції МД-1 серії 20908Е № 0328983 від 24 листопада 2013 року та уніфікованій митній квитанції МД-1 серії 20908Е № 0431658 від 27 листопада 2013 року, в розмірі 1 Євро та 5 Євро відповідно, та комісію за переказ готівки без відкриття рахунку на користь отримувача згідно тарифів банку в розмірі 10 грн квитанція № 132 від 24 листопада 2013 року і 10 грн квитанція № 205 від 27 листопада 2014 року (загальна сума 84 грн 91 коп. = 10 грн 77 коп. + 54 грн 14 коп. + 10 грн + 10 грн)».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі .

Митницею надіслані заперечення на касаційну скаргу, в яких вона просила скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.

Враховуючи положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), колегія суддів здійснює перегляд судових рішень в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, керуючи транспортним засобом марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1, на підставі довіреності, перетинав державний кордон України в пункті пропуску для автомобільного сполучення «Краківець» в напрямку із ОСОБА_5 в Україну.

Згідно з уніфікованою митною квитанцією МД-1 серія 20908Е № 0328983 від 24 листопада 2013 року позивачем під час митного оформлення сплачено єдиний збір у розмірі 1,00 EUR - 10,77 грн. Одиниця виміру вантажний автомобіль НОМЕР_1.

Відповідно до уніфікованої митної квитанції МД-1 серія 20908Е № 0431658 від 27 листопада 2013 року позивачем під час митного оформлення сплачено єдиний збір у розмірі 5,00 EUR - 54,14 грн. Одиниця виміру фургон НОМЕР_1

Не погоджуючись із діями працівників Митниці щодо спонукання його сплатити єдиний збір, звернувся до суду.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що при перетині державного кордону України автомобілем позивача, єдиний збір підлягав сплаті.

Колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 4 листопада 1999 року № 1212-XIV «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України» від 4 листопада 1999 року № 1212-ХІV (надалі - Закон № 1212-ХІV, в редакції від 4 липня 2013 року, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України і справляється за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України відповідно до законодавства України санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю товарів (у тому числі у формі попереднього документального контролю) та радіологічного контролю товарів, і транспортних засобів, за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України та за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених, розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Статтею 4 Митного кодексу України визначено поняття транспортних засобів - це транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Статтею 5 Закону № 1212-ХІV встановлено ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордом України контролю вантажів і транспортних засобів, зокрема для вантажних транспортних засобів місткістю або загальною масою транспортного засобу з вантажем до 20 тонн включно єдиний збір становить 5 євро.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1212-ХІV, для автомобільних транспортних засобів та контейнерів, які перетинають державний кордон України без вантажів, ставка єдиного збору за здійснення визначеного цим Законом контроль встановлюється у розмірі 20 відсотків ставки, визначеної у статті 5 цього Закону для відповідного автомобільного транспортного засобу та контейнеру. При цьому плата за проїзд автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду), у тому числі за перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, справляється повністю.

Порядок справляння єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002року № 1569 (надалі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку єдиний збір справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених у статті 5 Закону України «Про запровадження єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», які перетинають державний кордон, за здійснення у пунктах пропуску відповідно до законодавства митного (у разі транзиту вантажу і транспортного засобу), санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та екологічного контролю вантажу і транспортного засобу, за проїзд транспортного засобу автомобільними дорогами та за проїзд автомобільного транспортного засобу з перевищенням встановлених загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.

Пунктом 4 Порядку передбачено вичерпний перелік випадків, коли єдиний збір не справляється, а саме:

- перетинання державного кордону авіаційними та водними транспортними засобами, залізничними вагонами без вантажу, залізничними пасажирськими вагонами, легковими автомобілями;

- транзиту вантажу, що не підлягає пропуску через митний кордон та перевантажується на інший транспортний засіб у зоні митного контролю пункту пропуску, який є одночасно пунктом ввезення та вивезення цього вантажу;

- в'їзду та виїзду транспортного засобу в межах одного пункту пропуску через державний кордон без перетинання митного кордону;

- переміщення товарів трубопровідним транспортом та лініями електропередачі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцієюта обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно.

Визначення вантажного та легкового автомобіля наведено також у Постанові Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 «Про правила дорожнього руху», згідно з якою вантажний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів; легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу марки «PEUGEOT» модель «Expert» д.н.з. НОМЕР_1 тип транспортного засобу зазначено як «вантажопасажирський-В».

Згідно з положеннями Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності термін «вантажопасажирський автомобіль-фургон» означає транспортний засіб, що має максимально 9 місць для сидіння (включаючи водія), внутрішній простір якого може без конструктивних змін використовуватися для перевезення як людей, так і вантажів. До групи моторних транспортних засобів, які мають повну масу не більш як 5 тонн і мають єдиний замкнутий внутрішній простір, який включає одну зону для водія і пасажирів і другу зону, яка може бути використана для перевезення як пасажирів, так і вантажів, відносяться автомобілі, відомі як «багатоцільові транспортні засоби».

З огляду на наведене, вказаний вище автомобіль без конструктивних змін може використовуватись для перевезення вантажів.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що при перетині державного кордону України даним транспортним засобом єдиний збір підлягав сплаті.

Отже, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді