Ухвала суду № 65905880, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 лютого 2017 року м. Київ К/800/1377/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Бившева Л.І.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2016

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016

у справі № 826/10226/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіворі Груп»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання протиправним та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, –

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ 10.01.2017 (згідно штампу на поштовому конверті) звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 касаційна скарга залишена без руху, як така, що подана без дотримання вимог ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: до скарги не додано оформлений належним чином документ про повноваження особи, яка підписала касаційну скаргу, та документ про сплату судового збору. Цією ж ухвалою встановлено строк до 13.02.2017 для усунення недоліку касаційної скарги.

У межах строку, встановленого ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017, ДПІ надала до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, обгрунтоване посиланням на відсутність коштів на сплату судового збору, що обмежує можливості податкового органу сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі, зазначаючи при цьому, що Тимчасовим кошторисом на І квартал 2017 року кошти на сплату судового збору не передбачені.

Відповідно до ч. 5 ст. 213 Кодексу до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копії оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до пп. 3 пп. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII (редакція діє з 01.09.2015), ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Законом України «Про судовий збір» (в редакції Закону № 484-VIII) встановлено перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні (ст. 5 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Водночас, суд звертає увагу на те, що податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Так, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

В п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов’язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб’єктами владних повноважень, тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 213 цього Кодексу, застосовуються правила ст. 108 цього Кодексу.

Керуючись статтями 108, 165, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 у справі № 826/10226/16 залишити без руху, надавши строк для усунення вищевказаних недоліків касаційної скарги – протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Роз’яснити, що відповідно до ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга буде повернута та вважатись неподаною, якщо особа, що подає касаційну скаргу, не усуне зазначені недоліки касаційної скарги до вказаного строку або не заявить клопотання про його продовження.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Бившева