Постанова № 65905842, 10.04.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 688/4321/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Цідик А.Ю.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

10 квітня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

за участю: секретаря судового засідання: Гіюка Д.М.

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відоеконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України (далі ДКС України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Окрім того, до судового засідання ОСОБА_2 заявив клопотання про відвід судді-доповідача, від якого в судовому засіданні відмовився.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01 серпня 2011 року у справі №2-а-3450/2011 зобов'язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_3 недоплачену суму разової щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік в сумі 2172 грн.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 липня 2013 року змінено спосіб та порядок виконання постанови Шепетівського міськрайонного суду від 01 серпня 2011 року на стягнення з управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Шепетівської міської ради на користь ОСОБА_3 недоплаченої суми разової щорічної допомоги до 5 травня за 2011 рік в сумі 2172 грн.

Виконавчий лист №2-а-3450/2011 року, зареєстрований в органах Казначейства 19.08.2013 року і з цієї дати взятий на облік до виконання.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, рішення суду на момент його смерті за виконавчим листом №2-а-3450/2011 від 01 серпня 2011 року, виконане відповідачем не було.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 09 листопада 2015 року стягувача ОСОБА_3 замінено його правонаступником ОСОБА_2, у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа, виданого 01 серпня 2011 року Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області у справі №2-а-3450/2011.

01 грудня 2015 року, позивач звернувся до органу ДКС з заявою, якою надав ухвалу Шепетівського міськрайонного суду та повідомив необхідні відомості для зарахування належних коштів при виконанні судового рішення за виконавчим листом 2-а-3450/2011 від 01 серпня 2011 року.

Листом від 24 грудня 2015 року ГУ ДКС України в Хмельницькій області, повідомило, що безспірне списання коштів згідно виконавчого листа буде здійснено органами Державної казначейської служби України за черговістю надходження таких документів.

Листом відповідача від 18 січня 2016 року, підтверджено перебування у нього на виконанні виконавчого листа №2-а-3450/2011 та повідомлено, що перерахування коштів на користь позивача буде здійснено після виконання рішень судів, що надійшли раніше. Виконавчий лист позивача по черговості надходження значиться під №1214.

Вважаючи бездіяльність ДКС України щодо невиконання судового рішення протиправною, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем допускалася протиправна бездіяльність щодо невиконання рішення суду, оскільки ними вживалися активні дії з вирішення цього питання, проте за обставини, які від нього не залежали, виконати рішення у встановлений строк не було об'єктивної можливості.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що оскаржувану постанову слід скасувати, виходячи із наступного.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року №606-XIV "Про виконавче провадження" (Закон №606-XIV).

Відповідно до ст. 1 Закону №606-XIV, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Також вказаним Законом, крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів. Так, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (Закон № 4901-VI), держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. N 845 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно з п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників-у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, на час розгляду даної справи в суді, кошти за виконавчим листом № №2-а-3450/2011 позивачу не виплачені, що також підтверджується листом Державної казначейської служби України від 18 січня 2016 року. А отже рішення Шепетівського міськрайонного суду від 16 липня 2013 року не виконується відповідачем понад три роки.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною 17.07.1997 р. (далі Конвенція), є частиною національного законодавства. Пунктом 1 статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами, однією з яких є Україна, їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини. Він функціонує на постійній основі.

Відповідно до статті 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є Сторонами.

Складовою принципу верховенства права є вимога юридичної визначеності, відповідно до якої остаточне рішення суду не може піддаватись сумніву, а також належне виконання судових рішень проти органів державної влади: "Принцип верховенства права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, який є невід'ємним аспектом всіх статей Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зобов'язує державу та будь-який державний орган виконувати судові розпорядження чи рішення, ухвалені проти держави (органу)" (параграф 87 рішення Європейського Суду з прав людини: "Гасан і Чеус проти Болгарії" від 26.10.2000 року).

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Окрім того, відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005 року), якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання протягом тривалого часу судового рішення Шепетівського міськрайонного суду по справі № 2-а-3450/2011 року є протиправною, в зв'язку з чим колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в цій частині та в частині зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплати по виконавчому листу від 01.08.2011 року з нарахуванням комепенсації в розмірі 3% річних, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання рішення суду, судова колегія вказує на наступне.

Відповідно до частин першої, другої ст. 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Враховуючи вищенаведені норми, а також те, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вищевказаних вимог позивача.

За таких обставин, на думку судової колегії, суд першої інстанції не в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам та помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду всім обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, з прийняттям нового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 16 липня 2013 року за виконавчим листом № 2-а-3450/2011 від 01.08.2011 року.

Зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити дії для належного виконання рішення Шепетівського міськрайонного суду від 16 липня 2013 року за виконавчим листом № 2-а-3450/2011 від 01.08.2011 року, а також нарахувати на несплачену суму нарахованої та невиплаченої разової щорічної допомоги компенсацію в розмірі 3%, починаючи з 20.11.2013 року.

В решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 квітня 2017 року.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.