Ухвала суду № 65905688, 05.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 р.Справа № 816/2374/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Курило Л.В., Присяжнюк О.В.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 816/2374/16

за позовом Приватного підприємства «Агроекологія»

до Шишацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області

третя особа Начальник Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1

про визнання незаконною та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПП «Агроекологія», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу в сумі 10200,00 грн. від 15.12.2016 р. ВП № 52347812.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 816/2374/16 провадження у справі закрито.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 816/2374/16 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа письмові заперечення на апеляційну скаргу не подала.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом розгляду справи є правомірність винесення державним виконавцем постанови від 15.12.2016 р. ВП № 52347812 про накладення штрафу в сумі 10200,00 грн., яка прийнята в межах примусового виконання виконавчого листа № 530/173/16-ц, виданого 02.09.2016 р. Зіньківським районним судом Полтавської області.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов, предметом якого є встановлення правомірності постанови державного виконавця, винесеної у межах виконання виконавчого листа, виданого Зіньківським районним судом Полтавської області в порядку Цивільного процесуального кодексу України, не може бути розглянутий за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Зазначена позиція узгоджується з п. 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 3 від 13.12.2010 р. «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», згідно якого суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження. Критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Разом з тим, згідно з позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеною в абз. 2 п. 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 визначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами. У зв'язку із цим справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Судовим розглядом встановлено, що оспорювана позивачем постанова про накладення штрафу винесена під час виконання судового рішення ухваленого у цивільній справі. При цьому, спірна постанова не була виділена в окреме провадження, оскільки винесена в межах того самого провадження із виконання виконавчого листа в цивільній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 389-11 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду суд постановляє ухвалу про видачу виконавчого листа або про відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.

У відповідності до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

В силу вимог ст. 384 ЦПК України скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, у випадку оскарження сторонами виконавчого провадження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання рішення суду, ухваленого за правилами ЦПК України, розгляд таких скарг здійснюється за правилами цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постановах Верховного Суду України від 30.06.2015 р. і 01.12.2015 р. (№№ 21-278а15, 21-3404а15 відповідно) та від 08.11.2016 р. № 21-5539а15, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо підсудності справ щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору (постанови про стягнення штрафу) необхідно виходити з того, який виконавчий лист та ким його видано слугував підставою для відкриття виконавчого провадження.

Аналогічні правові висновки містяться і в постанові Верховного Суду України від 16.03.2016 по справі № 6-30цс16.

Згідно зі ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, разом з тим, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на те, що в цьому випадку неоднаково застосовано ст. 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного зясування всіх обставин у справі і обовязок субєкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 816/2374/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агроекологія» на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 816/2374/16 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2017р. по справі № 816/2374/16 за позовом Приватного підприємства «Агроекологія» до Шишацького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Полтавської області, третя особа Начальник Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_1, про визнання незаконною та скасування постанови залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10.04.2017 року.