Постанова № 65905662, 06.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2017 року Справа № 876/10273/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Клюби В. В.;

за участю секретаря судового засідання Мацьків М. С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання рішення протиправним, скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2016 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 до Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання незаконним та скасування рішення атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 13.09.2016 року щодо невідповідності позивача займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, оформлене протоколом ОП №15.00035086.0076310, наказу про звільнення зі служби в поліції № 252 о/с від 01.11.2016р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (з урахуванням уточнення позовних вимог).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 13.09.2016р. оформлене протоколом ОП №15.00035086.0076310 щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Тернопільській області від 01.11.2016р. №252о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Постановлено стягнути з Головного управління Національної поліції у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2016р. по 22.11.2016р. в сумі 2298,00 грн. Постанову суду в частині поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Тернопільській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що ОСОБА_1 з 14 квітня 2014 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ.

У звязку з реформуванням органів внутрішніх справ та з набранням чинності з 07 листопада 2015 року Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 07.11.2015 року № 27 о/с, у відповідності до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ, з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1, який мав спеціальне звання старший лейтенант міліції, на посаду старшого інспектора Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції. При цьому, вказаний наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду, та свідчить про те, що Головне управління Національної поліції в Тернопільській області визнало позивача таким, що відповідає вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 12 лютого 2016 року № 221 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року № 1445/2780, прийнято рішення про: 1) проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями Головного управління Національної поліції, починаючи з 15 лютого 2016 року, 2) створення атестаційних комісій № № 1-7, погодивши з керівництвом Національної поліції України їх персональний склад та подавши на затвердження (пункт 3). Даним наказом керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів Головного управління Національної поліції в Тернопільській області наказано скласти списки поліцейських області, які підлягають атестуванню, підготувати атестаційні листи на поліцейських, які підлягають атестуванню, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, довести до відома поліцейських інформацію про час та місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття у разі необхідності (а.с.16).

Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області від 02 липня 2016 року № 1215 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Тернопільській області» затверджено персональні склади атестаційних комісій, в тому числі, атестаційної комісії № 10.

На підставі вищезазначених наказів проведено атестацію ОСОБА_1, що підтверджується відповідним атестаційним листом.

За змістом наявного у матеріалах справи атестаційного листа, складеного на старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 від 12 серпня 2016 року, за період проходження служби в ГУ Національної поліції в Тернопільської області та на займаній посаді, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання своїх службових обовязків відноситься добросовісно. Нормативно-правові акти та накази, які регламентують службу у поліції знає та правильно їх використовує у службовій діяльності. З початку поточного року ОСОБА_1 особисто розкрив 1 злочин та брав участь у розкритті 3 злочинів. Виявив 24 факти порушення адміністративного законодавства, про що склав адміністративні протоколи за ст. 152, 175-1, 178, 183 КУпАП України. Приймав участь у забезпеченні публічної безпеки та порядку під час проведення 38 масових заходів, взяв участь у 22 конвоюваннях затриманих, арештованих та взятих під варту осіб. Залучався 64 рази до несення служби у складі групи швидкого реагування. Виконував завдання на території Луганської області, визначені Законом України «Про боротьбу з тероризмом», брав участь в АТО. Отримав статус учасника бойових дій. В побуті скромний, морально стійкий, фізично розвинутий, табельною зброєю володіє добре. Вміє зберігати державну та службову таємницю. Відданий справі служіння українському народові.

За результатами тестування на загальні навички отримав 33 балів із 60; професійного тестування 42 балів із 60, в загальному - 75 балів.

На підставі розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення присутні на засіданні члени атестаційної комісії № 10 ГУ НП в Тернопільській області більшістю голосів (3 за, 2 проти) прийняли рішення, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (протокол ОП №15.00035086.0076310 від 13.09.2016 р.).

Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 252 о/с від 01 листопада 2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) Закону України «Про Національну поліцію».

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

02 липня 2015 року прийнято Закон України «Про Національну поліцію» №580-VІІІ, який, відповідно до преамбули, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Згідно з п.1 р.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України «Про Національну поліцію» набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7-13, 15, 17-18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини 7 статті 15 та частини 5 статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2017 року. Закон України «Про Національну поліцію» опублікований 06 серпня 2015 року та набрав чинності 07 листопада 2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.

Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту (ст.58 Закону України «Про Національну поліцію»).

Згідно з п.9 р.XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 12 р. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань.

Беручи до уваги положення п.9 р. XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України. Зазначена норма не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції. Та обставина, що при прийнятті позивача на службу в поліцію для нього не проводився конкурс на зайняття посади в поліції, не породжує для відповідача право проводити відповідний конкурс в подальшому, тобто для вже призначеного на посаду працівника.

Окрім того, варто відзначити, що при вирішенні питання про призначення на посаду, в контексті з'ясування питання щодо відповідності особи вимогам до поліцейських, Міністерство внутрішніх справ України не позбавлене повноважень здійснювати призначення на посади поліцейських на конкурсних засадах (ст.47 Закону), проводити медичне та психофізіологічне обстеження кандидатів, обстеження на предмет виявлення алкогольної, наркотичної та токсичної залежності, тестування на поліграфі, перевіряти рівень фізичної підготовки, а також проводити спеціальну перевірку (ст.50 Закону).

Таким чином, суд приходить до висновку, що видання наказу про призначення позивача на посаду поліцейського за його згодою свідчить про те, що такий відповідає вимогам до кандидатів на службу в поліції, встановленим ст.49 Закону України «Про Національну поліцію», а також не має відповідних обмежень, передбачених ч.2 ст.61 цього ж Закону.

Разом з тим, мету та підстави атестування поліцейських закріплено в ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, відповідно до ч.1 цієї статті атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри. Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

З системного аналізу вищенаведеної норми слідує, що мета атестування є незмінною, однак реалізується тільки у випадку необхідності вирішення питання призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність та звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність. Тобто така не є самостійною підставою для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з підставами, визначеними у ч.2 аналізованої статті, перелік яких є вичерпним, адже проведення атестування без наявності таких підстав Законом України «Про Національну поліцію» не передбачено.

Зі змісту наказу ГУ НП у Тернопільській області «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області» видно, що атестація проводилась з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач помилково розцінив мету атестування, закріплену у ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» як самостійну і достатню підставу для проведення атестування позивача, переслідуючи ціль визначення його відповідності займаній посаді. У той же час, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що на момент прийняття вищезгаданого наказу були обґрунтовані сумніви щодо відповідності позивача займаній посаді або були наявні інші підстави для проведення атестації поліцейського, визначені ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».

Поряд із Законом України «Про Національну поліцію» правові, організаційні та фінансові засади функціонування системи професійного розвитку працівників визначаються також положеннями Законом України від 12.01.2012 року №4312-VI «Про професійний розвиток працівників».

Так, статтею 1 цього Закону визначено, що атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня. Відповідно до ч.1 ст.12 цього ж Закону атестації не підлягають працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

З огляду на те, що позивач пропрацював на займаній посаді в ГУ НП у Тернопільській області менше одного року (прийнятий 07 листопада 2015 року), відповідно його атестування було протиправним.

Аналогічні положення в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 року №1465 (далі - Інструкція), зокрема її п.3 р.І.

Згідно з ч.4 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Проте, всупереч вищенаведеному, наказ «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Тернопільській області» № 221 від 12 лютого 2016 року, на який посилається відповідач, носить загальний характер та стосується невизначеного кола осіб, а тому не є рішенням про проведення атестування позивача у розумінні положень ч.4 ст.57 Закону. Жодного іншого документа (переліку), який би визначав, що позивач підлягає атестації або що відносно нього буде проведено атестування, відповідач не надав.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що атестування позивача проводилося без наявності відповідного рішення про проведення атестування та за відсутності підстав, визначених ч.2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію». Як наслідок, всі подальші рішення, прийняті за наслідками такого атестування, є протиправними, оскільки вчинялись на підставі і внаслідок неправомірного застосування вимог ст.57 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому колегією не досліджуються доводи позовної заяви в частині визнання протиправними та скасування рішень суб'єкта владних повноважень, оскільки атестування позивача, як встановлено судом, проведено неправомірно, без наявності визначених законом підстав на його проведення.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин, виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що звільнення позивача є незаконним, права його - порушеними, а тому підлягають захисту в обраний ним спосіб. Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді є підставними та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є:

1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права;

2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно вирішено справу по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, резолютивну частину даної постанови слід змінити.

Суд апеляційної інстанції в цілому погоджуючись з висновками суду першої зазначає, що вирішивши правильно по суті адміністративну справу, судом першої інстанції в резолютивній частині постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року помилково не вказано дату, з якої ОСОБА_1 слід поновити на посаді старшого інспектора Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що резолютивну частину постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року слід змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 01 листопада 2016 року.».

Порядок повернення судового збору врегульовано статтею 7 Закону України «Про судовий збір» згідно частини 1 якої, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

30 грудня 2016 року Львівським апеляційним адміністративним судом отримано клопотання Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про повернення надміру сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 3147 від 20 грудня 2016 року.

Встановлено, що при подачі апеляційної скарги Атестаційною комісією № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області було сплачено судовий збір у розмірі 2425,28 грн. згідно платіжного доручення № 3147 від 20 грудня 2016 року, відтак суд апеляційної інстанції визнає, що судовий збір у розмірі 1212,64 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 3147 від 20 грудня 2017 року є надміру сплаченим судовим збором та підлягає поверненню апелянту Атестаційній комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Керуючись ст. ст. 41, 158-163, 195, 196, п. 2 ч. 1 ст. 198, ст. 201, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254, 256 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Атестаційної комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в справі № 819/1286/16 змінити, виклавши четвертий абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 01 листопада 2016 року.».

В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року в справі № 819/1286/16 залишити без змін.

Повернути Атестаційній комісії № 10 Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 40108720) надміру сплачений судовий збір у розмірі 1212,64 грн (одна тисяча двісті дванадцять гривень шістдесят чотири копійки) згідно платіжного доручення № 3147 від 20 грудня 2016 року, який було перераховано на розрахунковий рахунок 31219206781004, отримувач коштів УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, код банку отримувача 825014, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, призначення платежу «101;40108720; 1007020 2800; Судовий збір за апеляційною скаргою ОСОБА_1 С.».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення постанови в повному обсязі відкладено з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_2

Постанову складено в повному обсязі 11 квітня 2017 року.