Ухвала суду № 65905630, 04.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 р.Справа № 539/3701/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача - Юрченко С.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2016 по справі № 539/3701/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Лубенської міської ради Полтавської області

про визнання бездіяльності Лубенського міського голови, зобов'язання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2016 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) до Лубенської міської ради Полтавської області (далі - відповідач).

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подавла апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20.12.2016 та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначила, що відповідач не надав належної відповіді на заяви від 01.06.2016 та від 12.08.2016 згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян». Також позивач зазначив, що будь-якої заборони на виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку законодавством не передбачено, у зв'язку з чим суд першої інстанції помилково дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Cудом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що за договором купівлі-продажу від 26.11.2014 позивач набула у власність квартиру з гаражем, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 яка складається з 2 кімнат, житловою площею 21,5 м2, загальною площею 39,9 м2, знаходиться на 1-му поверсі одноповерхового будинку та сарай-гараж Д, огорожу 1/2 ч № 3, зливну яму № 4.

На прибудинкову територію будинку за адресою: АДРЕСА_1 відсутня технічна документація.

01.06.2016 позивач звернулася до відповідача із заявою в якій просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), якою вона користується по , АДРЕСА_1. (а.с. 15)

06.07.2016 відповідачем надана відповідь позивачу, згідно якої роз'яснено положення чинного законодавства щодо заявленого клопотаня.

12.08 2016 ОСОБА_2 звернулася з листом до відповідача повторно та просила вирішити питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації на вказану земельну ділянку (а.с.16).

02.09.2016 відповідачем надано відповідь та роз'яснено, що ч. 4 ст. 42 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) не передбачено право одного із співвласників вимагати надання дозволу на виготовлення будь-якої землевпорядної документації під багатоквартирним житловим будинком. (а.с. 20)

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Фактичною підставою звернення позивача з даним позовом стало не надання міською радою дозволу на розробку технічної документації з землеустрою спірної земельної ділянки згідно поданих на ім'я голови міської ради заяв.

Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч. 1ст. 116 ЗК України).

Відповідно до ч.6, 7 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно ч. 1 ст. 59 "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Колегія суддів зазначає, що відносини, які виникли між позивачем та відповідачем в ході надання відповіді на заяви від 01.06.2016 та 12.08.2016, підпадають під дію Закону України «Про звернення громадян», а не відповідно до норм ЗК України, оскільки дані заяви не відповідають вимогам ст. 118 ЗК України.

Зважаючи на те, що зазначені заяви позивачки розглянуті відповідачем та на них надані відповіді, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності дій відповідача по розгляду заяв ОСОБА_2

Відповідно до ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Такі земельні ділянки можуть передаватися у спільну сумісну власність власників квартир та нежитлових приміщень у будинку.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.

Так, згідно ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Враховуючи положення вище зазначених правових норм, а також те, що відповідачем не розглядалася заява ОСОБА_2, оформлена в відповідно до вимог ст.. 118 ЗК України, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов правомірних висновків щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою за адресою АДРЕСА_1.

Доводи апеляційної скарги правомірних висновків суду першої інстанції з вище зазначених підстав, не спростовують.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 20 грудня 2016 року по справі № 539/3701/16-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.І. Сіренко О.А. СпаскінПовний текст ухвали виготовлений 10.04.2017