Ухвала суду № 65905505, 28.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року м. Київ К/800/30042/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року

у справі №813/8380/14 (876/3532/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» (надалі - ТОВ «Сварог Ойл»)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Сварог Ойл» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 01.09.2014 року №0002422201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Сихівському районі м. Львова звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів попередніх інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, ТОВ «Сварог Ойл» просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.06.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із Товариством з обмеженою відповідальністю «Праус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ Ліквід Петролеум» за квітень 2014 року, результати якої оформлено актом від 18.08.2014 року №900/13-50-22-01-17/37123341.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Сварог Ойл» п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на безпідставне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних нафтопродуктів (бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С та А-95-Євро виду ІІ класу D) у ТОВ «Праус» та газу вуглеводневого скрапленого марки СПБТ у ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» за нікчемними правочинами.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, в яких у зв'язку з неперебуванням товариств за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відсутністю в них необхідних умов для ведення господарської діяльності (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів тощо), викладено думки про вчинення цими особами з постачальниками та покупцями правочинів без мети настання реальних наслідків, обумовлених ними.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №0002422201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 710904,00 грн., у тому числі 473936,00 грн. за основним платежем та 236968,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження, назване податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції цілком обґрунтовано врахували долучені ТОВ «Сварог Ойл» до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: акти приймання-передачі нафтопродуктів; видаткові накладні; податкові накладні; платіжні доручення; товарно-транспортні накладні; документи, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано ДПІ у Сихівському районі м. Львова і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ «Сварог Ойл» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про доведеність ТОВ «Сварог Ойл» реального характеру розглядуваних господарських операцій.

При цьому, судові інстанції правильно відхилили посилання контролюючого органу на акти про неможливість проведення зустрічних звірок постачальників позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження товарності здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун