Ухвала суду № 65905145, 10.04.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Слюсарчук Н.Ф.

Суддя-доповідач:Шидловський В.Б.

УХВАЛА

іменем України

"10" квітня 2017 р. Справа № 295/15805/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шидловського В.Б.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" січня 2017 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання дій відповідача неправомірними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України у якому просив визнати дії відповідача неправомірними та скасувати п.61 рішення Міністерства оборони України про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, в зв'язку з встановленням йому інвалідності 1-ої групи з 15.02.2016 року, яка настала внаслідок поранення, контузії та захворювання, пов'язаних з виконанням ним обов'язків військової служби при перебування в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 року № 53 та зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Постановою Богунського районного суду м.Житомира від 23.01.2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 15.02.2016 року інвалідності 1 групи внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 53 від 08 липня 2016 року.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 1 групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 250 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення 1 групи інвалідності, а саме 15.02.2016 року, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Зобов'язано Міністерство оборони України подати звіт про виконання постанови суду протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема відповідач вказує, що покладення на відповідача обов'язку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на умовах встановлених порядком № 975 є необґрунтованим, оскільки первісно позивачу встановлено інвалідність у 2011 році. Що законодавством встановлено чіткий строк, коли проводиться виплата одноразової грошової допомоги (у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення) для військовослужбовців строкової служби. Водночас вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової допомоги приймає не суд, а Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Вказує на те, що суд першої інстанції приймаючи спірне рішення перебрав на себе не притаманні йому повноваження, а справу розглянув неповноважним складом суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу в Збройних Силах України з 13.05.1990 року. В період з 22.07.1980 року по 25.01.1981 року проходив службу в Республіці Афганістан та приймав участь в бойових діях в складі військової частини польова пошта 15474.

Житомирською Обласною МСЕК № 2 йому встановлено другу групу інвалідності з 25.10.2011 року, що настала внаслідок поранення, контузії та захворювання пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, а 15.02.2016 року позивачу встановлено першу групу інвалідності, що настала з тих же самих підстав.

Таким чином, позивач вважає, що він, як інвалід першої групи з 15.02.2016 року набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності.

03.03.2016 року позивач звернувся до Міністерства оборони України через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з заявою про виплату одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи з 15.02.2016 року, звідти документи направлено до МОУ, проте рішенням комісії МОУ від 08.07.2016 року позивачу відмовлено в призначені одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011- ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Статтею 16-4 Закону, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, з аналізу правових норм вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по І групі інвалідності в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення інвалідності - 15.02.2016 року.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, 25.10.2011 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, проте одноразова грошова допомога йому не виплачувалась.

Враховуючи те, що з 15.02.2016 року позивачу встановлено 1 групу інвалідності, суд правильно зазначив, що норми Порядку № 975 поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони набрали чинності з 24.01.2014 року, тобто до дати встановлення позивачу іншої групи інвалідності.

Аналогічна позиція була викладена у рішенні ВАСУ від 30.05.2016 року №К/800/11300/16.

Враховуючи обумовлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, відповідно до Порядку № 975, одноразової грошової допомоги як інваліду 1 групи з 15.02.2016 року в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міністерства оборони України.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони № 530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014 року за № 1294/26071.

Відповідно до п.4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п.4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до третьої особи в межах визначеного Законом трирічного терміну із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 1 групи інвалідності з 15.02.2016 року.

В свою чергу військовий комісаріат вчасно надав до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку № 975.

Однак, всупереч зазначеним нормам, Міністерство оборони України прийняло протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, при цьому невірно зазначивши в цьому рішенні дату встановлення позивачу інвалідності 25.10.2011 року, оскільки 1 групу інвалідності йому встановлено 15.02.2016 року.

Відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 15.02.2016 року інвалідності 1 групи внаслідок захворювань, пов'язаних із захистом Батьківщини щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби № 53 від 08 липня 2016 року є вірним.

Щодо втручання суду у дискреційні повноваження органу державної влади, на що в апеляційній скарзі також звертається увага, то колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Доводи апеляційної скарги про те, що сплили граничні строки подачі документів, які слід було обчислювати з моменту встановлення нижчої групи інвалідності або звільнення зі служби позивача колегія суддів вважає безпідставними.

Ці доводи суперечать правовій позиції Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі №21-563а14, яка в силу ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування. Як зазначено Судом у цій справі, встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

При цьому варто зазначити, що у справі, що розглядалася Верховний Судом України, особа також зверталася за виплатою у понад встановлений 3-місячний (на той час) строк після звільнення зі служби.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та ухвалене законне і обґрунтоване судове рішення.

Також колегія суддів вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи неповноважним складом суду.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка належить до соціальних виплат.

Зважаючи на наведені положення, саме місцевим загальним судам як адміністративним судам за п.4 частини першої ст.18 КАС України належить розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Колегія суддів вважає, що оскільки даний спір виник з приводу призначення соціальних виплат та допомоги, тому його слід розглядати місцевим загальним судом як адміністративним, суддею одноособово.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "23" січня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Б. Шидловський

судді: М.М. Капустинський

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10029

3- представнику позивача: ОСОБА_4 - АДРЕСА_2. м. Житомир, 10000

4- відповідачу: Міністерство оборони України пр.Повітрофлотський 6,м.Київ 168,03168

5-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова,4,Житомир,10001,