Ухвала суду № 65905144, 06.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15112/16 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача Стеренчука Р.П.,

представника відповідача Піддубка Є.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2016 №0003504209, №0003514209 та №0003524209.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача, при цьому вказує на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено, що контролюючим органом на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України, згідно ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2016 року по справі №756/2490/16-к про призначення документальної позапланової перевірки та відповідно до Наказу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 30.05.2016р. №362 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" (ПН 35141676) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності обчислення та своєчасності сплати до державного бюджету України податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ "Вілс ЛТД" (ПН 39336972), ТОВ "Тарсан ЛТД" (ПН 39085207), ТОВ "БК "Седес" (ПН 39238695), ТОВ "Продінвест ЛТД" (ПН 39082955), ТОВ "Прод Опт Продукт" (ПН 39567957), ТОВ "Конструктив Компані" (ПН 39872061), ТОВ "Кепіталс Груп" (ПН 39621694), ТОВ "Бігнікс" (ПН 40003280), ТОВ "Блюбері Продакшн" (ПН 39213450), ТОВ "Лерос" (ПН 39844228), ТОВ "Штовар Україна" (ПН 38745119), ТОВ "Автозапчастина Ойл" (ПН 37587877), ТОВ "Апреліус" (ПН 39689202) за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт перевірки від 07.09.2016р. №1355/28-10-42-06/35141676.

Згідно з висновками названого акта, виявлено порушення ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" вимог пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства за 2015 рік на суму 2 875 559 грн.; п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року на загальну суму 3 195 066 грн., в т.ч. за квітень 2015 року в сумі 1 615 567 грн.; за травень 2015 року в сумі 1 019 267 грн.; за липень 2015 року в сумі 560 232 грн., а також п.85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України, внаслідок чого посадовим (службовим) особам контролюючих органів не надано у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.

Такі висновки обґрунтовані тим, що контрагенти-постачальники позивача - ТОВ "Блюбері Продакшн" та ТОВ "Апреліус" здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб по ланцюгу постачання, так як нереальність первинного формування активу та первинної доставки доводять нереальність послідуючого придбання саме цього товару. Встановлені дані і факти, на думку податкового органу, доводять нереальність господарських операцій, між вказаними підприємствами та ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" для цілей оподаткування документів.

На підставі зазначених висновків Акта перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

від 20.09.2016 №0003504209, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" на 2875559,00 грн. за основним платежем та на 0,00 грн. за штрафними санкціями,

від 20.09.2016 №0003514209, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 3195066,00 грн. за основним платежем та на 798766,50 грн. за штрафними санкціями,

від 20.09.2016 №0003524209, відповідно до якого до позивача на підставі п.121.1 ст.121 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510 грн. за порушення п.85.2 ст. 85 ПК України.

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Задовольняючи позов, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, є помилковими, внаслідок чого спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1. статті 14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27. пункту 14.1. статті 14 Кодексу).

За приписами підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу вимог пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас, згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість у відповідності до вимог ПК України є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Натомість, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведене кореспондує приписам пункту 198.6 статті 198 ПК України, відповідно до яких не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (пункт 201.8 статті 208 ПК України).

Наразі встановленню підлягають обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

При цьому, в силу вимог ч. 2 ст. 71 КАС України правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" та ТОВ "Блюбері Продакшн" укладено договір купівлі-продажу від 03.03.2015р. №3 (т.1 а.с. 179), згідно з умовами якого ТОВ "Блюбері Продакшн" ("Продавець") зобов'язувався передати у власність ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" ("Покупець") продукцію, найменування, кількість та ціна якої зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Найменування, кількість та ціна товару, що поставляється на умовах цього договору зазначається у видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору). Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями, на умовах DDP склад Покупця, в редакції Інкотермс 2010. Згідно із пунктом 5.1 Договору якість товару має відповідати має відповідати умовам, встановленим для даного виду товару та підтверджуватися відповідними документами.

Крім того, позивачем було укладено договір купівлі продажу від 29.04.2015 № 2904 із ТОВ "Апреліус" (т.1. а.с. 229), умови якого аналогічні умовам договору, наведеного вище.

На підтвердження реального руху активів у процесі та за результатами виконання умов договорів, позивачем надано копії: видаткових накладних, згідно із якими контрагентами позивача було поставлено товар (смола епос., електроди, слюдопласт колекторний, плівка полімідна, прес матеріал, склотекстоліт, стрічка скляна, стрічка склобандажна, труба армована скловолокном та ін.) (т. 1 а.с. 180-228, 231-240), сертифікатів та паспортів якості придбаних позивачем товарів (т.1 а.с. 241-248, т. 2 а.с. 1-39), копії платіжних доручень на підтвердження обставин здійснення оплати за товар (т. 2 а.с. 40-213), копію акта інвентаризації товарів на складі ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" у якому відображені обсяги та номенклатура товарів позивача, які містилися на складі у червні 2015 року, в тому числі наявність товарів придбаних у контрагентів - постачальників - TOB «Блюбері Продакшн» та TOB «Апреліус» (т. 2 а.с. 214-224).

Крім того, в акті перевірки зафіксовано, що позивачем до перевірки надавалися видаткові накладні щодо відвантаження товару на адресу ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження", оформлених ТОВ "Блюбері Продакшн" (ПН 39213450) від імені директора ТОВ "Блюбері Продакшн" ОСОБА_5, місце складання м. Київ, товар отримав ОСОБА_6 за довіреностями №84 від 20.03.15, №280 від 01.07.2015, згідно яких ТОВ "Блюбері Продакшн" (ПН 39213450) поставлено на ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" ТМЦ загальною вартістю 13 310 107,03 грн., крім того ПДВ 2 662 021,41 грн. По взаємовідносинах із ТОВ «Апреліус» до перевірки надавалися: видаткові накладні щодо відвантаження товару на адресу ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження", оформлених ТОВ "Апреліус" (ПН 39689202) від імені директора ТОВ "Апреліус" ОСОБА_7, місце складання м.Київ, товар отримав ОСОБА_6 за довіреностями №235 від 02.06.2015, №256 від 22.06.2015, згідно яких ТОВ "Апреліус" (ПН 39689202) поставлено на ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" ТМЦ загальною вартістю 2 665 223,35 грн., крім того ПДВ 533 044,67 грн.

На підтвердження обставин наявності необхідних ресурсів для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів позивачем надано: копію договору оренди нежилого приміщення від 01.01.2014 № 14/1-юр та акту прийому-передачі зазначеного об'єкта нерухомості, якими підтверджується наявність у позивача складських приміщень загальною площею 1311,05 м2 (т. 2 а.с. 226-232), копії документів на підтвердження того, що позивач є власником автонавантажувача TCM та навантажувача ДВ 1788.45, в також вантажних автомобілів: МАЗ 5551, МАЗ 631208, Volkswagen Crafter, MAN 18.460FLT, напівпричепу Chereau (т. 2 а.с. 233-240), копії дозвільних документів для зайняття господарською діяльністю, відповідно до яких позивач має право на здійснення ліцензованої діяльності - внутрішніх та міжнародних перевезень небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом та операцій з прекурсорами (т. 2 а.с. 241-244).

З приводу дотримання належної податкової обачності при виборі контрагентів, то, як вбачається з матеріалів позивачем було перевірено обставини належної реєстрації TOB Блюбері Продакшн» та TOB «Апреліус» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повноважність їх керівників для укладення правочинів, а також обставини реєстрації названих товариств платниками ПДВ та відсутності у них податкового боргу перед бюджетом (т. 3 а.с. 2-6).

Отже, під час вирішення справи встановлено, що позивач не знав і не міг знати про порушення згадуваними суб'єктами господарювання податкової дисципліни.

Також позивачем надано докази на підтвердження подальшого руху активів у процесі здійснення господарської діяльності, а також наявність ділової мети у цих операціях, зокрема подальшої реалізації товарів, придбаних у зазначених контрагентів власним замовникам за цінами, вищими за ціну придбання (т. 3 а.с. 7-138).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно з п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ "Блюбері Продакшн" та ТОВ "Апреліус" документи, копії яких містяться у матеріалах, колегія суддів вважає, що вони повністю відображають зміст та обсяги господарських операцій..

Крім того, відповідачем не заперечується, що зміст господарських зобов'язань що виникають з наведених вище договорів не суперечить вимогам національного законодавства.

Наразі, наданими позивачем документами у повній мірі підтверджуються обставини реального руху активів у процесі здійснення господарських операцій із названими контрагентами, оскільки у ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" наявні зміни у структурі активів.

Доводи відповідача про відсутність у позивача документів, які б підтверджували транспортування вищевказаних товарів від ТОВ "Блюбері Продакшн" та ТОВ "Апреліус" до позивача, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки як зазначалося вище, за умовами договорів поставки товару від 03.03.2015 №3 та від 29.04.2015 №2904, поставка товару здійснюється партіями, на умовах DDP склад Покупця, в редакції Інкотермс 2010 (п.3.1 Договорів).

Термін DDP (Delivered Duty Paid (... named place of destination) Постачання з оплатою мита (... назва місця призначення) означає, що продавець надасть товар, що пройшов митне очищення і не був розвантажений із прибулого транспортного засобу у розпорядження покупця в названому місці призначення. Продавець зобов'язаний нести усі витрати і ризики, пов'язані з транспортуванням товару, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для імпорту в країну призначення (під словом "мито" тут розуміється відповідальність і ризики за проведення митного очищення, а також за оплату митних формальностей, митних мит, податків і інших зборів).

Таким чином позивач в даному конкретному випадку не є учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договорами, має прийняти товар у себе на складі, у зв'язку з чим наявність у нього в даному конкретному випадку транспортних документів не є обов'язковою. За даних конкретних умов поставки достатнім є оформлення поставки накладною, актом, іншим подібним документом про прийняття товару на складі.

В даному випадку обставини отримання товару ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" підтверджені видатковими накладними, актом інвентаризації товарів на складі ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження", які є достатніми первинними документами, що підтверджують факт поставки товару на склад позивача. Більш того, відповідачем визнається в Акті перевірки факт отримання товару на складі позивача його уповноваженою особою (ОСОБА_6) за довіреностями.

Доводи відповідача про відсутність у контрагентів позивача основних засобів жодним належним та допустимим доказом не підтверджена.

Суд першої інстанції з цього приводу звернув увагу на те, що спірні операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій, водночас податковим органом в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням сутності операцій не доведено недостатності обсягів трудових та інших ресурсів,, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні, не доведено факту не залучення контрагентом до виконання спірних операцій інших осіб тощо.

В контексті доводів податкового органу про ненадання позивачем до перевірки всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, суд звернув увагу, що під час проведення перевірки позивач повідомив контролюючий орган про наявність обставин неможливості надання первинних документів у зв'язку із їх вилученням правоохоронними органами, при цьому з Акту перевірки вбачається, що в порядку, передбаченому п.85.9 ст.85 ПК України, Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м.Києві було забезпечено відповідачу доступ до перевірки первинних документів (оригіналів) ТОВ "НВП "Укрпромвпровадження" по взаємовідносинах з ТОВ "Блюбері Продакшн" та ТОВ "Апреліус", а тому посилання податкового органу про надання позивачем до перевірки таких документів не у повному обсязі не заслуговують на увагу.

З приводу посилання контролюючого органу на відсутність у деяких видаткових накладних реквізитів - назви посади, судова колегія відзначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З приводу посилання відповідача на порушення його контрагентами вимог податкового законодавства, апеляційний суд звертає увагу на те, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення виконавцем послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Зазначене узгоджується також із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03). Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Крім того слід зазначити, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку постачальників позивача, як-то неподання звітності, недекларування податкових зобов'язань, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Колегія суддів відхиляє посилання контролюючого органу на протоколи допиту, а також існування відкритого кримінального провадження у відношенні посадових осіб контрагентів позивача, оскільки самі по собі протоколи допиту чи наявність кримінального провадження не є достатніми та допустимими доказами відсутності реального здійснення господарської операції. Такі докази не спростовують факту зміни майнового стану позивача, як добросовісного платника податків внаслідок здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами-постачальниками.

Враховуючи наведене, висновки акта перевірки про наявність у первинних документах недостовірних відомостей про учасників поставок, фактичну неможливість виконання цих поставок саме задекларованими контрагентами, спрямованості дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать сплаті, а також про те, що фактично підприємством було створено штучну видимість здійснення господарських операцій з переліченими контрагентами шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувалися дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цими контрагентами, є необґрунтованими та спростовуються наявними у справі матеріалами.

Судова колегія зауважує, що відповідно до чинного законодавства право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

В даному випадку, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

В Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, та з урахуванням приписів ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), не довів жодними належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкових вигод, а відтак не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, а доводи, покладені відповідачем в основу висновків Акту перевірки та оскаржуваних рішень, по суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, з огляду на що висновки Акту перевірки не можуть бути підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства за відносинами із зазначеними контрагентами та підставою для прийняття спірних рішень.

Щодо застосування до позивача штрафних санкцій за ненадання документів, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктом 85.2 ст.85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.6 статті 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Суд попередньої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач відмовлявся надати до перевірки документи на вимогу податкового органу, зокрема акту, складеного у відповідності до п.85.6 ст.85 ПК України. При цьому, апеляційний суд враховує те, що під час проведення перевірки позивач повідомив контролюючий орган про наявність обставин вилучення первинних документів правоохоронними органами, що зумовило неможливість їх надання до перевірки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн. на підставі п.121.1 ст.121 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 20.09.2016 №0003524209 прийнято відповідачем протиправно і підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача та скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки податкового органу, не зайшли свого підтвердження та не були доведені контролюючим органом, водночас, надані позивачем докази свідчать про реальність спірних господарських операцій та правомірне формування платником сум податкового кредиту з ПДВ та формування витрат за наслідками їх здійснення.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні спору правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, водночас, відповідачем не доведено підстав для його скасування, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромвпровадження" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст ухвали виготовлено 11 квітня 2017 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.