Ухвала суду № 65905085, 04.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2017 р.Справа № 818/1779/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 818/1779/16

за позовом Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

ДПІ у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області просить стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" (далі - ПВКП "Терра") за рахунок коштів у банках, обслуговуючих такого платника податків, та готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 337768,73 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що станом на 01.12.2016 за відповідачем рахується податковий борг на загальну суму 337 768,73 грн по орендній платі за землю за період з 2012 по 2016 роки, а саме: основний борг - 288 668,74 грн, штрафні санкції - 22 113,37 грн, пеня - 26 986,62 грн. Після направлення податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень сума боргу залишилась несплаченою.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Сумах ГУ ДФС у Сумській області до Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" про стягнення податкового боргу задоволено.

Стягнено за рахунок коштів у банках, обслуговуючих Приватне виробничо-комерційне підприємство "Терра" (ЄДРПОУ 30991890), та готівки, що належить цьому платнику податків, податковий борг по орендній платі з юридичних осіб у сумі 337768,73 грн (триста тридцять сім тисяч сімсот шістдесят вісім гривень сімдесят три копійки) на розрахунковий рахунок 33218812700002, одержувач УК у м. Сумах/м. Суми/18010600, код одержувача 37970593, банк одержувача ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013.

Сторони в судове засідання не зявились, були повідомлені належним чином.

Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що узгоджена сума податкового зобовязання своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед бюджетом на момент розгляду справи складає в загальному розмірі 337 768,73 грн, а тому суд визнає, що вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими та вважає за необхідне їх задовольнити.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПВКП "Терра" зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності та є платником податків і зборів.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.4 ст. 16 Податкового кодексу України до обовязків платників податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни.

На підставі п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 86 ПК України було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю за 2012-2013 роки. За результатами перевірки складено акт від 15.01.2015 № 66/1503/30991890 (а.с. 23-24), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 № 0000941503/5572 (а.с. 24) про сплату грошового зобовязання в сумі 161 520,46, з них за основним платежем - 129 216,42 грн, штрафні санкції - 32 304,04 грн. У звязку з частковою сплатою відповідачем зобовязання в сумі 4 283,54 грн розмір несплаченого грошового зобовязання становить 157 236,92 грн.

На підставі п. 19-1.1.1, п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 76, ст. 86 ПК України було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю за 2014, 2015 роки. За результатами перевірки складено акт від 28.12.2015 № 3574/18-19-15-03/30991890 (а.с. 17), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 № 0000061504/1751 (а.с. 18) про сплату штрафних санкцій в сумі 21 762,52 грн. Розмір грошового зобовязання по даному податковому повідомленню-рішенню залишився незмінним.

На підставі п. 19-1.1.1, п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 76, ст. 86 ПК України було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю за 2014 рік. За результатами перевірки складено акт від 02.09.2015 № 2134/18-19-15-03/30991890 (а.с. 21), на підставі якого винесено податкове повідомленням-рішенням від 08.10.2015 № 0009661504/54179 про сплату штрафних санкцій в сумі 6 778,88 грн (а.с. 22).

На підставі п. 19-1.1.1, п. 19-1.1.2 п. 19-1.1 ст. 19-1, п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 76, ст. 86 ПК України було проведено камеральну перевірку податкових декларацій з плати за землю за 2015 рік. За результатами перевірки складено акт від 12.05.2016 № 1088/18-19-12-03/30991890 (а.с. 19), на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 № 0000121203/27603 (а.с. 20) про сплату штрафних санкцій в сумі 350,85 грн. Розмір грошового зобовязання по даному податковому повідомленню-рішенню залишився незмінним.

Також за відповідачем мається заборгованість, самостійно визначена в податковій декларації від 19.02.2015 № НОМЕР_1 з плати за землю за листопад-грудень 2015 року (а.с. 15) та податковій декларації від 20.02.2016 № НОМЕР_2 з плати за землю за січень-жовтень 2016 року (а.с. 14). Розмір несплаченого грошового зобовязання по податковій декларації від 19.02.2015 № НОМЕР_1 становить 25 709,42 грн, а по податковій декларації від 20.02.2016 № НОМЕР_2 - 105 722,40 грн.

Враховуючи вказані вимоги, у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, відповідачу була нарахована пеня в сумі 26 986,62 грн, а саме: за несплату податкових зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2015 № 0000941503/5572 у сумі 21 952,71 грн (а.с. 24), податковою декларацією з плати за землю від 19.02.2015 № НОМЕР_1 у сумі 4045,72 грн (а.с. 15), податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2015 № 0009661504/54179 у сумі 988,19 грн (а.с. 22).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.34, 19-1.1.45 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пп.20.1.18 та 20.1.19 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Так, пп. 16.1.1-16.1.4, 16.1.11 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний: стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року.

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкові.

Відповідно до пункту 7 статті 288 Податкового кодексу податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

У пункті 2 статті 286 Податкового кодексу зазначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 3 ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене в податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Пунктом 11 ст. 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання вказаних норм та з метою погашення податкового боргу на податкову адресу відповідача була направлена податкова вимога від 14.10.2014 № 9713-25 (а.с. 16).

Податковий борг відповідача підтверджується розрахунком суми податкового боргу (а.с. 5-7), розрахунком пені (а.с. 13), податковими деклараціями, корінцем податкової вимоги, податковими повідомленнями-рішеннями, витягом з картки особового рахунку (а.с. 8-12).

Враховуючи вказані вимоги, у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, відповідачу була нарахована пеня в сумі 26 986,62 грн, а саме: за несплату податкових зобовязань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2015 № 0000941503/5572 у сумі 21 952,71 грн (а.с. 24), податковою декларацією з плати за землю від 19.02.2015 № НОМЕР_1 у сумі 4045,72 грн (а.с. 15), податковим повідомленням-рішенням від 08.10.2015 № 0009661504/54179 у сумі 988,19 грн (а.с. 22).

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, податкове зобов'язання, визначене у податковій декларації та не сплачене відповідачем, вважається податковим боргом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 95.1-95.4 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що узгоджена сума податкового зобовязання своєчасно та в повному обсязі не була сплачена, заборгованість перед бюджетом на момент розгляду справи складає в загальному розмірі 337 768,73 грн, а тому вимоги про стягнення податкового боргу є обґрунтованими .

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність та обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства "Терра" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2017р. по справі № 818/1779/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст ухвали виготовлений 10.04.2017 р.