Ухвала суду № 65905027, 06.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11277/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

06 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

розглянув у судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт", звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2015 року №0009862204 та №0009872204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив ухвалену постанову в частині скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, що були належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення клопотання, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 199, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено перевірку ТОВ "Вторметекспорт" за результатами якої від 20 листопада 2015 року №540/26-59-22-04/30127924 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вторметекспорт", (код ЄДРПОУ 30127924) з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним експортним контрактом від 29 травня 2015 року №С29-05/2015-VME з компанією "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати) згідно листів ПАТ "АКБ "Південний" від 02 жовтня 2015 року №17-46615 та ПАТ "Банк Восток" від 09 жовтня 2015 року №07/4692".

В ході перевірки було встановлено порушення ТОВ "Вторметекспорт" статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а саме несвоєчасне надходження на рахунок ТОВ "Вторметекспорт" валютної виручки у розмірі 5 388 864,53 доларів США (екв. 115 003 106,68 грн.) за контрактом від 29 травня 2015 року №С29-05/2015-VME з компанією "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати).

Також, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Вторметекспорт" пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", а саме порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2016 року:

- №009872204, яким за порушення статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД" у розмірі 4 958 042,02 грн.

- №009862204, яким за порушення пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю " позивачу нараховано суму грошового зобов'язання за платежем "Штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання " у розмірі 170,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив з того, що нарахування ТОВ "Вторметекспорт" пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у період дії форс-мажорних обставин здійснене відповідачем протиправно.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління Національного банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України " від 03 березня 2015року №160, від 3 червня 2015 року N 354 та 3 вересня 2015 року N 581 встановлювалося, що строк розрахунку за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті " не повинен перевищувати 90 календарних днів.

Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, що діяла на час здійснення позивачем експортно-імпортних операцій) встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Також, згідно з положеннями вказаного Закону законодавцем визначено порядок та підстави продовження зазначених вище строків, їх зупинення та поновлення.

Так, згідно з вимогами ч.1 ст.6 зазначені в ч.1,2 строки можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Крім того, згідно з ч.6 ст.6 Закону, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність, передбачена ст. 4 цього Закону є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2015 року між позивачем (продавець) та компанією "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати) (покупець) укладено зовнішньоекономічний експортний контракт №С29-05/2015-VME на поставку кукурудзи 3 класу, українського виробництва, врожаю 2014 року.

Відповідно до пункту 1 контракту продавець продає, а покупець приймає та оплачує кукурудзу 3 класу, українського походження, врожаю 2014 року. Пунктом 3.1 контракту передбачено, що поставка здійснюється на умовах СРТ Одеський морський торговий порт, Україна.

Пунктом 6.2 розділу 6 контракту передбачено, що оплата здійснюється наступним чином: 100% від вартості відвантаженого товару протягом 3 банківських днів після надання комерційного рахунку-фактури продавця та довідки терміналу про кількість прийнятого товару.

Додатковою угодою від 15 червня 2015 року до вказаного контракту сторони визначили, що не несуть відповідальність за невиконання своїх договірних зобов'язань в цілому або частково, якщо таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин.

Пунктом 8.4 контракту передбачено, що форс-мажорні обставини означають обставини, викликані з причини надзвичайного характеру, які не можуть бути передбачені й відвернені сторонами (пожежа, повінь, землетрус, льодова обстановка або інші природні явища, а також війни, блокади, страйки, громадянське безладдя, перебої чи збої в роботі систем банку, будь-які інші стихійні лиха, якщо такі обставини не дозволяють виконання договірних зобов'язань).

Відповідно до пункту 8.5 контракту, належним підтвердженням форс-мажорних обставин є свідоцтво про форс-мажорні обставини, довідка, висновок або будь-який інший документ торговельно-промислової палати або іншого компетентного органу країн сторін, або іншої країни.

На виконання умов даного контракту позивачем поставлено компанії "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати) товар згідно вантажно-митних декларацій від 18 червня 2015 року №500060703/2015/004736 на суму 5 546 884,00 доларів США та від 01 липня 2015року №500060703/2015/005150 на суму 146 827,10 доларів США.

Однак, нерезидентом в порушення умов контракту не здійснено своєчасно розрахунків за поставлений товар. Зазначені обставини позивачем не заперечуються. Одночасно позивач вказує, що затримка відбулась внаслідок дії форс-мажорних обставин.

Наразі, позивач звертався до компанії "Black Sea Commodities Limited" з листами та претензіями щодо порушення строків оплати.

Листами компанія-нерезидент повідомила позивача про неможливість вчасного здійснення розрахунків через форс-мажорні обставини, а саме: в обслуговуючому банку компанії -Banque Cantonale Vaudoise, протягом 50 днів, з 01 вересня 2015 року по 20 жовтня 2015 року, було технічно обмежене перерахування грошових коштів, у зв'язку з встановленням та тестуванням платіжної системи Cross-Border Interbank Payment System.

26 травня 2016 року позивач звернувся до Торгово-промислової палати України для отримання відповідного висновку для підтвердження існування обставин непереборної сили, що були присутні під час правовідносин з компанією "Black Sea Commodities Limited".

За результатами розгляду звернення позивача Торгова-промислова палата України 30 травня 2016 року видала висновок №3973/21.0-8 щодо унеможливлення виконання зобов'язання за контрактом від 29 травня 2015 року №С29-05/2015-VME, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Зі змісту висновку Торгова-промислова палата України вбачається наступне:

- унеможливлення виконання зобов'язань, передбачених умовами контракту №С 29-05/2015-VME, укладеного 29 травня 2015 року між ТОВ "Вторметекспорт" (продавець) та компанією "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати) (покупець), спричинено дією форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: перебої і збої в роботі систем обслуговуючого банку Banque Cantonale Vaudoise компанії "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати) в період з 01 вересня 2015 року по 20 жовтня 2015 року;

- ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони, якою є компанія "Black Sea Commodities Limited", вони об'єктивно впливають на її зобов'язання та унеможливлюють його виконання;

- такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за вищезазначеним контрактом №С 29-05/2015- VME, укладеним 29 травня 2015 року, окреслюють право сторін на звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань;

- унеможливлення виконання обов'язків резидента України, яким за цим висновком є ТОВ "Вторметекспорт", щодо забезпечення зарахування на його валютні рахунки уповноважених банків виручки в іноземній валюті не пізніше 90 календарних днів, має прямий причинно-наслідковий зв'язок із унеможливленням виконання зобов'язань за контрактом №С 29-05/2015-VME, укладеного 29 травня 2015 року між ТОВ "Вторметекспорт" (продавець) та компанією "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати);

- внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ТОВ "Вторметекспорт" порушило строк повернення коштів в іноземній валюті в Україну відповідно до вантажно-митних декларацій від 18 червня 2015 року №500060703/2015/004736 та від 01 липня 2015 року №500060703/2015/005150, в період з 16 вересня 2015 року по 16 жовтня 2015 року.

Отже, висновком Торгово-промислової палати України встановлено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період з 01 вересня 2015 року по 20 жовтня 2015 року, пов'язаних з неможливістю дотримання граничного терміну надходження валютної виручки від компанії "Black Sea Commodities Limited" (Об'єднані Арабські Емірати) за контрактом від 29 травня 2015 року №С29-05/2015-VME.

Застереження щодо обставин, що виникли, як форс-мажорні обставини передбачені у контракті від 29.05.2015 ( з урахуванням додаткової угоди від 15 червня 2015 року).

Тобто, позивач вчинив всі дії на підтвердження факту виникнення форс-мажорних обставин.

Щодо доводів апелянта, що позивач не надав висновок центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку щодо продовження термінів розрахунків, то колегія суддів звертає увагу, що в силу норм статті 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики має повноваження на продовження строків, зазначених у статтях 1 і 2 Закону, у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, тобто щодо певного виду договорів, до яких не віднесено правочин, укладений між позивачем та компанією "Black Sea Commodities Limited".

Наразі, в спірних правовідносинах питання стосується наявності підстав для звільнення позивача від відповідальності за фінансово-господарськими санкціями через існування форс-мажорних обставини, які зупиняють перебіг цих строків на весь період їх дії у часі.

Щодо доводів апелянта про підтвердження форс-мажорних обставин сертифікатом Торгово-промислової палати, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII.

Відповідно до частини 2-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з абзацом 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» даного Закону закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Законом № 1669-VII доповнено Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» статтею 14-1 наступним змістом: Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту тощо.

З викладеного слідує, що Сертифікат засвідчує форс-мажорні обставини, настання яких має місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.

В даному ж випадку, мало місце дослідження причинно-наслідкового зв'язку між обставинами, які унеможливлювали виконання зобов'язання за договором, спричинене впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Наслідки дослідження оформлено висновком, що не суперечить діяльності Торгово-промислової палати України.

Факти та обставини, викладені у висновку оцінені судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами та їм надана належна оцінка. В свою чергу відповідачем не надано доказів на спростування зазначених висновків фахівця.

Крім того, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не встановлено для резидентів строків засвідчення форс-мажорних обставин.

Однак, відповідачем пеня розраховувалась за період з 17 вересня 2015 року по 16 жовтня 2015 року, тобто у період дії форс-мажорних обставин, коли строки розрахунків були зупинені.

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачем штрафних санкцій за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0009872204 є протиправним.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2016 року № 009862204, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутні підстави для висновку про порушення позивачем ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки оскаржуване рішення відносно нарахування штрафу за неподання декларації про валютні цінності є похідним від встановлення наведених вище обставин проведення розрахунків у сфері ЗЕД та обставин, зазначених відповідачем в акті перевірки щодо неповернення валютної виручки за зовнішньоекономічними контрактами.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів звертає увагу, що на час подання відповідачем апеляційної скарги, останній в силу положень Закону України «Про судовий збір» не був звільнений від сплати судового збору, однак судовий збір за подання апеляційної скарги не сплатив.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 відстрочено сплату судових витрат до закінчення апеляційного провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, з апелянта має бути стягнуто розмір судового збору, що не був сплачений при поданні апеляційної скарги.

Оскільки доказів сплати судового збору не надано, суд стягує з апелянта несплачений ним при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 81807,70 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2016 року - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 81807,70 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 11.04.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.