Постанова № 65905006, 05.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14032/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

представників відповідача Національного банку України: Пріцака І.Є., Завалій О.В.,

представників відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Шевченка Ю.А., Гуленка Ю.М.,

представника третьої особи: Охріменка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_10 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «КСГ БАНК» про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року, -

У с т а н о в и в :

ОСОБА_10 звернувся у суд із позовом до Національного банку України (далі - відповідач 1), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України № 239-рш/Бт від 30.08.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КСГ БАНК»;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1656 від 30.08.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КСГ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку»;

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача 2 від 30.08.2016 № 354 «Про початок процедури ліквідації АТ «КСГ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку»;

- зобов'язати відповідача-1 (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування ПАТ «КСГ БАНК» в якості діючої банківської установи, в тому числі, але не виключно відновити функціонування кореспондентського рахунку ПАТ «КСГ БАНК» в НБУ, відновити ПАТ «КСГ БАНК» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити ПАТ «КСГ БАНК» в якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу ПАТ «КСГ БАНК» у всіх інформаційних задачах НБУ до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» ПАТ «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін ПАТ «КСГ БАНК» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Державна митна служба; Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку ПАТ «КСГ БАНК» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «КСГ БАНК» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи ПАТ «КСГ БАНК» у зазначених вище системах;

- зобов'язати відповідача-1 в порядку, встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ, (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити інформацію про ПАТ «КСГ БАНК» як діючу банківську установу (в тому числі, але не виключно, - шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, в якому відображається Довідник діючих банківських установ).

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що зазначені відповідачем 1 порушення не свідчать про здійснення ПАТ «КСГ Банк», його клієнтами дій, за які винні особи можуть бути притягнуті до відповідальності за статтями 166-9 КУпАП, 209, 209-1, 258-5 Кримінального кодексу України. Доказів та обґрунтувань на підтвердження факту наявності підстав для висновку про спрямованість операцій ПАТ «КСГ Банк» та/або його клієнтів саме на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, відсутні. Також позивач зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам Кодексу про адміністративне судочинство України щодо обґрунтованості, розсудливості та пропорційності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення правління Національного банку України від 30.08.2016 р. № 239-рш/Бт «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «КСГ БАНК» не суперечить нормам Закону України «Про банки та банківську діяльність» та прийнято у відповідності до вимог Положення про застосування Національним банком України заходів впливу. Також, місцевий суд послався на те, що оскільки рішення відповідача 1 від 30.08.2016 року №239- рш/Бт є актом індивідуальної дії, яке стосується виключно банку, оскаржити його має право тільки особа, щодо якої прийнято таке рішення, в даному випадку ПАТ «КСГ БАНК».

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_10 є власником простих іменних акцій ПАТ «КСГ Банк», в бездокументарній формі у кількості 511942163 номінальною вартістю 0,1 грн., загальною вартістю 5 119 421, 62 грн., що складає 33,460272 відсотки частки у статутному капіталі, що підтверджується Реєстром власників іменних акцій.

З 21.06.2016р. по 12.08.2016р. фахівцями Департаменту фінансового моніторингу проведено планову виїзну перевірку ПАТ «КСГ БАНК» за період діяльності з 01.08.2015 по 01.06.2016 з питань дотримання банком вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, за результатами якої складено довідку від 16.08.2016 року.

За результатами вказаної перевірки виявлено випадки порушення Банком вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14.10.2014 р. №1702-VII (далі - Закон №1702-VII), постанови Правління Національного банку України від 26.06.2015 № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (далі - Постанова № 417), Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення № 417) та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національні банку України від 14.05.2003 № 189, (далі - Положення № 189), а саме:

- п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону №1702-VII, що полягає у незабезпеченні виявлених фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу (13 порушень);

- абз. 4 ч. 4 ст. 6 Закону №1702-VII, що полягає у невстановлені високого ризику клієнту, який є національним публічним діячем або особою, пов'язаною з національним публічним діячем, та пп. 7 п. 64 розд. V Положення № 417, що полягає у неналежному визначенні (виявленні) ризиків клієнтів та здійсненні їх оцінки до/або під час установлення ділових відносин, відкриття рахунку, укладання договору (7 порушень);

- пп. «а» п. 2 ч. 5 ст. 6 Закону №1702-VII, що полягає у нездійсненні обов'язку щодо виявлення Банком факту належності клієнта до національного публічного діяча, особи, пов'язаної з національним публічним діячем (3 порушення);

- пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 6 Закону №1702-VII, що полягає у встановленні без дозволу керівника Банку ділових відносин з національним публічним діячем, особою, пов'язаною з національним публічним діячем, та п. 5.3 розд. V Положення № 189 та пункту 48 розд. V Положення № 417, що полягає у встановленні ділових відносин без дозволу керівника банку (3 порушення);

- пп. «в» п. 2 ч. 5 ст. 6 Закону №1702-VII, що полягає у невжитті Банком до чи під час встановлення ділових відносин заходів для з'ясування джерел походження коштів національного публічного діяча, особи, пов'язаної з національним публічним діячем на підставі отриманих від них документів та/або інформації з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою), що підтверджують джерела походження їх активів, прав на такі активи тощо (1 порушення);

- п. 3 Постанови № 417, що полягає у не виявленні факту належності до публічних осіб, до осіб, близьких або пов'язаних із публічними особами, наявних клієнтів/представників клієнтів, щодо інших клієнтів/представників клієнтів - протягом шести місяців із дня набрання чинності цією постановою. (6 порушень);

- абз. 5 пп. 1 п. 35 розд. ІІІ Положення № 417, що полягає у відсутності у звіті про результати моніторингу ризиків клієнтів та аналізу оцінки ризику використання послуг банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму, зокрема, встановлені факти належності клієнтів або особи, яка діє від його імені, його кінцевих бенефіціарним власників (контролерів) вигодоодержувачів до публічних осіб, до осіб близьких або пов'язаних з публічними особами (3 порушення);

- п. 49 розд. V Положення № 417, що полягає у неотриманні дозволу керівника Банку на продовження існуючих ділових (договірних) відносин з клієнтом (4 порушення);

- п. 54 розд. V Положення № 417, що полягає у невиконанні Банком зобов'язання визначити та встановити процедуру отримання від клієнта відомостей про зміну інформації, що надавалася банку, в тому числі щодо кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), зокрема, шляхом установлення відповідних обов'язків у договорах про надання послуг банку (2 порушення);

- п. 70 розд. V Положення № 417, що полягає у не формуванні анкети за результатами здійснення ідентифікації клієнта в день проведення разової фінансової операції на значну суму, проведення фінансової операції без відкриття рахунку, що підлягає фінансовому моніторингу (1 випадок);

- пп. 2 п. 73 Положення № 417, що полягає у нездійсненні аналізу фінансової операції з метою виявлення такої, що відповідно до Закону про запобігання може підлягати фінансовому моніторингу, до початку (у процесі, під час спроби), але не пізніше двох робочих днів після здійснення фінансової операції, що може підлягати обов'язковому фінансовому моніторингу (3 порушення);

- п. 5.18 розд. V Положення № 189, п. 69 розділу V Положення № 417, що полягає у невідповідності даних, які містяться в анкеті клієнта, інформації, отриманій за результатами ідентифікації, вивчення клієнта та документам, що містяться в юридичній справі (3 порушення).

Окрім того, в довідці зазначено про факт невиконання Банком деяких з рекомендацій інспекційної групи, наданих в матеріалах попередньої планової виїзної перевірки, проведеної за період з 01.08.2012 по 01.08.2015 (довідка від 25.09.2015р.), зокрема: розгляд питання щодо доцільності продовження ділових відносин з клієнтами Банку, які здійснювали фінансові операції готівковими/безготівковими коштами у значних розмірах, та з клієнтами від яких перераховувалися кошти клієнтам, що в подальшому отримувались готівкою через касу Банку/перераховувались на власні рахунки, відкриті в інших банках, з огляду на наявні ризики використання послуг Банку для легалізації кримінальних доходів/фінансування тероризму; здійснення перевірки паспортів всіх клієнтів Банку через базу даних інформаційно-довідкової системи втрачених паспортів Міністерства внутрішніх справ України на предмет їх достовірності; проведення інвентаризації анкет клієнтів на предмет повноти та достовірності їх заповнення, а також посилення контролю за їх веденням; посилення контролю за виявленням фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, а також за порядком ведення Реєстру; посилення контролю за складанням щомісячних звітів, та забезпечення інформування Голови Правління у відповідності до Закону про запобігання.

За результатами вибіркової перевірки руху коштів за рахунками фізичні осіб клієнтів Банку та аналізу юридичних справ клієнтів перевіряючи дійшли до висновку, що Банк здійснює ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів, зокрема, за ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, визначеними абз. 14, 16, 17 та 18 п. 3.3 гл. 3 розд. І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 № 346, із змінами та доповненнями (далі - Положення № 346), а саме: участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов'язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування (зокрема, пов'язаних зі зняттям готівкових коштів); нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму; невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину; здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених, підроблених документів.

Також, за результатами перевірки зроблено висновки, що рівень управління ризиками використання публічними особами послуг Банку для легалізації кримінальних доходів за результатами перевірки, оцінений, як недостатній.

30.08.2016 р., з урахуванням матеріалів планової виїзної перевірки ПАТ «КСГ БАНК» та заперечень Банку від 19.08.2016р. № 301/11-бт на висновки такої, директори Департаменту фінансового моніторингу та Департаменту банківського нагляду склали доповідну записку № В/25-0003/88728/БТ від 30.08.2016, р., у якій і дійшли висновку, що Банк допустив систематичні порушення законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та здійснює ризикову діяльність у сфері фінансового моніторингу, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

У зазначеній доповідній записці від 30.08.2016р. було запропоновано застосувати до ПАТ «КСГ БАНК» заходи впливу у вигляді відкликання банківської ліцензії і ліквідації Банку.

За результатами розгляду доповідної записки № В/25-0003/88728/БТ від 30.08.2016р. та довідки від 16.08.2016р. № В/25-0011/84415/БТ Правлінням Національного банку України прийнято рішення № 239-рш/Бт про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КСГ БАНК».

На підставі зазначеного рішення відповідача-1 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 30.08.2016р. прийнято рішення № 1656 «Про початок процедури ліквідації АТ «КСГ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора».

Також, 30.08.2016 на виконання вказаного рішення Виконавчої дирекції Фонду від 30.08.2016 № 1656 відповідачем 2 прийнято наказ за № 354 «Про початок процедури ліквідації АТ «КСГ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідачів, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Закону України «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) передбачено, що Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 55 Закону № 679-XIV головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України.

Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Отже, Національний банк України здійснює банківське регулювання та нагляд, метою яких є забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку.

За ст. 63 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121-III) Національний банк України під час здійснення нагляду за діяльністю банків проводить перевірку банків з питань дотримання ними вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та достатності заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

Статтями 66, 67 вказаного Закону передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком у таких формах, зокрема: адміністративне регулювання здійснюється щодо реєстрації банків і ліцензування їх діяльності; встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; нагляд за діяльністю банків; надання рекомендацій щодо діяльності банків.

Наглядова діяльність Національного банку охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.

Національний банк для цілей банківського нагляду має право отримувати від державних органів та інших осіб інформацію, у тому числі конфіденційну, щодо фінансового/майнового стану засновників банку та осіб, що набувають або збільшують істотну участь у банку, їх ділової репутації, джерел походження коштів, що використовуватимуться для формування статутного капіталу банку.

При здійсненні банківського нагляду Національний банк має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов'язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків. Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Відповідно до абз. 19 ч. 1 ст. 15 Закон № 679-XIV Правління Національного банку приймає рішення про застосування заходів впливу (санкцій) до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону №2121-III.

За ч. 1 ст. 73 Закону № 2121-ІІІ у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: письмове застереження; скликання загальних зборів учасників, ради банку, правління банку; укладення письмової угоди з банком, за якою банк чи визначена угодою особа зобов'язується вжити заходів для усунення порушень, поліпшення фінансового стану банку, підвищення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками тощо; зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі; встановлення для банку підвищених економічних нормативів; підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами; обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов'язаними з банком особами; заборона надавати бланкові кредити; накладення штрафів; тимчасова, до усунення порушення або скасування заходів впливу, передбачених цією статтею, заборона використання власником істотної участі в банку права голосу придбаних акцій (паїв); тимчасове, до усунення порушення, відсторонення посадової особи банку від посади; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Право Національного банку України відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи закріплене в ст. 77 Закону № 2121-ІІІ, відповідно до якої Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо: 1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію; 2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії; 3) встановлено систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012р. (далі - Положення № 346) визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, а саме: Закону про запобігання легалізації, Закону про банки в частині запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють діяльність банків у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (далі - законодавство з питань фінансового моніторингу), або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, а також у разі застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі в банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи (далі - застосування іноземних санкцій).

Пунктом 3.2 глави 3 розділу І Положення № 346 встановлено, що заходи впливу, які застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порушення банками вимог, установлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», результатів перевірки банків Фондом гарантування.

Згідно з пунктом 3.3 розділу 3 глави 1 розділу І Положення № 346 рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення.

Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.

Ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути: здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу); здійснення опосередкованого кредитування пов'язаних із банком осіб; невключення до переліку пов'язаних із банком осіб, які мають ознаки пов'язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано; здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності; використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності; дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов'язаних з банком осіб; одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.

Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути: проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу); участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є виведення капіталів, легалізація кримінальних доходів, уникнення оподаткування тощо (зокрема пов'язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів тощо); проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу; нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму; невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є використання послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину; здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених, підроблених документів; здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов'язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження коштів (активів, прав на такі активи), достатніх для підтвердження його (її) реальних фінансових можливостей проводити чи ініціювати проведення відповідної фінансової операції; подання банком Національному банку недостовірної(их) інформації/документів/висновків.

Рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку приймає Правління Національного банку.

Національний банк України має право застосувати заходи впливу у разі порушення банками банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку перелік яких визначений в статті 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Найсуворішим заходом впливу є відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи, який застосовується, зокрема, у випадку встановлення систематичного порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

При цьому чинним законодавством чітко встановлено обов'язок Національного банку України щодо застосування заходів впливу адекватно вчиненим порушенням, а саме, з урахуванням наступних критеріїв: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо порушення банками вимог, установлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», результатів перевірки банків Фондом гарантування.

З матеріалів справи убачається, що за результатами аналізу порушень законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації доходів (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення та фактів здійснення ПАТ «КСГ Банк» ризикової діяльності, викладених в довідці від 16.08.2016 року, відповідач-1 дійшов висновку про те, що допущення відповідних порушень створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та найбільш адекватних заходом впливу у даному випадку буде відкликання ліцензії та ліквідація банку.

У оскаржуваній постанові від 30 серпня 2016 року №239-рш/Бт , відповідач 1 зазначив, що застосування до ПАТ «КСГ Банк» заходу впливу у вигляді відкликання ліцензії та ліквідації є адекватним рівню загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку. Однак, жодного обґрунтування щодо наявності загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку, а також критеріїв адекватності при виборі визначеного заходу впливу відповідач 1 не наводить.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що відкликання ліцензії та ліквідація ПАТ «КСГ Банк», за відсутності доказів на підтвердження наявності загрози інтересам вкладників та інших кредиторів банку, не є адекватним заходом впливу, враховуючи характер виявлених порушень.

Аналогічна правова позиція викладена також в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2016 року у справі № К/800/18302/16.

Окрім того, колегія суддів ураховує, що вирішення питання про ліквідацію Банку могло бути прийняте Правлінням НБУ виключно на підставі норм статті 77 Закону про банки - лише за систематичне порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

При цьому, Закон України «Про банки і банківську діяльність» взагалі не містить визначення, що розуміється саме під систематичним порушення банком законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» зробив висновок, що «надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону», у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь - який ризик свавілля».

Пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІІ Положення № 346 визначено, що систематичним порушенням банком законодавства з питань фінансового моніторингу є порушення банком законодавства з питань фінансового моніторингу після застосування Національним банком до банку не менше двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років та/або встановлення фактів здійснення ризикової діяльності.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази застосування до ПАТ «КСГ Банк» двох заходів впливу (санкцій) протягом двох років та/або встановлення фактів ризикової діяльності. Натомість характер раніше виявлених порушень, які зафіксовані в довідці від 25.09.2015р. стосується порушень різних норм законодавства, що носять здебільшого технічний характер і ніяким чином не мають ознак легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та фінансування зброї масового знищення та/або встановлення фактів здійснення ризикової діяльності.

Про необхідність урахування зазначених обставин при прийнятті рішення у справі також наголошено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 826/4275/16.

Згідно з нормами Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Кримінального кодексу України (далі - КК) та Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення визнається протиправна винна діяльність, за вчинення якої винна у її здійсненні особа притягається до кримінальної (статті 209, 209-1 КК України) або адміністративної відповідальності (стаття 166-9 КУпАП). Статтею 258-5 КК під фінансуванням тероризму визнаються дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації).

Тобто, не кожне порушення у сфері фінансового моніторингу має своїм наслідком легалізацію доходів, одержаних злочинним шляхом, і порушення якого може розглядатись в якості підстави для застосування НБУ норм статті 77 Закону про банки. Зазначене порушення вимог законодавства про легалізацію (відмивання) в силу своєї суспільної небезпечності для застосування такого суворого заходу впливу як відкликання банківської ліцензії та ліквідації Банку повинно бути доведеним належним чином на підставі вимог чинного законодавства України.

Так, за результатами перевірки, яка відображена в рішенні Правління Національного банку України № 239-рш/Бт від 30.08.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КСГ БАНК»:

- НБУ або його посадовими особами не були складені адміністративні протоколи за вчинення посадовими особами Банку дій, передбачених статтею 166-9 КУпАП (порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення);

- стосовно Банку та/або його посадових осіб за наслідками, зокрема перевірок НБУ з питань фінансового моніторингу не було розпочате жодне кримінальне провадження та/або їм не були вручені повідомлення про підозру щодо вчинення дій, передбачених статтями 209 (легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом), 209-1 (умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму), 258-5 (фінансування тероризму) КК;

- Банк чи його посадові особи не були притягнуті до кримінальної або адміністративної відповідальності у якості осіб, винних за вчинення вищевказаних дій;

- жодний факт порушення ПАТ «КСГ Банк» з питань фінансового моніторингу не був пов'язаний саме з легалізацією (відмиванням) доходів, фінансуванням тероризму та розповсюдженням зброї масового знищення. Представники НБУ жодних доказів на підтвердження факту наявності вказаних суспільно небезпечних дій у діяльності Банку та клієнтів судовому засіданні надати не змогли.

Згідно норм статей 61 та 62 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення; вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Вищенаведене свідчить про те, що порушення чинного законодавства саме за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, на які посилається Національний банк в Постанові № 239-рш/Бт та які в сукупності розглядаються ним як систематичні з боку Банку, не можуть визнаватись в якості таких (в т.ч. і через недоведеність факту через вироки та/або постанови судів вчинення Банком та/або його посадовими особами винних дій), які передбачають наявність складу кримінального злочину або адміністративного правопорушення за вищевказаними статтями КУпАП та КК).

Окрім того, на переконання колегії суддів, приймаючи оскаржуване рішення, відповідачем не дотримано одного з основних і універсальних принципів права - принципу пропорційності, який спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються, а також дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення

Так, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення від 23.09.1982 р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові ст.1 Першого протоколу, включно з другим реченням, яке необхідно розуміти у світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом ужиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення від 20.11.1995 р. у справі «Прессос компанія Навєра А.О.» та інші проти Бельгії»). Держава має широку свободу розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети певного закону. Суд обов'язково визначає, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом особи на «мирне володіння майном» у розумінні першого речення ст.1 Першого протоколу (рішення від 12.11.2002р. у справі «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія»).

Також, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо того, що оскільки рішення відповідача-1 від 30.08.2016 № 239-рш/БТ є актом індивідуальної дії, яке стосується виключно банку, оскаржити його має право тільки особа, щодо якої прийняте таке рішення, тобто, в даному випадку ПАТ «КСГ БАНК», а той факт, що позивач є одним із акціонерів Банку не надає йому право на звернення до суду з позовом про скасування рішення відповідача-1 про застосування заходів впливу в індивідуальному порядку.

Так, статтею 167 Господарського Кодексу України передбачено, що корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 2 Закону України «Про акціонерні товариства», визначено, що корпоративні права, це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами Згідно ст. 4 цього ж Закону, акціонерами можуть бути в тому числі фізичні особи. Стаття 25 Закону України «Про акціонерні товариства» визначає права акціонера за кожною простою акцією, зокрема права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність товариства; 4) інші права.

Згідно ч.2 ст.46 та ч.1 ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), з дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту); Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду здійснює повноваження органів управління банку.

Згідно з нормами ч.10 п.2 ст.37 та ст.48 Закону №4452-VI до повноважень уповноваженої особи Фонду відноситься, в тому числі, зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі. З моменту початку процедури ліквідації Банку обмежуються права його акціонерів на управління ним, а також майнові права на отримання дивідендів.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. У відповідності до частини 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

У справі Bellet v.France Європейській Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Постанова НБУ стосується прав та інтересів позивача як особи, яка на момент її прийняття була власником простих іменних акцій, відтак, позивач має право на судовий захист, передбачений ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 за № 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 не тільки не обмежено право акціонера товариства на звернення до суду, а й викладено положення щодо того, що порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом. Європейський суд з прав людини в своїй практиці наголошує, що обов'язок ефективного здійснення захисту прав державою передбачає також позитивний обов'язок держави гарантувати ефективне і справедливе розв'язання в національних судах будь-яких спорів між приватними особами, в тому числі спорів, пов'язаних із захистом інтересів акціонера, спрямованих на задоволення його легітимного прагнення щодо отримання правомірної вигоди від його корпоративних прав (Sovtransavto v. Ukraine, №48553/99, § 96; Chadzitaskos and Franta v. The Czech Republic, №7398/07, 31244/07, 11993/08 and 3957/09, §48. Право власності, відповідно до рішень Суду, не обмежується правом власності на фізичні речі та передбачає, що право вимоги, законний інтерес та правомірне очікування особи, до яких, зокрема, належать інтереси, що обумовлені корпоративними правами акціонера, також повинні отримати прямий ефективний захист (Beyeler v. Italy, №33202/96, §100; Рипсе Hans Adam II de Liechtenstein v. Germany, №42527/98, §83.

Крім того, у справі «Ромашов проти України» (Заява N 67534/01) Страсбург, 27 липня 2004 року у п.26 судового рішення у вказаній справі зазначено, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини термін «потерпілий» означає особу, на яку безпосередньо здійснюється вплив діями чи бездіяльністю. Існування порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) можливе навіть за відсутності шкоди.

Таким чином, ураховуючи, що оскаржувані рішення порушують права позивача, передбачені ст. 3, 25 Закону України «Про акціонерні товариства» на отримання дивідендів, участь в управлінні справами банку, розпорядження своїми акціями, отримання у разі ліквідації банку частини його майна або вартості, судова колегія дійшла до висновку, що позивач наділений правом звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Пунктом 4 статті 44 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає процедуру ліквідації банку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, крім випадку, коли ліквідація здійснюється за ініціативою власників банку.

Таким чином, передумовою початку процедури ліквідації банку є прийняття Національним банком України постанови правління про відкликання банківської ліцензій та ліквідацію банку.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.08.2016 року №1656 «Про початок процедури ліквідації «ПАТ ««КСГ Банк» останнє було прийнято на підставі рішення Правління Національного банку України № 239-рш/Бт від 30.08.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КСГ БАНК».

Ураховуючи те, що судом встановлено факт прийняття постанови № 239-рш/Бт від 30.08.2016 за відсутності на те правових підстав, у той час, як єдиною обставиною, яка зумовила прийняття відповідачем 2 рішення № 30.08.2016 року №1656 був факт винесення зазначеної постанови, суд дійшов висновку наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 30.08.2016 року №1656.

З таких же правових підстав підлягає також скасуванню наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.08.2016 року №354.

Окрім того, позовні вимоги передбачають зобов'язання відповідачів здійснити певні дії на відновлення порушених прав позивача, що неможливо без повернення до стану, що існував до початку процедури ліквідації банку. При цьому, колегією суддів установлено, що керівництво банку усунуто від управління, а здійснення функцій банківської установи заблоковано. Судова колегія вважає, що без задоволення цих позовних вимог ефективний захист прав та інтересів позивача не можливий, тому вони також підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апелянта, наведені у скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції, яким допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушено процесуальні норми, в результаті чого прийнято помилкове та необґрунтоване рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 січня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_10 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: Публічне акціонерне товариство «КСГ БАНК» про визнання протиправними рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Правління Національного банку України № 239-рш/Бт від 30.08.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КСГ БАНК».

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 1656 від 30.08.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КСГ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Визнати протиправним та скасувати наказ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.08.2016 № 354 «Про початок процедури ліквідації АТ «КСГ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Зобов'язати Національний банк України (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити функціонування ПАТ «КСГ БАНК» в якості діючої банківської установи, в тому числі, але не виключно, відновити функціонування кореспондентського рахунку ПАТ «КСГ БАНК» в НБУ, відновити ПАТ «КСГ БАНК» в якості учасника системи електронних платежів (СЕП), відновити ПАТ «КСГ БАНК» в якості абонента системи електронної пошти НБУ, відновити роботу ПАТ «КСГ БАНК» у всіх інформаційних задачах НБУ до яких банк був підключений раніше, а саме: система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України «VAL-CLI»; інформаційно-довідкова система з купівлі та продажу кредитних ресурсів у національній валюті на міжбанківському кредитному ринку «КредІнфо2»; система розміщення та кількісного обігу депозитних сертифікатів Національного банку України «СЕРТЛАЙН2»; система обслуговування обігу державних облігацій України та облігацій внутрішніх місцевих позик «ОВДП-онлайн2»; система автоматизації здійснення Національного банку України реєстрації договорів резидентів-позичальників про отримання кредитів в іноземній валюті від нерезидентів-кредиторів «Реєстр договорів з нерезидентами 2»; програмний продукт депозитарного обліку «Модуль зберігача» ПАТ «Національний депозитарій України»; АРМ «Заявка»; АРМ «Статзвітність»; Єдина інформаційна система «Реєстр позичальників», відновити інформаційний обмін ПАТ «КСГ БАНК» з державними установами, а саме: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Державна митна служба; Державний комітет фінансового моніторингу, дозволити усі початкові платежі банку ПАТ «КСГ БАНК» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу ПАТ «КСГ БАНК» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, повідомити усі банки про відновлення роботи ПАТ «КСГ БАНК» у зазначених вище системах.

Зобов'язати Національний банк України в порядку, встановленому чинним законодавством України та/або нормативними актами НБУ, (в особі його відповідальних осіб до повноважень яких, буде відноситься вчинення відповідних дій) відновити інформацію про ПАТ «КСГ БАНК» як діючу банківську установу (в тому числі, але не виключно, - шляхом розміщення зазначеної інформації на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України, включаючи розміщення такої інформації у відповідному розділі, у якому відображається Довідник діючих банківських установ).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.