Ухвала суду № 65904940, 10.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №

826/27728/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

10 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, Національної академії внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України про поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, Національної академії внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України про:

- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України № 2169 о/с від 22.10.2015 року у частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ та відрядження до Міжвідомчого науково - дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України;

- визнання незаконним та скасування наказу Національної академії внутрішніх справ № 162 о/с від 27.10.2015 року у частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_2 з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ та відрядження до Міжвідомчого науково - дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України;

- визнання незаконним та скасування наказу № 86 о/с Міжвідомчого науково - дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 03.11.2015 року "Про призначення ОСОБА_2." та наказу Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 107 о/с від 30.11.2015 року "Про звільнення з посади з відрядженням до Міністерства внутрішніх справ України";

- визнання незаконним та скасування наказу Міністерства внутрішніх справ України № 2388 о/с від 06.11.2015 року у частині звільнення за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) підполковника міліції ОСОБА_2 прикомандированого до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України;

- поновлення ОСОБА_2 на посаді професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи його бажання в подальшому працювати в системі Міністерства внутрішніх справ України на науково-педагогічній посаді вільного найму; витребувати у Національній академії внутрішніх справ довідку про середньомісячну зарплату ОСОБА_2 згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;

- зобов'язання Національної академії внутрішніх справ здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 за період з 22.10.2015 року з урахуванням збільшення зарплат та відповідних надбавок у Національній академії внутрішніх справ та у системі Міністерства внутрішніх справ України у вказаний період;

- зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ та Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України здійснити нарахування і провести виплату заробітної плати ОСОБА_2 за фактично виконувану роботу до 15.12.2015 та за увесь час вимушеного прогулу оплату витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді покласти на відповідачів солідарно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Міністерства внутрішніх справ України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 15 серпня 1995 року, що підтверджується копією його трудової книжки.

Наказом Національної академії внутрішніх справ МВС України від 11.04.2014 року № 49 о/с призначено кандидата юридичних наук, старшого наукового співробітника підполковника міліції ОСОБА_2 професором кафедри економіко - правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ МВС України.

16 жовтня 2015 року позивач - професор кафедри економіко - правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ, підполковник міліції ОСОБА_2 подав рапорт на ім'я міністра МВС України Авакова А.Б. про згоду із переведенням для подальшого проходження служби до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України (а.с. 80).

22.10.2015 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2169 о/с, згідно з пунктом 75 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та на підставі пункту 5 Указу Президента України від 01 грудня 1994 року № 714/94 "Про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю" наказано відрядити до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю із залишенням у кадрах МВС України: підполковника міліції ОСОБА_2 (М-085979), звільнивши його з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ.

Вказаний наказ винесено на підставі листа Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 22.09.2015 № 285 та рапорту ОСОБА_2 від 16.10.2015 (а.с.60).

На виконання даного наказу, 27.10.2015 року Національна академія внутрішніх справ видала наказ № 162 о/с, яким відряджено до Міжвідомчого науково - дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю із залишенням у кадрах МВС України підполковника міліції ОСОБА_2 (М-085979), звільнивши його з посади професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ.

Наказом Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 86 від 03.11.2015 року призначено підполковника міліції ОСОБА_2, який прибув з Національної академії внутрішніх справ України, на посаду заступника начальника відділу - керівника групи по боротьбі з корупцією з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки, з 22 жовтня 2015 року.

Таким чином, вказані рішення відповідачів прийняті на підставі рапорту позивача, листа Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України від 22.09.2015 № 285, з посиланням на норми Указу Президента України від 01 грудня 1994 року № 714/94 та п.75 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Вищевказане свідчить, що позивач фактично виконував свої посадові обов'язки як прикомандирований співробітник Національної академії внутрішніх справ МВС України та протягом цього періоду не займав певних посад в МВС України. Позивачу як виконавцю вищевказаного листа були відомі ці обставини.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 2388 о/с від 06.11.2015 року підполковника міліції ОСОБА_2 (М - 085979), прикомандированого до Міжвідомчого науково - дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України, згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

На виконання вказаного наказу Міжвідомчим науково-дослідним центром з проблем боротьби з організованою злочинністю видано наказ від 23.11.2015 року № 98 о/с про відрядження співробітників Центру з 06.11.2015 року до Національної академії внутрішніх справ, зокрема, позивача.

Наказом Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 107 о/с від 30.11.2015 року, відповідно до п. 10 та 11 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, наказу Міністра внутрішніх справ України № 2388 о/с від 06.11.2015р. звільнено співробітників міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України від займаних посад з 06.11.2015 р. з відрядженням до Міністерства внутрішніх справ України: полковника міліції ОСОБА_2 (М-085979), заступника начальника відділу - керівника групи по боротьбі з корупцією з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки

Позивач вважаючи вказані накази протиправними та такими, що порушують його права та охоронювані законом інтереси звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання ст. 21 ЗУ "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" з метою наукового забезпечення боротьби з організованою злочинністю Указом Президента України від 01.12.1994 № 714/94 при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України на базі Української академії внутрішніх справ створено Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Відповідно до Указу Президента України від 24.10.2006 № 895 підпорядковано Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю Раді національної безпеки і оборони України.

Згідно Закону України "Про Раду національної безпеки і оборони України" від 05.03.1998 № 183/98-ВР, Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України.

Відповідно до п. 1 Положення про Міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 26.02.2007 року №144/2007 міжвідомчий науково-дослідний центр з проблем боротьби з організованою злочинністю (далі - Центр) є робочим органом при Раді національної безпеки і оборони України, який здійснює опрацювання питань боротьби з організованою злочинністю, що мають міжгалузевий характер, забезпечує науково-аналітичне та прогнозне супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України з проблем боротьби з організованою злочинністю.

Згідно з вказаним Положенням, загальна координація та спрямування діяльності Центру здійснюється Радою національної безпеки і оборони України через члена Ради національної безпеки і оборони України - Міністра внутрішніх справ України.

Центр очолює Керівник, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України погодженим із членом Ради національної безпеки і оборони України, через якого здійснюється загальна координація та спрямування діяльності Центру.

Відповідно до ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 7 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року N 565-XII, міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України.

Загальну структуру та чисельність Міністерства внутрішніх справ України затверджує Верховна Рада України. Структуру міліції затверджує Міністр внутрішніх справ України. У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України. Міністр внутрішніх справ України здійснює керівництво всією міліцією України.

Законом України "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10 січня 2002 року N 2925-III затверджено загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України, до якої входять як саме Міністерство внутрішніх справ України - центральний орган управління; та і інші органи: головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; головний орган військового управління, оперативно-територіальні об'єднання, з'єднання, військові частини і підрозділи, вищі навчальні заклади, навчальні військові частини (центри), бази, установи та заклади, що не входять до складу оперативно-територіальних об'єднань Національної гвардії України; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону "Про міліцію", особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону "Про міліцію" порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України. Особи, прийняті на службу до міліції, які перебувають на військовому обліку військовозобов'язаних, на час служби знімаються з нього і перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки встановлені Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою КМ УРСР від 29.11.1991 №114 (далі Положення №114).

Розділом VIII Положення №114 передбачено особливості проходження служби окремими категоріями осіб начальницького складу.

Так, згідно з п. 75 Положення №114 особи начальницького складу органів внутрішніх справ можуть бути прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій для виконання спеціальних робіт чи обов'язків із залишенням у кадрах Міністерства внутрішніх справ.

Пункти 76 - 78 Положення №114 визначають, що особи начальницького складу органів внутрішніх справ, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій, проходять службу в порядку, встановленому цим Положенням; їх призначення на посади та їх переміщення провадяться керівниками відповідних міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій за погодженням з Міністерством внутрішніх справ або його органами, переміщення цих осіб провадиться в межах посад у системі цього міністерства і відомства, що підлягають заміщенню особами начальницького складу органів внутрішніх справ; ці особи користуються правами і пільгами, встановленими для осіб начальницького складу, які проходять службу в органах внутрішніх справ; усі види належного забезпечення видаються їм за рахунок коштів міністерств і відомств, в яких вони працюють.

Відповідно до п. 82 Положення №114 особи начальницького складу, прикомандировані до інших міністерств і відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій (включаючи осіб, прирівнюваних до них), звільняються зі служби за підставами і в порядку, що передбачені пунктами 62-74 цього Положення. Звільнення зазначених осіб провадиться за поданням відповідних міністерств, відомств або підвідомчих їм підприємств, установ і організацій.

Відповідно до п.1 постанови КМУ від 26.11.2003 №1831 "Деякі питання відрядження осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції до органів виконавчої влади, інших цивільних установ" встановлено, що відрядження за згодою осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та податкової міліції (відряджені особи) до органів виконавчої влади, інших цивільних установ (цивільні установи) для виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням правоохоронної діяльності, на посадах, перелік яких затверджено актом Кабінету Міністрів України, здійснюється за наказами Міністра внутрішніх справ, Голови Державної пенітенціарної служби або Голови Державної податкової адміністрації. На період виконання робіт, пов'язаних із забезпеченням правоохоронної діяльності, відряджені особи залишаються у кадрах Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби, Державної податкової адміністрації. Звільнення з посад відряджених осіб здійснюється за погодженням з Міністром внутрішніх справ, Головою Державної пенітенціарної служби або Головою Державної податкової адміністрації керівниками цивільних установ з наступним направленням відряджених осіб у розпорядження Міністерства внутрішніх справ, Державної пенітенціарної служби або Державної податкової адміністрації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу 1 Положення №114 позивач як підполковник міліції відноситься до старшого начальницького складу органів внутрішніх справ. На час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення його за скороченням штату позивач на підставі зазначених вище наказів від 22.10.2015 №2169 о/с; від 27.10.2015 №162 о/с був звільнений з посади професора кафедри економіко - правових дисциплін, як прикомандирована особа призначений на посаду заступника начальника відділу - керівника групи по боротьбі з корупцією з вивчення проблем боротьби з організованою злочинністю у сфері економіки та залишений в кадрах МВС.

Вказані накази не визнані судом протиправними або нечинними, отже, є належними доказами статусу позивача на час звільнення.

Щодо законності оскаржуваного наказу про звільнення позивача за скороченням штатів в запас Збройних Сил від 06.11.2015 №2388 суд зазначає наступне.

В тексті наказу про звільнення позивача зі служби в запас Збройних Сил від 06.11.2015 №2388, що приймався міністром внутрішніх справ України, зазначено як його підставу пункти 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та пункт 64 "г" (через скорочення штатів) Положення №114.

Пункт 10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" передбачає такі положення: працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів; указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Відповідно до підпункту г) пункту 64 особи старшого начальницького складу (до якого відносився і позивач як підполковник міліції за спеціальним званням згідно з п. 2 Положення №114) звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, відповідно до вищезазначених норм законодавства вбачається, що звільнення працівників міліції за скороченням штатів відбувається за наступних підстав: відмова працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняття на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; відсутність можливості подальшого використання на службі.

Як наслідок, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу внутрішніх справ прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється, а також забезпечити дотримання всіх прав та гарантій при звільненні такого працівника.

Однак відповідач МВС України не довів наявності жодної з цих обставин стосовно позивача та не надав відповідних доказів на підтвердження відмови позивача від проходження служби в поліції чи в апараті МВС, його не прийняття на службу в поліцію, а також не можливості подальшого використання позивача на службі.

Під час розгляду справи позивач повідомив, що він наміру звільнятися з правоохоронних органів не мав, та бажав продовжувати службу.

Матеріали справи містять копію листа Заступника керівника Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України № 309 від 02.11.2015 року, адресованого начальнику Департаменту кадрового забезпечення МВС України, про розгляд питання щодо прийняття на службу в поліцію та Міністерство внутрішніх справ співробітників Центру. Даним листом направлено інформацію щодо осіб, які бажають продовжити службу в поліції та в Міністерстві внутрішніх справ, в тому числі щодо позивача.

Посилання відповідача на той факт, що позивача було своєчасно попереджено про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів в силу пункту 8 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", є хибним, оскільки це попередження не стосується позивача, який не займав жодної штатної посади в органах МВС, отже його звільнення через скорочення штатів цих органів не можливе.

Також, перед звільненням позивача на підставі п.64 "г" Положення №114 має бути проведена процедура атестації працівника, як це передбачено п.п. 47,48 Положення №114 та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування особового складу ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 22.03.2015 №181 для встановлення можливості подальшого використання позивача на службі.

З урахуванням встановленого судом статусу позивача на день його звільнення зі служби, а саме: особи прикомандированого до Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України, його звільнення мало відбуватися з особливостями, що передбачені абзацом 2 пункту 82 Положення №114 - за поданням органу, в якому він проходив службу, з тієї посади, яку він займав.

Матеріали справи свідчить про те, що прикомандировані працівники, в тому числі і позивач не були завчасно попереджені, а ні про їх звільнення зі служби, а ні про порядок їх переходу до служби в поліцію. Отже позивача за наказом від 06.11.2015 №2388 звільнено без подання Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України в порушення вимог, що передбачені абзацом 2 пункту 82 Положення №114.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ МВС України про звільнення позивача зі служби від 06.11.2015 №2388 є протиправним, таким, що порушив права позивача на продовження служби в кадрах МВС, у зв'язку із чим підлягає скасуванню. Враховуючи викладене, позивача необхідно поновити на службі з залишенням в кадрах МВС з наступного дня після дня звільнення, а саме з 07.11.2015.

Що стосується вимог позивача про поновлення на посаді професора кафедри економіко-правових дисциплін Національної академії внутрішніх справ з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи його бажання в подальшому працювати в системі Міністерства внутрішніх справ України на науково-педагогічній посаді вільного найму; зобов'язання Національної академії внутрішніх справ здійснити перерахунок середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 за період з 22.10.2015 року з урахуванням збільшення зарплат та відповідних надбавок у Національній академії внутрішніх справ та у системі Міністерства внутрішніх справ України у вказаний період вони є необґрунтованими, оскільки на час звільнення позивач не проходив службу в штаті Національної академії внутрішніх справ, звільнення позивача зі служби відбувалося на підставі наказу МВС України, отже позивач не довів суду підстав для поновлення його на вказаній посаді.

Згідно пункту 19 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи. Працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного захисту прав та інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути питання про подальше проходження служби позивачем в органах МВС, а також прийняти відповідне рішення.

Щодо вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України, Національної академії внутрішніх справ та Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю при Раді національної безпеки і оборони України здійснити нарахування і провести виплату заробітної плати ОСОБА_2 за фактично виконувану роботу до 15.12.2015 та за увесь час вимушеного прогулу оплату витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді покласти на відповідачів солідарно, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Так, згідно довідки Національної академії внутрішніх справ від 03.03.2016 року про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_2, за останні 2 календарні місяці роботи (жовтень - листопад 2015 року), середньомісячна зарплата позивача становить 2 827,02 грн. Середньоденна заробітна плата складає 353,38 грн.

Кількість робочих днів у період вимушеного прогулу позивача за 2015 рік становить 39 днів, за 2016 рік - 251 день, за 2017 рік - 34 дні. Відповідно середній заробіток ОСОБА_2, за час вимушеного прогулу з 09 листопада 2015 року по 20 лютого 2017 року складає 114 495,12 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя В.В. Файдюк суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Файдюк В.В.