Ухвала суду № 65904891, 04.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2031/16 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України про скасування постанови від 11 січня 2016 року у виконавчому провадженню ВП №49713685 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 54 948 943,32 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, 23 грудня 2015 року відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49713685 по примусовому виконанню виконавчого листа №712/13268/14-ц, виданого Соснівським районним судом міста Черкаси 19.10.2015 року, про звернення стягнення на прості іменні акції (без документарна форма) ПАТ «Городищенський маслозавод» в кількості 3297424 шт., номінальною вартістю 0,30 грн. кожна, що складають 24,35% статутного капіталу, що належать на праві власності ОСОБА_2 шляхом їх реалізації з аукціону за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в рахунок погашення заборгованості в розмірі 549489433,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що прийнявши оскаржувану постанову, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством. При цьому, виконавче провадження ВП №49713685 стосується звернення стягнення на прості іменні акції, що належать ОСОБА_2, шляхом їх реалізації для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в рахунок погашення заборгованості в розмірі 549489433,21 грн., а тому відповідачем обґрунтовано визначено виконавчий збір у розмірі 54948943,32 грн., яка складає 10% від суми, що підлягає стягненню (поверненню).

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції не узгоджується з вимогами ст.17 КАС України, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Частиною першою статті 181 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 30 червня і 1 грудня 2015 року (№№21-278а15, 21-3404а15 відповідно).

Згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (зокрема, з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло за собою ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи, що в даному випадку, Верховним Судом України вирішено питання щодо підсудності спорів даної категорії в порядку цивільного судочинства, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для неприйняття вказаного висновку та неврахування його при прийнятті свого рішення, оскільки саме Верховний Суд України відповідає за єдність судової практики.

Так, за правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ч. 2 ст. 384 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами Цивільного процесуального кодексу України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

В силу ч. 1 ст. 387 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Як убачається із матеріалів справи, спірні правовідносини виникли щодо дій державного виконавця з винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, а виконавче провадження відкрито на підставі виданого Соснівським районним судом міста Черкаси 19.10.2015 року виконавчого листа по цивільній справі №712/13268/14-ц про звернення стягнення на прості іменні акції (без документарна форма) ПАТ «Городищенський маслозавод» в кількості 3297424 шт., номінальною вартістю 0,30 грн. кожна, що складають 24,35% статутного капіталу, що належать на праві власності ОСОБА_2 шляхом їх реалізації з аукціону за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності в ході виконавчого провадження для задоволення вимог публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в рахунок погашення заборгованості в розмірі 549489433,21 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що дана справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що спірні відносини між сторонами в даній справі не належать до юрисдикції адміністративних судів, а повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року підлягає скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 січня 2017 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування рішення - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.