Ухвала суду № 65904805, 11.04.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.

ОСОБА_1 - ОСОБА_2

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року справа №805/4673/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.,

секретар судового засідання Терзі Д.А.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в адміністративній справі №805/4673/16-а за позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Донецької митниці ДФС про визнання протиправною бездіяльності, стягнення заборгованості заробітної плати за час затримки виконання судового рішення, стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив визнати протиправною бездіяльність ДФС України з поновлення та допуску до служби до Донецької митниці ДФС України старшого інспектора Левицького О.В., що призвело до його вимушеного прогулу з поважної причини та з вини відповідача; стягнути заборгованість заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 04.08.2016 по день ухвалення рішення в даній справі; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що постановами Запорізького окружного адміністративного суду у справі №2а/0570/23050/2011 від 16.03.2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 року позивача поновлено на посаді старшого інспектора та скасовано незаконний наказ Державної митної служби України № 665-к від 25.04.2008 року. Проте відповідач ДФС України протиправно не приймає наказ про його поновлення.

Позивач неодноразово звертався до Донецької митниці ДФС України для з»ясування дати виходу на службу, про що його повідомлено, що на теперішній час керівництво ДФС України ще не надало наказ про поновлення, оскільки судовим рішенням позивача поновлено на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці з 30.04.2008 року, якої вже не існує, а її правонаступником виступає Донецька митниця.

За весь час вимушеного прогулу позивач має право на отримання заробітної плати виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати, яку розраховано Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в постанові від 04.08.2016 року.

Неправомірна бездіяльність відповідачів спричинила позивачу моральну шкоду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі у період з 05.08.2016 року по 01.02.2017 року включно в розмірі 23 046,25 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач Донецька митниця ДФС звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував позиції митниці, що даний спір повинен розглядатися в межах адміністративної справи №2а/0570/23050/2011, а не як окремий позов за цією справою, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачами щодо оплати вимушеного прогулу в звязку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі перейшли у стадію виконавчого провадження. При цьому питання оплати вимущеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі визначено ст..236 КЗпП.

Також суд першої інстанції не звернув увагу, що на момент прийняття оскаржуваної постанови позивач не був поновлений на посаді,тому визначення судом періоду вимушеного прогулу в звязку з затримкою виконання судового рішення є порушенням норм процесуального права.

Оскільки Східну регіональну митницю ліквідовано без правонаступництва, враховуючи відсутність в штатному розписі Донецької митниці ДФС (правонаступника Східної митниці) такої посади як «головний інспектор митного поста «Донецьк-аеропорт», тому поновлення позивача є неможливим.

Оскільки суд першої інстанції визнав безпідставними позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання протиправною бездіяльності відповідачів з поновлення його на посаді, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Також суд першої інстанції неправильно здійснив розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог постанова не оскаржується.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановила наступне.

Постановами Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 року у справі № 2а/0570/23050/11 визнано протиправним та скасовано наказ Державної митної служби України № 665-к від 25.04.2008 року в частині звільнення ОСОБА_4 з посади головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці. Поновлено ОСОБА_4 на посаді головного інспектора штатного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці з 30.04.2008 року. Стягнуто з Донецької митниці ДФС на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 382014,64 грн. за період з 30.04.2008 року по 04.08.2016 року. (а.с.8-14)

Відповідно до платіжного доручення від 25.05.2016 № 1018 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата ОСОБА_4 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 року в розмірі 2113,24 грн.(а.с.64)

Згідно платіжного доручення від 27.09.2016 року №2002 Донецькою митницею ДФС нарахована та виплачена заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 за постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 року в розмірі 305 408,54 грн.(а.с.65)

Відповідно до довідки-розрахунку Донецької митниці ДФС від 01.02.2017 року №19 про нарахування та виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_4 згідно постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 № 2а/0570/23050/11 у сумі 382 014,74 грн., нараховано 379 389,49 грн., утримано ПДФО (18%) 68290,11 грн., утримано військовий збір (1,5 %) 5690,84 грн., перераховано на банк 305 408,54 грн., та 2625,15 грн. перераховано та виплачено у травні 2016 року середню заробітну плату за один місяць у сумі 2 625,15 грн., яка підлягала негайному виконанню. (а.с.135)

Судові рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці до теперішнього часу не виконано, що не заперечується відповідачами.

На підставі ст..2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч.5 ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Таким чином, роботодавець зобов'язаний негайно виконати рішення суду в частині поновлення особи на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, у суб'єкта владних повноважень був обов'язок щодо негайного виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 16.03.2016 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді головного інспектора митного поста «Донецьк-аеропорт» Східної регіональної митниці та виплаті йому заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць.

На даний час судове рішення про поновлення ОСОБА_4 по посаді не виконана, тому період з 05.08.2016 року по 01.02.2017 року також є часом затримки виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі.

Судова колегія не приймає доводи апелянта щодо не вірно обраного способу захисту своїх прав позивачем в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в період затримки виконання рішення суду в частинні його поновлення на роботі, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, висловлену у його постанові від 23 червня 2015 року справа №21-63а1, з оглядув на наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник здійснив дії, які вказують на його бажання поновитися на роботі.

Відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною четвертою статті 257 КАС України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Відповідно до статті 2 Закону №606 примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Разом з тим, на думку колегії суддів висловлена позиція, яка є обов'язковою для виконання має розцінюватись в поєднанні із наступним.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до частини 9 статті 267 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "ОСОБА_5 проти України" (заява N 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

З врахуванням зазначеного, враховуючи беззаперечне право особи на працю та її оплату, судова колегія зазначає, що навіть за наявності порушеного позивачем (належно не вибраного) способу порядку звернення до адміністративного суду із позовом або заявою (у даній категорії справ) не може стати наслідком продовження зловживання її правом на судовий захист у правовідносинах, де вже право на працю визнане судом.

Оскільки до теперішнього часу позивача не поновлено на посаді, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право відповідно до ст. 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Отже, ОСОБА_6 має право на отримання заробітної плати за час затримки виконання рішення суду за період з 05.08.2016 року по 01.02.2017 року включно.

При цьому судова колегія не приймає доводи апелянта про неможливість поновлення позивача на посаді, визначеній в судовому рішенні як «головний інспектор митного поста «Донецьк-аеропорт», бо така посада відсутня в штатному розписі Донецької митниці ДФС оскільки щодо цих доводів є судове рішення, яке набрало законної сили та яким ОСОБА_4 поновлено саме на зазначеній відповідачем посаді.

Також судова колегія не приймає доводи апелянта про відсутність підстав для стягнення заробітної плати за час затримки виконання рішення, оскільки суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною з наступних обставин.

В данному випадку йдеться про затримку виконання судового рішення відповідно до ст..236 КЗпП України, яка чітко визначає, що в разі затримки виконання судового рішення працівнику виплачується середній заробіток або різниці в заробітку за час затримки.

Тобто, незалежно від наявності чи відсутності протиправності дій (бездіяльності) субєкта владних повноважень працівнику повинно бути відшкодовано середній заробіток за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Щодо неправильного, на думку апелянта, розрахунку середнього заробітку судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 року у справі №2а/0570/23050/11, яка набрала законної сили, при розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача, бралася до уваги довідка про середню заробітну плату від 07.02.2012 року № 28.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив безпідставність посилання відповідача на довідку №173 від 16.12.2015 року, оскільки позивач перебував на окладі, а не на тарифній ставці, як розраховано у довідці.

На підставі викладеного, з огляду на положення ст..72 КАС України, в звязку з тим, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2016 року набрала законної сили, судова колегія не приймає доводи апелянта про правильність визначення середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 довідкою №173 від 16.12.2015 року.

Таким чином, починаючи з наступного дня за днем винесення постанови Дніпропетровським апеляційного адміністративного суду від 04.08.2016 року у справі №2а/0570/23050/11 по день винесення постанови судом першої інстанції період затримки виконання судового рішення складає 125 робочих дня, тому середній заробіток за час затримки виконання на користь позивача становить 23 046,25 грн. (125 робочих днів х 184,37 грн.).

Враховуючи викладене, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Донецької митниці ДФС України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в адміністративній справі №805/4673/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року в адміністративній справі №805/4673/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі.

У повному обсязі ухвала складена 11 квітня 2017 року.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді М.Г. Сухарьок

ОСОБА_7