Постанова № 65903561, 10.04.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2017 року № 810/701/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСТОРАН КОНЕВЛАСНИК" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

15 лютого 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Коневласник" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 серпня 2016 р. №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Вважає, що відповідач дійшов передчасного висновку про реалізацію позивачем товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 93 620 грн 00 коп., оскільки факт обліку перелічених в додатку до акту перевірки товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Крім того, зазначив, що позивачем було своєчасно оприбутковано готівкові кошти у сумі 10 750 грн 00 коп. в день їх отримання, що підтверджується книгою обліку доходів і витрат.

Відповідач позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити, посилаючись на те, що перевіряючими було встановлено факт здійснення реалізації не облікованих у встановленому порядку товарів на загальну суму 93 620 грн 00 коп. (перевіряючим не було надано накладні, роздруковані документи з відповідного програмного забезпечення та інші первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації та зберігання). Крім того, зазначив, що факт неоприбуткування готівкових коштів у сумі 10 750 грн 00 коп. було виявлено на підставі наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів (квитанції до прибуткового касового ордеру від 6 травня 2016 р. на суму 10 750 грн 00 коп., касової книги позивача, наданої перевіряючим) (а.с. 94-97).

30 березня 2017 р. позивач подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

23 листопада 2007 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію серія А00№ 759580 (а.с. 13).

У період з 10 по 12 серпня 2016 р. відповідачем було проведено фактичну перевірку ресторану позивача, який розташований за адресою: с. Проців, вул. Комсомольська, 17-б, за результатами якої 12 серпня 2016 р. складено акт перевірки № 2077/1000/14/35319953 (далі - акт перевірки) (а.с. 17-18).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги:

- п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 6 липня 1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР), а саме: здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 93 620 грн 00 коп.;

- п. 2.6 постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (далі - Положення), а саме: неоприбуткування (несоєчасне) оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі в сумі 10 750 грн 00 коп. (а.с. 18).

29 серпня 2016 р. на підставі висновків названого акта перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_2, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 53 750 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2) (а.с. 10);

- № НОМЕР_1, яким на позивача накладено штрафні (фінансові) санкції у сумі 187 240 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) (а.с. 11).

У зв"язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Законом № 265/95-ВР та Положенням.

Згідно з вимогами ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до вимог п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється

оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Наявні матеріали справи свідчать про таке.

І.Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1, судом встановлено таке.

Назване податкове повідомлення-рішення винесено у зв"язку з порушенням позивачем на думку відповідача п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, а саме, не облікування у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 93 620 грн 00 коп.

При вирішенні правомірності податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1, судом встановлено таке.

Згідно з вимогами п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов"язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.

Таким чином, дія Закону № 265/95-ВР поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі, і не поширюється на суб'єктів господарювання, які таких операцій не здійснюють.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону № 265/95-ВР розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Тобто, розрахункова операція у розумінні Закону № 265/95-ВР характеризується здійсненням розрахунків за товар в місці отримання такого товару.

Як убачається з акту перевірки, в ньому зафікосовано порушення, яке полягало у тому, що позивач не вів обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання.

Назване порушення передбачене п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР .

Зазначена норма передбачає альтернативні форми ведення обліку товарних запасів, а саме: облік товарних запасів на складах; облік товарних запасів за місцем їх реалізації; облік товарних запасів на складах та за місцем їх реалізації, і разом з цим, не містить імперативного припису щодо обов'язкового обліку товарних запасів виключно за місцем їх реалізації.

Як убачається з ст. 6 Закону названого Закону, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

При цьому відповідальність за порушення п. 12 ст. 3 Закону №265/95-ВР передбачена ст. 20 Закону №265/95 ВР у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Системний аналіз вимог п. 12 ст. 3, ст. 6, ст. 20 Закону № 265/95-ВР дає підстави для висновку, що цим законом передбачено обов'язок юридичних осіб, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації. За реалізацію товарів, які не обліковані за місцем реалізації, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, за цінами реалізації.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій у відповідності до положень ч. 1 ст. 9 вказаного Закону є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п. 6.1., 6.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України № 88 від 24 травня 1995 р., первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву. Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Наведене свідчить, що облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій. При цьому, відсутність накладних або їх неправильне оформлення не може бути віднесено до порушень встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Крім того, законодавством не передбачено порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в реєстрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Дана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 р. К/800/24889/16.

Відповідачем, як вже зазначалося, встановлено факт не облікування товарів у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 93 620 грн 00 коп.

Перелік названих товарів зазначено у додатку до акта перевірки "Відомості" (а.с. 106-108).

Проте, на підтвердження обліку названих товарів позивачем було надано суду видаткові накладні від 9 червня 2016 р. № 7979, 9 лютого 2009 р. № 11338К, 13 квітня 2016 р. № 5027, 8 грудня 2008 р. № 9602-К, 17 вересня 2009 р. № 5424, 29 липня 2015 р. № 1378, 20 травня 2016 р. № 223817, 16 квітня 2008 р. № 2762К, 19 лютого 2009 р. № ГК-0000299, 4 вересня 2015 р. № 1677, 3 березня 2012 р. № РН-0001253, 4 травня 2012 р. № 50523, 11 липня 2008 р. № ГК-0001831, 22 березня 2016 р. № 608, 16 листопада 2011 р. № 18851, 1 вересня 2010 р. № РН-0002347, 19 червня 2015 р. № 1070, 1 серпня 2014 р. № КФ-0167898, 31 жовтня 2014 р. № 1545, 8 травня 2014 р. № 552, 31 липня 2014 р. № 980, 13 листопада 2014 р. № 1655, 31 жовтня 2014 р. № КФ-0250451, 29 серпня 2014 р. № 601, 3 квітня 2008 р. № ГК-0000745, 24 травня 2016 р. № 24195, 15 липня 2016 р. № 5952, 3 червня 2016 р. № 26724, 15 липня 2016 р. № 35081, 29 липня 2016 р. № 37795, 9 червня 2016 р. № 27868, 11 липня 2014 р. № 18598, 21 серпня 2014 р. № 9749, 12 квітня 2008 р. № ЗУ007205, 8 серпня 2014 р. № КФ-0173571, 22 серпня 2014 р. № КФ-0185756, 22 жовтня 2014 р. № 13126/13744, 13 листопада 2014 р. № 35336, 14 листопада 2014 р. № 14547/15178, 2 жовтня 2015 р. № 38936, 13 листопада 2015 р. № 14379, 6 листопада 2014 р. № 13974/14586 (а.с. 25-67).

Названі документи підтверджують облік зазначених в них товарів.

При вирішенні справи судом не можуть бути взяті до уваги посилання відповідача на пояснення офіціанта-касира ОСОБА_1 про відсутність здійснення обліку товарів по місцю реалізації та зберігання, оскільки така особа не є відповідальною за ведення обліку товарів.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 відповідачем винесено протиправно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ІІ.Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2, судом встановлено таке.

Назване податкове повідомлення-рішення винесено у зв"язку з порушенням позивачем на думку відповідача вимог п. 2.6 Положення, а саме: неоприбуткування (несоєчасне) оприбуткування готівкових коштів у касовій книзі в сумі 10 750 грн 00 коп.

При вирішенні справи судом враховано таке.

Згідно з вимогами п. 1.2 Положення оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, КОРО.

Як вже зазначалося, відповідно до вимог п. 2.6 названого уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Відповідно до вимог п. 7.15 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Як убачається зі ст. 1 Указу "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм

з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 р. № 436/95 у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Наведене свідчить, що у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абз.3 ст. 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 1 квітня 2014 р. (справа № 21-54а14) та від 4 листопада 2015 р. (справа № 825/554/15-а).

Судом встановлено, що 10 травня 2016 р. позивач отримав у відділенні публічного акціонерного твоариства "УКРСОЦБАНК" готівкові кошти у сумі 10 750 грн 00 коп., що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача за вказану дату (а.с. 114).

Позивачем було видано прибутковий касовий ордер від 10 травня 2016 р. № 6 на суму 10 750 грн 00 коп. (а.с. 119).

Проте, як убачається з копії касової книги позивача, яка велася у паперовому вигляді станом на дату перевірки, у ній відсутній запис про оприбуткування 10 травня 2016 р. готівкових коштів у сумі 10 750 грн 00 коп. (а.с. 110-113).

Наведене свідчить, що позивачем було порушено порядок оприбуткування готівки у сумі 10 750 грн 00 коп. в частині відображення готівки у касовій книзі.

При вирішенні справи судом не може бути взято до уваги надану позивачем касову книгу, яка ніби-то, велась на підприємстві в електронному вигляді, оскільки станом на дату перевірки її не було, а перевіряючим було надано касову книгу, яка велася в паперовому вигляді, та копія якої долучена до матеріалів справи. Дана обставина також підтверджується поясненнями свідка - перевіряючого ОСОБА_2, наданими у судовому засіданні.

Судом також не можуть бути взяті до уваги надані позивачем письмові пояснення ОСОБА_1 та директора позивача ОСОБА_3, оскільки вони жодним чином не завірені (а.с. 142-143).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 відповідачем винесено правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1.

Відповідно до вимог ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача у сумі 2808 грн 60 коп.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29 серпня 2016 р. №№ НОМЕР_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "КОНЕВЛАСНИК" судовий збір у сумі 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн 60 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.